Справа № 521/14255/21
Номер провадження 3/521/8716/21
05 жовтня 2021 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Черевко С.П.., з секретарем Табарчук Н.С., за участю представника Одеської митниці Держмитслужби Білобородової Н.О., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення № 0667/50000/21 від 09.06.2021 року, який надійшов з Одеської митниці Держмитслужби у відношенні громадянина України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, працюючого директором ТОВ «БЕЛОКОМ» (код ЄДРПОУ 41524273) проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , (паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 14.03.2018 органом 5115), за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України,-
До Малиновського районного суду м. Одеси надійшов протокол № 0667/50000/21 від 09.06.2021 року про порушення митних правил з відповідними матеріалами у відношенні гр.України ОСОБА_1 , за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.
З протоколу про порушення митних правил вбачається, що 19.05.2021 до Одеського морського торгівельного порту з США на судні закордонного плавання «Cartagena Trade», за коносаментом №OOLU2662838490, прибув контейнер OOLU989878 з товаром «одяг б/у в асортименті», загальною вагою брутто 10550 кг., який після вивантаження з борту судна розміщено під митним контролем на територію контейнерного терміналу Одеського морського торгівельного порту.
24.05.2021 директором ТОВ «БЕЛОКОМ» гр. України ОСОБА_1 , який діє на підставі договору №БКМ/34-2019 від 01.08.2019, була підготовлена та подана до Одеської митниці Держмитслужби митна декларація типу «ТР 81 АА», яка була прийнята та зареєстрована за номером №UA500040/2021/006685.
В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення ОСОБА_1 , митному органу були надані: коносамент №OOLU2662838490 від 08.04.2021, дарчий документ від 25.03.2021, рахунок-проформа б/н від 25.03.2021, та інші товаросупровідні і комерційні документи.
Відповідно до інформації, зазначеної у МД № UA500040/2021/006685 та товаросупровідних документах встановлено, що компанія, яка здійснила подарунок товару «CIS Development Foundation, Inc. (США), відправником товару є компанія «Marine Transport Logistics.Inc» США), а одержувачем є Місія «Милосердя і здоров'я» (20700, Україна, Черкаська область, м. Сміла, пр, Нахімова, 9).
Відповідно граф 31 МД № UA500040/2021/006685 було заявлено товар «гуманітарна допомога: одяг б/у - 147 кор., постільна білизна б/у - 148 кор., взуття б/у - 111 кор., окуляри - 20 кор., шампунь, кондиціонер 349 кор., дайперси для дорослих - 31 кор., пелюшки багаторазові - 10 кор., загальна кількість - 816 кор. Торгівельна марка нема даних. Виробник не має даних».
В ході проведення митного огляду товару, який знаходився у контейнері OOLU989878 було встановлено, що серед загальної партії заявленого вантажу без ознак приховування було виявлено товар «одяг» вагою брутто 2165 кг, який знаходиться в індивідуальній заводській упаковці, без ознаків «бувших у вжитку», на кожній речі присутня бірка та торгівельний стікер, тобто виявлено новий одяг, який запакований фабричним засобом.
Статтею 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
У відповідності до статті 258 МК України, під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.
Відповідно до ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Згідно з п.п.1,4 ч.1 ст. 266 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України; у випадках, визначеним цим кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього кодексу.
Відповідно до «Інструкції про порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документу» затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 651 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684) декларант зобов'язаний заявити точні відомості про товар у митній декларації.
Відповідно до ст. 336 МК України митний контроль здійснюється шляхом проведення митного огляду та перевірки документів і відомостей, які відповідно до статті 335 МК України надаються митним органам під час переміщення товарів через митний кордон України.
Відповідно до графи № 54 відповідальною особою за заповнення та надання до митного органу України документів, необхідних для переміщення товарів через митний кордон України, зокрема митної декларації № UA500040/2021/006685 від 24.05.2021 є директор ТОВ «БЕЛОКОМ» гр. України ОСОБА_1 , який відповідно до вимог ст. 266 МК України несе відповідальність, передбачену Митним кодексом України, у повному обсязі.
Таким чином, на думку митного органу, директором ТОВ «БЕЛОКОМ» гр. України ОСОБА_1 було порушено процедуру декларування товарів, передбачену ст. 257 МК України та не було заявлено за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, що призвело до порушення митних правил, передбаченого ст. 472 МК України.
На підставі вищевказаних обставин посадовою особою Одеської митниці Держмитслужби було складено протокол про порушення митних правил № 0667/50000/21, за ознаками порушення ст. 472 МК України.
