Справа № 336/6654/20
Пр. № 2 /336/3494/2021
12 жовтня 2021 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Щасливої О.В.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, треті особи - п'ята Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частку в праві спільної власності на нерухоме майно,
Позивач звернулася до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частку в праві спільної часткової власності на нерухоме майно.
В позові в обґрунтування своїх вимог зазначила, що є спадкоємцем за законом ОСОБА_2 , який доводився позивачеві сином і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя спадкодавцеві належало право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 , Ѕ якого набула і позивач на підставі договору купівлі-продажу від 17.05.2001 року. Позивач постійно проживала разом із сином у вказаному житлі на момент смерті спадкодавця, тому вважається такою, що прийняла спадщину.
Після смерті спадкодавця, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину на частку у вказаному нерухомому майні позивачем отримано не було, а її звернення до нотаріуса увінчалось винесенням постанови нотаріуса від 20.10.2020 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії через відсутність доказів проживання разом із спадкодавцем, чиє місце проживання не було зареєстроване ані в спірному будинку, ані в будь-якому іншому місці.
У зв'язку з викладеним просить визнати за нею право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2021 року заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження.
Заходи забезпечення позову в справі не вживалися.
Судом на підставі ухвали від 17.02.2021 року витребувано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 у п'ятій Запорізькій державній нотаріальній конторі.
На підставі ухвали суду від 17.02.2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Позивач до суду не з'явилася, надавши суду письмове звернення, яке містить прохання про задоволення позовних вимог, вирішення справи без її участі, а також згоду на ухвалення рішення при заочному розгляді справи.
Заяви аналогічного змісту подали представники відповідача і третьої особи.
Заява представника відповідача містить також повне визнання позову.
Означені обставини в силу ст. ст. 211, 223 ЦПК України є підставою для розгляду справи у відсутність названих учасників справи.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, з наступних міркувань.
Судом встановлено, що позивач є матір'ю ОСОБА_2 , чия смерть сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 9). За життя спадкодавцеві належало право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17.05.2001 року (а. с. 12).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Право спадкоємця за заповітом чи за законом прийняти спадщину або не прийняти її встановлено статтею 1268 ЦК України.
В силу ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За роз'ясненнями п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Звернення позивача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, як зазначено, увінчалося винесенням постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії через відсутність реєстрації спадкодавця за зареєстрованим місцем проживання позивача.
Разом з тим відсутність реєстрації місця проживання спадкодавця за зареєстрованим місцем проживання позивача, не повинна звужувати право учасника цивільних правовідносин, оскільки ця обставина не є вирішальною при розв'язанні питання, чи проживав спадкоємець постійно разом із спадкодавцем, так як місце проживання і місце реєстрації не є тотожними поняттями, а факт проживання має доводитися сукупністю фактичних даних (доказів), жоден з яких не має пріоритетної над іншими сили.
Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.
Вказана позиція висловлена в постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду № 484/747/17 від 10.01.2019 року та № 222/1109/17 від 01.07.2020 року, і їх в силу ст. 263 ЦПК України враховує суд при розв'язанні подібних правовідносин.
Задовольняючи позов, суд зважає на ті обставини, що позивач, яка є спадкоємцем за законом ОСОБА_2 , наданими нею доказами, якими є довідка з місця проживання, акт підтвердження фактичного проживання з померлим, відомостями в паспорті громадянина України про зареєстроване місце проживання (а. с. 26-27), довела, що постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, за змістом ст.1296 ЦК України.
Діючи розумно і добросовісно, позивач здійснила дії, спрямовані на реалізацію права на спадкування, а неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину з незалежних від її волі причин, не може бути підставою для відмови в отриманні судового захисту.
Наявність згаданої судом постанови приватного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 є підставою для звернення до суду, тому суд не вбачає перешкод для застосування захисту права позивача в обраний нею спосіб.
Встановлені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини підтверджуються сукупністю вивчених судом фактичних даних, що дає суду всі підстави для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 1216, 1233, 1268-1270 ЦК України, ст. ст. 10, 59, 174, 212, 213, 215, 224, 292, 294 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Суддя О.В. Щаслива