Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2469/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Деркач П. О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за первісним позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28) в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (39420, Полтавська обл., с. Базилівщина, вул. Польова, 6)
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Візит ЛТД" (61012, м. Харків, вул. Енгельса, буд. 29Б, к. 25)
про та за зустрічним позовом до про стягнення 15095,71 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Візит ЛТД" (61012, м. Харків, вул. Енгельса, буд. 29Б, к. 25) Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28) в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (39420, Полтавська обл., с. Базилівщина, вул. Польова, 6) розірвання договору та стягнення 12000,00 грн.
за участю представників:
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Макарова Н.В., довіреність № 2-158д від 16.12.2020,
відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Давидюк О.М., ордер серії АХ № 1059717 від 15.07.2021,
Позивач, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Візит ЛТД" про стягнення 15095,71 грн., що складається з: пені за прострочення поставки товару в розмірі 8691,47 грн. та штрафу за прострочення поставки товару понад тридцять днів в розмірі 6404,24 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором поставки №14/11-21 від 12.01.2021 в частині здійснення постачальником своєчасної поставки товару у встановлені договором порядку та строки.
Ухвалою Господарського суду Харківської області у справі № 922/2469/21 від 29.06.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
20.07.2021 у системі документообігу суду зареєстровано відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Візит ЛТД" (вх. № 16947).
26.07.2021 відзив на позовну заяву досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Також, 20.07.2021 у системі документообігу суду зареєстровано зустрічну позовну заяву ТОВ фірми "Візит ЛТД" про розірвання договору та стягнення 12000,00 грн (вх. № 16946).
29.07.2021 у системі документообігу суду зареєстровано відповідь на відзив АТ "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату АТ "Укргазвидобування" (вх. № 17722) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області у справі № 922/2469/21 від 04.08.2021 прийнято зустрічний позов ТОВ "Візит ЛТД" до АТ "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату АТ "Укргазвидобування" про розірвання договору та стягнення 12000,00 грн (вх. № 16946). Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом та подальший розгляд справи № 922/2469/21 ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.08.2021 на 12:00.
26.08.2021 у системі документообігу суду зареєстровано відзив на зустрічну позовну заяву АТ "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату АТ "Укргазвидобування" (вх. № 19779) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.08.2021 у справі № 922/2469/21 відкладено підготовче засідання на 21.09.2021 о 12:45.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.09.2021 у справі № 922/2469/21 відкладено підготовче засідання на 28.09.2021 о 14:30.
27.09.2021 системі документообігу суду зареєстровано відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву ТОВ фірми "Візит ЛТД" (вх. № 22628).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.09.2021 у справі № 922/2469/21 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.10.2021 о 10:00.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.10.2021 у справі № 922/2469/21 задоволено клопотання позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) про відкладення розгляду справи (вх. №6454 від 11.10.21) та відкладено розгляд справи по суті на 19.10.2021 о 09:45.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.10.2021 у справі № 922/2469/21 в судовому засіданні оголошено перерву до 02.11.2021 о(б) 12:30.
Позивач за первісним позовом в судовому засіданні 02.11.2021 первісні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення поставки товару в розмірі 8691,47 грн. та штраф за прострочення поставки товару понад тридцять днів в розмірі 6404,24 грн. Витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову до суду у розмірі 2270,00 грн. просить покласти на відповідача. Водночас, проти заявлених зустрічних позовних вимог заперечив повністю, просив суд у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Відповідач за зустрічним позовом в судовому засіданні 02.11.2021 проти первісного позову заперечив повністю з підстав, викладених у наданому раніше відзиві на позовну заяву, просив суд в позові відмовити повністю. Водночас, зустрічні позовні вимоги підтримав повністю, просить суд задовольнити зустрічний позов та розірвати договір поставки № 14/11-21, укладений 12.01.2021 між Філією управління з переробки газу та газового конденсату АТ "Укргазвидобування" та ТОВ фірма "Візит ЛТД"; та стягнути з відповідача за зустрічним позовом на свою користь суму заподіяних збитків у розмірі 12000,00 грн. Витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову до суду в сумі 2270,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 8000,00 грн. просить покласти на відповідача.
З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 02.11.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
12.01.2021 між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Візит ЛТД" (відповідач, постачальник) було укладено Договір поставки № 14/11-21 (надалі - Договір) (т.с. 1 а.с. 8-22), відповідно до умов п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити покупцеві конструктивні матеріали товар), зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий Товар.
Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна Договору вказується у Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору та є його невід'ємною частиною (п. 1.2. Договору).
Ціна цього Договору вказується в Специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ. Загальна ціна Договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації до цього Договору (п.п. 3.1. .3.2. Договору).
Згідно з п. 5.1. Договору, строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується в Специфікації до цього Договору.
Обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в Розділі ХІV даного Договору (п. 5.2. Договору).
Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем) (п. 5.3. Договору).
Згідно з п. 5.5. Договору, постачальник зобов'язаний надати покупцю додатково до документів, зазначених у п. 5.4. даного Договору, наступні документи:
При здійсненні перевезення товару автотранспортом: оригінал акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, другий примірник товарно-транспортної накладної (ф. №1-ТН) та копію товарно-транспортної накладної (п.5.5.2. Договору).
У відповідності до умов п. 5.8. Договору, передача та отримання товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту/актів приймання-передачі товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків товару або товаросупровідної документації, покупець має право не підписувати акт/акти приймання - передачі товару або видаткову/видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а постачальник зобов'язаний усунути недоліки та оплатити документально підтверджені витрати покупця, причинені такими недоліками.
Також, відповідно до умов пунктів 6.3., 6.3.1., 6.3.2. Договору, постачальник зобов'язаний:
- забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором;
- забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього Договору.
Відповідно до п. 10.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і дає до 31.12.2021 року.
Так, матеріалами справи встановлено, що 12.01.2021 сторонами було укладено Специфікацію №1, яка є Додатком №1 до Договору поставки № 14/11-21 (надалі - Специфікація) (т.с. 1 а.с. 24-25), в якій сторони погодили та вставили найменування товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, загальну вартість.
Згідно з п. 1 вищевказаної Специфікації №1 від 12.01.2021 загальна вартість товару, що постачається за цією Специфікацією складає 91489,20 грн. з ПДВ.
Умовами поставки товару: DDP - станція (склад) вантажоотримувача. Склад Філії Управління з переробки газу та газового конденсату АТ "Укргазвидобування" (39420, Полтавська обл., Машівський р-н, с. Базилівщина, вул. Польова, 6) (п. 2. Специфікації).
Пунктом 3. вищевказаної Специфікації сторони встановили строк поставки товару, а саме: протягом 60-ти календарних днів з моменту підписання договору.
Згідно з п. 10.1. Специфікації, місце поставки: Філія Управління з переробки газу та газового конденсату АТ "Укргазвидобування" (39420, Полтавська обл., Машівський р-н, с. Базилівщина, вул. Польова, 6).
Так, із обставин справи убачається, що на виконання умов пункту 5.2. Договору, 22.01.2021 позивачем було надіслано відповідачу рознарядку від 15.01.2021 стосовно поставки ТМЦ, з проханням поставити відповідачем товар у визначеному обсязі, яка була отримана останнім (т.с. 1 а.с. 26-30).
З урахуванням умов п.5.1 Договору та п. 3 Специфікації № 1 від 12.01.2021 якими сторони погодили, що товар має бути поставлений позивачу протягом 60 календарних днів після підписання Договору, тобто протягом 60 днів починаючи з12.01.2021.
Позивач за первісним позовом звернувся з позовом до суду, в якому наголошує на існуванні у відповідача обов'язку з поставки товару позивачеві з граничним терміном 15.03.2021 р. Між тим, свої договірні зобов'язання відповідач належним чином не виконав, у зв'язку з чим, товар був поставлений не весь, а той що поставлений був поставлений з прострочкою.
Так, позивачем у первісному позові наголошено про те, що всупереч умовам Договору та Специфікації, а також норм статей 530, 629, 663 ЦК України, а ч. 2 ст. 267 ГК України, відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання та у визначений Договором строк не виконав зобов'язання з постачання товару, у зв'язку з чим, обумовлений Специфікацією товар позивачу поставлено не було, на підставі чого позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача на підставі п. 7.10 Договору пеню у розмірі 8691,47 грн. та штраф у розмірі 6404,24 грн.
