Справа № 2-а -1571/2010
24 червня 2010 року Приморський районний суд міста Одеси
у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.
при секретарі Довгань Ж.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про стягнення невиплаченого підвищення до пенсії ;
В лютому 2010 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про стягнення невиплаченого підвищення до пенсії як дитині війни за період з січня 2006 року по грудень 2008 року включно в сумі 3 900,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона належить до соціальної групи дітей війни та відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік” та Законом України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, але відповідач, у порушення вищевказаного Законів, перерахунок її пенсії не здійснив.
Позивач та представник відповідача просили розглянути справу за їх відсутності, про що подали адресовані суду свої письмові заяви, яка приєднані судом до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в УПФ Приморського району м.Одеси, а також є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набув чинності з 01 січня 2006 року, має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2006 - 2007 роках позивач не отримувала підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2008 році позивач отримувала підвищення до пенсії як дитина війни у розмірі : з
01.01.2008 року - 47 грн., з 01.04.2008 року - 48,10 грн., з 01.07.2008 року - 48,20 грн., з 01.10.2008 року - 49,8 грн.
Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004 року (набрав чинності з 01.01.2006 року) зі змінами на 09.07.2007 рік, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлений ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 року у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст.28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом.
Суд вважає, що при обчисленні надбавки до пенсії, встановленої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, може бути застосовано ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для обрахування пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ст.7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.
Відсутність у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни являється ситуацією правової невизначеності стосовна джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка, що не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, отже посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, позивач є дитиною війни та наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Разом з тим, статтею 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” № 3235 від 20.12.2005 року було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету, та у Прикінцевих положеннях Закону Кабінету Міністрів України доручено за результатами виконання Державного бюджету України за перше півріччя 2006 року внести Верховній Раді України пропозиції щодо подальшого поетапного впровадження ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, проте це доручення Кабінетом Міністрів України впродовж 2006 року виконане не було.
До цього часу положення ст.110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” не скасовані та не визнані неконституційними, тому суд доходить до висновку про відсутність підстав для нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за 2006 рік.
Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлений розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність : з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.
Дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено статтею 111 Закону України від 19.12.2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік” (з урахуванням пункту 12 статті 7і цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.21 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення на 2007 рік дії ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з врахуванням ст.111 цього Закону, згідно з якою у 2007 році підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
У статті 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” встановлений розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність : з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Пунктом 41 Розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” була змінена стаття 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і викладена у наступній редакції : „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України по справі № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року було визнано неконституційними п.41 Розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з ухваленням Конституційним Судом України вищевказаних рішень про визнання неконституційними положень Законів України „Про Державний бюджет України на 2007 рік, „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ці норми втрачають чинність та не підлягають застосуванню з дня ухвалення рішень про їх неконституційність.
Зазначені рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень вищевказаних законів, що визнані неконституційними.
Отже дії відповідача щодо ненарахування та нарахування не в повному обсязі позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та відповідно з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року є неправомірними, оскільки ним не були виконані вимоги рішень Конституційного Суду України.
Крім того, вирішуючи дану справу, суд бере до уваги, що відповідно до ст.87 Закону України „Про пенсійне забезпечення” суми пенсії, не одержані з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.162-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Одеса здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням отриманої нею пенсії за цей період.
У задоволені решти частини позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя Н.А.Ільченко