Справа № 314/3783/21
Провадження № 2/314/1193/2021
10.11.2021 м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Свідунович Н.М.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
секретар судового засідання Печонкіна В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/3783/21 за позовом ОСОБА_1 до Вільнянської міської ради Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю -
Позивач звернулась із позовом доВільнянської міської ради Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що з червня 2000 року і по теперішній час проживає у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується записом у домовій книзі про реєстрацію проживання, рахунках на оплату комунальних послуг, доглядає за квартирою, проводить поточні та капітальні ремонти. Будинок АДРЕСА_2 належав ТОВ «Райсількомунгосп», нині на балансі вказаного підприємства не перебуває, майно є безхазяйним. Позивачка просить визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається із житлових кімнат загальною площею 20,5 кв. м., кухні загальною площею 3,3 кв. м., коридору загальною площею 5,8 кв. м., за набувальною давністю.
Ухвалою суду від 30.08.2021 справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 06.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивачка на задоволенні позову наполягала на тих підставах, що в ньому зазначені.
Представник відповідача відзиву на позов не подав, у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив.
Свідок ОСОБА_3 повідомила суду, що є матір'ю позивачки, отримала квартиру АДРЕСА_1 від ТОВ «Райсількомунгосп», рахунки на оплату комунальних послуг оформлені на свідка. Позивачка з народження мешкає у квартирі АДРЕСА_1 .
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 19.08.2016 Вільнянським РС УДМС України в Запорізькій області вбачається, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із витягу з домової книги вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 з 07.09.2016.
Із довідки № 2602 про реєстрацію місця проживання особи, виданої 22.07.2021 Відділом «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Вільнянської міської ради вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 з 07.09.2016.
У матеріалах справи міститься технічний паспорт з експлікацією на квартиру АДРЕСА_1 , виготовлений 07.06.2021 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на замовлення позивачки.
30.06.2021, на замовлення позивачки, ПП «Вільнянське БТІ» проведено оцінку квартири АДРЕСА_3 та складено висновок про вартість.
Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).
Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном- протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч.1 ст. 344 ЦК України).
Згідно із п. п. 9,11,13,14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, необхідно виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності- добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Потреба у набувальній давності виникає і у випадку придбання майна на законних підставах, коли власник втрачає необхідні докази свого статусу і, проволодівши достатній час таким майном, не може довести своїх прав.
Умовами виникнення права власності за давністю володіння є: 1) добросовісність; 2) відкритість; 3) безперервність: 4) тривалість володіння.
Тривалість володіння-для виникнення права власності на нерухоме майно передбачає, що особа повинна ним проволодіти протягом 10 років.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17.
За таких обставин, враховуючи, що позивачкою не доведені обставини, які дають підстави вважати рішення суду завершальним юридичним фактом, що призводить до виникнення права власності за давністю володіння, якими є добросовісність, відкритість, безперервність, тривалість володіння у їх сукупності, суд приходить до беззаперечного висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Вільнянської міської ради Запорізької області (код ЄДРПОУ 25486771, адреса місцезнаходження: Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4) про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 12.11.2021.
Суддя Наталія Миколаївна Свідунович
12.11.2021