Відповідач позов не визнав, стверджуючи про те, що 19.01.2021 транспортний засіб прибув на територію позивача, але розвантажений не був, своєчасно та в повному обсязі поставлений товар прийнято позивачем не було про причині безпідставної відмови позивача від прийняття товару, така відмова мотивована знаходженням працівників позивача у стані алкогольного сп'яніння. У подальшому позивач не погоджував дату нової поставки товару, чим унеможливив виконання умов Договору поставки №14/11-21 від 12.01.2021, що виключає нарахування спірних штрафних санкцій.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд керувався таким.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами першою, другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов Договору поставки № 14/11-21 від 12.01.2021 та Специфікації № 1 від 12.01.2021 відповідач зобов'язався здійснити поставку товару: 44110000-4-Конструкційні матеріали (Цемент ПЦ ІІ-Б-Ш-400 25кг або еквівалент) у кількості 1450, вартістю 91489,20 грн., за визначеною адресою, у строк: протягом 60-ти календарних днів з моменту підписання договору, тобто у строк до - 15.03.2021.
Матеріалами справи та поясненнями обох сторін встановлено, що за вказаною специфікацією визначений у рознарядці та специфікації товар поставлено у строк до 15.03.2021 не було.
Доказів постачання визначеного товару у строк до 15.03.2021 (актів приймання-передачі товару та/або видаткових накладних) матеріали справи не містять.
Тобто, доказів поставки товару у повному обсязі та у визначені строки, підписання сторонами первинних документів на поставку (п. п. 5.3. договору) або продовження строку поставки, припинення правовідносин сторін, суду не надано.
Відповідно до умов п. 6.3.1., 6.3.2. Договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання договірного зобов'язання щодо поставки обумовленого товару у визначений строк.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.10 Договору поставки передбачено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у даному Договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Згідно зі статтею 230, пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення не грошового зобов'язання.
Позивачем надано розрахунок позовних вимог (т.с. 1 а.с. 7), де вказано, що вартість непоставленого товару склала 91489,20 грн., та 7% штрафу від цієї суми становить 6404,24 грн.
Здійснивши перевірку наданого розрахунку та враховуючи положення ч. 1 ст. 14 ГПК України, відповідно до якої суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення штрафу у заявленому розмірі підлягаю задоволенню в повному обсязі.
Водночас, вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача пені за порушення строків постачання товару, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Також суд враховує положення п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого: за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Аналогічно, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що максимальний розмір пені, визначений Законом, пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи вищенаведене, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, суд визнав його арифметично невірним, у зв'язку з чим, за розрахунком суду, здійсненого за період, на який позивачем нараховувалася пеня, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232, ст. 343 ГК України, ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в сумі 3095,60 грн.
У задоволенні решти вимоги про стягнення пені слід відмовити.
Щодо вимог за зустрічним позовом, суд зазначає наступне.
Звертаючись із зустрічним позовом, ТОВ фірма "Візит ЛТД" просить розірвати договір поставки № 14/11-21, укладений 12.01.2021 між Філією управління з переробки газу та газового конденсату АТ "Укргазвидобування" та ТОВ фірма "Візит ЛТД"; та стягнути з Філії управління з переробки газу та газового конденсату АТ "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Візит ЛТД" суму заподіяних збитків у розмірі 12000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, ТОВ фірма "Візит ЛТД" зазначає, що 19.01.2021 транспортний засіб прибув на територію позивача, але розвантажений не був, своєчасно та в повному обсязі поставлений товар прийнято позивачем не було про причині безпідставної відмови позивача від прийняття товару, така відмова мотивована знаходженням працівників позивача у стані алкогольного сп'яніння. У подальшому позивач не погоджував дату нової поставки товару, чим унеможливив виконання умов Договору поставки №14/11-21 від 12.01.2021, внаслідок такої необґрунтованої відмови прийняти своєчасно та в повному обсязі поставленого товару відповідач поніс збитки у вигляді витрат на транспортні послуги, які він був вимушений оплатити не тільки для доставки товару за адресою позивача, але й вартість транспортних послуг, які відповідач був вимушений замовити для повернення на свою адресу товару. Загальний розмір збитків, заподіяних відповідачу склав 12000,00 грн.
