15.11.2021 Справа № 756/1675/21
Справа ун. № 756/756/1675/21
пр.№2/756/5238/21
Р I Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2021 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Луценко О.М.,
при секретарі - Галелюк Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства « Альфа банк», третя особа: Приватне акціонерне товариство» Страхова компанія « Альфа Страхування» про визнання кредитного договору недійсним,
Позивач звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», третя особа: Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 25.04.2019 АТ «АЛЬФА-БАНК» підтвердило, що приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладення Угоди про надання кредиту №501136613, обслуговування кредитної картки та відкриття «відновлювальної кредитної лінії, яка є невідємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Умовами споживчого кредиту було визначено: тип кредиту - кредит готівкою; сума кредиту - 47953,46 грн; процентна ставка 33,00% річних; тип ставки - фіксована; строк кредиту - 36 місяці; комісійна винагорода за надання кредиту - 0,00%; за обслуговування кредиту - 1,80% від суми кредиту; дата повернення - 25.04.2022р. Кредит надавався позичальнику для власних потреб в розмірі 29567,35 грн., спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «АЛЬФА-БАНК»; спосіб оплати - переказ коштів на рахунок ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ», відкритий в АТ «АЛЬФА-БАНК»; оплати страхового платежу в розмірі 250,00 грн згідноз умовами Договору добровільного страхування фінансових ризиків позичальника за програмою «Альфа Сервіс» №107.501136613.111 від 25.04.2019. Умови кредитної картки та відкриття кредитної лінії були такі: сума кредиту - 200 000, 00 грн; процентна ставка - 26% річних; строк кредиту - 3 роки з моменту випуску. Позивач зазначає, що при укладенні Договору №501136613 банком не були дотримані вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про банки і банківську діяльність», закону України «Про страхування» та постанови Правління НБУ № 168 та не зазначено графік платежів з розписаною сукупною вартістю кредиту, супутніх послуг, умови відкриття, ведення та закриття рахунку, який було відкрито для надання банківського кредиту, тарифів та всіх сум коштів, які позивач повинна сплатити за кредитним договором. Умови Договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком суттєвого дисбалансу договірних прав та обов'язків і є підставою для визнання його недійсним. У зв'язку з чим, позивач просила визнати недійсним кредитний договір №501136613 від 25.04.2019.
До судового засідання позивач надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повіжомив.
Третя особа до судового засідання не з'явилася про дату, місце та час повідомлялася належним чином про причини неявки суд не повідомила.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судовим розглядом встановлено, що 25.04.2019 АТ «АЛЬФА-БАНК» підтвердило, що приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладення Угоди про надання кредиту №501136613, обслуговування кредитної картки та відкриття «відновлювальної кредитної лінії, яка є невідємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Умовами споживчого кредиту було визначено: тип кредиту - кредит готівкою; сума кредиту - 47953,46 грн; процентна ставка 33,00% річних; тип ставки - фіксована; строк кредиту - 36 місяці; комісійна винагорода за надання кредиту - 0,00%; за обслуговування кредиту - 1,80% від суми кредиту; дата повернення - 25.04.2022р. Кредит надавався позичальнику для власних потреб в розмірі 29567,35 грн., спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «АЛЬФА-БАНК»; спосіб оплати - переказ коштів на рахунок ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ», відкритий в АТ «АЛЬФА-БАНК»; оплати страхового платежу в розмірі 250,00 грн згідноз умовами Договору добровільного страхування фінансових ризиків позичальника за програмою «Альфа Сервіс» №107.501136613.111 від 25.04.2019. Умови кредитної картки та відкриття кредитної лінії були такі: сума кредиту - 200 000, 00 грн; процентна ставка - 26% річних; строк кредиту - 3 роки з моменту випуску.
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зокрема, статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як визначає п.3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
У даному випадку, наявність підписаного правочину свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти правочин і, що зовнішній вираз волі відповідає внутрішньому.
Крім того, законодавством України чітко врегульовані питання щодо недійсності угод (ст. 215-216 Цивільного кодексу України).
Зокрема, відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Обставин, визначених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України при розгляді даної справи судом не встановлено.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Звертаючись до суду позивач зазначає про недотримання відповідачем положень ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні договору і не надання повної інформації про умови кредитування.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Відповідно до положень зазначеного Закону у разі ненадання даної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону, а саме у виді штрафу або відшкодування шкоди.
Однак, Законом України «Про захист прав споживачів» не передбачена можливість визнання кредитного договору недійсним у разі ненадання або надання неповної інформації про послуги.
Крім того судом встановлено, що позивач, підписавши акцепт пропозиції, засвідчив, що він ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту, а також, з нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ, а також, з умовами Довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб. У зв'язку з чим посилання позивача на порушення відповідачами зазначених норм чинного законодавства є безпідставними.
У своєму позові позивач посилається на порушення відповідачем умов ст.ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно з положеннями ч.ч 1. 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Згідно п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів».
Пунктом 14 Постанови № 5 від 30.03.2012 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», визначено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215,1048- 1052,1054- 1055), статті 18- 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Статтею 81 ЦПК України встановлено обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Тобто, закон покладає обов'язок доказування на сторони у справі.
Позивач, посилаючись на несправедливість умов укладеного між сторонами Кредитного договору, повинен надати докази на підтвердження того, що наслідком укладення такого договору виникає дисбаланс прав і обов'язків сторін, а також, що це призвело до завдання шкоди позивачу, як споживачу кредитних послуг.
Таких доказів суду надано не було.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати, що спірний кредитний договір є несправедливим, оскільки при підписанні зазначеного договору позивач ознайомився та погодився з його умовами, мав намір укласти такий договір, отримав кредитні кошти, витратив їх, вчиняв дії щодо виконання зобов'язань за цим договором.
Інших підстав для визнання кредитного договору недійсним,на яких наголошував позивач, судовим розглядом також не встановлено.
Враховуючи викладені обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів належними і допустими доказами наявність обставин, що свідчать про недійсність оспорюваного договору в цілому, в зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в зв'язку з його необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства « Альфа банк», третя особа: Приватне акціонерне товариство» Страхова компанія « Альфа Страхування» про визнання кредитного договору недійсним- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Київському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.М. Луценко