Справа № 2а- 2402/09
30 листопада 2009 року суддя Київського районного суду м. Полтави Логвінова О.В.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про визнання неправомірними дій відповідача та про зобов»язання здійснити перерахунку і нарахування пенсії відповідно до діючого законодавства, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про визнання неправомірними дій щодо нарахування пенсії і компенсації за втрату годувальника та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, яку вона отримує у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також зобов'язання виплачувати компенсацію, в установленому законодавством розмірі. Мотивуючи свої вимоги позивач зазначила, що вона являється дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, який був віднесений до 1 категорії, інвалідом І групи, що настала внаслідок захворювання, яке пов'язане з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС.
Вона отримує пенсію відповідно до ст. 54 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 від 28.02.1991р., у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 50 % пенсії, яку мав би отримувати її померлий чоловік (годувальник). У зв'язку з цим, позивач просить визнати неправомірною відмову Управління пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві в здійсненні перерахунку її пенсії, а також зобов'язати Відповідача з 19.10.2009року здійснити перерахунок основної пенсії призначеної ОСОБА_1 в розмірі, передбаченому ст.50 та ст. 54 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провівши обчислення пенсії в розмірі 50% від 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також, позивач просить Визнати неправомірним обчислення та виплату Управлінням пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, яку отримує ОСОБА_1 та зобов'язати відповідача з 19.10.2009року виплачувати їй щомісячну компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі, передбаченому ст.52 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провівши її обчислення в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що Управлінням пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, без дотримання загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами і принципу верховенства права, здійснено обчислення пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008р. №654, частиною 1 якої встановлені доплати до пенсій, зокрема розмір основної пенсії по І групі інвалідності має становити не менше 1200 грн.
Крім того, позивач зазначає, що рішеннями Конституційного суду України №6-рп від 09.07.2007р. та № 10-РП від 22.05.2008р. визнано неконституційними положення Законів України «Про державний бюджет на 2007р.» та «Про державний бюджет на 2008р.», якими були внесенні зміни до ст.ст.50, 52, 54 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на підставі яких і повинна нараховуватись пенсія та компенсація.
Згідно розрахунку позивача, відповідно до ст. 54 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсія для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, по інвалідності І групи, не може бути нижчою 10 мінімальних пенсій за віком, при цьому за основу при розрахунку має братись розмір мінімальної пенсії, встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також, такому інваліду має бути нарахована додаткова пенсія відповідно до ст. 50 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком. В зв'язку з чим, за підрахунками Позивача, її померлий чоловік мав би отримувати пенсію відповідно до ст.ст.50, 54 вказаного Закону, в розмірі 5478 грн. (498 грн. х 10) + (498 х 100%). Тому, вона як, дружина померлого годувальника, відповідно до ст. 54 даного Закону, має отримувати 50 процентів його пенсії, що становить 2739 грн. (5478 грн. х 50%), не враховуючи доплат та компенсацій.
Також позивач зазначає, що Управлінням пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві обрахунок та виплату їй щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснено на підставі редакції ст.52 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами внесеними, згідно із Законом N 107-VI від 28.12.2007р. Однак, цю зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008р.
Отже, чинною є ст.52 Закону «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в попередній її редакції, тобто в редакції закону, що діяв до 01.01.2008р. А згідно даної норми в її діючій редакції, щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Таким чином, позивач вказує, що йому має виплачуватись щомісячна компенсація за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 249 грн. (498грн. х 50%). Де 498 грн. - розмір мінімальної пенсії за віком, що встановлений на сьогоднішній день відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак на думку Позивача, Управління пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, під час обчислення та призначення їй пенсії, діяло в порушення Конституції України та вказаних Законів, і в подальшому неправомірно відмовило у здійсненні перерахунку пенсії своїм листом за вих.№1781/Л-02 від 19.10.2009р. Також із зазначений підстав, ОСОБА_1 вважає неправомірним обчислення та виплату Управлінням пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, яку вона отримує .
Позивач в судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву розглядати справу без його участі та просив позовні вимоги викладені в позовній заяві задовольнити в повному.
Представник Управління пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві надав до суду заперечення на позовну заяву, але подав заяву з проханням розглядати справу без його участі.
Суддя вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі та проведення судового засідання на основі наявних матеріалів.
Суддя, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
обсязі.
Судом встановлено, що Позивач є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, який був віднесений до 1 категорії, інвалідом І групи, що настала внаслідок захворювання, яке пов'язане з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС. Чоловік помер внаслідок захворювання, яке пов'язане з чорнобильською катастрофою, у зв'язку з цим ОСОБА_1 отримує відповідну пенсію, як дружина померлого годувальника, відповідно ст. 54 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також компенсацію за втрату годувальника внаслідок чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 52 цього Закону.
Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації вказаного конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та які втратили годувальника в результаті цієї катастрофи закріплені в Законі України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.4 ст.50 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. розмір пенсії для інвалідів щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчими по І групі інвалідності 10 мінімальних пенсій за віком. Також, згідно ст. 50 цього Закону, даним особам також має бути призначена додаткова пенсія у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 54 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсія в разі втрати годувальника внаслідок чорнобильської катастрофи призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника.
Також, відповідно до діючої редакції ст.52 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Законами України «Про державний бюджет на 2007р.» та «Про державний бюджет на 2008р.», були внесенні зміни до ст.ст.50, 52, 54 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно даних змін, відповідно до зазначеної ст.54 в новій редакції, у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. А відповідно до вказаної ст.50, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Статтею 92 Основного Закону передбачено, що виключно законами встановлюються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. А згідно ст. 21 цього Основного Закону, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав.
Тому, рішеннями Конституційного суду України №6-рп від 09.07.2007р. та № 10-РП від 22.05.2008р. визнано неконституційними положення Законів України «Про державний бюджет на 2007р.» та «Про державний бюджет на 2008р.», якими були внесенні зміни до ст.ст.50, 52, 54 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, на час призначення пенсії Управлінням пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, у Позивача існувало право на отримання пенсії у розмірі, ніж 50 % пенсії, яку б мав отримувати її чоловік, який помер внаслідок чорнобильської катастрофи. А інваліди І групи, захворювання яких пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до ст. 54 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», мають отримувати пенсію не менше, ніж 10 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі, встановленому в ст. 50 цього Закону, в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком.
Зі змісту ст.ст.50, 52, 54 вказаного Закону, випливає, що під час визначення розміру пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Законом України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлено розміру мінімальної пенсії за віком. Однак розмір мінімальної пенсії за віком встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір, не має.
Відповідно до ч.7 ст.11 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). Тому, суд не бере до уваги положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених цим Законом. Оскільки наявність такої норми, за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації Позивачеві конституційної гарантії та права на отримання пенсії за шкоду, заподіяну його здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст.50, 52, 54 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У запереченнях проти позову Відповідач посилається на те, що при нарахуванні пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, він правомірно керувався Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008р. №654, частиною 1 якої встановлені доплати до пенсій і після їх здійснення, розмір основної пенсії, зокрема по І групі інвалідності має становити не менше 1200 грн. Тим самим, дана постанова істотно звужує встановлені законами України зміст та обсяги існуючих прав осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та які втратили годувальника в результаті цієї катастрофи, що суперечить ст.22 Конституції України.
До такого ж самого звуження змісту існуючих прав призводить і Постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008р. №530, адже в ній зазначено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: 1) тим, що належать до категорії 1: інвалідам I групи - 30 відсотків.
Також відповідач зазначає, що нарахування та виплата ОСОБА_1 щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок чорнобильської катастрофи здійснюється відповідно до ст. 52 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зі змінами внесеними, згідно із Законом N 107-VI від 28.12.2007р. Однак, цю зміну визнано неконституційною Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008р., оскільки дані зміни, в порушення ст.22 Конституції України, призвели до звуження обсягу та змісту вже існуючих прав, встановлених попередньою редакцією статті, що діяла до цього, адже вона передбачала, що щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, суд не вважає необґрунтованим, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав Позивача, встановлених цим же Законом.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії Позивачеві, застосуванню підлягають ст.ст. 50, 52, 54 ч.4 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням визначення поняття мінімальної пенсії за віком ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не Постанов Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008р. №654 та «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008р. №530.
При розрахунку державної пенсії та компенсації за втрату годувальника внаслідок чорнобильської катастрофи, передбаченої статтями 50, 52, 54 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який установлюється у законі про Державний бюджет на відповідний рік. Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік», на сьогоднішній день встановлений мінімальний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність і становить 498 грн.
Згідно ч.3 ст. 67 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону №231 від 05.10.2006р., у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Тому, Управління пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві є належним відповідачем у даній справі, оскільки ОСОБА_1 проживає саме в цьому районі.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Управління пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві здійснити перерахунок основної пенсії призначеної ОСОБА_1 в розмірі, передбаченому ст.50 та ст. 54 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провівши обчислення пенсії в розмірі 50% від 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмір 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, розмір пенсії, яку мав би отримувати померлий чоловік ОСОБА_1, відповідно до ст.ст.50, 54 вказаного Закону, становить 5478 грн. (498 грн. х 10) + (498 х 100%). Тому, вона як, дружина померлого годувальника, відповідно до ст. 54 даного Закону, має отримувати 50 процентів його пенсії, що становить 2739 грн. (5478 грн. х 50%), не враховуючи доплат та компенсацій. Тоді як фактично вона отримує 2065 грн., з урахуванням усіх доплат.
Таким чином, дії Управління пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, а саме відмову ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку її пенсії, слід визнати протиправною.
Також, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Управління пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві з 19.10.2009року виплачувати ОСОБА_1 щомісячну компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі, передбаченому ст.52 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провівши її обчислення в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, дії Управління пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, а саме обчислення та виплату Управлінням пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, яку отримує ОСОБА_1, слід визнати протиправними.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 64 Конституції України, ст.ст.45, 50, 52, 54, 67 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.7-11, 71, ч.3 ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства, -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати відмову Управління пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві за вих. №1781/Л-02 від 19.10.2009р., в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправною.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві з 19.10.2009р. здійснити перерахунок основної пенсії призначеної ОСОБА_1 в розмірі, передбаченому ст.50 та ст. 54 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провівши обчислення пенсії в розмірі 50% від 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмір 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Визнати обчислення та виплату Управлінням пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, яку отримує ОСОБА_1, протиправними.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві з 19.10.2009року виплачувати ОСОБА_1 щомісячну компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі, передбаченому ст.52 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провівши її обчислення в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.
Суддя О.В.Логвінова