У судовому засіданні гр. ОСОБА_1 та його представник участі не приймали, подавши заяву про розгляд справи без їх участі. Разом з цим, представник ОСОБА_1 - адвокат Єршов Р.В., надав до суду заперечення, відповідно до яких просив провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю у діях особи події та складу адміністративного правопорушення.
Представник митниці у судовому засіданні вважала, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винна у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами, і тому необхідно притягнути її до відповідальності за ст. 472 МК України та застосувати стягнення відповідно до санкції вказаної статті.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, вислухавши думку представника митниці, суд не знаходить достатніх підстав для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, за кваліфікуючими ознаками: недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, у зв'язку з відсутністю в діях особи події та складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
При заповненні митної декларації типу «ТР 81 АА» №UA500040/2021/006685 від 24.05.2021 ОСОБА_1 , як представник декларанта Місії «Милосердя і здоров'я», на підставі Договору на надання послуг митного брокера №БКМ/34-2019 від 01.08.2019, відображав відомості із товаросупровідних та комерційних документів (рахунок-проформа від 25.03.2021 б/н, дарчий лист від 25.03.2021), складених та наданих компанією - донором «CIS Development Foundation, Inc. (USA)», про товар «гуманітарна допомога», які переміщувались у контейнері OOLU9869878.
Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Частиною 3 ст. 335 МК України, Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України від 30.05.2012 № 631 та Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 передбачено, що для здійснення митного оформлення товарів декларант подає до підрозділу митного оформлення митну декларацію, рахунок або інший документ, який визначає вартість товару (інвойс), а у разі поміщення товарів у митний режим імпорту в графі 31 митної декларації зазначаються відомості про найменування та кількість товару згідно з рахунком або іншим документом, що визначає вартість товару, тобто згідно з інвойсом.
Аналізуючи наявні матеріали справи, а саме митну декларацію типу «ТР 81 АА» №UA500040/2021/006685 від 24.05.2021, рахунок-проформу від 25.03.2021 б/н, дарчий лист від 25.03.2021, суд приходить висновку, що ОСОБА_1 , як представник декларанта Місії «Милосердя і здоров'я», діяв в межах повноважень та обов'язків, визначених чинним законодавством, яке регулює порядок декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, при внесенні відомостей до митної декларації щодо найменування та кількісних характеристик товару. Це, в тому числі, підтверджується графами 8.3.1.-8.3.3 Акту митного огляду від 09.06.2021 №UA500040/2021/006685, згідно яких кількість місць, кількість та вага нетто товарів не перевірялись, а вага брутто усіх товарів відповідає заявленій.
Крім того, в ході судового розгляду судом встановлено, що зазначені вище товари, за митною декларацією типу «ТР 81 АА» №UA500040/2021/006685 від 24.05.2021, є гуманітарною допомогою та заявлені у режим внутрішнього транзиту для їх доставлення до митниці призначення для здійснення остаточного митного оформлення.
Статтями 1, 8, 9, 12 Закону України «Про гуманітарну допомогу» від 22.10.1999 № 1192-XIV встановлено наступне.
Гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.
Випуск у вільний обіг на митній території України вантажів, визнаних гуманітарною допомогою, здійснюється митними органами на підставі відповідного рішення, отриманого від спеціально уповноваженого державного органу з питань гуманітарної допомоги з використанням механізму "єдиного вікна" відповідно до Митного кодексу України.
Товари (предмети), що ввозяться (пересилаються) як гуманітарна допомога, підлягають першочерговому безкоштовному спрощеному декларуванню митним органам відповідними установами та організаціями незалежно від форми власності, з обов'язковим проставленням у товаросупровідних документах, вантажних митних деклараціях клейма "Гуманітарна допомога. Продаж заборонено", завіреного печаткою митника. Установи та організації незалежно від форми власності, що здійснюють декларування митним органам, у разі відмови декларування вантажів гуманітарної допомоги позбавляються права на декларування митних вантажів.
Відповідальність за якість і безпеку товарів, отриманих як гуманітарна допомога, на підставі висновків відповідних експертиз несе отримувач гуманітарної допомоги.
Особи, винні у порушенні законодавства про гуманітарну допомогу, несуть відповідальність згідно із законами України.
Порушеннями законодавства про гуманітарну допомогу, що тягне за собою кримінальну або адміністративну відповідальність згідно з законом, є використання гуманітарної допомоги не за цільовим призначенням; використання гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку; нерозміщення та/або несвоєчасне розміщення спеціально уповноваженими державними органами з питань гуманітарної допомоги рішення про визнання товарів (предметів) гуманітарною допомогою на своєму офіційному веб-сайті; ненаправлення та/або несвоєчасне направлення спеціально уповноваженими державними органами з питань гуманітарної допомоги рішення про визнання товарів (предметів) гуманітарною допомогою до митних органів, податкових органів та інших державних органів; порушення органами, які безпосередньо проводять заходи офіційного контролю щодо товарів (предметів) гуманітарної допомоги, строків проведення відповідних видів контролю товарів (предметів) гуманітарної допомоги.
Відповідно до ст. 287 МК України при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товари, визначені відповідно до Закону України «Про гуманітарну допомогу» від 22.10.1999 № 1192-XIV (далі - Закон) Комісією з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України як гуманітарна допомога, звільняються від оподаткування ввізним митом.
Пункт 197.11 Податкового кодексу України передбачає звільнення від оподаткування операції із ввезення на митну територію України майна як гуманітарної допомоги, наданої згідно з нормами Закону.
Відповідно до ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються, зокрема внутрішнім транзитом від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до митного органу, розташованого на митній території України.
Отже судом встановлено, що в даному випадку товари прямували внутрішнім транзитом до митниці призначення для здійснення остаточного митного оформлення. При цьому, перед подачею імпортної (остаточної) митної декларації, згідно ст.266 МК України, у декларанта є право на проведення фізичного огляду товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах.
Тобто, до здійснення остаточного митного оформлення отримувачем гуманітарної допомоги (декларантом) може корегуватись остаточні дані зокрема щодо асортименту, опису, кількісних характеристик товарів, оскільки на етапі пропуску та транзитного переміщення товарів отримувач не завжди володіє повною інформацією щодо точного переліку товарів, які надходять від донора.
Предметом дослідження в ході судового розгляду також є лист Місії «Милосердя і здоров'я» (отримувача товару гуманітарної допомоги) від 29.06.2021 № 37, якою надані наступні пояснення з приводу процедури та етапів митного оформлення гуманітарної допомоги.
Вантаж гуманітарної допомоги, який ввезено в Україну у контейнері OOLU9869878, повинен був прямувати на склад тимчасового зберігання за митною декларацією типу «ТР81АА» від 24.05.2021 №UA500040/2021/006685. Після надходження, вантаж гуманітарної допомоги розвантажується в присутності інспектора митниці на склад тимчасового зберігання з постановкою пломби митного органу, після чого, з метою визнання вантажу гуманітарною допомогою, Місії «Милосердя і здоров'я» надається 90 діб на підготовку та подання відповідних документів в Міністерство соціальної політики, а саме: дарчий лист, рахунок проформу, фумігацію, сертифікати придатності, плани розподілу юридичним та фізичним набувачам, списки набувачів із зазначенням прізвищ, адрес, соціального статусу (відповідь та зразки документів надаються до заперечення). В подальшому, після засідання Робочої групи та прийняття рішення про визнання вантажу гуманітарною допомогою, брокер готує декларацію і передає інспекторам митниці, які в свою чергу після виконання передбачених дій, погоджують вилучення вантажу зі складу тимчасового збереження для подальшої передачі набувачам (роздруковані фотографії про передачу гуманітарної допомоги набувачам додається).
Як зазначено в протоколі про порушення митних правил, в ході митного огляду контейнеру OOLU9869878 встановлено, що серед загальної партії заявленого вантажу виявлено товар «одяг», який знаходиться в індивідуальній заводській упаковці, без ознак «бувших у вжитку», на кожній речі присутня бірка та торгівельний стікер, тобто виявлено новий одяг, який запакований фабричним засобом. У зв'язку з цим, посадова особа митного органу робить висновок про незаявлення точних та достовірних відомостей про товари, які переміщуються через митний кордон України.
З цього приводу, Місією «Милосердя і здоров'я» у своєму листі від 29.06.2021 також надано відповідні роз'яснення про наступне:
«В залежності від донора, який надає допомогу, речі різняться за станом. Німеччина надає речі за станом «секенхенду», волонтери зі США надсилають ватаж приблизно за станом Німеччини. Фонд розвитку СНД, працюючи в Штатах з виробниками, надає частково речі з відсутністю ознак ношення. Причина в тому, що виробник вибраковує партію товарів, яка не відповідає умовам передпродажної сертифікації (є дефекти фасону покрою, неякісне фарбування виробу, неякісні замки на куртках, брюках, відсутня стрічка на деяких елементах одягу, тощо), роблячи надрізи чи пошкодження іншим способом і віддає Фонду розвитку СНД для відправки в країни СНД як гуманітарну допомогу. На виробах може бути збережена бірка з назвою виробу, фірмою виробника, розміром, тощо. Такий вантаж визнається як гуманітарна допомога на загальних умовах.
Фонд розвитку СНД попередньо сповіщає про можливість відправки вантажу і надає перелік змісту допомоги. В перелік одежі може входити куртки, брюки, кофти, спідниці, шорти, футболки тощо, конкретного розподілу по виду одежі не існує і враховуючи об'єми поставок в країни СНД це практично не можливо. Також, з викладених причин у донора практично немає можливості зробити розподіл на одежу б/в та одежу без ознак поношеної».
Судом не залишено поза увагою той факт, що згідно митної декларації типу «ТР 81 АА» №UA500040/2021/006685 від 24.05.2021 та поданих товаросупровідних документів, ОСОБА_1 є уповноваженою особою (представником) декларанта - отримувача товарів Місії «Милосердя і здоров'я», відповідно Договору на надання послуг митного брокера №БКМ/34-2019 від 01.08.2019. ТОВ «Белоком» або ОСОБА_1 особисто не є сторонами даної зовнішньоекономічної операції. Зазначене свідчить про відсутність наміру з боку ОСОБА_1 на вчинення порушення процедури декларування, оскільки він не зацікавлений в незаявлені за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, які підлягають обов'язковому декларуванню, так як не є їх отримувачем та будь-якої економічної або іншої вигоди він би не отримав.
Відповідно до ч. 1ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до положень ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається скоєним умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається скоєним з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачати.
У відповідності до вимог ст. ст.245, 280 КУпАП, суддя зобов'язаний повно та всебічно з'ясувати усі обставини справи, зокрема, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають суттєве значення для правильного її вирішення при цьому, встановити істину по справі необхідно з аналізу наявних доказів, які відповідно чинного законодавства, представляють собою будь - які фактичні дані, які підтверджують або спростовують ті чи інші обставини і мають суттєве значення для правильного вирішення справи по суті.
Диспозицією ст. 472 МК України передбачено, що відповідальність настає через недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто не заявлення за встановленою формою точних та достовірних даних про товар. Тобто, відповідальність може наступати лише у випадку, коли особі відомі усі необхідні реквізити товару, що підтверджуються відповідними документами, однак особа їх не декларує за встановленою формою.
Отже, основним безпосереднім об'єктом правопорушення за даною нормою закону є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України, а об'єктивною стороною є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, активна поведінка (вчинок) особи.
Суб'єктивна сторона передбачає наявність умислу чи необережності, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює, чи може та повинен передбачати обставини і характер незаконного недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто, незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
Так, підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон. Законодавчими актами встановлено, зокрема, що це може бути митна декларація.
Статтею 257 МК України, визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до ч. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03 червня 2005 року №8, підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.
Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.
Крім того, суд критично ставиться до висновків митного органу про те, що в даному випадку мало місце порушення процедури декларування товарів, з урахуванням того, що товари переміщувались в режимі «транзит», вони є гуманітарною допомогою, а також, що вони не відповідають вимогам, які необхідні для визнання їх гуманітарною допомогою.
Матеріали справи не містять доказів, що товари, які митним органом визнано предметами правопорушення, будуть використані в комерційних цілях, що вони прямували в Україну під прикриттям гуманітарної допомоги та ці товари планувались до незаконного введення в обіг без сплати митних платежів. За відсутності реальних підтверджень цьому факту, дану зовнішньоекономічну поставку товарів слід вважати гуманітарною допомогою й тому на неї розповсюджується передбачена законодавством процедура ввезення та митного оформлення.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів про вчинення ОСОБА_1 жодних противоправних дій, в тому числі пов'язаних із недекларуванням товарів.
Статтею 495 МК України та статтями 251, 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім цього, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Аналогічну правову позицію визначив Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 760/10803/15-а (адміністративне провадження № К/9901/19074/18): один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Отже, суд, аналізуючи вищевикладені обставини, враховуючи наведені норми та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, вказаним в ст. 62 Конституції України (тобто, вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об'єктивність яких не викликала б жодних сумнівів), вважає, що матеріалами справи не підтверджено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, а тому провадження по справі підлягає закриттю.
Згідно ч. 2ст. 528 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.
Згідно п. 3 ч. 1ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить, зокрема, постанову про закриття провадження у справі.
Суд, беручи до уваги наведені обставини та норми закону, приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, що є підставою для закриття провадження по справі, відповідно до п. 1 ст.247 КУпАП.
Понесені по справі витрати на зберігання товарів відшкодуванню не підлягають згідно із ст. 520 МК України, судовий збір не справляється на підставі ст. 40-1 КУпАП.
При винесені постанови, суддя керується п. 1 ст. 247 КУпАП ст. ст. 458, 472, 487, 524, 528 МК.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 472 МК закрити, на підставі п.1 ст. 247 КпАП, в зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Вилучені за протоколом про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил № 0667/50000/21 від 18.06.2021 року повернути власнику або уповноваженій ним особі після належного митного оформлення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Черевко С.П.