79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" листопада 2021 р. Справа №921/203/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Кордюк Г.Т.
суддів Кравчук Н.М.
Плотніцького Б.Д.
Секретар судового засідання Матіїшин Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", б/н від 09.07.2021 (вх. №01-05/2434/21 від 19.07.2021),
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.06.2021 (повне рішення складено 17.06.2021)
у справі №921/203/21 (суддя Шумський І.П.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс", м. Вінниця
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи Підволочиський район, Тернопільська область
про стягнення 313024,80 грн - боргу, 1426,44 грн - 3% річних, 2233,24 грн - інфляційних нарахувань, 5893,60 грн - пені.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився,
01.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" про стягнення 313024,80 грн - боргу, 1426,44 грн -3% річних, 2233,24 грн - інфляційних нарахувань, 5893,60 грн - пені.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №ДМП - 29 від 15.01.2013 в частині щодо оплати за отриманий товар. Несплата відповідачем коштів в сумі 313024,80 грн за отриманий товар, мала наслідком звернення позивача з позовом до суду.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.06.2021 у справі №921/203/21 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" 293024 грн 80 коп. - боргу, 2233 грн 24 коп. - інфляційних нарахувань, 1414 грн 96 коп. - 3% річних, 5882 грн 07 коп. - пені, 4538 грн 32 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат. Закрито провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" 20000,00 грн боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При винесенні рішення місцевий господарський суд врахував те, що сума основного боргу за договором поставки №ДМП - 29 від 15.01.2013 становить 293024 грн 80 коп.(з врахуванням сплати 20000 грн боргу відповідачем, в цій частині закрито провадження), яка не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, а відтак зроблено висновок про її правомірність, відповідно до чого задоволено до стягнення.
Щодо стягнення 1426,44 грн -3% річних, 2233,24 грн - інфляційних нарахувань, 5893,60 грн - пені, перерахувавши їх, суд дійшов висновку про стягнення 2233,24 грн - інфляційних нарахувань, 1414,96 грн - 3% річних, 5882,07 грн - пені. Позовні вимоги в частині стягнення 11,53 грн - пені та 11,48 грн - 3% річних суд визнав такими, що задоволенню не підлягають, як необґрунтовано заявлені. В цій частині рішення мотивовано положеннями ст. 530, 610, 611, 612, 625, 549, ЦК України, ст. 193, 232, ч. 2 ст. 343 ГК України, п.6.7. договору поставки №ДМП - 29 від 15.01.2013.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.06.2021 у справі №921/203/21. Просить його змінити: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" 289024,80 грн. основного боргу, 2233,24 грн. інфляційних нарахувань, 1414,96 грн. 3% річних, 5882,07 грн. пені та 4478,32 грн. в повернення сплаченого судового збору; закрити провадження у справі в частині стягнення 24000,00 грн. основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що під час розгляду справи скаржник здійснив часткові оплати заборгованості, а саме 16.06.2021 згідно платіжного доручення №Ф1226 оплатив 20000,00 грн, а також 4000,00 грн - згідно платіжного доручення №ф1233. Копію платіжного доручення №Ф1226 від 16.06.2021 скаржник надіслав до суду. Платіжне доручення №ф1233 від 16.06.2021 не додано до матеріалів справи у зв'язку із його відсутністю у володінні представника скаржника на час засідання, у яке представник скаржника не міг з'явитися. Зазначає, що 16.06.2021 представник скаржника подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю надання доказів оплати товару, бажанням взяти участь у розгляді справи. Вказує, що відмова суду в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи позбавила скаржника права на захист своїх прав та охоронюваних інтересів.
Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу.
Автоматизованою системою документообігу суду справу №921/203/21 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.06.2021 у справі №921/203/21 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги (подання суду обгрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду) - протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали.
09.08.2021 до суду від скаржника поступило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.06.2021 у справі №921/203/21 з підстав отримання оскаржуваного рішення 24.06.2021.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.06.2021 у справі №921/203/21, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 18.10.2021.
18.10.2021 судове засідання по розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", б/н від 09.07.2021 (вх. №01-05/2434/21 від 19.07.2021), на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.06.2021 у справі №921/203/21 не відбулось у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Кордюк Г.Т.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 розгляд апеляційної скарги призначено на 15.11.2021.
Позивач та відповідач участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.