З урахуванням наведеного, позивачем у зустрічному позові вказано, що відповідач безпідставно відмовився від отримання належно і своєчасно поставленого товару, а своїми подальшими діями унеможливив його повторну поставку, внаслідок чого позивач за зустрічним позовом втратив інтерес до подальшого виконання вказаного зобов'язання і поніс збитки у розмірі витрат на транспортні послуги для доставки і повернення товару, у зв'язку з чим, ТОВ фірма "Візит ЛТД" просить суд, застосувати засоби захисту передбачені положеннями ч. 4 ст. 690 Цивільного кодексу України (в частині реалізації його права на відмову від договору через безпідставне неприйняття виконання позивачем), а також стягнути збитки, заподіяні неналежною відмовою від прийняття виконання зобов'язання (поставки товару).
Відповідач зустрічний позов не визнає, вказує про необґрунтованість та безпідставність зустрічних позовних вимог у зв'язку із порушенням саме ТОВ фірмою "Візит ЛТД" договірних зобов'язань. На обґрунтування своїх заперечень зазначає про суперечливий характер зустрічних позовних вимог із умовами Договору поставки та наявними у матеріалах справи доказами. Відповідачем вказано, що враховуючи те, що відвантаження товару проводиться виключно тільки після отримання рознарядки (згідно п. 5.2., відвантаження товару без рознарядки забороняється), позивач вказує про те, що 15.01.2021 позивач замовив поставку на 19.01.2021, що не підтверджено жодними доказами, тоді, як сама рознарядка була надіслана позивачем 22.01.2021, про що посилається на докази її надсилання. Подана разом із зустрічним позовом копія товарно-транспортної накладної №190121/1 від 19.01.2021 не заповнена в графі вантажно-розвантажувальні операції графа навантаження, яка підтверджує перевезення задекларованої кількості вантажу з підписом відповідальної особи замовника (ТОВ фірми "Візит ЛТД"), копія акту від 19.01.2021 не може братися до уваги, оскільки складена із порушенням п. 15.3. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України та складено в односторонньому порядку.
Розглядаючи зустрічні позовні вимоги та вирішуючи їх по суті, суд керувався таким.
Як зазначалося судом вище, за змістом статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (стаття 664 ЦК України).
Тобто, враховуючи зазначені умови договору та приписи Цивільного кодексу України обов'язок покупця виникає після належного виконання саме постачальником обов'язку з поставки відповідного товару.
Згідно з ч. 4 ст. 690 ЦК України, на яку посилається позивач у зустрічному позові, якщо покупець без достатніх правових підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі - продажу.
Отже, продавець має право вимагати від покупця прийняти та оплатити товар, якщо останній без достатніх правових підстав відмовляється від прийняття товару або зволікає з таким прийняттям.
Умовами Договору поставки № 14/11-21 від 12.01.2021 та Специфікації № 1 від 12.01.2021 визначено зобов'язався постачальника здійснити поставку товару: 44110000-4-Конструкційні матеріали (Цемент ПЦ ІІ-Б-Ш-400 25кг або еквівалент) у кількості 1450, вартістю 91489,20 грн., за визначеною адресою, у строк: протягом 60-ти календарних днів з моменту підписання договору, тобто у строк до - 15.03.2021.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що матеріалами справи та поясненнями обох сторін встановлено, що за вказаною специфікацією визначений у рознарядці та специфікації товар поставлено у строк до 15.03.2021 не було.
Тобто, доказів поставки товару у строк до 15.03.2021 (актів приймання-передачі товару та/або видаткових накладних) у повному обсязі та у визначені строки, підписання сторонами первинних документів на поставку (п. п. 5.3. договору) або продовження строку поставки, припинення правовідносин сторін, суду не надано.
