16 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 140/17684/20 пров. № А/857/12684/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової служби України,
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року (суддя - Денисюк Р.С., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Луцьк, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №140/17684/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь ПММ» до Державної податкової служби України,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У грудні 2020 року позивач ТОВ «Волинь ПММ» звернувся в суд із адміністративним позовом до Державної податкової служби України, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від №2215878/43083677 від 08.12.2020 року; 2) зобов'язати відповідача врахувати таблицю даних платника податку, подану позивачем №9319810030 від 03.12.2020 року днем її подання.
Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08 грудня 2020 року №2215878/43083677 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість. Зобов'язано Державну податкову службу України врахувати таблицю даних платника податку Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь ПММ” від 03 грудня 2020 року №9319810030 днем її подання. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2102,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2197,00 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції від 05.03.2021 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду прийняте з неповним з'ясуванням обставини справ, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та ухвалення незаконного рішення, як підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що комісією ДПС України відповідно до пункту 6 Порядку № 1165 прийнято рішення від 08.12.2020 №2215878/43083677 про не врахування таблиці даних платника податку на додану вартість ТОВ «Волинь ПММ» з підстав наявності податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій виявлення невідповідності визначених платником податку в таблиці даних видів діяльності наявним у платника податку основним засобам та наявності в органах державної податкової служби України податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій. Що стосується прийнятого рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, то останнє не є рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної, яке може потягти за собою порушення прав позивача та його контрагентів, а отже відсутні підстави для визнання прав позивача порушеними. На підставі вказаного апелянт вважає, що комісія ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, діючи відповідно до положень законодавства, забезпечуючи виконання покладених на органи державної фіскальної служби функцій та повного мірою використовуючи надані законодавством права, правомірно прийняла рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 08.12.2020 №2215878/43083677, яке не порушує індивідуальні охоронювані законом права та/або інтереси позивача.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення суду від 05.03.2021 року та винести нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.12.2020 позивач подав на реєстрацію таблицю даних платника ПДВ з поясненням (а.с. 8-10).
07.12.2020 Комісія ГУ ДПС у Волинській області за результатами розгляду таблиці даних платника податку, зареєстрованої у контролюючому органі 03.12.2020 за №9319810030, прийняла рішення про врахування таблиці даних платника ПДВ за №2207734/43083677 (а.с. 7).
У подальшому, Комісія ДПС України прийняла рішення від 08.12.2020 №2215878/43083677 про неврахування таблиці даних платника ПДВ, зареєстрованої у контролюючому органі 03.12.2020 за №9319810030, врахованої згідно з рішенням Комісії ГУ ДПС у Волинській області від 03.12.2020 №207734/43083677 з підстави: “виявлення невідповідності визначених платником податку в таблиці даних видів діяльності наявним у платника податку основним засобам” (а.с. 6).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням від 08.12.2020 року, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову, з врахуванням наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі ПК України).
Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Розділ V ПК України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165).
За визначенням пункту 2 Порядку №1165, таблиця даних платника податку - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.
Відповідно до п.12 Порядку №1165, платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5).
Згідно із п.14 Порядку №1165, таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.
Таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів після її отримання (п.15 Порядку №1165).
Пунктом 16 Порядку №1165 визначено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (додаток 6).
У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку зазначається причина такого неврахування (п.17 Порядку №1165).
Як визначає пункт 18 Порядку №1165, таблиця даних платника податку враховується ДПС в автоматичному режимі у разі, коли:
- така таблиця подається платниками податку - сільськогосподарськими товаровиробниками, включеними до Реєстру отримувачів бюджетної дотації відповідно до Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”, та/або сільськогосподарськими товаровиробниками, які на 31 грудня 2016 р. застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу (у редакції, що діяла на 31 грудня 2016 р.) та мають у власності (право власності/користування) та/або на умовах оренди земельні ділянки, загальна площа яких становить не менш як 200 гектарів включно станом на 1 січня та які відображені в податковій звітності до 20 лютого поточного року (до 20 лютого поточного року враховується наявність таких ділянок за звітний період попереднього року), та у поданій таблиці даних платника податку зазначаються відомості про постачання (виготовлення) таких груп товарів за кодами згідно з УКТЗЕД, як живі тварини (код згідно з УКТЗЕД 01); риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні (код згідно з УКТЗЕД 03); молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені (код згідно з УКТЗЕД 04); овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби (код згідно з УКТЗЕД 07); їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь (код згідно з УКТЗЕД 08); зернові культури (код згідно з УКТЗЕД 10); насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж (код згідно з УКТЗЕД 12);
- зазначена таблиця подається платниками податку, в яких значення показників D та P, розрахованих у порядку, встановленому пунктом 3 цього Порядку, мають такі розміри: D > 0,02, P < Pм ґ 1,4, та в такій таблиці зазначені товари/послуги, обсяг постачання яких згідно з податковими накладними/розрахунками коригування, зареєстрованими за останні 12 календарних місяців у Реєстрі, становить більше 25 відсотків загального обсягу операцій з постачання за останні 12 календарних місяців.
