Єдиний унікальний № 946/6345/20
Провадження № 1-в/946/87/21
про направлення для відбування призначеного покарання
15 листопада 2021 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїл Одеської області клопотання Ізмаїльського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області про скасування випробування та направлення для відбування призначеного покарання відносно
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
засудженого вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.10.2020 р. за ст.3892 Кримінального кодексу України (далі - КК) до одного року позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК строком на один рік, з покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК,
учасники судового провадження: прокурор ОСОБА_4 , засуджений ОСОБА_3 , представник персоналу органу пробації ОСОБА_5 .
Суть питання, що вирішується
1.Ізмаїльський міськрайонний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області (далі - орган з питань пробації) звернувся до суду з клопотанням (поданням) на підставі ст. 166 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК), ч. 2 ст.78 КК для вирішення питання про скасування випробування та направлення засудженого ОСОБА_3 для відбування призначеного покарання, посилаючись на те, що 26 листопада 2020 року ОСОБА_3 було роз'яснено порядок та умови відбування покарання та наслідки за їх невиконання. У цей же день, 26 листопада 2020 року, засудженому була винесена постанова про встановлення днів явки на реєстрацію - перший, другий та третій вівторок кожного місяця, з якою ОСОБА_3 був ознайомлений під підпис. Однак ОСОБА_3 , систематично під час іспитового строку вчиняв адміністративні правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, та не зважаючи на застосоване письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання, порушив покладений на нього обов'язок, а саме не з'явився своєчасно на реєстрацію без поважних причин.
Так, на ОСОБА_3 були накладені адміністративні стягнення за вчинення адміністративних правопорушень 12.11.2020 р. за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), 24.03.2021 р. за ч. 1 ст. 126 КУпАП, 06.04.2021 р. за ст. 124 КУпАП, а також 03.08.2021 р. ОСОБА_3 не з'явився на реєстрацію без поважних причини, чим не виконав обов'язок, покладений судом, періодично з'являтися на реєстрацію за що 04.08.2021 р. до нього було застосовано письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання і направлення для відбування призначеного покарання. Але, незважаючи на це ОСОБА_3 10.08.2021 р. знов не з'явився на реєстрацію без поважних причини.
2.Під час судового розгляду орган з питань пробації доповнив подання тим, що ОСОБА_3 не з'явився на реєстрацію без поважних причин також і 12.10.2021 р. та постановами Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.10.2021 р. та від 26.10.2021 р. на ОСОБА_3 були накладені адміністративні стягнення за вчинення адміністративних правопорушень відповідно 24.03.2021 р. за ч. 1 ст. 130 КУпАП та 01.10.2021р. за ч. 2 ст. 130, ч. 3 ст.126 КУпАП.
Встановлені судом обставини
3.Представник органу з питань пробації ОСОБА_5 у судовому засіданні подання підтримала, просила суд скасувати засудженому ОСОБА_3 випробування та направити його для відбування призначеного судом покарання.
4.Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні подання органу з питань пробації також підтримав, і також просила суд скасувати випробування та направити ОСОБА_3 для відбування покарання, оскільки він під час іспитового строку систематично вчиняв адміністративні правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, та, незважаючи на застосоване письмове попередження, тричі не з'явився до органу з питань пробації на реєстрацію без поважних причин, хоча йому роз'яснювалися та відомі були наслідки систематичного вчинення адміністративних правопорушень та невиконання покладених на нього судом.
5. ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти задоволення подання органу з питань пробації, просив суд відмовити в його задоволенні, хоча визнав обставини, що викладені в поданні, зазначивши, що на нього дійсно накладалися адміністративні стягнення. Перший раз він не з'явився на реєстрацію, у зв'язку з тим, що він по роботі їздив у село та не було на чому дістатися у м.Ізмаїл, про що він попереджав у телефонному режимі. Другий раз не з'явився на реєстрацію, оскільки допомагав батьку після операції, а третій - у зв'язку з тим, що він після роботи відпочивав та проспав цілий день. Його попереджали про наслідки.
6.Відповідно до вироку Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.10.2020 р. ОСОБА_3 засуджений за ст. 3892 КК до одного року позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК строком на один рік з покладанням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК, а саме періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання (а.о.с. 6 - 7).
7.Постановою від 26.11.2020 р., з якою ОСОБА_3 був ознайомлений, йому були встановлені дні явки до органу з питань пробації - перший, другий та третій вівторок кожного місяця (а.о.с. 24).
8.Також ОСОБА_3 15.05.2020 р. були роз'яснені покладені на нього судом обов'язки, та він був попереджений про те, що у разі невиконання покладених судом обов'язків або систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, звільнення від відбування покарання може бути скасоване судом, і він буде направлений для відбування призначеного покарання (а.о.с. 23). Крім того, про зазначене ОСОБА_3 роз'яснювалось під час проведення індивідуально-профілактичної бесіди (а.о.с.103).
9.Протягом іспитового строку ОСОБА_3 систематично вчиняв адміністративні правопорушення, за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності: постановою від 12.03.2021 р. за вчинення 12.03.2021 р. адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП (порушення правил зупинки та стоянки) на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.о.с. 102), постановою від 24.03.2021 р. за вчинення 24.03.2021 р. адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має при собі чинного поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.о.с. 101), постановою від 06.04.2021 р. за вчинення 24.03.2021 р. адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу) на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.о.с. 145).
10.Крім того, 03.08.2021 р. ОСОБА_3 не з'явився до органу пробації на реєстрацію (а.о.с. 25).
11.Після вчинення ОСОБА_3 зазначених адміністративних правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення, та після його неявки 03.08.2021 р. на реєстрацію органом з питань пробації 04.08.2021 р. було застосовуване відносно ОСОБА_3 письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання у разі подальшого невиконання покладених на нього судом обов'язків або вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення (а.о.с. 122).
12.Але ОСОБА_3 , незважаючи на застосоване відносно нього письмове попередження, 10.08.2021 р. та 12.10.2021 р. знов не з'явився на реєстрацію без поважних причин, що вбачається з листку реєстрації (а.о.с. 25) та з наданої органом з питань пробації додаткової інформації (а.п. 118 - 119).
13.Крім того, постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.10.2021 р. на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення за вчинення 24.03.2021 р. адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння) (а.п. 117 - 118), а постановою того ж суду від 26.10.2021 р. - за вчинення 12.10.2021 р. адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 КУпАП (повторна протягом року відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння) та ч. 3 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом під час того, як відносно нього встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами) (а.п. 131 - 133).
Мотиви, з яких суд виходив при постановлені ухвали
14.Отже суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали особової справи, надані під час судового розгляду документи, заслухавши пояснення засудженого ОСОБА_3 , дійшов висновку, що подання органу з питань пробації підлягає задоволенню, а засудженого ОСОБА_3 необхідно направити для відбуття призначеного покарання з таких підстав.
15.Згідно ч. 2 ст. 78 КК, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
16.Відповідно до ч. 3 ст. 164 КВК звільнені від відбування покарання з випробуванням зобов'язані: виконувати обов'язки, які покладені на них судом; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; з'являтися за викликом до зазначеного органу.
17.Згідно ч. 1 ст. 166 КВК, якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Законом України «Про пробацію», а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
18.Зі змісту абз. 2 ч. 3 ст. 166 КВК випливає, що систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, є вчинення засудженим протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень.
19.Частиною ж 2 ст. 166 КВК встановлено, що подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
20.Виходячи із граматичного тлумачення положень ч. 2 ст. 78 КК, в якій застосовані сполучники «або» та «і», то для прийняття судом рішення про направлення засудженого для відбування призначеного покарання є достатньою наявність лише однієї із перелічених в ній обставин, а саме: або невиконання засудженим покладених на нього обов'язків, або ж систематичне вчинення ним правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення. Це означає, що для прийняття судом рішення про направлення засудженого для відбування призначеного покарання не є необхідним встановлювати наявність відразу цих двох обставин у сукупності, а лише однієї з них. При цьому, враховуючи застосований сполучник «або», ці дві обставини є альтернативними та жодним чином не пов'язані між собою і не впливають одна на одну. Їх наявність слід оцінювати окремо одна від одної, а саме невиконання засудженим покладених на нього обов'язків та систематичне вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення. І словосполучення «що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення» слід розуміти як єдине ціле та таке, що відноситься тільки до систематичного вчинення правопорушень, і не відноситься до іншої альтернативної підстави для направлення засудженого для відбування покарання, а саме до невиконання покладених на нього обов'язків. Саме тому, при оцінці наявності однієї з альтернативних підстав неможна їх суміщати та одну з них оцінювати через іншу. Тобто при оцінці наявності такої підстави, як невиконання засудженим покладених на нього обов'язків, не є необхідним вирішувати питання чи свідчить це про небажання засудженого стати на шлях виправлення, і при оцінці наявності підстави у виді систематичного вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення, не є необхідним оцінювати чи свідчать вчинені правопорушення про направленість дій засудженого на невиконання покладених на нього обов'язків.
21.Крім того, суд звертає також увагу на те, що норма ч. 2 ст. 78 КК сформульована чітко та імперативно, є загальнодоступною, і у випадку встановлення наявності хоча б однієї із зазначених підстав, то у суду відсутні дискреційні повноваження вирішувати чи направляти, чи не направляти засудженого для відбування покарання, а встановлений обов'язок суду прийняти рішення про направлення засудженого для відбування призначеного покарання. Саме тому, при вирішенні питання про направлення засудженого для відбування призначеного покарання за поданням органу з питань пробації доказуванню та встановленню підлягають лише факти невиконання засудженим покладених на нього обов'язків, та/або систематичне вчинення ним правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення. При цьому інші обставини для вирішення подання органу з питань пробації не мають значення, окрім тих, що обґрунтовують поважність причин невиконання покладених обов'язків.
22.Таким чином, системний аналіз положень ст. 78 КК дає підстави для висновку, що суд зобов'язаний ухвалити рішення про направлення засудженого для відбування призначеного покарання у випадку, якщо засуджений під час іспитового строку або не виконує покладені на нього обов'язки, або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, або допустив і те, і те. При цьому значення має поведінка засудженого саме під час іспитового строку, а не до його початку та після його завершення.
23.Про успішне проходження засудженим іспитового строку можна було би вести мову тільки у випадку дотримання усіх правових наслідків звільнення його від відбування покарання з випробуванням, що перелічені у ст. 78 КК, а саме не вчинення іншого кримінального правопорушення, виконання покладених на нього обов'язків та не вчинення систематично правопорушень, що потягли би за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення. В іншому випадку, при порушенні протягом іспитового строку умов звільнення від відбування покарання, не можна вважати, що засуджений виправдав виявлену до нього судом довіру, своєю поведінкою довів своє виправлення та пройшов випробування, що було би підставою для звільнення його від призначеного покарання. Саме про це й йдеться у ст. 78 КК, якою встановлені правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку. І саме положення цієї норми мають бути застосовані судом в цьому випадку, а не будь-які інші.
24.З досліджених же судом доказів випливає, що протягом іспитового строку ОСОБА_3 систематично вчиняв адміністративні правопорушення, а саме 12.03.2021 р. за ч.1 ст. 122 КУпАП (а.о.с. 102), 24.03.2021 р. за ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.о.с. 101), 24.03.2021 р. за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.п. 117 - 118), 12.10.2021 р. за ч. 2 ст. 130, ч. 3 ст. 126 КУпАП (а.п. 131 - 133), за що на нього були накладені адміністративні стягнення.
25.Крім того, незважаючи на застосоване письмове попередження від 04.08.2021 р. про скасування випробування після вчинення адміністративних правопорушень, що потягли за собою адміністративне стягнення, та після неявки 03.08.2021 р. на реєстрацію (а.о.с. 122), ОСОБА_3 не з'явився на реєстрацію без поважних причин 10.08.2021 р. (а.о.с. 25) та 12.10.2021 р. (118 - 119), чим не виконав покладений на нього судом обов'язок, документів, підтверджуючих поважність причини неявки не надав, посилаючись лише на те, що 03.08.2021 р. не з'явився на реєстрацію, у зв'язку з тим, що виїжджав по роботі у село, 10.08.2021 р. - допомагав батьку після операції, а 12.10.2021 р. - у зв'язку з тим, що він після роботи відпочивав та проспав цілий день (п. 5 ухвали). З урахуванням того, що засуджений мав з'являтися на реєстрацію протягом усього робочого дня, тобто з 08:00 до 17:00 години, а не в точно визначений час, то у нього була об'єктивна можливість виконувати цей обов'язок та 10.08.2021 р. мав можливість залишити на деякий час свого батька для явки на реєстрацію. Крім того, з урахуванням цього ОСОБА_3 завчасно мав вжити розумних заходів щодо явки у призначені дні на реєстрацію до Ізмаїльського міськрайонного відділу з питань пробації, його поведінка свідчить про те, що він проігнорував покладений на нього обов'язок, не приділивши належну увагу по виконанню обов'язку. Отже, обставини, на які він послався, безумовно, є неповажними, і свідчать про його свідоме ігнорування виконання встановлених йому обов'язків, як умови звільнення від відбування покарання, оскільки після першої неявки на реєстрацію без поважних причин та вчинення ним адміністративних правопорушень і після попередження його про наслідки він продовжив не з'являтися на реєстрацію та ще двічі не з'явився, і мотивація останньої неявки (проспав цілий день після роботи) аж ніяк не є поважною причиною невиконання цього обов'язку. Більше того, після застосування попередження 04.08.2021 р., окрім неявки на реєстрацію, ОСОБА_3 12.10.2021 р. також вчинив ще два адміністративні правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення. Тому систематичні вчинення умисних адміністративних правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення, після попередження ОСОБА_3 про наслідки такої поведінки свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
26.Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 систематично вчиняв адміністративні правопорушення, за що на нього були накладені адміністративні стягнення, а також за відсутності документально підтверджених об'єктивних обставин, що фактично позбавляли би засудженого можливості виконувати покладені судом обов'язки, не з'явився на реєстрацію 03, 10 серпня та 12 жовтня 2021 року, чим без поважних причин не виконав покладений на нього судом обов'язок.
27.При цьому правового значення не має скільки правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення, засуджений вчинив до оголошення йому письмового попередження, а скільки після, а також те коли саме він вчинив такі правопорушення та коли не виконав покладені на нього обов'язки. З системного аналізу наведених норм ч. 2 ст.78, ч.ч. 1, 2, абз. 2 ч. 3 ст. 166 КВК випливає, що підставою для направлення засудженого для відбування призначеного покарання є доведення вчинення ним трьох і більше адміністративних правопорушень протягом іспитового строку та/або невиконання покладеного на нього судом хоча б одного обов'язку, а також наявність письмового попередження, за умови, що частина правопорушень були вчинені або невиконання обов'язку було допущене до письмового попередження, а частина правопорушень або ж невиконання обов'язку - після, незалежно від кількості вчинених правопорушень та невиконаних обов'язків до та після застосованого письмового попередження.
28.Слід також зазначити, що чинним законодавством адміністративні правопорушення не класифіковані в залежності від тяжкості, законодавством також не виділяються незначні чи несуттєві правопорушення. У межах вирішення питання про направлення засудженого для відбування покарання ч. 2 ст. 78 КК виділені лише правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення, а, отже, при вирішені цього питання до уваги не можуть бути взяті лише правопорушення, що не потягли за собою такого стягнення (наприклад, при передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу (ст. 21 КУпАП) або при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення (ст. 22 КУпАП)) чи вчинені з необережності (наприклад, передбачене ст.124 КУпАП, яке судом до уваги не береться в даному випадку). А враховуючи, що усі правопорушення, окрім правопорушення за ст. 124 КУпАП, вчинені ОСОБА_3 , є умисними, потягли за собою адміністративні стягнення, передбачені ст.24 КУпАП, то їх не можна не враховувати та віднести до незначних чи до несуттєвих, і не врахувати при вирішенні питання про небажання засудженого стати на шлях виправлення.
29.Також, враховуючи наведене у ч. 2 ст. 78 КК формулювання, слід зазначити, що вказана норма жодним чином не пов'язує між собою види кримінальних правопорушень, за які особа була засуджена, та види правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення, що вчинені нею під час іспитового строку. А тому, при вирішенні питання чи свідчать вченні правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, про небажання засудженого стати на шлях виправлення слід виходити виключно з того, що ці правопорушення обов'язково потягли за собою адміністративні стягнення незалежно від виду конкретного правопорушення та виду кримінального правопорушення, за який особа раніше була засудженою, оскільки сам факт систематичного вчинення протягом іспитового строку умисних правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення, свідчить про небажання засудженого стати на шлях виправлення.
30.Отже, ОСОБА_3 під час іспитового строку вчинив п'ять умисних адміністративних правопорушень у три різні дні, і усі ці правопорушення потягли за собою адміністративні стягнення, а тому свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення. Характер вчинених ОСОБА_3 зазначених правопорушень свідчить про те, що при їх вчиненні він усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав їх шкідливі наслідки і бажав їх або свідомо допускав настання цих наслідків. Саме тому усі вказані правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, (окрім правопорушення за ст. 124 КУпАП) свідчать про небажання ОСОБА_3 стати на шлях виправлення.
31.І оскільки ОСОБА_3 під його особистий підпис був попереджений про наслідки продовження вчинення адміністративних правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, або не виконання покладених на нього судом обов'язків, йому були відомі такі наслідки. Однак, незважаючи на застосоване до нього письмове попередження після невиконання покладеного на нього судом обов'язку з'являтися на реєстрацію та після вчинення адміністративних правопорушень, за що на нього були накладені адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, ОСОБА_3 без поважних причин продовжив не виконувати покладений на нього обов'язок з'являтися на реєстрацію до органу з питань пробації та вчинив ще два умисні адміністративні правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, в один день. Встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 мав реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки, а факт їх невиконання та факт систематичного вчинення ним адміністративних правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення. свідчить про небажання засудженого стати на шлях виправлення.
32.Тому, враховуючи засаду невідворотності покарання, закріплену у ст. 5 КВК, а також того, що ОСОБА_3 не виправдав проявлену до нього довіру та не виконав умови його звільнення від відбування покарання з випробуванням та не дотримався правових наслідків цього, в силу імперативних положень ч. 2 ст. 78 КК його слід направити для відбування призначеного судом покарання.
33.З набранням ухвалою законної сили, з метою її виконання ОСОБА_3 підлягає затриманню та взяттю під варту.
Керуючись ч. 2 ст. 78 КК, ст. 166 КВК, ч. 2 ст. 376, ст. ст. 537, 539 КПК, суд -
постановив:
1.Подання Ізмаїльського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області задовольнити.
2. ОСОБА_3 , засудженого вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.10.2020 р. за ст. 3892 КК до одного року позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК строком на один рік, з покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК, направити для відбування призначеного вироком покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.
3.З набранням ухвалою законної сили, з метою її виконання ОСОБА_3 затримати та взяти під варту.
4.Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту приведення ухвали до виконання та фактичного його затримання.
5.Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.
6.Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
7.Учасники судового провадження мають право отримати копію ухвали в суді, а засудженому та прокурору вручити копію ухвали негайно після її оголошення.
8.Повний текст ухвали оголошений 17 листопада 2021 року.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1