Іменем України
12 жовтня 2021 року м. Кропивницький
справа № 389/1654/20
провадження № 22-ц/4809/84/21
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Дуковського О.Л.
суддів Дьомич Л.М., Письменного О.А.
з участю секретаря Демешко Л.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі - Кіровоградська обласна державна адміністрація; Департамент екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної державної адміністрації.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської обласної державної адміністрації на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної державної адміністрації та Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної державної адміністрації про визнання договору оренди поновленим, -
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Кіровоградської обласної державної адміністрації, Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної державної адміністрації про визнання договору оренди поновленим на той самий строк на тих самих умовах.
В обгрунтування позовних вимог зазначав, що 05 березня 2009 року між Знам'янською районною державною адміністрацією, в особі першого заступника голови районної державної адміністрації Стояна Анатолія Григоровича та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки із земель водного фонду, зареєстрований у Знам'янському міськрайонному відділ КРФ ДП «ЦДЗК» 04.08.2009 за № 040937100027.
Зазначав, що договір укладено із строк його дії на 10 років.
Вказував, що протягом всього терміну дії договору оренди землі він належним чином виконував умови договору, у тому числі сплачував орендну плату та використовував земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
Зазначав, що неодноразово звертався до орендодавця із вимогою про поновлення договору оренди, але йому було повідомлено, що вони більше не є розпорядниками земель водного фонду.
В березні 2020 року позивач звернувся до Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної державної адміністрації із вимогою про поновлення договору оренди землі, надіслав додаткову угоду до договору. На свій лист отримав відповідь про відсутність правових підстав для поновлення даного договору в зв'язку з пропущенням встановленого законом строку звернення із письмовою заявою про намір продовжити строк дії договору.
Вважав, що відповідач навмисно намагається ввести його в оману щодо строків закінчення договору оренди, для того, щоб відмовити в його поновленні.
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 серпня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки із земель водного фонду кадастровий номер 3522284200:02:000:7506 від 05 березня 2009 року, який був укладений між Знам'янською районною державною адміністрацією, в особі першого заступника голови районної державної адміністрації Стояна Анатолія Григоровича та ОСОБА_1 , зареєстрований у Знам'янському міськрайонному відділ КРФ ДП «ЦДЗК» 04.08.2009 за № 040937100027.
Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки із земель водного фонду кадастровий номер 3522284200:02:000:7506 від 05 березня 2009 року та затверджено її зміст.
Відмовлено в частині задоволення позовних вимог до департаменту екології, природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу Кіровоградської обласної державної адміністрації, як таких, що подані до неналежного відповідача у справі.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Кіровоградська обласна державна адміністрація подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі посилається на те, що позивач не довів належними доказами, що він неодноразово звертався до орендодавця із вимогою про поновлення на новий строк договору оренди земельної ділянки від 05.03.2009.
Не погоджується також із висновком суду першої інстанції про застосування принципу мовчазної згоди.
Вважає, що у позивача не існує переважного права на укладення договору оренди землі.
Крім того відповідач, послався на те, що водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою, а тому продовження права оренди земельної ділянки водного фонду передбачає укладення нового договору, істотні умови якого є відмінними від істотних умов спірного договору.
Справу призначено до розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача Кіровоградської обласної державної адміністрації Бутовської І.Ю., дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам виходячи із наступного.
Судом встановлено, що 05 березня 2009 року між Знам'янською районною державною адміністрацією, в особі першого заступника голови районної державної адміністрації Стояна Анатолія Григоровича та ОСОБА_1 , було укладено договір оренди земельної ділянки із земель водного фонду, зареєстрований у Знам'янському міськрайонному відділ КРФ ДП «ЦДЗК» 04.08.2009 за № 040937100027 (а.с.8-12).
Відповідно до п.8 вказаного Договору він укладений строком на 10 років, зазначено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Встановлено, що після закінчення строку дії договору ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградської ОДА - 12 березня 2020 року із повідомленням про намір продовжити дію договору оренди землі, надавши проєкт додаткової угоди до нього.
Кіровоградська обласна державна адміністрація надала відповідь про відсутність правових підстав для поновлення договору відповідно до ч.2 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» через попуск строку на поновлення дії договору відповідно до п.8 Договору, згідно з яким після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с. 26-27).
Згідно ч.ч.1,2 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об'єктом оренди є земельна ділянка.
Згідно з частиною 4 статті 59 Земельного кодексу України (в редакції чинній на день виникнення відносин з оренди земельної ділянки водного фонду) громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування iз земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення i берегових смуг водних шляхiв, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сiнокосiння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреацiйних, спортивних i туристичних цiлей, проведення науково-дослiдних робiт тощо.
Суд першої інстанції у рішенні послався на те, що на час виникнення орендних правовідносин передача в оренду земельних ділянок водного фонду здійснювалася за договором оренди землі відповідно до статей 122, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та із врахуванням вимог статті 51 Водного кодексу України.
Чинне законодавство не передбачає автоматичного продовження або поновлення договору оренди землі, оскільки існує законодавчо визначений порядок поновлення договору оренди землі та зобов'язання учасників такого договору щодо здійснення певних дій задля продовження або припинення дії договору.
Згідно ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
Таким чином після закінчення строку дії договору оренди землі за згодою орендодавця та орендаря орендні правовідносини можуть бути продовжені.
Частинами 8, 9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.
На час розгляду справи в суді першої інстанції, було встановлено, що позивач продовжував користуватися земельною ділянкою на умовах, визначених у договорі оренди від 05 березня 2009 року.
Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця з дня закінчення строку договору заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору).
Крім цього, суд першої інстанції вказав у рішенні, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не вимагається.
Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.
Таким чином, орендодавець у відповідності до законодавства не заперечував щодо продовження користування позивачем земельною ділянкою, а позивач у свою чергу належно виконує обов'язки за договором оренди землі і продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.
Судом першої інстанції правильно застосовано частину 3 ст. 205 ЦК України, згідно якої у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Тому, у випадку не реалізації орендодавцем протягом встановленого Законом України «Про оренду землі» строку свого права на подання заперечень проти поновлення договору оренди та за наявності інших обставин, які передбачені ч. 6 ст. 33 Закону, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені раніше укладеним договором.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи встановив, що позивач належним чином виконує свої обов'язки за договором оренди - з боку орендодавця протягом строку дії договорів оренди відсутні заяви про порушення їх умов; позивач повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договорів оренди на новий строк; позивач продовжує користуватись земельною ділянкою; відповідач письмово не повідомив позивача про відмову в поновленні договору оренди у визначений законом строк.
Проаналізувавши умови наданих позивачем проекту додаткової угоди, встановлено, що вона відповідає вимогам, встановленим законодавством при поновленні договору оренди відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав.
Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року справі Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії, в якій він постановив, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.
Як вже зазначалося, у ч. 1 ст. 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.
Крім того, ст. 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
Оскільки судом встановлено, що орендодавець ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов'язковість укладення якої передбачена ч.8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.
Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Кіровоградської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.
Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
15.11.2021 - складено постанову.
Головуючий суддя: О.Л. Дуковський
Судді Л.М. Дьомич
О.А. Письменний