Оскільки позивач та відповідач належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка учасників справи у судове засідання судом не визнавалася обов'язковою, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (Покупець) укладено договір поставки №ДМП-29 (у подальшому Договір), згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором зобов'язався прийняти й оплатити замовлену ним масложирову продукцію (в подальшому Товар).
Згідно п. 1.4 Договору кількість Товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру Товару, ціна одиниці виміру Товару та загальна сума відповідної партії Товару визначаються Сторонами у товарних накладних, які являються невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору поставка Товару здійснюється Постачальником окремими партіями за адресою Покупця: вул. Музейна, 5, м. Волочиськ.
У п. 2.2 договору передбачено, що поставка Товару може здійснюватися на складі Постачальника, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, провул. Карбишева, 2. У такому разі Покупець вивозить відповідну партію Товару зі складу постачальника за власний рахунок і власними транспортними засобами.
Договором у п. 2.5. передбачено, що датою доставки Товару є дата його передачі Покупцю, яка зазначена у товарно-супровідних документах на цю партію Товару
У п. 2.7 Договору зазначено, що моментом переходу права власності на Товар від Постачальника до Покупця є момент (дата, час) фактичної передачі партії Товару Покупцю з усіма товарно-супровідними документами.
Ціна на Товар встановлюється в національній валюті України - гривнях з урахуванням податку на додану вартість та вказується у видаткових накладних, податкових накладних, рахунках, специфікаціях та інших документах, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 3.1 Договору).
Згідно п. 3.4 Договору Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за кожну отриману партію Товару згідно отриманої накладної протягом 14 календарних днів, рахуючи з дати, зазначеної у видатковій накладній.
Повноваження фізичної особи, яка являється представником Покупця і отримує відповідну партію Товару, підтверджуються довіреністю, оформленою відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99. Таку довіреність представник Покупця зобов'язаний надати представнику Постачальника в момент передачі відповідної партії товару (п. 4.5 Договору).
Відповідно до п. 4.7 Договору всі поставки Товару, здійснені в період дії цього договору вважаються такими, що здійснюються на його умовах і в тому разі, якщо у документах, які стосуються певної партії Товару відсутнє посилання на даний Договір.
У п. 6.7 Договору сторони обумовили, що при порушенні виконання термінів фінансових зобов'язань, вказаних в п. 3.4 Договору, Покупець сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період протермінування платежу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних або несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожен день прострочення. Загальна сума пені розраховується за весь період протермінування. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання взятих зобов'язань.
Згідно п. 7.1 Договору цей Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та закінчується 31.12.2014.
Відповідно до п. 7.2 Договору зміна або розірвання договору допускається лише за згодою Сторін.
Якщо жодна із Сторін Договору не заявить про свій намір припинити дію Договору за один місяць до закінчення його строку, Договір вважається пролонгованим на той самий строк й на тих самих умовах (п. 7.3 Договору).
Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору. (п. 7.5 Договору).
Зміни у цей Договір набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору підписану уповноваженими представниками Сторін, якщо інше не встановлено у самій угоді, цьому Договорі або чинним в Україні законодавством (п. 7.6 договору).
19.12.2016 між сторонами підписано Додаткову угоду №1 до Договору поставки №ДМП-29 від 15.01.2013, згідно п. 1 якої сторони дійшли взаємної згоди викласти п. 7.1 договору поставки у наступній редакції: “Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох Сторін і діє до 31.12.2016 включно”.
Відповідно до п.5 Додаткової угоди №1 від 19.12.2016 ця Угода є невід'ємною частиною Договору поставки №ДМП - 29 від 15.01.2013 і набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками Сторін.
Інші умови вищевказаного Договору, не змінені цією Угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше, і Сторони підтверджують їх обов'язковість для себе (п. 2 Додаткової угоди №1 від 19.12.2016).
Місцевий господарський суд встановив, що матеріали справи не містять доказів про письмові звернення сторін в порядку п. 7.3 Договору №ДМП-29 від 15.01.2013 з намірами про припинення його дії після 31.12.2016.
Тому суд вірно встановивив, що дія Договору №ДМП-29 від 15.01.2013 автоматично пролонговувалась.
На виконання умов договору поставки, Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" (постачальником) поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (покупцю) товар по видаткових накладних №AV000003014 від 11.12.2020 на суму 141240,00 грн; №AV000000200 від 20.01.2021 на суму 150696,00 грн; №AV000000260 від 29.01.2021 на суму 84792,00 грн; №AV000000312 від 04.02.2021 на суму 89700,00 грн, всього на загальну суму 466428,00 грн.
Із змісту перелічених видаткових накладних вбачається, що поставка товару здійснювалась саме на виконання умов договору поставки №ДМП-29 від 15.01.2013.
Приймання - передача товару по зазначених накладних підтверджується зробленими на них відмітками та печатками сторін за договором.
При цьому, на підтвердження повноважень на отримання товару зі сторони відповідача, позивач надав копії виданих ТОВ “Агробізнес” довіреностей №450 від 10.12.2020, №21 від 19.01.2021, №38 від 28.01.2021, №70 від 24.02.2021, якими відповідач уповноважив від свого імені отримувати товар Стаднічука Вадима Віталійовича на виконання договору ДМП №29 від 15.01.2013 (а.с. 14, 16, 18, 20).
Згідно накладної на повернення товару № ВП-0000004 від 01.02.2021 ТОВ "Агробізнес" повернуло товару ТОВ - підприємству “Авіс” на суму 12163,20 грн.(а.с. 21).
Разом з тим, в порушення умов договору поставки, відповідач частково оплатив отриманий товар.
Копіями платіжних доручень №Ф2329 від 30.12.2020 на суму 101240,00 грн та №Ф208 від 04.02.2021 на суму 40000,00 грн підтверджується сплата відповідачем коштів на загальну суму 141240,00 грн. (а.с. 22-23).
В графі призначення платежу в платіжних дорученнях зазначено вищевказаний договір ДМП №29 від 15.01.2013.
Таким чином, на час звернення позивача з позовом до суду, відповідач не виконав зобов'язання по оплаті товару в сумі 313024,80 грн. (466428,00 грн - 12163,20 грн - 141240,00 грн).
Також матеріали справи містять завірену копія оформленого у двосторонньому порядку Акту звірки взаємних розрахунків, в якому сторони підтвердили, що станом на 15.02.2021 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" перед Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" значиться заборгованість в сумі 313024,80 грн.
Акт звірки взаєморозрахунків являється підтвердженням наявності боргу суб'єкта господарювання, його розміру, визнання боржником такого боргу.
Відповідний правовий висновок Верховного Суду міститься в постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.
Несплата відповідачем коштів в сумі 313024,80 грн за отриманий товар, мала наслідком звернення позивача з даним позовом до суду.
Після відкриття провадження у справі відповідач подав до суду копію платіжного доручення №Ф1226 від 16.06.2020 на суму 20000,00 грн, в призначенні платежу якого зазначено: “оплата за маргарин столовий “Молочний” згідно договору ДМП№29 від 15.01.2013. у т.ч. ПДВ 20% - 3333,33 грн”.
На час прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі відповідач не виконав зобов'язання в сумі 293024,80 грн (466428,00 грн - 12163,20 грн - 141240,00 грн - 20000,00 грн).
Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:
Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач долучив до матеріалів останньої копію платіжного доручення №ф1233 на суму 4000,00 грн від 16.06.2021 про здійснення часткові оплати заборгованості, яке не було долучено до матеріалів справи у зв'язку із його відсутністю у володінні представника скаржника на час засідання у яке представник скаржника не міг з'явитись.
Скаржник навів причини неможливості подання вищезазначеного документа до суду першої інстанції. Зазначив, що 16.06.2021 представником скаржника було подане відповідне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю подання доказів оплати, бажанням взяти участь у розгляді справи. Вказав, що відмова у відкладенні засідання позбавила скаржника рівного права на захист своїх прав та охоронюваних інтересів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржник в апеляційній скарзі на виконання вимог частини 4 статті 80, пункту 6 частини 2 статті 258, частини 3 статті 269 ГПК України заявляє про долучення додаткових доказів, наводить їх перелік, обґрунтовує наявність виняткового випадку неподання зазначених доказів у встановлений строк, доводить неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від відповідача.
Таким чином, оскільки місцевий господарський суд розглядав справу за відсутності зазначених вище доказів, а апелянтом такі подано лише до суду апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 80, ст. 269 ГПК України, колегія суддів бере їх до уваги.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Частиною 1 статті 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне положення містить стаття 265 ГК України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Судом з'ясовано, що в порушення умов договору поставки №ДМП-29 від 15.01.2013, приписів перелічених норм права, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, боржник не оплатив вартість отриманого товару в строк визначений у договорі, у зв'язку з чим станом на час розгляду справи в суді виникла заборгованість 289024,80 грн (293024,80 грн - 4000,00 грн), з врахуванням платіжного доручення №ф1233 на суму 4000,00 грн від 16.06.2021 про здійснення часткові оплати заборгованості.