Пункти 19, 20 Порядку №1165 встановлюють, що у разі коли до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником податку недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку, яка врахована, зокрема в автоматичному режимі, комісії контролюючих органів мають право прийняти рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу (додаток 7). Якщо таблиця даних платника податку врахована відповідно до пункту 18 цього Порядку, після прийняття комісією контролюючого органу рішення про неврахування таблиці даних платника податку така таблиця підлягає розгляду відповідно до пункту 15 цього Порядку.
Відповідно до пунктів 25, 26 Порядку №1165, комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном. Комісія центрального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком.
Додатком 7 до Порядку №1165 затверджена форма рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, якою чітко передбачено, що рішення про неврахування таблиці даних платника податку може бути оскаржено: в адміністративному або судовому порядку у разі прийняття рішення комісією регіонального рівня; в судовому порядку у разі прийняття рішення комісією центрального рівня.
Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку повинно містити чітку підставу для такого неврахування.
З врахуванням частини 2 статті 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень про зупинення реєстрації податкових накладних покладається на відповідача.
Отже, контролюючий орган повинен надати належні та достатні докази на підтвердження того, що зупинення реєстрації податкових накладних, поданих суб'єктом господарювання, вчинені відповідно до приписів ПК України, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та за наявності підстав, встановлених вищезгаданими нормативно-правовими актами.
Досліджуючи зміст оскаржуваного рішення комісії ДПС України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08.12.2020 року №2215878/43083677 слідує, що причиною неврахування таблиці даних платника податку стало виявлення невідповідності визначених платником податку в таблиці даних видів діяльності наявним у платника податку основним засобам.
Водночас, в оскаржуваному рішенні не наведено жодної обставини невідповідності визначених платником податку в таблиці даних видів діяльності наявним у платника податку основним засобам, а також не вказано жодного документального доказу на підтвердження виявленої невідповідності. Не вказано, які конкретно види діяльності позивача не відповідають наявним у платника податку основним засобам, які у позивача повинні бути основні засоби і яким конкретно видам діяльності вони не відповідають. Саме лише зазначення (посилання) про наявність податкової інформації не є достатньою підставою для відмови в реєстрації Таблиці даних платника податків, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об'єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації зазначеної Таблиці, при цьому, обов'язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.
Суду також в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України не надано жодних доказів на підтвердження обставина та підстав прийняття вказаного рішення, а отже, оскаржене рішення відповідача не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, позаяк не містить чіткого обґрунтування, відносно яких саме видів діяльності та щодо яких саме основних засобів контролюючим органом встановлена невідповідність у поданій платником таблиці даних платника ПДВ.
Встановленими у справі обставинами підтверджено, що 03.12.2020 позивач подав на реєстрацію таблицю даних платника ПДВ за встановленою формою з поясненням, у якій, зокрема, відобразив види економічної діяльності відповідно до КВЕД, коди товарів згідно з УКТЗЕД, а також навів інформацію про основні засоби (орендовані приміщення, транспортні засоби), проте, відповідач належними та допустимими доказами не спростував відомості, зазначені у вказаній таблиці платника ПДВ. У поясненні до таблиці даних платника податків вих. №03/12-1 від 03.12.2020, зокрема зазначено, що підприємство орендує в ТзОВ “Панхім-Інвест” офісне приміщення площею 22,8 кв.м за адресою: Волинська область, Луцький р-н, с. Рованці, вул. Промислова, 17 згідно договору оренди № 4 від 01.09.2020 р. та транспортні засоби Renault DUSTER згідно договору оренди № 2 від 01.09.2020 р. Вказані основні засоби зазначені підприємством в Повідомленні за формою 20-ОПП (прийнятий ДПС 16.09.2020 за №9234763747). Нафтопродукти зберігаються згідно договору зберігання № 5 від 01.11.2019 у зберігача ТОВ “Компанія Панхім” на акцизному складі №1000483, розпорядником якого є ТОВ “КОМПАНІЯ ПАНХІМ”, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький р-н, с. Рованці, вул. Промислова, 17. Даний склад обладнаний витратомірами та рівнемірами згідно законодавства, має залізничне та автомобільне сполучення, включає в себе резервуари для зберігання продукції, наливну і зливну естакади, а також ряд офісних та складських приміщень. За третій квартал 2020 року підприємством отримано послуг із зберігання нафтопродуктів на суму 12000,00 грн., що відображено в зареєстрованій в ЄРПН податковій накладній № 31 від 30.09.2020 та декларації з ПДВ за вересень 2020 року. Транспортні послуги з перевезення нафтопродуктів дорожніми транспортними засобами (бензовозами) платнику податків надає ТОВ “Панхім-Інвест” згідно договору перевезення №2-П від 07.07.2020 (ліцензія №1280 від 29.12.2017). Вартість послуг транспортування, включається в ціну реалізованої продукції. За жовтень 2020 року підприємством отримано послуг транспортування на суму 190601,00 грн., що відображено в зареєстрованій в ЄРПН податковій накладній № 58 від 31.10.2020 та декларації з ПДВ за жовтень 2020 року. Підприємство не займається виробництвом та/або переробкою нафтопродуктів, а також не веде зовнішньоекономічної діяльності, у зв'язку з чим відсутня необхідність в наявності додаткових власних чи орендованих основних засобів та трудових ресурсів.
Вказані обставини підтверджується договором оренди №2 від 01.09.2020, договором оренди №4 від 01.09.2020, договором зберігання №5 від 01.11.2019, договором перевезення №2-П від 07.07.2020 (а.с. 11-20).
Зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів щодо ризиковості здійснення операцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не мав достатніх правових підстав для неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, поданої позивачем.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навів обґрунтованих мотивів прийняття рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 08.12.2020 №2215878/43083677.
Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи оскаржувані рішення, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Попри те судом встановлено, що в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті спірного рішення дотримано не було.
Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення Комісії Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про врахування/неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 08.12.2020 №2215878/43083677 носять протиправний характер та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.
Отже, доводи апеляційної скарги про правомірність прийнятого відповідачем рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість є надуманими та повністю спростовуються зібраними у справі доказами.
Колегія суддів апеляційного суду також вважає безпідставними доводи апелянта (відповідача) про те, що позивачем обрано невірний спосіб судового захисту, оскільки безпосередньо рішення Комісії про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість не може потягти за собою порушення прав позивача та його контрагентів, а отже відсутні підстави для визнання прав позивача порушеними.
З цього приводу судом першої інстанції вірно враховано, що спірні правовідносини у даній справі пов'язані із застосуванням норм Порядку №1165, який набрав чинності з 01.02.2020 та регулює правовідносини щодо прийнятого комісією ДПС України про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 08.12.2020 №2215878/43083677.
Відповідно до Додатку 7 Порядку №1165 затверджено форму рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, яке у своїй резолютивній частині містить право адміністративного та судового оскарження для платника податку.
Тобто, Порядком №1165 передбачено право платника податку оскаржити рішення про врахування/неврахування таблиці даних платника податку, у тому числі й в судовому порядку.
У свою чергу, частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У цьому випадку оскаржуване рішення є індивідуальним актом у розумінні пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України, яке в подальшому створює для платника податків, відносно якого воно прийнято, певні юридичні наслідки під час реєстрації податкової накладної/рахунку коригування, поданих таким платником податків, та підлягає оскарженню в судовому порядку.
Дана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладена у постановах від 05.01.2021 у справі №640/10988/20, від 16.02.2021 у справі №280/3235/20.
Відносно позовних вимог про зобов'язання Державної податкової служби України врахувати таблицю даних платника податку, подану позивачем від 03.12.2020 №9319810030 днем її подання, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 22 Порядку №1165, таблиця даних платника податку враховується у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили.
Отже, саме по собі скасування у судовому порядку рішення про неврахування таблиці даних платника податку є безумовною підставою для її врахування контролюючим органом.
З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд апеляційної інстанції вважає вірним спосіб захисту прав та інтересів позивача про необхідність зобов'язання відповідача врахувати таблицю даних платника податків, подану ТОВ “Волинь ПММ” від 03.12.2020 №9319810030 днем її подання.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду доходить висновків, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року в адміністративній справі №140/17684/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь ПММ» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль