Іменем України
09 листопада 2021 року м. Кропивницький
справа № 405/6669/19
провадження № 22-ц/4809/318/21
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Голованя А.М., Карпенка О.Л.,
при секретарі - Федоренко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда у складі судді Іванової Л.А. від 04 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кіровоградська транспортна компанія» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
встановив:
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що із 03.06.2013 року працював в ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» на посаді водія автотранспортних засобів.
Наказом ПАТ «Кіровоградська транспортна компанія» від 06.08.2019 року №51 к його було звільнено із роботи, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату працівників.
Зазначає, що при його звільненні роботодавцем порушено вимоги ст.ст.40, 42, 49-2 КЗпП України, а саме: при прийнятті відповідачем рішення про звільнення не було враховано його сімейний стан, перебування на утриманні дружини ОСОБА_2 , 1959 р.н., яка є пенсіонером, важко хворою, перебуває в стані після інсульту, не може самостійно пересуватись, тому лише він матеріально забезпечував сім'ю.
Крім того, вказує, що відповідачем не враховано тривалий безперервний стаж роботи на підприємстві (із 2013 року ), наявність 45 років водійського стажу, а також право на переважне залишення на роботі, не запропоновано всі наявні інші рівнозначні вакантні посади одночасно з попередженням про звільнення, що є підставою для поновлення на роботі.
Враховуючи вищевикладене, просив визнати незаконним та скасувати наказ №51к від 06 серпня 2019 року про звільнення його із посади водія автотранспортних засобів ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія»; поновити на роботі на посаді водія автотранспортних засобів ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія»; та стягнути із відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи із 06.08.2019 року по момент ухвалення судового рішення.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 вересня 2020 року залишено без задоволення позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Кіровоградська транспортна компанія». Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, якою просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, а також прийнятим всупереч нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.
Вказує, що судом не враховано того, що відповідачем із штатного розпису не було виключено посаду водія автотранспортного засобу, а відбулося виключення водія автотранспортного засобу МАЗ -64229 032 держ. НОМЕР_1 . Оскільки, на момент видачі наказу від 06.08.2019 року відповідач не вніс змін до штатного розпису, фактичного скорочення чисельності працівників не було.
Крім того, відповідачем при прийнятті рішення про звільнення не враховано сімейний стан, а саме перебування на утриманні позивача дружини, яка є пенсіонером та важко хворіє, і відсутність в сім'ї інших працівників із самостійним заробітком.
Також звертає увагу, що оцінка його роботи роботодавцем має суб'єктивний характер, оскільки за час тривалої безперервної роботи у відповідача до дисциплінарної та адміністративної відповідальності не притягався, утримував автомобіль у справному технічному стані, своєчасно проводив технічні огляди, здійснював доставку, завантаження-вивантаження вантажів в максимально короткі терміни, використовуючи оптимальні маршрути переміщення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 03 червня 2013 року на підставі наказу №26к від 03 червня 2013 року ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» ОСОБА_1 прийнято на роботу до ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» на посаду водія автотранспортних засобів (запис в трудовій книжці за №17) /а.с.9/.
Наказом керівника ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» №57 від 03 червня 2013 року «Про закріплення автомобіля», з метою доцільності використання автотранспорту, схоронності його в робочому стані, з 03 червня 2013 року за водієм ОСОБА_1 закріплено автомобіль МАЗ-64229 032, держ. № НОМЕР_1 . Окрім того, зазначеним наказом механіку ОСОБА_4 наказано передати автомобіль ОСОБА_1 на підставі акта прийому-передачі; наказано головному бухгалтеру ОСОБА_5 оплату водію ОСОБА_1 здійснювати згідно штатного розпису автомобіля МАЗ-64229 032, держ. № № НОМЕР_1 /а.с. 120/.
01 лютого 2019 року керівником ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» затверджено штатний розклад підприємства у кількості 36-ти штатних одиниць, з яких дві штатні одиниці були вільні: слюсар з ремонту колісних транспортних засобів (позиція №8) та водій автотранспортних засобів (МАЗ-543240-2120 № 34-03 (позиція №33) /а.с. 49/.
Наказом «Про скорочення штату працівників» №21 від 22 травня 2019 року внесено зміни до штатного розпису з 01 серпня 2019 року та виключено зі штатного розпису одну штатну одиницю водія автотранспортних засобів; автомобіль МАЗ 543209 020 держ. № НОМЕР_2 .К.; попереджено працівника, водія автотранспортних засобів ОСОБА_6 про можливе звільнення, при цьому, звільнення вказаного працівника у зв'язку із скороченням штату проведено до закінчення двомісячного строку з дня його попередження за угодою сторін (заява від 17.07.2019 року, наказ №45к від 18.07.2019 року). /а.с. 50-54/.
