16 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 260/459/21 пров. № А/857/15246/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року (головуючий суддя Ващилін Р.О., м. Ужгород) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати: податкове повідомлення-рішення №0096868-5433-0713 від 23.06.2020, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік у сумі 32534,79 грн; податкове повідомлення-рішення №0096869-5433-0713 від 23.06.2020, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік у сумі 27418,70 грн; податкове повідомлення-рішення №0096870-5433-0713 від 23.06.2020, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік у сумі 13332,74 грн.; податкову вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області від 25.11.2020 №17745-13.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0096868-5433-0713 від 23.06.2020, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік у сумі 32534,79 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0096869-5433-0713 від 23.06.2020, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік у сумі 27418,70 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0096870-5433-0713 від 23.06.2020, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік у сумі 13332,74 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 726,40 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку, і просило його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.
Відтак, об'єкти нерухомості, які на праві власності належать заявнику, навіть за наявності у неї статусу фізичної особи - підприємця, не підпадає під дію підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою - підприємцем у власній господарській діяльності.
Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС у Закарпатській області 23.06.2020 прийняла податкові повідомлення-рішення, якими визначила суми податкового зобов'язання ОСОБА_1 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2019 року, в розрізі кожного об'єкта нерухомого майна, що на дату прийняття є чинними.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 липня 2001 року проведену державну реєстрацію суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Серед обраних видів економічної діяльності значиться, в тому числі, 31.02 - виробництво кухонних меблів; 31.09 - виробництво інших меблів. ОСОБА_1 є власником наступного нерухомого майна:
- нежитлової будівлі (цех стругальної тари з побутовими приміщенням), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; загальна площа 1559,3 кв. м;
- нежитлового приміщення (будівля ремонтно-механічної майстерні), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; загальна площа 1314,10 кв. м;
- нежитлової будівлі (склад цеху стругальної тари), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; загальна площа 639 кв. м. Зазначені об'єкти нерухомості розташовані на земельних ділянках з цільовим призначенням «для підприємств іншої промисловості».
23 червня 2020 року Головним управлінням Державної податкової служби у Закарпатській області на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0096868-5433-0713 від 23.06.2020, яким фізичній особі ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2019 рік в розмірі 32534,79 грн.;
- №0096869-5433-0713 від 23.06.2020, яким фізичній особі ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2019 рік в розмірі 27418,70 грн;
- №0096870-5433-0713 від 23.06.2020, яким фізичній особі ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2019 рік в розмірі 13332,74 грн.
При розрахунку сум податку на нерухоме майно за 2019 рік контролюючий орган виходив з площі належних позивачу об'єктів нежитлової нерухомості та ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, визначеної рішенням Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 22 січня 2018 року №660.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно врахував, що в розумінні норм п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою частиною податку на майно.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст. 266 ПК України.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).
Згідно пп. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно ст. 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком.
Сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (п. 12.3 ст. 12 ПК України).
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.1, 12.3.2, 12.3.3 п. 12.2 ст. 12 ПК України).
Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Судом першої інстанції також з'ясовано, що рішенням 9 сесії VII скликання Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області №658 від 22 січня 2018 року встановлено на території Тересвянської селищної ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік, в тому числі для складів у розмірі 0,5% розміру мінімальної заробітної плати за 1 м2.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України).
Порядок обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регламентується нормами п. 266.7 ст. 266 ПК України.
Так, п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України встановлено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно ст. 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Звільнення від сплати податку та збору - це одна із форм надання податкової пільги (пп. «г» п. 30.9 ст. 30 ПК України).
Відповідно до п. 30.2 ст. 30 ПК України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Об'єктами нерухомого майна, за які ОСОБА_1 було нараховано спірний податок, є, зокрема, цех стругальної тари з побутовими приміщеннями, будівля ремонтно-механічної майстерні, склад цеху стружної тари, які, за словами позивача, використовуються нею в межах здійснення господарської діяльності з виробництва та реалізації меблів.
Нормами пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин) встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
Відповідно до ДК 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Суд першої інстанції вірно вважав, що спірні об'єкти нерухомості відноситься саме до класу 1251 «Будівлі промисловості».
Згідно з Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2010 економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед обраних ОСОБА_1 виді діяльності значиться, в тому числі, 31.02 - виробництво кухонних меблів; 31.09 - виробництво інших меблів.
Зазначені види економічної діяльності, відповідно до ДК 009:2010, відносяться до складу секції С «Переробна промисловість».
Судом встановлено, що спірні об'єкти нерухомості використовуються фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в межах господарської діяльності, що класифікується у секції С КВЕД ДК 009:2010, за своїм функціональним призначенням відносяться до будівель промисловості в розумінні ДК 018-2000, а тому на такі розповсюджується податкова пільга, передбачена абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Також, як вірно враховано судом першої інстанції, що відповідно до положень п. 2 Розділу ІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.
Згідно п. 1 розділу ІІІ Порядку податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів.
Отже, формування податкової вимоги в разі наявності у контролюючого органу інформації про несплачену суму податкового зобов'язання здійснюється автоматично на підставі відомостей інформаційно-телекомунікаційних систем.
В свою чергу п. 1 розділу V Порядку визначено, що податкова вимога вважається відкликаною, в тому числі, у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.
А, відтак суд першої інстанції вірно вважав, що скасування рішенням суду оскаржених в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень є підставою для відкликання контролюючим органом податкової вимоги, що була сформована у зв'язку з наявністю інформації про податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому така окремого скасування рішенням суду не потребує.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Виходячи із зазначеного вище суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року по справі № 260/459/21 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді В. В. Ніколін
О. М. Гінда