Справа №:755/18335/21
Провадження №: 2/755/8491/21
про передачу справи за підсудністю
"11" листопада 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович, про визнання шлюбного договору недійсним, -
До Дніпровського районного суду м. Києва 03.11.2021 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович, про визнання шлюбного договору недійсним, яка була передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та фактично отримана нею 08.11.2021.
Відповідно до позовної заяви позивач просить суд: постановити рішення, яким визнати шлюбний договір укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 06.11.2018, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., реєстраційний номер 1631; судові витрати покласти на відповідача.
Із позовної заяви, убачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.04.2010 по 20.03.2019. З метою поліпшення своїх житлових умов та збільшення житлової площі подружжя вирішило придбати трикімнатну квартиру та 11.01.2013 відповідачкою з обслуговуючи кооперативом «ВИКОНТ» було укладено договір № 11 про пайову участь. 10 000,00 доларів США на придбання квартири позивачу особисто подарувала його мати, ОСОБА_4 , частина з яких були сплачені як вступний внесок у розмірі 30 407,00 грн. Щодо залишкової частини паю в розмірі 577 724,04 грн, то 21.02.2013 вона була сплачена за рахунок продажу отриманої позивачем у спадок квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яку він продав за 567 700,00 грн за договором купівлі-продажу. Таким чином, на придбання трикімнатної квартири позивач сплатив грошові кошти, які були отримані у дар та від продажу власної квартири. У зв'язку з погіршенням стосунків та з метою збереження сім'ї позивач погодився на ультиматум відповідачки та 22.10.2018 між ними був укладений посвідчений нотаріально шлюбний договір, за яким придбана квартира АДРЕСА_2 залишається за ОСОБА_2 . Відповідно до шлюбного договору дружині із майна та майнових прав, що набуто нею до шлюбу та після вступу у шлюб подружжям, належним чином зареєстроване за нею, буде належати їй на праві особистої приватної власності. При укладенні договору позивач не усвідомлював його правових наслідків та не був обізнаний про дійсні наміри дружини розлучитися з ними та заволодіти його квартирою. Примушування відповідачкою позивача до укладення вкрай невигідного та такого, що ставить його у надзвичайно невигідне матеріальне становище, через відмову від усіх належних йому прав на особисте майно, вказує на грубе порушення законних прав та інтересів останнього.
Положеннями ст. 27 ЦПК України визначаються загальні правила підсудності справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача.
Водночас, приписами ст. 30 ЦПК України встановлено випадки виключної підсудності цивільних справ судам.
Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як зазначено в постановах Верховного суду від 23.01.2018 у справі № 460/4286/16-ц та від 16.05.2018 у справі № 640/16548/16-ц до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Положеннями ст.ст. 2, 3, 4 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховою радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 2 Розділу III ЦПК України.
За вимог п.1 ч. 3 ст. 376 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Принцип законного судді нерозривно пов'язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов'язаний ухилитися від розв'язання справ, йому не підсудних.
Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Судом встановлено, що позивач не погоджується з умовами шлюбного договору від 06.11.2018, зокрема щодо набуття в особисту приватну власність відповідачкою квартири по АДРЕСА_3 , звернувся до суду з даним позовом про визнання шлюбного договору недійсним.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги відомості про місцезнаходження нерухомого майна, суддя доходить висновку про передачу вказаної цивільної справи на розгляд Шевченківського районного суду м. Києва.
Керуючись ст. ст. 4, 27, 31, 187, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович, про визнання шлюбного договору недійсним - передати за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А).
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: