Справа № 343/1230/18
Провадження № 22-ц/4808/1418/21
Головуючий у 1 інстанції Тураш В. А.
Суддя-доповідач Пнівчук
10 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючої Пнівчук О.В.
суддів : Горейко М.Д., Томин О.О.
секретаря Максимів Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду від 02 липня 2021 року, в складі судді Тураша В.А., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
У липні 2018 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкод в користуванні частиною його земельної ділянки площею 4,97 м2 для ведення особистого селянського господарства шляхом зобов'язання відповідачки перенести частину огорожі до межі, яка відповідає межам між земельними ділянками на місцевості та конфігурації земельних ділянок, що визначені Державним актом на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , кадастровий номер 2622010100:01:023:0039 і яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 з кадастровим номером 2622010100:01:023:0290, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Свої вимоги мотивував тим, що рішенням сесії Долинської міської ради від 19.04.2007 року йому передано у власність земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_1 .
У 2009 році він виготовив технічну документацію на вказану земельну ділянку та отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку, якій було присвоєно кадастровий номер 2622010100:01:023:0167. При виготовленні Державного акту було погоджено межі зі всіма землекористувачами.
У цьому ж році свій Державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2622010100:01:023:0039 виготовила і відповідачка ОСОБА_2 .
Після виготовлення ним і ОСОБА_2 . Державних актів на право власності на земельні ділянки, між їх приватизованими ділянками залишалась вузька смуга земельної ділянки - площею 0,0044 га, яка залишилась від тієї, якою користувався його дідусь і яка була передана йому в користування.
Протягом 2012-2015 років відповідачка неодноразово знищувала межові знаки та разом зі своїм батьком неодноразово переставляла огорожу між їх земельними ділянками на свою користь, в результаті чого самовільно зайняла частину земельної ділянки, яка на той час була в його користуванні.
Рішенням сесії Долинської міської ради від 30.11.2017 року позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,0044 га та передано дану земельну ділянку у власність. Розробивши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки він отримав документ на право власності на вищевказану земельну ділянку, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (№ Витягу НВ-2603301752018 ), кадастровий номер земельної ділянки 2622010100:01:023:0290.
Позивач, посилаючись на те, що ОСОБА_2 відмовляється в добровільному порядку повернути частину зайнятої його земельної ділянки площею 3,1795 м.кв., просив задовольнити позов.
Рішенням Долинського суду від 02 липня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 , частиною його земельної ділянки площею 4,97 м2 для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер земельної ділянки 2622010100:01:023:0290), шляхом зобов'язання відповідачки перенести частину огорожі до межі, яка відповідає межам між земельними ділянками на місцевості та конфігурації земельних ділянок, що визначені Державним актом на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , кадастровий номер 2622010100:01:023:0039 і яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 з кадастровим номером 2622010100:01:023:0290, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 704,80грн , сплаченого судового збору, 2500,00 грн витрат за надання правової допомоги та 8620,00 грн. за проведення судової земельно-технічної експертизи.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Представник апелянта зазначив, що фактична конфігурація земельної ділянки кадастровий номер 2622010100:01:023:0039, власником якогоє ОСОБА_2 відповідає конфігурації земельної ділянки згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №855185 від 28.12.2009 року виданого ОСОБА_2 , Державному акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯФ №9092223 від 31.03.2004 року виданого ОСОБА_4 та Технічному звіту про виконані роботи по підготовці та видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 , який був первинним власником даної земельної ділянки.
На зазначену земельну ділянку кадастровий номер 2622010100:01:023:0039 ОСОБА_4 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ІФ 9092223 від 31.03.2004 року. Площа земельної ділянки, конфігурація, лінійні поміри земельної ділянки сформована згідно технічної документації і з того часу не змінювались. Межові знаки залишились без змін.
Апелянт вказала, що земельні ділянки пл. 0,1000 га кадастровий номер 2622010100:01:023:0038 та земельна ділянка площею пл. 0,0823 кадастровий номер 2622010100:01:023:0039, які розташовані в АДРЕСА_2 подаровані їй ОСОБА_4 , на підставі договору дарування №4425 від 17 грудня 2004 року.
Відповідно до висновку районного відділу земельних ресурсів від 28.08.2005 року було погоджено виготовлення державних актів на право власності на подарованій їй земельні ділянки пл.0,0823 га та пл. 0,1000 га та присвоєно кадастрові номери, ідентичні кадастровим номерам які були у ОСОБА_4 .
На підставі Акту встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки, яка передається у власність 28.11.2008 року, ДП «Центр ДЗК» було встановлено (відновлено) в натурі межі земельних ділянок та додано ОСОБА_5 , згідно якої площа та конфігурація земельних ділянок ідентична земельним ділянкам власником яких був ОСОБА_6 . Дане підтверджується також і Державними актами на право власності на земельні ділянки.
Крім того, ОСОБА_7 звернулась до Комунального виробничого підприємства «Архітектурно-планувальне бюро-ІФ» про проведення Інженерно-геодезичних вишукувань території на АДРЕСА_2 .
В липні 2018 року дане бюро виготовило технічний звіт, згідно якого позивач ОСОБА_3 незаконно захопив частину земельної ділянки належній на праві власності ОСОБА_2 кадастровий номер 2622010100:01:023:0038 пл. 0,1000 га та земельна ділянка кадастровий номер 2622010100:01:023:0039 площею пл. 0,0823, які розташовані в АДРЕСА_2
Зазначила, що за її заявою Головним спеціалістом ПП «ГеобудІнформДолина» Гошовським М.М. в присутності представників відділу Держгеокадастру у Долинському районі, ОСОБА_3 було проведено винесення межі земельної ділянки в натурі за адресою АДРЕСА_2 .
Заміри про винесення меж земельної ділянки в натури здійснених ФОП ОСОБА_8 01.06.2018 року не відповідають замірам від 30.11.2016 року, тому звернувшись до Комунального виробничого підприємства «Архітектурно-планувальне бюро-ІФ» було зроблено висновок, що межі земельних ділянок ОСОБА_2 відповідають координатам меж згідно Акту від 30.11.2016 року. Площа земельних ділянок ОСОБА_2 згідно державних актів становить 0,1823 га, а фактична площа земельних ділянок 0,1808 га, тобто ОСОБА_3 самовільно захопив у Риндич 0,0015 га земельної ділянки, або 15 м.
Дане також підтверджується відповіддю Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, згідно якої вбачається, що в результаті перевірки встановлено факт самовільного зайняття гр. ОСОБА_3 частини земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_2
У травні 2019 року була проведена судова земельно-технічна експертиза, згідно висновку якої фактична площа двох земельних ділянок належних ОСОБА_3 кадастровий номер 2622010100:01:023:0290 і кадастровий номер 2622010100:01:023:0167 становить 0,1045 га, а відповідно до документів на право власності площа земельних ділянкок належних ОСОБА_3 за тими ж кадастровими номерами становить 0,1044 га, тобто більша на 1 м ніж йому належить по документах, а площа земельних ділянок належних ОСОБА_2 за кадастровими номерами 2622010100:01:023:0038 та 2622010100:01:023:0039 становить 0, 1820 га, а відповідно до документів на право власності на земельні ділянки дана площа вищезазначених земельних ділянок становить 0,1823 га, тобто на 3 м. менше ніж належить їй згідно документів.
Згідно висновку експерта ОСОБА_9 було встановлено, що фактичні геометричні розміри земельних ділянок належних позивачу та відповідачу не відповідають геометричним розмірам зазначених в технічній документації.
Крім того, експерт ОСОБА_9 у своїй відповіді на запит адвоката вказав про те, що при проведенні експертизи, при співставленні з каталогами координат меж земельних ділянок за кадастровими номерами 2622010100:01:023:0038 та 2622010100:01:023:0039 не користувався відомістю обчислення площі земельної ділянки та кутів зовнішніх меж землекористування, яка вказана у технічному звіті при воконанні роботи по підготовці та видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 , а користувався відомістю обчислення площі земельної ділянки та кутів зовнішніх меж землекористування, згідно яких землекористувачем вищевказаних земельних ділянок є ОСОБА_2 .
Також апелянт зазначила, що при порівнянні координат поворотних точок меж земельних ділянок які є в Національній кадастровій системі та якою користувався експерт ОСОБА_9 з координатами поворотних точок меж земельних ділянок вказаних у Відомості обчислення площі земельної ділянки та кутів зовнішніх меж землекористування, яка є складовою частиною технічного звіту при виконанні роботи по підготовці та видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 , за адресою АДРЕСА_2 нею встановлені розбіжності по внутрішніх і дирекційних кутах координат поворотних точок.
