Справа № 671/1047/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бабій О.М.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
16 листопада 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
в червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Волочиського районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до УПП в Хмельницькій області, в якому просив скасувати постанову серії ЕАН № 4343370 від 12.06.2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилався на те, що вказаною постановою його було притягнуто до відповідальності за те, що він 12.06.2021 року в м. Хмельницькому по вул. Проскурівській, 92 керуючи транспортним засобом здійснив зупинку на місці, що позначене дорожньою розміткою 1.30, на якому дозволено лише зупинку транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю, при цьому не мав при собі документів, що підтверджують інвалідність водія, чим порушив п. 34 ПДР України.
Позивач вказав, що ПДР України він не порушував, оскільки він являється інвалідом ІІ групи, а тому має право паркуватись на вказаному місці. На підтвердження інвалідності він показав електронний варіант пенсійного посвідчення, однак поліцейський не взяв це до уваги, а наполягав на пред'явлення посвідчення у паперовому вигляді.
Також зазначив, що йому не було роз'яснено ст. 268 КУпАП та не забезпечено право на захист та кваліфіковану юридичну допомогу, окрім того, постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази вчинення правопорушення.
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
08 листопада 2021 року від позивача до суду надійшов письмовий відзив на на апеляційну скаргу відповідача в якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, поліцейським роти № 4 батальйону № 1 УПП в Хмельницькій області сержантом поліції Васьковичем І.Ю. 12.06.2021року була винесена постанова серії ЕАН № 4343370 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП ОСОБА_1 , та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн.
Згідно з вказаною постановою, 12.06.2021 року о 20 год. 27 хв. в м. Хмельницькому по вул. Проскурівській, 92 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом здійснив зупинку на місці, що позначене дорожньою розміткою 1.30, на якому дозволено лише зупинку транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю, при цьому не мав при собі документів, що підтверджують інвалідність водія, чим порушив п. 34 ПДР України.
Не погодишись з прийнятим рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови та не доведення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Положеннями ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів).
Водночас, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.
Згідно з ч.6 ст.122 КУпАП, зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до положень статті 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При винесені постанови в справі про адміністративне правопорушення інспектором не були з'ясовані ці обставини.
Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , а також довідки МСЕ серії ХМ № 146150, ОСОБА_1 , долучених до матеріалів справи, є інвалідом ІІ групи (а.с.7).
Водночас, колегія суддів зауважує, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
В розумінні ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з нормами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Однак, в оскаржуваній постанові не наведено належних та допустимих доказів, на яких ґрунтується висновок відповідача про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови та не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.122 КУпАП, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 вересня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 16 листопада 2021 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Граб Л.С.