ф
16 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 160/6688/20
адміністративне провадження № К/9901/39768/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року у справі №160/6688/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Дніпропетровської області, згідно якого, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 05 серпня 2020 року, просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 234 від 10 квітня 2020 Першої кадрової комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, яким ОСОБА_1 визнали такою, що неуспішно пройшла атестацію;
- визнати протиправною бездіяльність Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора щодо не призначення ОСОБА_1 нового часу (дати) проходження (складання) етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
- зобов'язати уповноважену кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур, створену на підставі наказу Генерального прокурора, призначити ОСОБА_1 новий час (дату) проходження (складання) етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 404к від 30 квітня 2020 року прокурора Дніпропетровської області про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні та в апеляційному суд у місті Кривому Розі управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні та в апеляційному суді у місті Кривому Розі управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури з 15 травня 2020 року;
- стягнути з Прокуратури Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 15 травня 2020 року до моменту ухвалення рішення суду про поновлення на роботі без урахування обов'язкових відрахувань;
- стягнути з Прокуратури Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час порушення строків видачі трудової книжки за період з 15 травня 2020 року по 24 липня 2020 року в розмірі 67 171,16 грн. без урахування обов'язкових відрахувань.
04 листопада 2020 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 02 листопада 2021 року.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне.
В касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Скаржником зазначено, що предметом спору у справі є законність наказу про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про Прокуратуру», на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», а на час подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у зв'язку з неуспішним проходженням прокурорами атестації та звільненням з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у поєднанні з підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №113-ІХ та пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №113-ІХ щодо визначеного цим Законом права прокурора бути переведеним на посаду в обласну прокуратуру лише у разі успішного проходження ним атестації, на які в своїх рішеннях посилаються суди першої та апеляційної інстанції.
Скаржник вважає, що за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах суд апеляційної інстанції фактично в своєму рішенні погодився з позицією суду першої інстанції, яким допущено істотні порушення норм матеріального та процесуального права, а також судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права.
Суд зазначає, що у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справах № 200/5038/20-а, № 160/6204/20, від 29 вересня 2021 року у справі № 440/2682/20 викладено правовий висновок, зокрема про те, що відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Верховний Суд у цих постановах зазначив, що за наявності відповідного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, прокурор видав наказ про звільнення позивача з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Зважаючи на те, що звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» прямо передбачене підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX і пов'язане, зокрема, з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що фактично не мали місця ні ліквідація, ні реорганізація органу прокуратури, ні скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Отже, з огляду на наведені обставини, Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що відповідачем обґрунтовано визначено звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з підстав, передбачених підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.
Таким чином, доводи касаційної скарги про відсутность висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах є помилковими.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням позивачем у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на наявність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року у справі №160/6688/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку- повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова