Справа № 191/659/20
Провадження № 1-кп/191/79/20
іменем України
16 листопада 2021 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Синельникове,кримінальне провадження за № 12020040000000844 від 12.11.2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Синельникове, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України
за участю в судовому розгляді: прокурорів - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_3 ; захисників - ОСОБА_5 ; ОСОБА_6
В провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020040000000844 від 12.11.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою на два місяці, посилаючись на те, що матеріали даного кримінального провадження містять вагомі докази вчинення ОСОБА_3 тяжкого кримінального правопорушення, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків передбачених ч. 1 ст.177 КПК України, які на даний час не зменшились В обґрунтування продовження застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, відповідно до п.1 ч. 1 ст.177 КПК України, покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. На цей час ризики передбачені п.1, п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України, не відпали і не зменшились. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 не працює, не має будь - якого іншого виду заробітку. Отже, у нього відсутні законні джерела прибутку, тому є обґрунтовані підстави вважати, що він буде продовжувати злочинну діяльність з метою отримання грошових коштів.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисники заперечували проти задоволення клопотання, вважають його необґрунтованим та просили змінити запобіжний захід на домашній арешт, оскільки ОСОБА_3 має цивільну дружину і маленьку дитину і ніколи не ухилявся від явки до органів досудового розслідування або суду. У обвинуваченого є міцні соціальні зв'язки і його родичі можуть позитивно на нього впливати.
Розглянувши вищезазначене клопотання, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника суд приходить до наступного.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено строк тримання під вартою до 21 листопада 2021 року.
Згідно з ч.3 ст.331 КПК України суд до спливу продовжуваного строку зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовжування тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно зі ст.177 КПК України підставою для застосування та продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а також незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є тяжким та передбачає покарання до десяти років позбавлення волі, а тому з метою уникнення відповідальності обвинувачений може переховуватися від суду.
Також, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 , у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, спростовують доводи про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.
Враховуючи викладене, існування ризиків, доведених стороною обвинувачення, передбачених п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою на два місяці.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 , яке підтримано захисником ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 про заміну запобіжного заходу на домашній арешт необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 314, 315,331 КПК України суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити терміном на 60 (шістдесят) діб, тобто до 14 січня 2022 року включно.
В задоволенні клопотання захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Копію ухвали направити начальнику УВП № 4 в Дніпропетровській області для відома, вручити обвинуваченому ОСОБА_3 .
Ухвала, в частині продовження міри запобіжного заходу, може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з моменту проголошення.
Суддя ОСОБА_1