79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" листопада 2021 р. Справа №909/378/21
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Марко Р.І.
Плотніцький Б.Д.
секретар судового засідання Процевич Р.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за №3915-5584-21 від 17.08.2021(вх. № ЗАГС 01-05/2978/21 від 02.09.2021)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2021 (суддя Максимів Т.В. повний текст складено 11.08.2021)
у справі №909/378/21
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі АТ "НАК "Нафтогаз України"), м. Київ
до відповідача: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (надалі ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго"), м. Івано-Франківськ
про стягнення заборгованості в сумі 241 829,63 грн
за участю учасників справи:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: Громко В.Я. - адвокат (ордер серії АА №1000001 від 08.11.2021)
АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 241 829,63 грн.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2021 у справі №909/378/21 позов задоволено частково. Стягнуто з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 38861,18 грн пені, 67249,67 грн 3% річних та 96857,61 грн інфляційних втрат, а також 3627,44 грн судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 38861,18 грн пені відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати за поставлений газ. Відтак, перевіривши здійснений позивачем розрахунок нарахування основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та відповідно задоволення позову в цій частині.
Крім того, місцевим господарським судом також визнано обґрунтованим нарахування позивачем пені, передбаченої п.8.2 договору. А також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50 %.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо стягнення 38861,18 грн пені, АТ "НАК "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи. Зокрема, скаржник стверджує, що судом не було враховано інтереси позивача, не з'ясовано чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором та не оцінено розмір таких збитків. Крім того, апелянт вважає, що відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і його скрутний фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення розміру пені.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2021 справу №909/378/21 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді: Марко Р.І. та Плотніцький Б.Д.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2021 у справі №909/378/21, призначено розгляд справи на 09.11.2021.
Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив. 09.11.2021 на електрошку адресу суду від АТ "НАК "Нафтогаз України" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника скаржника (зареєстроване в канцелярії суду за вх.№ЗАГС01-04/7803/21).
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх. № 01-04/4314/21 від 10.06.2021), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
27.09.2019 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (споживач) було укладено договір постачання природного газу №4166/1920-КП-15. Сторони договору у цих правовідносинах керуються Законом України "Про ринок природного газу", Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року №187 (далі - Положення) Правилами постачання природного газу, Кодексом газорозподільних систем, Кодексом газотранспортної системи.
Зазначений вище договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб, сторони погодили всі умови договору та досягли згоди щодо виконання умов останнього.
Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами / організаціями (п.1.2 договору.)
Постачальник передає споживачу у жовтні 2019 квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 780,0 тис. куб. метрів (п. 2.1 договору).
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу.
В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній у Прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (п. 3.8 договору).
Споживач згідно з п. 3.9 договору зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, зокрема, копію акта про надання послуг з розподілу природного газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГРМ, підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість.
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді (п. 3.11).
Ціна за 1000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту (п. 4.2 договору).
Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п. 4.4 договору).
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1).
Відповідно до п.7.2 договору (в редакції додаткової угоди від 28.01.2020 №5), у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов"язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1).
Сторони вносили зміни до вказаного договору шляхом підписання додаткових угод.
Згідно з додатковими угодами від 22.10.2019 № 1, від 12.11.2019 № 2, від 09.12.2019 № 3, від 26.12.2019 №4, від 28.01.2020 №5, від 24.02.2020 №6, від 23.03.2020 №7, від 23.04.2020 №8 сторони змінювали, зокрема, порядок та умови передачі природного газу, ціну природного газу та відповідальність сторін.
На виконання умов договору позивач за період жовтень 2019 - квітень 2020 передав відповідачу природний газ на загальну суму 3399152,91 грн, що підтверджується актами приймання-передачі, які складені відповідно до договору від 27.09.2019 № 4166/1920-КП-15, підписані представниками двох сторін та скріплені їх печатками.
Відповідач в порушення умов договору за переданий природний газ розраховувався з порушенням строків, передбачених п.5.1. договору, що підтверджується випискою по операціях щодо ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго".
За порушення строків здійснення остаточного розрахунку за газ позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 77722,35 грн, згідно з п.7.2. договору, а також керуючись ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 67249,67 грн та інфляційні втрати в сумі 96857,61 грн та звернувся до суду за захистом порушеного права.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як зазначалося вище, 27.09.2019 між сторонами у справі був укладений договір постачання природного газу №4166/1920-КП-15.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Як встановлено судом першої інстанції та е не заперечується і самим ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" останній в порушення умов договору прострочив виконання зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу.
Приписами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п.п.1, 3 ст. 549 ЦК України).
Як зазначалося вище, згідно з п.7.2 договору (в редакції додаткової угоди від 28.01.2020 №5), у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов"язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно поданого розрахунку, позивачем за період з 26.11.2019 -31.01.2021 заявлено до стягнення пеню в розмірі 77722,35 грн.
Суд першої інстанції, встановивши наявність порушення зобов'язання відповідача з оплати отриманого природного газу за спірним договором, здійснивши перевірку розрахунку пені, визнав обґрунтованим таке нарахування за спірний період.
На підставі ст.551 ЦК України та ст. 233 ГК України відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені, на 95% від заявленої суми (а.с. 79-85).
Статтею 233 ГК України надано право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Враховуючи зміст наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому питання можливого зменшення штрафних санкцій вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
В обґрунтування на зменшення розміру пені відповідач покликається на те, що його майновий стан є скрутним. Основна причина збитковості підприємства це невиконання споживачами теплової енергії своїх грошових зобов'язань перед відповідачем, що спричиняє гострий дефіцит обігових коштів підприємства. Так, за 2019 рік збитки підприємства становили 62 000 000,00 грн, що підтверджується фінансовим звітом на 01.01.2020 та звітом про фінансові результати. Станом на 01.07.2020 загальна сума податкового боргу ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” становила 40 268 346,07 грн, що підтверджується листом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області.
Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу пені, суд першої інстанції врахував, що відповідач є неприбутковою організацією, не є кінцевим споживачем товару, здійснення оплати поставленого позивачем природного газу залежить в тому числі й від розрахунків споживачів з відповідачем. Окрім того, суд враховував збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки платежу, захист майнових прав позивача та компенсацію за порушення грошового зобов'язання шляхом стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу. На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50 % .
З огляду на всі фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення розміру пені, оскільки присудження до стягнення 38861,18 грн грн від належної до стягнення суми пені 77722,35грн., з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
При цьому задоволення у повному обсязі вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
Беручи до уваги вищевикладене, доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції необґрунтовано зменшив розмір пені не може слугувати підставою для скасування рішення, що оскаржується, оскільки, як уже зазначалося, зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Таким чином, рішення місцевого господарського суду в частині зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування в цій частині.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
Інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.
Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.
Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2021 у справі №909/378/21 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст постанови складено 15.11.2021.
Головуючий-суддя Н.М. Кравчук
Судді Р.І. Марко
Б.Д. Плотніцький