Згідно Державного земельного кадастру занесені невірні відомості про межі земельної ділянки кадастровий номер 2622010100:01:023:0039, а це означає, що судовий експерт ОСОБА_9 при проведенні земельно-технічної експертизи, користувався невірними даними про межі земельної ділянки кадастровий номер 2622010100:01:023:0039, а тому його висновок ґрунтується на завідомо неправдивих даних, що призвело до невірного обчислення площі земельної ділянки кадастровий номер 2622010100:01:023:0039.
На даний час існують розбіжності між даними земельного кадастру і даними Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №855185 пл.0,0823 виданого ОСОБА_2 та плану меж згідно Технічного звіту при виконанні роботи по підготовці та видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 щодо довжини земельної ділянки кадастровий номер 2622010100:01:023:0039, яка становить 5,85 м. А тому посилання позивача про незаконне захоплення частини його земельної ділянки площею 4,97 кв.м є безпідставним, оскільки межі її земельних ділянок обумовлені огорожами, які не мінялись з 1993 року.
Посилаючись за зазначені обставнини апелянт просила рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, судом повно та всебічно досліджено всі докази по справі та прийнято рішення згідно норм чинного законодавства.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу адвокат Мушинський В.Т. зазначив, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки ґрунтується виключно на експертному висновку судового експерта Самулевича В.М., який не може бути належним доказом у справі, оскільки складений на підставі невірних даних. Позивачем не доведено факту захоплення частини його земельної ділянки, а тому рішення суду пілягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .
У судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.
Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_10 заперечили доводи апеляційної скарги, посилаючись на обрунтованість висновків суду обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, поясенення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив із того, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення відповідачкою його права власності на землю.
З таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є власниками суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_2 , між якими існує спір з приводу користування земельною ділянкою.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_3 належить земельна ділянка з кадастровим номером 2622010100:01:023:0290 площею 0,0044 га та цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаний факт підтверджено копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-2603301752018 від 27.02.2018р. ( а.с.11т.1).
Відповідачка ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки розміром 0,0823 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 2622010100:01:023:0039, яка розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний факт підтверджено копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №855185 від 28.12.2009р. (а.с.15 т.1).
Вказані земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є суміжними.
Звертаючись з позовом до суду, позивач ОСОБА_3 обгрунтовував свої вимоги тим, що відповідачка самовільно захопила частину його земельної ділянки площею 3,1795 кв.м. та посилався на те, що даний факт було виявлено ліцензованою землевпорядною організацією під час проведення перевірки відповідності меж на місцевості межам, які визначені їхніми з відповідачкою, як суміжників, Державними актами. Відповідачка не зважаючи на те, що ліцензованою землевпорядною організацією було визначено чіткі межі, не бажаючи дотримуватись правил добросусідства, повитягувала межові знаки та в добровільному поярдку не має наміру повернути частину зайнятої його земельної ділянки.
У зв'язку з цим, позивач просив зобв'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні частиною його земельної длянки площею 4,97 м2 для ведення особистого селянського господарства шляхом зобов'язання відповідачку перенести частину огорожі до межі, яка відповідає межам між земельними ділянками на місцевості та конфігурації земельних ділянок, що визначені Державним актом на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , кадастровий номер 2622010100:01:023:0039 і яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 з кадастровим номером 2622010100:01:023:0290, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до положень п.г ч.1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Частиною другою ст. 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Держава, згідно ст. 152 ЗК України, забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.
Оскільки позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідачку перенести частину огорожі до межі, яка відповідає межам між земельними ділянками на місцевості та конфігурації їх земельних ділянок що визначені технічною документацією на вказані земельні ділянки, то з урахуванням предмета спору та з метою з'ясування обставин, що мають значення для справи та потребують спеціальних знань у сфері земельних правовідносин, судом першої інстанції за клопотаннями сторін, ухвалою суду від 29 травня 2019 року у даній справі за клопотанням ОСОБА_3 призначено земельно-технічну експертизу.
На вирішення експертизи за клопотанням ОСОБА_3 постановлено питання: встановлення фактичних меж між земельними ділянками, які належать ОСОБА_3 , земельною дідялянкою 0,0044 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 2622010100:01:023:0290, земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, госоподарських будівель і споруд площею 0,10 га, кадастровий №2622010100:01:023:0167, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з однієї сторони та земельною ділянкою ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, госоподарських будівель і споруд, кадастровий №2622010100:01:023:0039, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Проведення експертизи доручено експерту Самулевич В.М.