Наказом «Про внесення змін до штатного розкладу» №29К від 05 червня 2019 року внесено зміни до штатного розпису з 06 червня 2019 року та виключено зі штатного розпису «виробничий персонал» посаду водія автотранспортного засобу - одну штатну одиницю МАЗ 543240-2120, державний номер НОМЕР_3 , а також одну штатну одиницю слюсаря ремонту колісних транспортних засобів /а.с. 41/.
06 червня 2019 року керівником ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» затверджено штатний розклад підприємства у кількості 34-ох штатних одиниць /а.с. 43/.
06.06.2019 року відповідачем було прийнято наказ № 30К «Про скорочення штату працівників», яким було внесено зміни до штатного розпису з 07 серпня 2019 року шляхом виключення зі штатного розпису водія автотранспортних засобів. Одна штатна одиниця (МАЗ-64229 032 держ. № НОМЕР_1 ) /а.с. 42/.
Згідно повідомлення №1 від 06 червня 2019 року та доповнення до повідомлення №1 від 06.06.2019 року №1 ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія», ОСОБА_1 повідомлено, що підставі ст.49-2 КЗпП України, про можливе майбутнє звільнення з 06.08.2019 року у зв'язку із скороченням штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України) внаслідок зменшення обсягів робіт з перевезення. Також повідомлено про відсутність вільних вакансій на підприємстві та відсутність можливості у зв'язку з цим запропонувати іншу посаду /а.с.10-11/.
Наказом №46К від 18.07.2019 року внесено зміни до штатного розпису з 19.07.2019 року та виключено зі штатного розпису одну штатну одиницю водія автотранспортних засобів; автомобіль МАЗ 543209 020, держ. № НОМЕР_4 /а.с. 55/.
Наказом ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» про припинення трудового договору (контракту) №51К від 06 серпня 2019 року, ОСОБА_1 звільнений з посади водія автотранспортних засобів транспортного відділу ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» у зв'язку зі скороченням штату працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України. У вказаному наказі підставою для звільнення зазначено наказ №30К від 06.06.2019 року, повідомлення №1 від 06.06.2019 року про скорочення штату працівників. З даним наказом під підпис позивач ознайомлений 06.08.2019 року/ а.с.44/.
Залишаючи без задоволення позов, суд першої інстанції виходив із того, що у ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників, що належить до компетенції самої установи, та відповідає положенням ч.1 ст.40 КЗпП України. Крім того, під час вивільнення позивача у роботодавця були відсутні вакантні посади, які відповідають професії чи спеціальності позивача, тому звільнення позивача з роботи у зв'язку із скороченням штату працівників, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, відбулося відповідно до вимог чинного трудового законодавства, з дотриманням вимог ст.ст.40, 42, 42-9 КЗпП України.
Також за відсутності законних підстав вважати, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог ст.ст.40, 43, 49-2 КЗпП України, відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вони є похідними від позовних вимог позивача про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений
у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір
до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Як передбачено вимогами статті 492 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Таким чином, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України, роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
При розгляді справ про поновлення на роботі необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, необхідно з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до вимог частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Частинами другою та третьою статті 42 КЗпП України передбачено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
У відзиві на позов ОСОБА_1 , відповідач вказав, що зведеними даними роботи автотранспорту ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» за січень-червень, 2019 року, підтверджується, що при рівних умовах праці позивача з іншими водіями автомобілів вантажопідйомністю 20 тон, продуктивність позивача, яка у грошовому виразі вимірюється вартістю наданих послуг, була найнижчою.
Зокрема, у січні, 2019 року автомобілем позивача надано послуг на 0 грн., в той час як іншими працівниками (водіями автотранспортних засобів (крім ОСОБА_6 ) - від 39 720 до 186 072 грн.), у лютому 2019 року надано послуг на суму 15 465 грн. (інші працівники, крім ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) від 72 831 до 138 414 грн.), у березні, 2019 року надано послуг на суму 936, 00 грн. (інші працівники (крім ОСОБА_6 ) - від 3 276 до 103 275 грн.), у квітні надано послуг на 38 781 грн. (інші працівники (крім ОСОБА_6 та ОСОБА_9 ) - від 64 756 до 102 063 грн.), у травні 2019 року надано послуг на 0 грн. (інші працівник (крім ОСОБА_6 ) від 30 279 до 148 077 грн.), у червні 2019 року надано послуг на 15 300 грн. (інші працівники (крім ОСОБА_8 ) - від 55 569 до 66 657 грн.). /а.с. 38, 59-66/.
У відповіді на відзив, ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем не створювалася комісія з процедури скорочення штату та чисельності працівників, особові справи та інші документи осіб, чиї посади підлягали скороченню не розглядалися та не оцінювалися.
Крім того, не встановлювалося як коло осіб, які підлягають звільненню, так і коло осіб, які користується переважним правом на залишення на роботі.
Також зазначає, що саме роботодавець забезпечує водія автомобілем, ставить відповідні завдання стосовно рейсів автомобіля та надає відповідні маршрути.
Згідно із частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Отже, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
Для такої перевірки повинні досліджуватися документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.
Також для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом виготовлення довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто ці обставини повинен з'ясовувати сам роботодавець, приймаючи відповідне рішення.
Матеріалами справи підтверджено, що здійснюючи скорочення штатної чисельності працівників, відповідач жодних дій щодо порівняння кваліфікації і продуктивності праці ОСОБА_1 з іншими працівниками цієї ж посади не вчиняв та не перевірив того, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі, тобто не врахував вимог частини першої статті 42 КЗпП України.
Зведеними даними роботи автотранспорту ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» не може підтверджуватися продуктивність праці позивача в порівнянні із іншими особами, які займали посаду водія, оскільки в них зазначено про загальну вартість наданих послуг водіями, при відсутності деталізації поставлених завдань, їх кількості, обсягу, причин невиконання тощо.
Водій транспортного засобу самостійно не визначає обсягу роботи, він виконує завдання роботодавця, тому ніяким чином не може впливати на показник продуктивності праці, якщо таке зниження продуктивності праці не стало результатом недбалого відношення до роботи, прогулів і т.і. Однак про такі факти суд відповідач не повідомляв.
Також звільняючи ОСОБА_1 відповідач не врахував того, що дружина позивача є пенсіонером та має поганий стан здоров'я, спричинений перенесеним інсультом, і потребує лікування. В сім'ї позивача немає інших працівників із самостійним заробітком /а.с. 12, 14-19/.
Установивши наведені вище обставини, на підставі належної оцінки сукупності доказів, застосувавши норми матеріального права до спірних правовідносин, колегія суддів виходить з того, що звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України не можна вважати обґрунтованим і законним.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Отже, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями ст. 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом ч. 1 ст. 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
З врахуванням наведеного, позивач підлягає поновленню на посаді водія автотранспортних засобів ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія».
Відповідно до вимог ч. 2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Згідно з вимогами п. 8 даного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У червні 2019 року ОСОБА_1 відпрацьовано 18 днів, а його заробітна плата складає 4707 грн., у липні 2019 року відпрацьовано 23 дні та заробітна плата склала 4173 грн., що підтверджується розрахунково-платіжними відомостями за червень та липень 2019 року /а.с. 129-130/.
З розрахунки оплати середньої зарплати ОСОБА_1 встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача за останні повні два місяці роботи перед звільнення становить 216,58 грн. (4707+4173=8800 грн., 23+18=41 день, 8800:41=216,58 грн.).
За період з 06.08.2019 по 09.11.2021 кількість робочих днів складає 567,а саме: серпень 2019 року-18, вересень 2019 року-21, жовтень 2019-22, листопад 2019-21, грудень 2019-21, січень 2020-21, лютий 2020-20, березень 2020-21, квітень 2020-21,травень 2020-19, червень 2020-20, липень 2020-23, серпень 2020-20, вересень 2020-22, жовтень 2020-21, листопад 2020-21, грудень 2020-22, січень 2021-19, лютий 2021-20, березень 2021-22, квітень 2021-22, травень 2021-18, червень 2021-20, липень 2021-22, серпень 2021-21, вересень 2021-22, жовтень 2021-20, листопад 2021 - 7.
Враховуючи, що середньоденна заробітна плата позивача складає 216, 58 грн., а кількість робочих днів за період з 06.08.2019 по 09.11.2021 становила 567 днів, тому необхідно стягнути з ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 122800,86 грн. (216.58х567=122800,86 грн.).
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно вирішив спір, оскільки неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що за правилами ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятоюстатті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина першастатті 141 ЦПК України).
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Зважаючи на те, що рішення ухвалено на користь позивача, тому судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягає стягненню з ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія», з яких 1152 грн. 60 коп. на користь ОСОБА_1 та 768 грн. 40 коп. стягується в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Визнати незаконним та скасувати наказ № 51к від 06.08.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади водія автотранспортних засобів ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія».
Поновити ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія».
Стягнути з ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 06.08.2019 по 09.11.2021 в розмірі 119 877 грн. 03 коп.
Стягнути з ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» на користь ОСОБА_1 1152 грн. 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з ПрАТ «Кіровоградська транспортна компанія» на користь ОСОБА_1 768 грн. 40 коп. судового збору за подання позовної заяви в дохід держави.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17.11.2021
Судді:
О.А. Письменний А.М. Головань О.Л.Карпенко