Справа № 314/4358/21
Провадження № 1-в/314/1155/2021
17.11.2021 року м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали за клопотанням про перегляд судом міри покарання у вигляді довічного позбавлення волі засудженого, який відбуває покарання у Державній установі «Вільнянська установа виконання покарань (№ 11)» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який засуджений 20.11.1996 Волинським обласним судом за п. ж, з ст. 93, 94, ч. 2 ст. 196-1, ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 142, ч. 3 ст. 193, ч. 3 ст. 222, 42 КК України (в ред. 1960р) до смертної кари - розстрілу з конфіскацією всього майна. Ухвалою Волинського обласного суду від 24.05.2000 відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України» від 22.02.2000 смертну кару - розстріл замінено на довічне позбавлення волі,за участю: прокурора ОСОБА_4 ,захисника засудженого - адвоката ОСОБА_5 ,.засудженого ОСОБА_3 ,
до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 про перегляд судом міри покарання у вигляді довічного позбавлення волі з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 6-р (ІІ)/2021. За змістом клопотання , яке в судовому засіданні підтримали засуджений та його захисник , їх пояснень вбачається , що в обґрунтування своїх вимог засуджений звертає увагу на те, що міра покарання у виді довічного позбвалення волі порушує Конституцію України, Європейську конвенцію з прав людини 1950 року, не враховує обов'язкові для виконання в Україні рішення ЄСПЛ, не відповідає рішенню Конституційного Суду № 6-р(ІІ)/2021 . Захисник звернув увагу на те, що призначення в державі покарання у виді довічного позбавлення волі є по суті тортурами. Так, має існувати перспектива звільнення від довічного позбавлення волі, яка повинна бути реалістичною, а Конституція України та Європейська конвенція з прав людини має бути застосована не дивлячись на відсутність у КК України механізму дострокового звільнення від довічного позбавлення волі чи його заміни більш м'яким. Рішенням ЄСПЛ зокрема «Пєтухов проти України» встановлено, що довічне позбавлення волі, яке не передбачає перспективи звільнення, по своїй суті є катуванням, тому суд повинен напряму застосувати норми Конституції України.
Суд вислухавши учасників процесу, вивчивши письмові матеріали справи дійшов наступних висновків. Судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений 20.11.1996 Волинським обласним судом за п. ж, з ст. 93, 94, ч. 2 ст. 196-1, ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 142, ч. 3 ст. 193, ч. 3 ст. 222, 42 КК України (в ред. 1960р) до смертної кари - розстрілу з конфіскацією всього майна. Ухвалою Волинського обласного суду від 24.05.2000 відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України» від 22.02.2000 смертну кару - розстріл замінено на довічне позбавлення волі.
Законом України про кримінальну відповідальність, зокрема статтями 81, 82, 85, 86, 87 КК України, визначені підстави для умовно-дострокового звільнення засудженої особи від відбування призначеного судом першої інстанції покарання; заміни не відбутої частини покарання більш м'яким; звільнення від відбування покарання на підставі закону про амністію та помилування, а кримінальним процесуальним законом, зокрема статтями 537, 539 КПК України, визначено процедуру розгляду таких питань.
Системний аналіз положень кримінального та кримінального процесуального законодавства України дає підстави для висновку, що до компетенції судді місцевого суду, на даний час, не входить розгляд клопотань про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або ж заміну не відбутої частини покарання більш м'яким покаранням, відносно осіб, засуджених до покарання у виді довічного позбавлення волі, враховуючи принцип правової визначеності, який є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права, який знайшов своє закріплення у практиці Конституційного Суду України і рішеннях Європейського суду з прав людини.
Так само, до компетенції судді місцевого суду не входить прийняття рішення про заміну засудженій особі до покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, оскільки при вирішенні такого клопотання суддя суду першої інстанції повинен діяти відповідно до точного змісту норми права, яку він застосував, у межах своєї компетенції, суворо дотримуючись процедури розгляду клопотання, тобто виходити з принципу законності.
За змістом рішення ЄСПЛ «Ласло Магьяр проти Угорщини» ЄКПЛ не забороняє державам засуджувати осіб, що вчинили серйозні злочини к невизначеному строку покарання у виді позбавлення волі, яке дозволяє тривале тримання під вартою правопорушника у випадку необхідності захисту населення , при цьому це особливо вірно для осіб, визнаних винуватими у вбивстві та інших тяжких злочинах проти особистості. Той факт, що такий засуджений, можливо, відбув тривалий термін тюремного ув'язнення, не зменшує позитивне зобов'язання держави по захисту населення; держава може виконати це зобов'язання, продовжуючи тримати під вартою таких довічно ув'язнених до тих пір, доки вони залишаються небезпечними.
Із змісту положень статей 14, 26 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права вбачається, що застосування покарання у виді довічного позбавлення волі не суперечить міжнародним нормам, застосування яких передбачено також і в багатьох інших Договірних країнах. За змістом рішення «Кафкаріс проти Кіпру» призначення покарання у виді довічного позбавлення волі дорослому злочинцю само по собі не заборонено і не протирічіть ЄКПЛ.
Разом з тим при розгляді клопотання суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у рішенні «Пєтухов проти України» від 12 березня 2019 року, поклав обов'язок на державу-відповідача провести реформу системи перегляду вироків відносно осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Проте у рішенні «Пєтухов проти України» від 12 березня 2019 року Європейський суд з прав людини саму систему призначення покарань та види покарання, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, не вважав такими, що суперечать положенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Натомість, Європейський суд з прав людини акцентував увагу на необхідності розроблення процедури періодичного перегляду доцільності відбування засудженими особами призначених покарань у виді довічного позбавлення волі, на предмет, чи не відпали чинники суспільної небезпечності вказаних осіб і, за наявності певних умов та з'ясування можливості звільнення такої особи від подальшого відбування такого покарання.
Однак здійснення перегляду міри покарання ОСОБА_3 , який засуджений до довічного позбавлення волі на строковий вид покарання , є використанням процесуальної процедури, що не передбачена КК України, КПК України, а перебирання функцій інших гілок влади це повноваження, що не властиві суду.
Зазначене узгоджується й з рішенням Конституційного суду України від 16.09.2021 року № 6-р(ІІ)/2021, за змістом якого зобов'язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81,82 Кримінального кодексу України, у відповідність до Конституції України та цього Рішення. На сьогодні відповідних законодавчих змін не внесено.
За таких обставин, підстави для задоволення клопотання відсутні, оскільки дана вимога не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та не відноситься до компетенції суду першої інстанції, керуючись ст. 537, 539 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання про перегляд судом міри покарання у вигляді довічного позбавлення волі, який відбуває покарання у Державній установі «Вільнянська установа виконання покарань (№ 11)» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області протягом 7 діб з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1
17.11.2021