За клопотанням ОСОБА_2 на вирішення земельно-технічної експертизи поставлено запитання про визначення фактичної площі земельних ділянок, які належать ОСОБА_3 , кадастровий № 2622010100:01:023:0290 (земельна ділянка площею 0,0044 га) кадастровий № 2622010100:01:023:0167 (земельна ділянка площею 0,10га) та фактичної площі земельних ділнок належних ОСОБА_2 кадастровий №2622010100:01:023:00389 (площею 0,10 га), кадастровий №2622010100:01:023:0039 (площею 0,0823). Перед експертом поставено також питання встановлення фактичних меж між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Проведення експертизи доручено експертам Львівського науково-долідного інституту судових експертиз (т.1 а.с.192, 193).
Так, згідно висновку судового експерта Львівського науково-долідного інституту судових експертиз, складеного 30.11.2020 року - фактична площа земельних ділянок, які належать ОСОБА_3 кадастровий №2622010100:01:023:0290 та кадастровий №2622010100:01:023:0167, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 становить 0,1045 га. Фактична площа земельних ділянок, які належать ОСОБА_2 кадастровий №2622010100:01:023:0038 та кадастровий №2622010100:01:023:0039, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 становить 0,1820 га.
Що стосується питання встановлення меж земельної ділянки, то таке не входить в коло питань, що вирішується земельно-технічною експертизою. (т 1 а.с. 233-247).
Згідно висновку судового експерта Самулевича В.М. № 107, складеного 04.12.2020 року - фактичні межі (на місцевості) між земельними ділянками, які належать ОСОБА_3 , земельною ділянкою площею 0,0044 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 2622010100:01:023:0290, земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, госоподарських будівель і споруд площею 0,10 га, кадастровий №2622010100:01:023:0167 які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з однієї сторони та земельною ділянкою ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, госоподарських будівель і споруд, кадастровий №2622010100:01:023:0039, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 зображено (нанесено) у додатку №1 план меж земельних ділянок, виконаного ФОП « ОСОБА_11 ».
В обох висновках судових експертів зазначено про те, що кути поворотів точок межі на місцевості земельних ділянок як ОСОБА_3 так і ОСОБА_2 не співпадають (не відповідають) з геометричними розмірами меж земельних ділянок, що зазначені в технічній документації.
Таким чином фактичне користування земельними ділянками як ОСОБА_3 так і ОСОБА_2 не відповідає даним які відображені у технічній документації на вказані земельні длянки, площа земельних ділянок, що перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_2 становить 0,1820 га, у той час як згідно державних актів на право власності на земельні ділянки їх площа складає 0,1823 га, натомість у фактичному користуванні ОСОБА_3 перебувають земельні ділянки площею 0,1045 га, а згідно технічної документації на земельні ділянки, їх площа становить 0,1044 га.
З огляду на те, що у ОСОБА_2 перебуває у користуванні земельна ділянка яка на 3 м.кв. менша ніж та яка визначена у технічній документації, а у ОСОБА_12 у фактичному користуванні перебуває земельна ділянка на 1 м.кв. більше ніж це зазначено в технічній документації та за невідповідності фактичного користування земельними ділянками даним які відображені у технічній документації, що питання наявності накладок суміжних земельних ділянок не з'ясовувалося, то у суду першої інстанції були відсутні підстави для висновку про те, що ОСОБА_2 самовільно захопила частину земельної ділянки ОСОБА_3 площею 4,97 кв.м.
З огляду на зазначене необґрунтованим є посилання в рішенні суду на те, що конфігурація суміжних земельних ділянок ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відповідно до правовстановлюючих документів на земельні ділянки свідчить про те, що в центральній частині межа між земельними ділянками має проходити по прямій лінії, натомість встановлена ОСОБА_2 на цій частині межі огорожа в дугоподібній формі є підтвердженням захоплення нею частини земельної ділянки ОСОБА_3 .
Відповідно до положень ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про захоплення відповідачкою частини його земельної ділянки площею 4,97 кв.м. не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .
Відповідно до положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена, апеляційним судом відмовлено у позові ОСОБА_3 до неї про повернення самовільно захопленої земельної ділянки, то сплачений ОСОБА_2 при подачі апеляційної скарги судовий збір у сумі 2557,50 грн підлягає стягенню з ОСОБА_3 на її користь.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Долинського районного суду від 02 липня 2021 року скасувати та постановити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 4,97 м2 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом зобов'язання перенести частину огорожі - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , житель АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , житель АДРЕСА_3 ) понесені нею витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2557,50 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім гривень) 50 коп.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 листопада 2021 року.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: М.Д. Горейко
О.О. Томин