АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-1466/10 Категорія ЦПК:
Головуючий у першій інстанції Присекар О.Я.
Доповідач Процик М.В.
26 лютого 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючої судді Процик М.В.,
суддів Заїкіна А.П., Федорової А.Є.,
при секретарі Грінченко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 грудня 2009 року про залишення без руху зустрічного позову ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Алвас» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У лютому 2007 року ТОВ «Алвас» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 51529 грн. та судових витрат у сумі 545 грн.
Під час попереднього розгляду справи ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ТОВ «Алвас» про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 8632,94 грн. та моральної шкоди в розмірі 51000 грн.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 грудня 2009 року зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ТОВ «Алвас» про відшкодування шкоди залишена без руху для усунення недоліків до 11 січня 2010 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 грудня 2009 року та постановити нову ухвалу, якою визнати, що зустрічний позов подано з додержанням вимог закону, і зобов'язати суд першої інстанції прийняти її зустрічний позов до розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про залишення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не повністю сплатила судовий збір, оскільки за вимогу про відшкодування моральної шкоди їй слід сплатити 5% від витребуваної суми, тобто 2550 грн.
Однак з таким висновком суду погодитись неможливо.
Правила ст. 3 п. 1 п.п. «ж» Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21 січня 1993 року, на які послався суд першої інстанції, регулюють розміри ставок державного мита від суми відшкодування моральної шкоди із позовних заяв про розгляд питань захисту честі і гідності.
Із матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_2 не стосуються захисту честі і гідності, а стосуються питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. При подачі позову ОСОБА_2 сплатила судовий збір у сумі 86,35 грн., тобто 1% від ціни позову про відшкодування матеріальної шкоди. В частині вимоги ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди (вимоги немайнового характеру) суд не звернув увагу на зміст ст. 3 п. 1 п.п. «д» Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21 січня 1993 року, у відповідності з якою розмір ставки державного мита з позовних заяв немайнового характеру складає 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян ( 8 грн. 50 коп.)
Відтак, суд першої інстанції безпідставно вимагав у позивачки за зустрічним позовом сплатити судовий збір в обсязі 5% від розміру моральної шкоди, тобто 2550 грн. в строк до 11 січня 2010р., а тому ухвала суду першої інстанції не може вважатися законною і обґрунтованою.
В той же час слід зауважити, що з огляду на зміст позовних вимог ОСОБА_2, в яких не ставиться питання про стягнення збитків, заподіяних ушкодженням здоров'я, (визначені в ст. 1195 ЦК України), а ставиться питання про відшкодування моральної шкоди, не заслуговують на увагу і доводи апелянта про повне звільнення її від сплати судового збору в частині вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.
З урахуванням викладеного та обсягу повноважень апеляційного суду апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303,307ч.2п.4,312ч.1п.3,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 грудня 2009 року скасувати, питання про прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча: М.В. Процик
Судді: А.Є. Федорова
А.П. Заїкін