Твердження позивача, викладені у зустрічному позовній заяві про те, що 19.01.2021 транспортний засіб прибув на територію позивача, але розвантажений не був, а тому своєчасно та в повному обсязі поставлений товар прийнято позивачем не було про причині безпідставної відмови позивача від прийняття товару і така відмова мотивована знаходженням працівників позивача у стані алкогольного сп'яніння, суд оцінює критично, оскільки ці твердження не знаходять свого підтвердження та спростовуються наявними матеріалами справи.
Так, у п. 5.2. Договору сторонами задекларовано, що обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в Розділі ХІV даного Договору (п. 5.2. Договору).
Матеріалами справи підтверджено, що покупець (відповідач за зустрічним позовом) на виконання умов пункту 5.2. Договору, 22.01.2021 надіслав постачальнику (позивачу за зустрічним позовом) Рознарядку від 15.01.2021 стосовно поставки ТМЦ, з проханням поставити відповідачем товар у визначеному обсязі, яка була отримана останнім (т.с. 1 а.с. 26-30).
Вказане повністю спростовує твердження позивача у зустрічному позові про прибуття 19.01.2021 обумовленого товару за Договором поставки № 14/11-21 від 12.01.2021 на територію позивача, тоді, як сама Рознарядка (без якої відвантаження товару забороняється) була надіслана покупцем лише 22.01.2021.
Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем) (п. 5.3. Договору).
Відповідності до умов п. 5.8. Договору, передача та отримання товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту/актів приймання-передачі товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків товару або товаросупровідної документації, покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі товару або видаткову/видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а постачальник зобов'язаний усунути недоліки та оплатити документально підтверджені витрати покупця, причинені такими недоліками.
Як вже зазначалось судом, позивач не заперечує та з листування сторін встановлено, що позивач був неодноразово повідомлений та обізнаний про строки поставки товару у межах державної закупівлі, наявність факту порушення ним договірних зобов'язань.
Судом також досліджено листування сторін з приводу спірної ситуації.
Суд зауважує, що на твердження позивача у зустрічному позові про те, що 19.01.2021 покупець необґрунтовано відмовився від прийняття поставленого товару, а вже 20.01.2021, на наступний день, постачальник направив на адресу покупця лист за вих. №21-0120/1, в якому просив переглянути ціну на товар в бік її збільшення. У вказаному листі від 20.01.2021 відсутнє жодне посилання постачальника на поставку товару 19.01.2021, і відповідно, на відмову покупця у прийнятті товару. Крім того, сам постачальник (позивач за зустрічним позовом) у своєму листі від 20.01.2021 вказує, що не може здійснити поставку товару за узгодженими цінами, що виключає твердження ТОВ фірми "візит ЛТД" про поставку товару 19.01.2021 (т.с. 1 а.с. 161).
У вищеозначеному листі від 20.01.2021 року ТОВ фірма "Візит ЛТД" запропонувало позивачу товар вже за ціною 3600,00 грн. за одну тону, що на 40% перевищує ціну узгоджену сторонами в Договорі. Також, у цьому листі ТОВ фірма "Візит-ЛТД" вказує про те, що у разі, якщо нові ціни на товар будуть для відповідача за зустрічним позовом неприйнятними, розірвати договір поставки №14/11-21 від 12.01.2021 за згодою сторін (т.с. 1 а.с. 161).
У відповідь на лист від 20.01.2021, відповідач за зустрічним позовом 27.01.2021 повідомив позивача про неможливість збільшення ціни договору, оскільки таке збільшення суперечить Закону України «Про публічні закупівлі», а Договір №14/11-21 від 12.01.2021 укладався саме через проведення процедури закупівлі відповідно до вимог вказаного Закону, як і неможливість розірвання договору у зв'язку з тим, що позивачу необхідно було б проводити нову процедури закупівлі, тому просив ТОВ фірму "Візіт ЛТД" здійснити поставку товару у визначені Договором строки для уникнення відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору (т.с. 1 а.с. 162-163).
У відповідь на лист відповідача від 27.01.2021, позивач за зустрічним позовом 02.03.2021 листом за вих. №21-0302/1 зазначив про безпідставну відмову відповідача за зустрічним позовом у прийнятті товару по причині відсутності на робочому місці працівників із належною кваліфікацією, які б змогли забезпечити вивантаження прибулого транспортного засобу. У цьому ж листі, позивач просить переглянути ціну на товару у бік її збільшення, продовжити строки виконання зобов'язання щодо поставки товару до 12.05.2021, у разі неможливості проведення процедури перегляду ціни на товар - розірвати договір за спільною згодою (т.с. 1 а.с. 164-167).
Суд зауважує, що наявне в матеріалах справи листування з боку ТОВ фірми "Візит-ЛТД" повністю не узгоджується з обставинами, про які зазначає позивач у зустрічному позові.
Щодо поданої разом із зустрічним позовом копії товарно-транспортної накладної №190121/1 від 19.01.2021, суд зазначає, що в графі вантажно-розвантажувальні операції графа навантаження, яка підтверджує перевезення задекларованої кількості вантажу з підписом відповідальної особи замовника (ТОВ фірми "Візит ЛТД" взагалі не заповнена, що ставить під сумнів навантаження транспортного засобу та перевезення задекларованої кількості товару перевізником.
Також, надана на підтвердження відмови покупця у прийнятті товару копія акту від 19.01.2021 (Додаток №4 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України) (далі - Правила) підписаного одноосібно водієм перевізника, тоді, як згідно п. 15.3. Правил, записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.
Інших належних та допустимих доказів виконання постачальником (позивачем за зустрічним позовом) своїх зобов'язань по договору поставки №14/11-21 від 12.01.2021 щодо поставки обумовленого товару на визначених умовами договору та специфікації: строки, спосіб поставки, дотримання процедури підписання первинних документів, перебування товару у розпорядженні покупця, проте ухилення останнього від виконання зобов'язань щодо його приймання за видатковими накладними, підписання актів приймання-передачі, якими засвідчується факт приймання товару, суду не надано.
Статтею 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Отже, відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання договорів в односторонньому порядку не допускається. Договір може бути змінено або розірвано: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін; у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку вимогу встановлено договором.
Статтею 690 ЦК України передбачено, що якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Враховуючи недоведення належними та допустимими доказами порушення покупцем умов договору поставки, зокрема щодо обов'язку з прийняття товару, про що зазначено вище, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог про розірвання договору з посиланням на такі порушення.
Інших підстав для розірвання договору в судовому порядку сторонами не наведено.
Судом звертається увага на загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. ЦК України, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Позивачем у зустрічному позові також заявлено вимогу про стягнення збитки у розмірі 12000,00 грн.
Обґрунтовуючи вимоги в цій частині позивачем у зустрічному позові вказано про те, що за наслідками безпідставної відмови покупця (відповідача за зустрічним позовом) від отримання товару, позивач поніс збитки у розмірі витрат на оплату транспортних послуг для доставки і повернення Товару 19.01.2021 в сумі 12000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов'язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов'язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України, передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Обов'язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); причинний зв'язок між діями винної особи та заподіянням збитків; збитків (їх наявності та розміру); вина. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 20.12.2010 у справі №06/113-38, від 04.07.2011 у справі №51/250.
Позивачем, у відповідності до ст.ст. 32 - 34 ГПК України, не доведено суду обставин щодо наявності правових підстав порушення покупцем умов договору поставки №14/11-21 від 12.01.2021, зокрема щодо обов'язку з прийняття товару
Окрім того, судом встановлено, що ТОВ фірма "Візит ЛТД" є таким, що прострочив виконання договірного зобов'язання щодо поставки обумовленого товару у визначений строк за Договором поставки № 14/11-21 від 12.01.2021.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами не доведено обставини, покладені в основу зустрічного позову, а тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог та відмовою у задоволенні зустрічних позовних вимог, з покладенням судового збору на сторін в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Первісний позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Візит ЛТД" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Візит ЛТД" (61012, м. Харків, вул. Енгельса, буд. 29Б, к. 25, код ЄДРПОУ 21178386) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (39420, Полтавська обл., с. Базилівщина, вул. Польова, 6, код ЄДРПОУ 25976423) - 3095,60 грн. пені; 6404,24 грн. штрафу та 1428,53 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті первісного позову відмовити.
В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Візит ЛТД" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про розірвання договору та стягнення 12000,00 грн - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "12" листопада 2021 р.
Суддя Є.М. Жиляєв