Частиною 1 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).
Частина 2 статті 9 вищевказаного Закону зазначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отримання товару за договором №ДМП-29 від 15.01.2013 на суму 466428,00 грн підтверджується первинними документами - копіями видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи.
За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 289024,80 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані та не спростовані у встановленому законом порядку відповідачем.
У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача передбачену п. 6.7 договору пеню в сумі 5893,60 грн, а також нараховані в порядку ст. 625 ЦК України 2233,24 грн - інфляційні нарахування та 1426,44 грн - 3% річних.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 6.7 договору при порушенні виконання термінів фінансових зобов'язань, вказаних в п. 3.4 договору, покупець сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період протермінування платежу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних або несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожен день прострочення. Загальна сума пені розраховується за весь період протермінування. Сплата пені не звільняє покупця від виконання взятих зобов'язань.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на вимоги ст.ст. 79, 86, ч. 5 ст. 236, ст. 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Близька правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.09.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18 та від 02.03.2018 у справі №927/467/17.
Місцевий господарський суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, враховавши обумовлений п. 3.4 договору строк оплати - протягом 14 календарних днів з дати зазначеної у видатковій накладній, приписи ч.1 ст.253 ЦК України, граничні строки нарахувань та суми, на які здійснювались нарахування, та встановив, що обґрунтованими є заявлені до стягнення 5882,07 грн - пені, 2233,24 грн - інфляційних та 1414,96 грн - 3% (проведені судом перерахунки містяться в матеріалах справи). Суд першої інстанції вірно зазначив, що стягнення 11,53 грн - пені та 11,48 грн - 3% річних задоволенню не підлягають, як необґрунтовано заявлені.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування (частина 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ - підприємства "Авіс" та стягнення із ТОВ "Агробізнес" 289024,80 грн - боргу, 5882,07 грн - пені, 2233,24 грн - інфляційних та 1414,96 грн - 3%.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 11,53 грн - пені та 11,48 грн - 3% річних не підлягають до задоволення, як необґрунтовані.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині заявленої до стягнення 24000,00 грн суми основного боргу.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в частині позовних вимог ТОВ - підприємство “Авіс” про стягнення з ТОВ "Агробізнес" 24000 грн боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Судом враховано, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
У ч. 4 ст. 231 ГПК України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Частиною 2 статті 123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом). Такий висновок зроблено Касаційним господарським судом у складі Верховного у постанові від 06.09.2021 року у справі №910/8775/20.
З врахуванням наведеного, суд роз'яснює позивачу, що за його клопотанням, йому може бути повернено судовий збір в сумі 360,00 грн (4838,32 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви - 4478,32 грн судового збору задоволеного до стягнення з відповідача = 360 грн) за розгляд справи в першій інстанції.
Решта сплаченого при зверненні з позовом до суду судового збору, в порядку ст. ст. 123,129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" слід задоволити, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.06.2021 у справі №921/203/21 змінити, виклавши його мотивувальну та резолютивну частини в редакції даної постанови.
Відповідно до пункту 14 статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 231, ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -
Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" задоволити.
2) Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.06.2021 у справі №921/203/21, виклавши її в редакції цієї постанови.
3) Змінити резолютивну частину рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.06.2021 у справі №921/203/21 та викласти в наступній редакції:
Позов задоволити частково.
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (с. Токи Підволочиський район, Тернопільська область, 47823, ідентифікаційний код 30915832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" (вул. Пирогова, 150, м. Вінниця, 21037, ідентифікаційний код 13304871) 289024,80 грн - боргу, 2233,24 грн - інфляційних нарахувань, 1414,96 грн - 3% річних, 5882,07 грн - пені, 4478,32 грн - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
2. Закрити провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" 24000,00 грн боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" (вул. Пирогова, 150, м. Вінниця, 21037, ідентифікаційний код 13304871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (с. Токи Підволочиський район, Тернопільська область, 47823, ідентифікаційний код 30915832) 3405,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
5) Доручити місцевому господарському суду видати наказ.
6) Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. Порядок та строк оскарження встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Плотніцький Б.Д.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.11.2021