ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 листопада 2021 року м. Київ № 640/27680/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Служби зовнішньої розвідки України
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання протиправною та скасування постанови,
Служба зовнішньої розвідки України (04107, м. Київ, вул. Нагірна, 24/1, код ЄДРПОУ 33240845) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 22.09.2021 у виконавчому провадженні № 66779186.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова, якою на позивача - боржника у виконавчому провадженні накладено штраф, є протиправною та прийнята без врахування усіх фактичних обставин, зокрема, державний виконавець не взяв до уваги те, що боржник у відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження надав пояснення про те, що рішення суду не виконується з поважних причин, пов'язаних з незрозумілістю порядку виконання рішення, з приводу чого боржником подано до суду, який видав виконавчий документ, заяву про роз'яснення рішення суду.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки поважні причини невиконання боржником рішення не було доведені та підтверджені належними доказами, з огляду на що виконавцем правомірно накладено на позивача (боржника у виконавчому провадженні) штраф.
Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у виконавчому провадженні № 60996201, перебуває виконавчий лист від 06.09.2021, виданий з метою примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 640/22970/19 за позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в частині поновлення ОСОБА_1 на військовій службі та на посаді.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни від 10.09.2021 відкрито виконавче провадження № 66779186 з метою примусового виконання зазначено вище рішення, в якій постановлено позивачу (боржнику) негайно виконати рішення суду та повідомити про його виконання протягом трьох робочих днів.
Служба зовнішньої розвідки листом від 16.09.2021 № 5/2/1377 повідомила державного виконавця про неможливість виконання рішення суду з поважних причин, а саме: у зв'язку з незрозумілістю виконання рішення суду, з приводу чого боржником подано до суду, що видав виконавчий документ, заяву про роз'яснення рішення суду.
У подальшому, Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.09.2021 на позивача накладено штраф у розмірі 5100,00 гривень.
Вважаючи протиправною постанову про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно приписів статті 18 зазначеного Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Отже, виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також, зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
У відповідності до частини першої статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З наведених норм права убачається, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження, є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
Відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, які набрали чинності або підлягають негайному виконанню, є підставою для його виконання.
До даних фактичних обставин порядок примусового виконання рішень суду не повинен застосовуватись, оскільки відповідно до норм процесуального закону судове рішення підлягало виконанню негайно.
В свою чергу, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом відповідного наказу.
Суд відхиляє посилання позивача на положення частини четвертої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та його доводи про те, що у зв'язку з поданням заяви про роз'яснення рішення суду наразі не представляється можливим його виконати, як на обґрунтування поважності причин невиконання рішення суду, з огляду на наступне.
Відповідно до частини четвертою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2021 у справі № 640/22970/19 відмовлено у задоволені заяви Служби зовнішньої розвідки про роз'яснення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2021 у справі №640/22970/19.
Суд звертає увагу, що статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
З огляду на зазначене, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2021 у справі № 640/22970/19 набрала законної сили з моменту її підписання, а її оскарження в апеляційному порядку не зупиняє її дії.
Таким чином, станом на момент відкриття спірного виконавчого провадження відпали обставини, на які посилається позивач як на причини поважності причин невиконання рішення суду.
Рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
За такого правового врегулювання, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов'язок щодо його виконання.
Крім того, суд зазначає, що законодавцем, у статті 236 Кодексу законів про працю України, підкреслена необхідність обов'язковості негайного виконання рішення суду про поновлення на посаді, у вигляді настання негативних наслідків для відповідача у вигляді стягнення з останнього середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.
Аналогічний правовий висновок щодо неможливості зупинення негайного виконання рішення суду про поновлення на посаді з підстав подання заяви про роз'яснення рішення суду викладено у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 823/611/17.
Судом також враховано, що за результатами розгляду заяви відповідача про роз'яснення судового рішення, було постановлено ухвалу, в якій зазначено, що судове рішення є чітким та зрозумілим, не містить жодних суперечностей, а отже обставин, які б дійсно свідчили про неможливість виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, під час розгляду цієї справи не виявлено.
Керуючись статтями 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Служби зовнішньої розвідки України (04107, м. Київ, вул. Нагірна, 24/1, код ЄДРПОУ 33240845) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 295-297. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов