Справа № 2 - 538,
2010 рік
18 червня 2010 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої - судді Щабельської І.В.,
при секретарі - Іванченко В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Диканька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу № 4 «Теремок» Диканської селищної ради та Диканської селищної ради Диканського району Полтавської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Позивач ОСОБА_1 працювала в Дошкільному навчальному закладі № 4 «Теремок» /далі ДНЗ № 4/ з 15 вересня 1984 року нянею, а з 07 грудня 1987 року - вихователем, має стаж роботи на вказаній посаді 22 роки. 31 березня 2010 року рішенням атестаційної комісії ДНЗ № 4 позивач була визнана такою, що не відповідає займаній посаді. Того ж дня наказом № 8/1 завідуючої ДНЗ № 4 позивача було звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України внаслідок невідповідності займаній посаді.
Вказуючи на те, що наказ про її звільнення є незаконним, оскільки ним було порушено її право на оскарження рішення атестаційної комісії до атестаційної комісії вищого рівня, вона ма' значний стаж роботи на посаді вихователя, раніше до виконання нею посадових обов'язків жодних претензій не було, а звільнена вона була через особисту неприязнь з боку завідуючої ДНЗ № 4, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила визнати наказ № 8/1 від 31 березня 2010 року незаконним, поновити її на посаді вихователя групи № 3 ДНЗ № 4 «Теремок» та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2010 року по день поновлення на роботі.
Ухвалою суду від 10 червня 2010 року до участі у справі у якості відповідача була залучена Диканська селищна рада, яка здійснює фінансування ДНЗ № 4, а також у якості третьої особи - завідуюча ДНЗ № 4 ОСОБА_2
В судовому засіданні позивач свій позов підтримала, просила його задовольнити, визнати наказ про її звільнення незаконним та скасувати, задовольнивши інші її позовні вимоги. При цьому суду пояснила, що до 2007 року з боку адміністрації навчального закладу до неї як вихователя жодних претензій не було. Однак з 2007 року між нею та третьою особою ОСОБА_2 - завідуючою ДНЗ № 4 - виникли особисті неприязні стосунки, так як вона намагалася відстоювати свою думку при виконанні своїх безпосередніх обов'язків вихователя дитячого садка та відстоювала права молодшого вихователя групи № 3 свідка ОСОБА_3, яка у 2007 році через постійний тиск на неї з боку завідуючої змушена була звільнитися з роботи. З вказаного часу з боку завідуючої ДНЗ № 4 на неї як вихователя почав чинитися постійний тиск, при проведенні перевірки її роботи у зв'язку з необхідністю у 2010 році проходити нею чергову атестацію педагогічного працівника завжди безпідставно вказувались недоліки її роботи, з якими вона була категорично не згодна і висловлювала свої заперечення. У зв'язку з цим їй було винесено три догани, одна з яких була скасована після її звернення із скаргою в прокуратуру Диканського району. У зв'язку з неправомірним тиском на неї з боку завідуючої ДНЗ № 4 вона була змушена за захистом своїх прав звертатися в органи прокуратури, районний та обласний відділи освіти та Міністерство освіти і науки України, що в свою чергу спричиняло перевірку роботи навчального закладу. В результаті цього завідуючою ДНЗ № 4 весь педагогічний колектив був втягнутий у конфліктну ситуацію. З 01 вересня 2009 року за рішенням педагогічної ради ДНЗ № 4 навчання дітей у дитячому садку почало проводитись по новій програмі «Я у світі», яка передбачає відхід від чітко визначеного порядку проведення занять та вимагає творчого підходу до їх проведення з метою розвитку індивідуальних творчих особливостей кожної дитини, їх фізичного розвитку, проведення навчального процесу у формі рольової гри. При цьому при проведенні перевірок її занять та режимних моментів роботи з дітьми з боку адміністрації постійно критикувалися її методи роботи, вказувалися лише недоліки, хоча вона впроваджувала нову програму на підставі належним чином розроблених методичних рекомендацій та пропозицій, викладених у спеціальній навчально-педагогічній літературі. При цьому на вказані їй зауваження вона намагалася пояснити, що певний порядок проведення заняття - це її творчий підхід відповідно до рекомендацій нової програми. Однак 31 березня 2010 року рішенням атестаційної комісії вона була визнана такою, що не відповідає займаній посаді. Того ж дня наказом № 8/1 вона була звільнена з займаної посади вихователя. Вважала вказане звільнення незаконним та просила скасувати даний наказ, поновивши її на посаді вихователя групи № 3 та стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу, так як, відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 20 серпня 1993 року № 310, атестація здійснюється на основі комплексної оцінки рівня кваліфікації, педагогічної майстерності, результатів педагогічної діяльності, з врахуванням думки батьків та дітей, що щодо неї було проігноровано, так як не було взято до уваги, а звільнена вона була через особисту неприязнь завідуючої ДНЗ № 4 третьої особи ОСОБА_2 в день прийняття рішення атестаційною комісією, хоча положення передбачає 2-місячний термін. В порушення вимог вказаного положення їй не було надано часу на оскарження рішення атестаційної комісії, з яким вона була категорично не згодна, хоча це прямо передбачено даним нормативним актом, який вказує, що в разі оскарження рішення атестаційної комісії розірвання трудового договору з працівником може бути здійснене лише після його розгляду атестаційною комісією вищого рівня.
