Вирок
Іменем України
Справа №712/11878/21
Провадження №1-кп/712/717/21
16 листопада 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Боромля, Тростянецького р-ну, Сумської обл., українець, громадянин України, неодружений, має на утримані малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кулеметник 1 механізованого батальйону військової?частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», з середньою освітою, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.407 КК України, -
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціювання національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Згідно з вимогами ч. 5 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацією» вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
У такий спосіб, з моменту видання Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
18.02.2014 між командиром військової частини НОМЕР_1 та солдатом ОСОБА_5 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб рядового, сержантського (старшинського) складу та цього ж дня наказом командира вказаної військової частини № НОМЕР_2 останнього зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця 2 комендантського відділення комендантського взводу.
В подальшому ОСОБА_5 наказом командира військової частини НОМЕР_1 призначено на посаду кулеметника 1 механізованого батальйону.
На початку вересня 2014 року особовий склад військової частини НОМЕР_1 направлено на Широколанівський військовий полігон ( АДРЕСА_3 ) для проходження бойового злагодження.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 ОСОБА_5 18.02.2014 набув статусу військовослужбовця, у зв'язку з чим повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-ХІУ від 24.03.1999, та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
29.09.2014 біля 08 год. 00 хв. солдат військової служби за контрактом ОСОБА_5 діючи з прямим умислом, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-ХІУ від 24.03.1999, та ст. ст. 1,3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження самовільно залишив місце служби Широколанівський військовий полігон ( АДРЕСА_3 ) та направився за місцям свого проживання в с. Боромля, Тростянецького р-ну, Сумської обл., офіційно ніде не працював та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього.
23.10.2021 ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, добровільно та з власної ініціативи прибув до Черкаської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрально регіону і заявив про себе та вчинений злочин. Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.407 КК України визнав повністю, суду пояснив, що дані викладені в обвинувальному акті повністю відповідають дійсності. На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідив документи, які характеризують його як особу. Розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення. При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним. Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми діями, які виразились у: самовільне залишення місця служби, тривалістю понад один місяць, особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби), ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.407 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставину, що пом'якшує покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 , згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, з урахуванням відношення ОСОБА_5 до вчиненого, особи обвинуваченого, який раніше не судимий, суд дійшов висновку, що перевиховання та виправлення обвинуваченого можливе в умовах без ізоляції від суспільства, призначивши покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді штрафу на користь держави.
Цивільний позов по кримінальному провадженню відсутній.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст.370,374,377 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України та призначити покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн.
Вирок може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.
Головуючий: ОСОБА_1