АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-1984/10 Категорія ЦП: 5
Головуючий у першій інстанції Чебан А.П.
Доповідач Процик М.В.
07 травня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючої судді Процик М.В.,
суддів Заїкіна А.П., Мизи Л.М.,
при секретарі Грінченко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Борисівська сільська рада Татарбунарського району Одеської області, про усунення перешкод у здійсненні права власності,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 лютого 2010 року,-
У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в здійсненні прав власника будинку шляхом зобов'язання ОСОБА_3 загорнути ґрунтом зливну яму, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та приведення земельної ділянки в первинний вигляд.
Позивачка посилалась на те, що відповідачка ОСОБА_3 є її сусідкою та без узгодження з нею і відповідними органами, самочинно побудувала зливну яму для своїх потреб на відстані 140 см від її будинку, що призвело до появи плісняви в кімнатах, а стіна її будинку може деформуватися і рухнути.
Відповідачка позов не визнала, пояснила, що зливна яма замурована камінням і цементом і знаходиться на відстані від будинку позивачки.
Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 лютого 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 лютого 2010 року і ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної
скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав.
За правилами ст. 309 ч.1 п.3,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачка не довела наявності для неї негативних наслідків від здійснення відповідачкою самочинного будівництва вигрібної ями.
Однак, з таким висновком суду погодитись неможливо.
Стаття 376 ЦК України передбачає негативні наслідки для тих, хто здійснює будівництво без належного дозволу та затвердженого проекту або з істотним порушенням будівельних норм і правил, таке будівництво вважається самочинним. Якщо самочинне будівництво порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, згідно зі ст. 376 ч. 4 ЦК України
У відповідності зі ст. ст. 386 ч.2,391 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його права, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ст. ст. 103-104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок… при яких власникам та землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей і не завдається неприпустимий вплив; власники та землекористувачі можуть вимагати припинення здійснення діяльності, яка може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин тощо.
Згідно з вимогами п.п.2.3.2 та 2.2.3 «Санітарних правил утримання територій населених місць» від 05.08.1988р., п.2.13 ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України» дворові вбиральні та вигрібні ями повинні бути зведені на відстані не менше 20м від житлових споруд, а на території приватних домоволодінь ця відстань може бути скорочена до 08-10 метрів.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачка є власником будинку АДРЕСА_1. (а.с.8,23) Відповідачка є власником будинку АДРЕСА_1. (а.с.17) Сторони є суміжними землекористувачами. Відповідачка, в порушення ст. 29 Закону України «Про планування та забудову територій», без згоди позивачки та належного дозволу і затвердженого проекту здійснила самочинне будівництво вигрібної ями, за що постановою інспекції ДАБК в Одеській області № 460 від 19.02.2009р. була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 96 ч. 3 КпАП України. Вказаною постановою на неї було накладено штраф у сумі 170 грн. (а.с.18-19) Згідно акту комісії Борисівського виконкому та сільради від 16.12.2008 року відповідачка ОСОБА_4, порушивши «Санітарні правила утримання територій населених місць» від 05.08.1988р. та ст.ст. 103-104 ЗК України влаштувала вигрібну яму на відстані 160 см від сусіднього будинку ОСОБА_2, дно ями не зацементовано, відповідачці запропоновано привести розміщення ями у відповідність з п. 2.3.2 згаданих «Санітарних правил…». (а.с.13) 04.02.2009р. комісія у складі голови виконкому Борисівської сільради, головного державного інспектора ДАБК в Одеській області Заїченко С.А., головного спеціаліста відділу будівництва, розвитку інфраструктури та ЖКГ Татарбунарської райдержадміністрації встановила, що будівництво вигрібної ями здійснено без правововстановчих документів, складено припис про усунення порушення чинного законодавства в будівництві, забудовнику ОСОБА_3 рекомендовано засипати ґрунтом вигрібну яму згідно ДБН України, встановлено термін виконання до 10.02.2009р. (а.с.15,28) За станом на 10 лютого 2010р. і на теперішній час припис не виконано. (а.с.45) Із наданого апеляційному суду листа СЕС Татарбунарського району та акту від 29.04.2010р. (а.с.79-80) вбачається, що будівництво відповідачкою вигрібної ями не відповідає державним будівельним нормам України, відповідачкою порушено технологію будівництва, вигрібна яма не є герметичною, днище не забетоноване, що в подальшому може призвести до руйнування сусіднього будинку і забруднення підземних вод. Отже, самочинно збудована відповідачкою вигрібна яма створює небезпеку для цілісності будинку позивачки, і може призвести до шкідливого впливу на її здоров'я внаслідок забруднення підземних вод. Відповідачка вказані докази не спростувала і жодних заходів для усунення порушень не вживала. А тому, оскільки самочинне будівництво вигрібної ями порушує права позивачки, її права підлягають захисту у вказаний нею та передбачений законом спосіб. Висновки суду про те, що позивачка не довела порушення її прав відповідачкою не відповідають встановленим обставинам справи, і зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права. Суд дав неправильну оцінку зібраним у справі доказам, допустив неповноту у встановленні фактів, які підлягали встановленню, та як наслідок безпідставно не застосував правила ст. 376 ч.4 ЦК України, які в даному випадку слід було застосувати.
Вимоги позивачки про усунення їй перешкод в здійсненні права власності на будинок шляхом засипання ґрунтом вигрібної ями підлягають задоволенню.
З огляду на характер порушення права позивачки, та оскільки позивачка не є власником або користувачем сусідньої земельної ділянки, на якій самочинно збудована вигрібна яма, то колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимоги позивачки про приведення земельної ділянки відповідачки в первісний стан. В цій частині в позові ОСОБА_2 слід відмовити. Відповідачка не позбавлена можливості отримати належні дозволи і узгодження та звести на своїй земельній ділянці вигрібну яму з дотриманням діючих санітарних, будівельних та інших норм і правил.
За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково. Рішення суду першої інстанції слід скасувати, і по справі ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
В зв'язку з ухваленням нового рішення суду пропорційно до задоволених позовних вимог, у відповідності зі ст.ст. 79-81,88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки понесені нею та належно доведені судові витрати у сумі 267 грн. 25 коп. (а.с.2,3,53-54,68-69).
Керуючись ст. ст. 303,307ч.1п.2,309ч.1п.3,4,313-314,316-317,319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 лютого 2010 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3 усунути ОСОБА_2 перешкоди в здійсненні її права власності на будинок.
Зобов'язати ОСОБА_3 засипати ґрунтом вигрібну яму, розташовану на присадибній ділянці по АДРЕСА_1.
В решті позову ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у сумі 267 грн. 25 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча: М.В. Процик
Судді: Л.М. Миза
А.П. Заїкін