Представник відповідача - ДНЗ № 4 - в судовому засіданні проти позову заперечував, вказавши, що невідповідність позивача займаній посаді у зв'язку з недостатнім рівнем кваліфікації була встановлена на підставі проведення перевірок її роботи у зв'язку з необхідністю проведення чергової атестації у березні 2010 року. При проведенні перевірок занять та режимних моментів у групі № 3 ДНЗ № 4 позивач постійно допускала недоліки та помилки в організації роботи та проведенні навчальних занять, які адміністрація ДНЗ № 4 та члени атестаційної комісії повинні були фіксувати і вказували зауваження, які вихователь зобов'язана була брати до уваги. Однак позивач дуже болісно на них реагувала, постійно висловлювала свою незгоду та заперечення, не намагалася усунути вказані недоліки, а лише вперто заперечувала проти них. Крім того, вона конфліктувала з усіма працівниками навчального закладу, у зв'язку з чим ніхто не хотів з нею працювати. Тому просили у задоволенні позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Представник відповідача - Диканської селищної ради у судовому засіданні проти позову заперечував, вказавши, що звільнення позивача було правомірним і підстав для виплати їй заробітної плати за час вимушеного прогулу немає.
Третя особа - завідуюча ДНЗ № 4 ОСОБА_2 - в судовому засіданні проти позову категорично заперечувала, підтримавши пояснення представника ДНЗ № 4, а також додатково вказала, що особистої неприязні у неї до позивача не було, при наявності позитивних показників у її роботі це відмічалось належним чином, однак протягом останнього часу рівень кваліфікації позивача значно знизився, так як вона не хотіла працювати над самоосвітою, не впроваджувала належним чином у свою роботу нові методики, не виконувала вимог нової навчальної програми «Я у світі», на зауваження не реагувала і не намагалася усунути виявлені недоліки, а лише конфліктувала, через що навчальний заклад не міг спокійно працювати. Вказала на те, що своєю поведінкою позивач негативно впливала на виховання дітей, так як втягувала у конфлікт батьків, виносячи всі обставини конфліктних ситуацій за межі навчального закладу.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, третьої особи та свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим органом у разі виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню роботи.
Виходячи із зазначеної норми суд може визнати звільнення працівника правильним, якщо встановить, що воно здійснене на підставі фактичних даних, які підтверджують, що, зокрема, через недостатню кваліфікацію працівник не може належним чином виконувати покладені на нього трудові обов'язки, а від переведення на іншу роботу відмовився.
Згідно протоколу № 5 засідання атестаційної комісії ДНЗ № 4 від 31.03.2010 року, атестаційною комісією на підставі проведеної атестації було одноголосно ухвалено вважати позивача ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді внаслідок низької кваліфікації.
У відповідності до п. 9.1 Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 20 серпня 1993 року № 310, керівником навчально-виховного закладу за результатами атестації було винесено наказ, згідно якого, зокрема, ОСОБА_1 визнано такою, що не відповідає займаній посаді.
В той же час, згідно п. 9.3 вказаного Типового положення, питання, пов'язані зі звільненням педагогічного працівника за результатами атестації, вирішується керівником відповідного навчально-виховного закладу в двомісячний строк з дня прийняття рішення атестаційною комісією. В разі оскарження рішення атестаційної комісії розірвання трудового договору може бути здійснене лише після його розгляду атестаційною комісією вищого рівня, рішення якої є остаточним. В порушення цієї вимоги, не зважаючи на категоричну незгоду позивача з рішенням атестаційної комісії, їй не було надано передбаченого даним нормативним актом строку для такого оскарження, і того ж дня вона була звільнена у зв'язку з невідповідністю займаній посаді на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. Прийняте в подальшому рішення атестаційної комісії вищого рівня 14 квітня 2010 року про підтримання рішення атестаційної комісії ДНЗ № 4 про невідповідність позивача займаній посаді внаслідок недостатнього рівня кваліфікації викликає сумніви, так як атестаційна комісія вищого рівня розглядає скарги педагогічних працівників, однак на той час - 14 квітня 2010 року - позивач ОСОБА_1 педагогічним працівником вже не була, так як збула звільнена з посади вихователя у зв'язку з невідповідністю займаній посаді.
Крім того, в судовому засіданні достовірно було встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та завідуючою ДНЗ № 4 - третьою особою ОСОБА_2 був наявним особистий конфлікт, в результаті якого позивач зверталася у різноманітні інстанції із скаргами на неправомірні на її думку дії керівника. У зв'язку з чим у навчальному закладі проводились неодноразові перевірки як з боку працівників прокуратури, так і працівників органів освіти вищого рівня, що в свою чергу створювало напружений мікроклімат усього трудового колективу даного навчального закладу. При цьому допитані у судовому засіданні у якості свідків працівники дитячого садка - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 пояснили, що через наявний конфлікт між вихователем ОСОБА_1 та завідуючою дитсадком через скарги першої у різні інстанції навчальний заклад постійно перевіряли різноманітні органи, що не подобалось працівникам, так як викликало у колективі напружену атмосферу та додаткову нервову напругу.
Із пояснень у судовому засіданні свідків - членів атестаційної комісії ДНЗ № 4 - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та представника відповідача ДНЗ № 3 ОСОБА_11 було встановлено, що жоден з них не знав нормативного документа на підставі якого повинна була працювати атестаційна комісія, зокрема, Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 20 серпня 1993 року № 310, і навіть не міг вказати про його наявність. Вказане свідчить про недостатню підготовку членів атестаційної комісії до роботи вказаної комісії.
При цьому вказані свідки не могли пояснити, чому в порушення п. 1.4. вказаного вище Типового положення при атестації позивача, яка повинна була здійснюватися на основі комплексної оцінки рівня кваліфікації, педагогічної майстерності, результатів педагогічної діяльності, здійснення аналізу освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі з урахуванням думки батьків та вихованців, усі ці критерії застосовані не були, думка батьків та дітей не враховувалась. Свідок ОСОБА_9, яка також мала особисті неприязні стосунки з позивачем ОСОБА_1, відмовившись в порушення своїх безпосередніх обов'язків навіть проводити музичні заняття з дітьми за участі вихователя ОСОБА_1, в судовому засіданні вказала, що колективне звернення батьків при проведенні атестації позивача умисно не бралося до уваги, так як воно надійшло від батьків під тиском вихователя, тому не може бути об'єктивним і враховуватись.
Однак із матеріалів справи, показів у суді свідків ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_6, які у різні періоди працювали разом з позивачем в одній групі, вбачається, що кожен з них її відношення до роботи оцінив добре, вказавши, що свої обов'язки вона виконувала добросовісно, порушень трудової дисципліни та режимних моментів у роботі групи не допускала, жодних конфліктів з нею не було.
Свідок ОСОБА_15 вказала, що у групу, де позивач була вихователем, в різні періоди ходило двоє її дітей, рівнем виховання, фізичним і навчальним розвитком яких вона дуже задоволена. Старша дитина одержала у садку завдяки позивачу ґрунтовні підготовчі знання, що значно допомогло їй освоювати шкільну програму. Вказала, що їй не відомі жодні претензій чи скарги з боку батьків на роботу вихователя, всі батьки групи задоволені її роботою, так як вона дуже добре ставилася до дітей.
З пояснень у суді третьої особи ОСОБА_2 вбачається, що жодних скарг від батьків на дії позивача не надходило.
Із пояснень у суді свідків ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_7 вбачається, що на засвоєння та поступовий перехід навчального закладу на нову навчальну програму «Я у світі» усім вихователям надавався річний термін - з 01 вересня 2009 року до 01 вересня 2010 року. Однак з матеріалів справи вбачається, що позивач була звільнена у зв'язку з низьким рівнем кваліфікації вже через 6 місяців з початку запровадження нової методики навчання, хоча підставою прийняття такого рішення було і недостатнє освоєння нею вказаної програми.
В той же час у судовому засіданні було встановлено, що в роботі позивача були певні недоліки, які вона повинна була ліквідувати і в подальшому не допускати, однак допущені порушення не були дуже серйозними чи систематичними і не давали підстав для звільнення позивача.
За таких обставин суд приходить до висновку, що звільнення позивача було неправомірним і її позовні вимоги в частині поновлення на роботі підлягають частковому задоволенню. Суд вважає необхідним визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення позивача з роботи і поновити її на посаді вихователя ДНЗ № 4. В той же час до компетенції суду не входить визначення конкретного місця роботи працівника, так як це входить до обов'язків керівника установи, тому суд не може поновити позивача на посаді вихователя саме групи № 3.
Позовні вимоги позивача в частині стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу також підлягають задоволенню відповідно до ст..235 ч.2 КЗпП України.
Відповідно до вимог ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні працівника, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу, тому суд вважає необхідним стягти з третьої особи ОСОБА_2 на користь Диканської селищної ради шкоду, завдану незаконним звільненням позивача з роботи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40 ч.1 п.2, 235, 237 КЗпП України, Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників України, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 20 серпня 1993 року № 310 та ст. ст. 60, 212 - 215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ № 8/1 від 31 березня 2010 року завідуючої Дошкільного навчального закладу № 4 «Теремок» Диканської селищної ради про звільнення ОСОБА_1 з посади вихователя у зв'язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.
Поновити ОСОБА_1 на посаді вихователя Дошкільного навчального закладу № 4 «Теремок» Диканської селищної ради.
Стягти з Диканської селищної ради Диканського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2010 року по 18 червня 2010 року в сумі 3804 /три тисячі вісімсот чотири/ грн. 23 коп. після проведення усіх передбачених законом видів відрахувань.
Стягти з ОСОБА_2 на користь Диканської селищної ради Диканського району Полтавської області в рахунок відшкодування завданої шкоди 3804 /три тисячі вісімсот чотири/ грн. 23 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Диканський районний суд.
Головуюча: