16 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 460/4231/19 пров. № А/857/12901/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року (суддя - Зозуля Д.П., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Рівне, дата складення повного тексту - 23.04.2021),
в адміністративній справі №460/4231/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області,
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У грудні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до відповідача ГУ ПФУ в Рівненській області, в якому просила: 1) визнати протиправними дії відповідача із відмови нарахувати за період з 01.0.12014 р. по 02.08.2014 р. та з 01.01.2016 р. без обмеження кінцевим строком та виплатити позивачу згідно зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплату до пенсії відповідно як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі 6 мінімальних заробітних плат, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком; 2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 6 мінімальних заробітних плат за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та 01.01.2016 року без обмеження кінцевим строком з урахуванням раніше виплачених сум, а також здійснити перерахунок додаткової пенсії позивача за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до частини третьої статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 01.01.2016 року без обмеження кінцевим строком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 року було зупинено провадження у справі №460/4231/19 до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №510/1286/16-а.
Ухвалою цього ж суду від 30.03.2021 року поновлено провадження у справі №460/4231/19.
Ухвалою цього ж суду від 23.04.2021 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо визнання протиправною відмови та зобов'язання провести нарахування та виплату згідно зі статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" основної державної щомісячної пенсії в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, за періоди: з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 01 січня 2016 року по 12 червня 2019 року залишено без розгляду.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинення певних дій - відмовлено повністю.
З рішенням суду першої інстанції від 23.04.2021 року не погодилась позивач та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 01.01.2016 по 23.07.2020 залишено без розгляду, а з 24.07.2020 вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, а також державної пенсії особам, віднесеним до І категорії постраждалих осіб внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком належить відмовити. Вважає апелянт, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і такий перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму. Для здійснення такого перерахунку не вимагається подання будь-яких заяв про його здійснення. Апелянт наводить свої міркування про наявність законодавчих підстав для задоволення позовних вимог за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 01.01.2016 без обмеження кінцевим строком. В обґрунтування своїх доводів наводить рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018, а також положення ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно з якими пенсія виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 23.04.2021 року та ухвалити нове рішення у справі, яким задоволити позовні вимоги повністю.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС (а.с. 28, 29, 30).
Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком за нормами Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 21, 45).
У листопаді 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплату їй з 01.01.2014 по 02.08.2014 і починаючи з 01.01.2016 без обмеження кінцевим строком пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, у відповідності до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням виплачених сум (а.с. 18-19).
Листом від 28.11.2019 за №1769/02-8 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з порушених у заяві підстав. Вказано, що згідно зі статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяна здоров'ю відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 20).
Не погодившись із відмовою у перерахунку пенсії, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 у цій справі №460/4231/19 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Рівненській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо визнання протиправною відмови та зобов'язання провести нарахування та виплату згідно зі статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" основної державної щомісячної пенсії в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, за періоди: з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 01 січня 2016 року по 12 червня 2019 року - залишено без розгляду.
Вказана ухвала суду від 23.04.2021 року в апеляційному порядку не оскаржена.
Статтею 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Отже, предметом апеляційного розгляду у даній справі є вимоги про визнання протиправною відмови та зобов'язання провести нарахування та виплату згідно зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» основної державної щомісячної пенсії в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, за період з 13 червня 2019 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а також державної пенсії особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 13 червня 2019 року, є безпідставними.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до статті 49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із частиною четвертою статті 54 Закону №796-XII (в редакції від 09.07.2007 - згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008), в усіх випадках розміри державної пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Частиною першою статті 50 цього ж Закону у цій же редакції, передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 63 Закону №796-XII, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України.
Відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.
1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» №79-VIII від 28.12.2014, пунктом 63 якого розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнений пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що вказані вище положення Закону №79-VIII не були визнанні неконституційними.
Таким чином, суд констатує, що із набуттям чинності Закону №79-VIII, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, статями 50, 54 Закону №796-XII.
Матеріалами справи підтверджується, що нарахування та виплата позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачених статями 50, 54 Закону №796-XII, здійснюється у відповідності до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011.
Таким чином, суд приходить до висновку, що виплачуючи позивачу з 13 червня 2019 року додаткову та державну пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону №796, у порядку та розмірах, встановлених Порядком №1210, відповідач діяв правомірно, що свідчить про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії за розглядуваний період із 13.06.2019 року.
Недоречним є покликання апелянта на рішення Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018, оскільки вказаним рішенням не визнавались неконституційними внесені зміни у положення статей 50, 54 Закону №796-XII Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» №79-VIII від 28.12.2014. Тобто, чинна на момент звернення до суду редакція статей 50, 54 Закону №796-XII не змінювалась, не виключалась іншими законами та не визнавалась неконституційною.
Також колегія суддів зазначає, що питання щодо строку звернення до суду із позовними вимогами вирішено вказаною вище ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 року, а тому відсутні підстави надавати оцінку доводам апеляційної скарги в частині позовних вимог, які стосуються правовідносин поза межами шестимісячного строку звернення до суду із вказаним адміністративним позовом.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року в адміністративній справі №460/4231/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль