Дата документу 09.11.2021
Справа № 334/3484/21
Провадження № 2/334/2774/21
09 листопада 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Козлової Н.Ю., при секретарі Зоріній С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про позбавлення батьківських прав
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав, відносно його малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка зазначила, що 24 квітня 2015 р. між нею - ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції зареєстровано шлюб за відповідним актовим записом № 263. У шлюбі народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 1221 від 04.11.2017 р.
Подальше спільне життя сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини, обов'язки з виховання дитини та ведення спільного господарства. З вересня 2019 року сторони проживають окремо.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.01.2020 року по справі № 335/6879/19 шлюб між Сторонами розірвано.
Станом на день подання даної позовної заяви до суду малолітня дитина, ОСОБА_3 , проживає разом із матір'ю, тобто знаходиться на вихованні і утриманні Позивача.
З листопада 2019 року Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Не дивлячись на те, що спільне життя між сторонами не склалось, Відповідач, все ж таки, мав можливість спілкуватись з дитиною, однак не виявляв такого бажання.
Крім цього, відповідач не надавав жодної матеріальної допомоги на утримання доньки. Отже, тягар матеріального забезпечення спільної дитини повністю ліг на Позивача.
03 лютого 2020 року за позовною заявою Позивача Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя ухвалено рішення, яким стягнуто з Відповідача на користь Позивача аліменти на утримання дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду - з 25.10.2019 р. і до досягнення донькою повноліття, а також аліменти на утримання позивача у розмірі 1500 грн.
17.03.2020 р. старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дорошенко Анастасією Олександрівною при примусовому виконанні вищевказаного рішення суду, за відповідними виконавчими листами, відкриті виконавчі провадження за №№ 61561585, 61561058. Станом на 01.05.2021 р. відповідач має заборгованість зі сплати аліментів за ВП № 61561585 у розмірі 27 871,02 грн., за ВП № 61561058 у розмірі 6 150 грн.
У квітні 2019 року відповідач залишив своє місце проживання, жодного разу за цеі час не виявив бажання зустрітися з дитиною та взяти участь у її вихованні Все це свідчить про ухилення Відповідача від своїх батьківських обов'язків: адже на контакт із дитиною не йде, дитину не навідує, її фізичним та психічним станом здоров'я не займається та не цікавиться.
Відповідна поведінка відповідача змусило ОСОБА_1 звернутися до суду з відповідним позовом та просити суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач в судове засідання не з'явилася але надала суду письмову заяву згідно якої позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила розгляд справи проводити у її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Представник третьої особи в судове засідання з'явився але надала до суду письмову заяву згідно якої не заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила розгляд справи проводити у її відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст.81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 24 квітня 2015 р. між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції зареєстровано шлюб за відповідним актовим записом № 263.
У шлюбі народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 1221 від 04.11.2017 р.
Спільне життя сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини, обов'язки з виховання дитини та ведення спільного господарства. З вересня 2019 року сторони проживають окремо.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.01.2020 року по справі № 335/6879/19 шлюб між Сторонами розірвано.
Станом на день подання даної позовної заяви до суду малолітня дитина, ОСОБА_3 , проживає разом із матір'ю, тобто знаходиться на вихованні і утриманні Позивача.
З листопада 2019 року Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, та не надає матеріальної допомоги на утримання доньки.
03 лютого 2020 року за позовною заявою ОСОБА_1 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя ухвалено рішення, яким стягнуто з Відповідача на користь Позивача аліменти на утримання дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду - з 25.10.2019 р. і до досягнення донькою повноліття, а також аліменти на утримання позивача у розмірі 1500 грн.
17.03.2020 р. старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дорошенко Анастасією Олександрівною при примусовому виконанні вищевказаного рішення суду, за відповідними виконавчими листами, відкриті виконавчі провадження за №№ 61561585, 61561058. Станом на 01.05.2021 р. відповідач має заборгованість зі сплати аліментів за ВП № 61561585 у розмірі 27 871,02 грн., за ВП № 61561058 у розмірі 6 150 грн.
В квітні 2019 року Відповідач залишив своє місце проживання, жодного разу за цеі час не виявив бажання зустрітися з дитиною та взяти участь у її вихованні Все це свідчить про ухилення Відповідача від своїх батьківських обов'язків: адже на контакт із дитиною не йде, дитину не навідує, її фізичним та психічним станом здоров'я не займається та не цікавиться.
Статтею 150 СК України, яка закріплює обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, а також зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно зі статтею 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків.
Судом встановлено, що має місце факт ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідач не має постійного місця проживання, ніде не працює, не забезпечує матеріальний стан дитини, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним своїми обов'язками.
Аналогічні роз'яснення викладені у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
За змістом роз'яснень, викладених у п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Судом встановленні певні обставини ухилення відповідача від батьківських обов'язків. А також доведено, що за весь час відвідування дитинок дошкільного закладу - батько дитини, ОСОБА_2 , за підтвердженнях вихователів групи дітей ясельного віку № 1 «Калинонька» участі у підтримці та вихованн дитини, ОСОБА_3 , на рівні закладу дошкільної освіти не приймає, до закладу жодного разу не з'являвся, не приводив і не забирав дитину з дитсадка, батьківськ збори та інші заходи за участю батьків не відвідував, освітою і вихованням дитини у дитячому садку не цікавився.
На підтвердження того, що відповідач не опікується дитиною та станом її здоров'я Представником Позивача - Адвокатом Черкашиним Іваном Івановичем було направлено відповідний адвокатський запит до КНП «ЦПМСД № 2». У відповідь на запит КНП «ЦПМСД № 2» надано інформацію щодо вказаної довіреної особи пацієнта - ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), а саме ОСОБА_1 , а також зазначено, що за період з моменту укладення декларації мати (Позивач) з дитиною зверталася тричі до лікаря-педіатра та в подальшому суворо виконувала рекомендації (поради) лікаря. Крім цього, в історії розвитку дитини, ОСОБА_3 , наявні записи лікарів інших лікувальних закладів, де вказано, що прийом з дитиною відвідувала мати. Також дитина двічі знаходилася на стаціонарному лікуванні в КНП «Міській дитячій лікарні № 5» ЗМР на протязі 2019, 2020 років, догляд за дитиною здійснювала мати (копія запиту та відповіді на запит містяться в матеріалах справи).
За текстом характеристики з місця проживання Позивача, наданої керівником ОСББ «Ранкові барзи» за підписом сусідів, вбачається, що Позивач з 2019 року разом із дитиною проживають за адресою: АДРЕСА_1 . За весь час проживання Позивача у вищевказаному будинку скарг з боку сусідів не надходило, ОСОБА_1 товариська, ввічлива, в побуті доброзичлива, чуйна. Самостійно займається вихованням дитини, утримує родину, бере участь у житті будинку. Проте батько в вихованні дитини участі не бере.
Наведені факти є підтвердженням того, що поведінка Відповідача відносно його малолітньої дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками, тому суд вважає за необхідне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).
При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України), проте в даному випадку суд погоджується із наданим позивачем висновком органу опіки та піклування від про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.
Суд вважає, що позивачем надано до суду належні та допустимі докази винної поведінки відповідача щодо своєї дитини та винятковості даного випадку, яка свідчить про наявність підстав для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітньої дитини, тому позов про позбавлення батьківських прав підлягає до повного задоволення.
Судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 19, 141, 150, 157, 164-166 СК України, суд
Позов задоволити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області 29.03.2012 року) батьківських прав щодо неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області 29.03.2012 року) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області 25.04.2015 року судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Н.Ю.Козлова