печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15696/16-ц
28 вересня 2021 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Батрин О.В.
секретар судового засідання Габрись О.М.
справа № 757/15696/16-ц
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк»
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним,
представник позивача Прудка О.В.
представник відповідача Стремілова О.О.
У квітні 2016 року позивач ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 18.01.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (яке змінило своє найменування на ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 053-2008-041, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 81 000,00 швейцарських франків, строком до 10.01.2038 року зі сплатою 10,45 % річних за користування кредитом. Однак, відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, в зв'язку з чим, станом на 25.03.2016 року у останньої утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 105 904,00 швейцарських франків, яка складається з: простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 351, 65 швейцарських франків, суми дострокового стягнення кредиту у розмірі 79 685,67 швейцарських франків, відсотків у розмірі 25 821,76 швейцарських франків, підвищених відсотків у розмірі 44,92 швейцарських франків. При цьому, позивач просить стягнути з відповідача тільки суму відсотків у розмірі 22 840,76 швейцарських франків.
Ухвалою суду від 22.04.2016 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 24.05.2016 року (т. 1 а.с. 143).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.11.2016 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 2.04.2016 року залишено без змін (т. 1 а.с. 177-178).
Ухвалою суду від 24.02.2017 року зупинено провадження у цивільній справі до розгляду Оболонським районним судом м. Києва (суддя Васалатій К.А.) цивільної справи № 756/848/17-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним (т. 1 а.с. 205).
Ухвалою суду від 18.09.2017 року провадження у справі відновлено та призначено судове засідання на 09.11.2017 року (т. 1 а.с. 216).
Ухвалою суду від 14.02.2018 року зупинено провадження у цивільній справі до розгляду Оболонським районним судом м. Києва (суддя Васалатій К.А.) цивільної справи № 756/848/17-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним (т. 1 а.с. 248).
Ухвалою від 10.12.2018 року провадження у справі поновлено, призначено підготовче судове засідання на 27.02.2019 року (т. 2 а.с. 18).
Ухвалою суду від 27.02.2019 року провадження у справі зупинено до вирішення заяви про відвід судді (т. 2 а.с. 42).
Ухвалою суду від 27.02.2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у справі відмовлено (т. 2 а.с. 44).
Ухвалою суду від 27.02.2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду відмовлено (т. 2 а.с. 45).
Ухвалою суду від 27.02.2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про залишення позову без руху відмовлено (т. 2 а.с. 46).
Ухвалою суду (суддя Підпалий В.В.) від 18.12.2019 року у задоволенні заяви представника відповідача - ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Батрин О.В. у цивільній справі (т. 2 а.с. 50-51).
Ухвалою суду від 02.09.2020 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 30.10.2020 року (т. 2 а.с. 54).
Ухвалою суду від 30.10.2020 року заяву відповідача ОСОБА_1 про забезпечення доказів шляхом витребування задоволено частково (т. 2 а.с. 70-71).
Ухвалою суду від 19.03.2021 року, занесеної до журналу судових засідань долучено до матеріалів справи відзив представника відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву (т. 2 а.с. 99-101), відповідно до якого заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що до позовної заяви додані документи, які не засвідчені з дотриманням вимог Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» та всі додані до позовної заяви документи не є оригіналами та не можуть вважатися копіями, оскільки відсутня печатка юридичної особи - замість неї стоїть штамп, не вказується дата засвідчення копії, не вказується посада особи, яка засвідчує копії. Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження укладеності кредитного договору та доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору.
19.03.2021 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за первісним позовом ПАТ «Універсал Банк» звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Універсал Банк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, а саме просила визнати порушеним права ОСОБА_1 споживача фінансових послуг банку, визнати недійсними з моменту вчинення кредитний договір № 053-2008-041 від 18.01.2008 року, укладений між ВАТ «Універсал Банк» та позичальником ОСОБА_1 та всі додатки до вказаного договору, визнати недійсним договір іпотеки від 18.01.2008 року, укладеного між тими ж сторонами (т. 2 а.с. 102-121).
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що 18.01.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 053-2008-041, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 81 000,00 швейцарських франків, строком до 10.01.2038 року зі сплатою 10,45 % річних за користування кредитом. Вказаний кредитний договір є укладеним з суттєвими порушеннями істотних умов договору, з використанням елементів нечесної підприємницької практики всупереч існуючих норм і вимог діючого законодавства України, не відповідає волевиявленню позичальника і її внутрішній волі, порушує її права та законні інтереси і завдає їй значної шкоди, оскільки перед укладенням даного кредитного договору позичальнику не було надано необхідну, об'єктивну, достовірну, повну та своєчасну інформацію, яка передбачена ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» та Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами» № 979-IV для свідомого вибору позичальником банківської продукції та яка має істотне значення з метою вчинення правочину.
Ухвалою суду від 19.03.2021 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом (т. 2 а.с. 127).
Ухвалою суду від 19.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.05.2021 року (т. 2 а.с. 129).
Ухвалою суду від 19.03.2021 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про застосування заходів процесуального впливу до ПАТ «Універсал Банк» та вилучення доказів відмовлено (т. 2 а.с. 134-135).
Ухвалою суду від 19.03.2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 про відвід головуючого (т. 2 а.с. 136).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27.05.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2021 року повернуто скаржнику (т. 2 а.с. 156-157).
20.05.2021 року від представника позивача за первісним позовом ПАТ «Універсал Банк» до суду надійшли письмові пояснення на зустрічну позовну заяву про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним (т. 2 а.с. 162-168), відповідно до яких при укладенні спірного кредитного договору позивачем та відповідачем повністю були дотримані вимоги ст. 203 ЦК України. При цьому, відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» позивачем було надано відповідачу повну необхідну інформацію про продукцію, що забезпечило можливість споживача свідомо та компетентно вибрати контрагента для отримання кредиту. Твердження позивача за зустрічним позовом про порушення ст. 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» при укладенні кредитного договору є необґрунтованим, оскільки в силу підпункту п.2, п.п. «в» пункту 4 та п. 5 ст. 5 Декрету одержання кредитів в іноземній валюті резидентами України є правомірним. Крім того, відповідно до заяви-анкети на отримання іпотечного кредиту відповідач ОСОБА_1 добровільно, на власний розсуд обрада іноземну валюту кредитування на умовах запропонованих ПАТ «Універсал Банк». Також відповідно до п. 8.5 договору позичальник ОСОБА_1 була попереджена про можливі валютні курсові ризики, що можуть виникнути під час купівлі іноземної валюти з метою погашення кредиту. Крім того, умови кредитування були відомі позивачу за зустрічним позовом ще під час укладення кредитного договору, про що свідчить її підпис на кожній сторінці договору та дії щодо здійснення часткових сплат, тобто перебіг строку позовної давності розпочався з 18.01.2008 року та закінчився 18.01.2011 року, зустрічну позовну заяву було подано ОСОБА_1 до суду у березні 2021 року, відповідно строк позовної давності позивачем пропущено.
Ухвалою суду від 28 вересня 2021 року до відповідача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на підставі ст. 216, 145 ЦПК України були застосовані заходи процесуального примусу - застосовано до них попередження та згодом вказані особи були видалені із зали судового засідання за повторне невиконання ними розпоряджень головуючого одягти засоби індивідуального захисту (медичні маски тощо) в період дії постанов Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» і від 29 червня 2021 р. № 677 «Деякі питання формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби», що забороняють перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
У судовому засіданні представник позивача Прудка О.В. підтримала позовні вимоги за первісним позовом, позовні вимоги за зустрічним позовом не визнала.
Суд розглянув вказану справу у відсутність відповідача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на підставі ст. 216, 145 ЦПК України, оскільки вказані особи ухвалою суду від 28 вересня 2021 року були видалені із зали судового засідання за повторне невиконання ними розпоряджень головуючого одягти засоби індивідуального захисту (медичні маски тощо) в період дії постанов Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» і від 29 червня 2021 р. № 677 «Деякі питання формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби», що забороняють перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Вказане зафіксовано в протоколі судового засідання та протоколах працівників поліції, складених на відповідача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 за порушення вимог постанов Кабінету Міністрів України.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 12.01.2008 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір №00020739 банківського обслуговування фізичної особи, відповідно до умов якого банк відкрив клієнту банківські рахунки, випускає платіжні картки та здійснює банківське обслуговування клієнта, нараховує відсотки та клієнт користується послугами банку та сплачує їх вартість (т. 2 а.с. 77-79)
18.01.2008 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №053-2008-041 (на придбання майна), відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 81 000,00 швейцарських франків, строком до 10.01.2038 року зі сплатою 10,45 % річних за користування кредитом, оригінал якого був оглянутий в судовому засіданні 29.01.2021 року (т. 1 а.с. 8-19).
Позивач виконав усі взяті на себе зобов'язання, надавши кредит відповідачу у розмірі 81 000,00 швейцарських франків, що підтверджується випискою по рахунку від 18.01.2008 року та меморіальним ордером №0532900CHF000198 від 18.01.2008 року (т. 1 а.с. 121-122).
В подальшому між тими ж сторонами було укладені додаткові угоди до кредитного договору, а саме:
-23.01.2009 року додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за умовами якої позичальнику в період часу з 23.01.2009 року по 14.07.2009 року включно встановлено процентну ставку за користування кредитом на рівні 8,02 % річних, підвищена відсоткова ставка встановлена в розмірі 24,06 % річних, з 15.07.2009 року по 14.07.2014 року включно встановлено процентну ставку в розмірі 11,83 % річних, підвищена процентна ставка встановлена на рівні 35,49 % річних, а починаючи з 15.07.2014 року встановлюється базова процентна ставка на рівні 11,45 % річних, підвищена процентна ставка встановлюється в розмірі 34,35 % річних (т. 1 а.с. 20-34);
-15.09.2009 року додаткову угоду б/н до кредитного договору, відповідно до умов якої позичальнику в період часу з 15.09.2009 року по 06.10.2009 року включно встановлено процентну ставку за користування кредитом на рівні 3,45 % річних, підвищена відсоткова ставка встановлена в розмірі 34,35 % річних, а з 07.10.2009 року по 14.09.2010 року включно встановлено процентну ставку в розмірі 11,45 % річних, підвищена процентна ставка встановлена на рівні 35,35 % річних (т. 1 а.с. 35-36);
-07.10.2009 року додаткову угоду б/н до кредитного договору, за умовами якої позичальнику в період часу з 07.10.2009 року по 14.09.2010 року включно встановлено процентну ставку за користування кредитом на рівні 3,45 % річних, підвищена відсоткова ставка встановлена в розмірі 11,45 % річних, а з 15.09.2010 року по 14.09.2015 року включно встановлено процентну ставку в розмірі 13,7 % річних, підвищена процентна ставка встановлена на рівні 21,7 % річних (т. 1 а.с. 37-49);
-10.09.2010 року додаткову угоду б/н до кредитного договору, за умовами якої позичальнику в період часу з 10.09.2010 року по 23.09.2010 року включно встановлено процентну ставку за користування кредитом на рівні 5,99 % річних, підвищена відсоткова ставка встановлена в розмірі 34,35 % річних, а з 24.09.2010 року по 09.09.2011 року включно встановлено процентну ставку в розмірі 11,45 % річних, підвищена процентна ставка встановлена на рівні 34,35 % річних (т. 1 а.с. 50-51);
-24.09.2010 року додаткову угоду б/н до кредитного договору, за умовами якої позичальнику в період часу з 24.09.2010 року по 09.09.2011 року включно встановлено процентну ставку за користування кредитом на рівні 5,99 % річних, підвищена відсоткова ставка встановлена в розмірі 13,99 % річних, а з 10.09.2011 року по 09.09.2016 року включно встановлено процентну ставку в розмірі 15,01 % річних, підвищена процентна ставка встановлена на рівні 23,01 % річних, а починаючи з 10.09.2016 року встановлюється базова процентна ставка в розмірі 11,45 % річних, підвищена процентна ставка в розмірі 19,45% річних (т. 1 а.с. 52-72);
-10.10.2011 року додаткову угоду б/н до кредитного договору, за умовами якої позичальнику в період часу з 10.10.2011 року по 13.10.2011 року встановлено процентну ставку за користування кредитом на рівні 5,72 % річних, підвищена відсоткова ставка встановлена в розмірі 23,01 % річних (т. 1 а.с. 73-74);
-14.10.2011 року додаткову угоду б/н до кредитного договору, за умовами якої позичальнику в період часу з 14.10.2011 року по 09.10.2012 року включно встановлено процентну ставку за користування кредитом на рівні 5,72 % річних, підвищена відсоткова ставка встановлена в розмірі 13,72 % річних, а з 10.10.2012 року по 09.10.2017 року включно встановлено процентну ставку в розмірі 16,16 % річних, підвищена процентна ставка встановлена на рівні 24,16 % річних (т. 1 а.с. 75-96);
-26.11.2013 року додаткову угоду б/н до кредитного договору, за умовами якої позичальнику в період часу з 26.11.2013 року по 09.11.2014 року включно встановлено процентну ставку за користування кредитом на рівні 8,00 % річних, підвищена відсоткова ставка встановлена в розмірі 16,00 % річних, а з 10.11.2014 року по 09.11.2019 року включно встановлено процентну ставку в розмірі 17,95 % річних, підвищена процентна ставка встановлена на рівні 25,95 % річних (т. 1 а.с. 97-117).
03.10.2014 року ПАТ «Універсал Банк» на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено вимогу-попередження про необхідність усунути порушення умов кредитного договору №053-2008-041 від 18.01.2008 року (т. 1 а.с. 123-128).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою статті 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як встановлено судом, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, зокрема, з погашення суми кредитів, процентів відповідачем не були виконані, в зв'язку з чим станом на 25.03.2016 року у останньої утворилась заборгованість.
Згідно з наданим представником позивача розрахунку, правильність якого перевірена судом, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 105 904,00 швейцарських франків, яка складається з: простроченої заборгованості по кредиту в сумі 351,65 швейцарських франків, сума дострокового стягнення кредиту у сумі 79 685,67 швейцарських франків, відсотків у сумі 25 821,76 швейцарських франків та підвищених відсотків у розмірі 44,92 швейцарських франків (т. 1 а.с. 129-131)
Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано.
Отже, та обставина, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання з погашення кредиту та процентів за кредитним договором, в судовому засіданні знайшла своє підтвердження, а відтак, суд дійшов висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 22 840,76 швейцарських франків.
Твердження відповідача ОСОБА_1 про ненадання позивачем жодного доказу на підтвердження укладеності кредитного договору № 053-2008-041 від 18.01.2008 року суд не бере до уваги, оскільки під час розгляду справи представником позивача був наданий кредитний договір № 053-2008-041 від 18.01.2008 року з Додатком 1 та Додатком 2 до кредитного договору, виписка по рахунку № НОМЕР_2, меморіальний ордер № 0532900CHF000198 від 18.01.2008 року, заява на видачу готівки № 053В501080180002, оригінали яких були оглянуті судом в судовому засіданні 29.01.2021 року, що також спростовує твердження відповідача про надання позивачем до позовної заяви копії документів, які не засвідчені відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55.
Крім того, стороною відповідача на спростування укладеності спірного кредитного договору під час розгляду справи не заявлялось клопотання про призначення у справі судової-почеркознавчої експертизи.
Відповідно до п. 5.2.4 Додаткової угоди б/н від 26.11.2013 року до кредитного договору № 053-2008-041 від 18.01.2008 року сторони погодили, що відповідно до чинного законодавства України (зокрема, статей 525 та 611 Цивільного кодексу України), у випадку настання будь-якої із нижчевказаних обставин вважається, що настав новий термін/строк виконання основного зобов'язання (всіх грошових зобов'язань) позичальника за цим договором з дня одержання позичальником повідомлення/вимоги кредитора (щодо встановлення нового терміну/строку виконання основного зобов'язання позичальника). Позичальник зобов'язаний виконати вимогу кредитора протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з дня одержання повідомлення/вимоги кредитора про виконання у новий термін/строк основного зобов'язання (всіх грошових зобов'язань) позичальника за цим договором.
Повідомлення/вимогу, про яке/яку йде мова у цьому пункті договору, кредитор направляє позичальнику поштою за адресою позичальника, що вказана у цьому договорі, або за іншою адресою, яку позичальник письмово повідомив кредитору при зміні адреси. В разі порушення позичальником нового терміну/строку виконання основного зобов'язання (всіх грошових зобов'язань) позичальника за цим договором, вважається, що такий позичальник користується кредитними коштами понад терміни/строк кредитування, встановлені цим договором, при цьому, починаючи з першого дня, що слідує за датою такого нового терміну/строку виконання основного зобов'язання, сума кредиту, процентів та інших грошових зобов'язань (за їх наявності) вважаються простроченою сумою основного боргу.
Обставинами, настання яких (або будь-якої з них) є істотним порушенням умов договору та/або є підставою для встановлення нового терміну/строку виконання основного зобов'язання (всіх грошових зобов'язань) позичальника за цим договором, сторони вважають, зокрема, прострочення сплати чергового щомісячного платежу та/або інших грошових зобов'язань позичальника за договором (зокрема, але не виключно, щодо оплати кредиту (його частини) та/або процентів за користування кредитом тощо).
Відповідно до п. 8.1 Додаткової угоди б/н від 26.11.2013 року до кредитного договору № 053-2008-041 від 18.01.2008 року будь-які повідомлення, які направляються сторонами одна одній в рамках цього договору, повинні бути здійснені у письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу сторін, окрім випадків, що передбачені окремими положеннями цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з простроченням сплати заборгованості за кредитним договором, ПАТ «Універсал Банк» рекомендованими листами 03.10.2014 року було надіслано вимоги про дострокове погашення кредиту позичальнику ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та за адресою: 31127, Хмельницька область, с. Радківці (т. 1 а.с. 125-128).
За змістом повідомлення-вимоги від 03.10.2014 року вбачається, що банк вимагав від позичальника усунення порушення основного зобов'язання та виконання зобов'язання позичальника, а саме з моменту отримання цієї вимоги негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитними договорами, проценти, нараховані за користування кредитними коштами та штрафні санкції за порушення виконання зобов'язань. У випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги.
Отже, ПАТ «Універсал Банк» вжив всіх заходів для належного повідомлення позичальника ОСОБА_1 про порушення умов кредитних договорів та настання нового терміну/строку виконання основного зобов'язання (всіх грошових зобов'язань) та виконав умови п. 5.2.5 укладеного кредитного договору, що підтверджується матеріалами справи, а тому доводи відповідача про не вручення їй досудового письмового повідомлення про дострокове повернення кредиту суд не приймає до уваги.
Крім того, твердження відповідача щодо неотримання вимоги про повернення кредиту є безпідставними, оскільки саме по собі неотримання такої вимоги не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитними договорами внаслідок неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Також суд відхиляє твердження відповідача щодо виконання грошового зобов'язання за кредитним договором у грошовій одиниці України гривні, виходячи з наступного.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на усій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Загальні положення про виконання грошового зобов'язання закріплені у ст. 533 ЦК, зокрема в ч. 3 цієї статті зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, установлених законом.
Відповідно до п. 30.1 ст. 30 закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
Верховний Суд у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 638/1841/14-ц зазначив що, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч. 3 ст.533 ЦК.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено висновок щодо виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті. Відповідно до цієї постанови як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046, частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме в тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 1.5 кредитного договору погашення боргу та платежів за кредитом здійснюється у валюті кредиту.
За вказаних обставин, з огляду на те, що відповідачем ОСОБА_1 у повному обсязі не повернуті фактично отримані грошові кошти за кредитним договором № 053-2008-041 від 18.01.2008 року, суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 22 840,76 швейцарських франків.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Водночас, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, виходячи з такого.
Обґрунтовуючи зустрічний позов ОСОБА_1 послалась на те, що кредитний договір № 053-2008-041 від 18.01.2008 року є укладеним з суттєвими порушеннями істотних умов договору, з використанням елементів нечесної підприємницької практики всупереч існуючих норм і вимог діючого законодавства України, не відповідає волевиявленню позичальника і її внутрішній волі, порушує її права та законні інтереси і завдає їй значної шкоди, оскільки перед укладенням даного кредитного договору позичальнику не було надано необхідну, об'єктивну, достовірну, повну та своєчасну інформацію, яка передбачена ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» та Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами» № 979-IV для свідомого вибору позичальником банківської продукції та яка має істотне значення з метою вчинення правочину.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому,згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Останні встановлені ст. 1048-1052, 1054 ЦК України. Відповідно до положень вказаних статей, істотними умовами виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час укладання спірних договорів, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця та кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Даними про сукупну вартість кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов'язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.
У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 15 Закону у редакції, чинній на час укладання спірного договору встановлено, що у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило: 1) придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків; 2) неможливість використання придбаної продукції за призначенням - споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків; 3) заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну споживача - споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги, передбачені статтею 16 цього Закону, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об'єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором.
Отже, Законом чітко визначено наслідки надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця), і такими наслідками є виникнення права у споживача розірвати договір та вимагати відшкодування збитків, завданих такими неправомірними діями.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Пунктами 3, 10, 11, 13, 15 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей.
За змістом наведених статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише у тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають зобов'язальні правовідносини.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15.
Відповідно до пункту 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача.
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, позивач на момент укладання договору не заявляла зауважень чи заперечень щодо його умов.
При цьому, укладаючи та підписуючи кредитний договір, позивач була ознайомлена з його умовами, що підтверджується пунктом 8.5 кредитного договору, у якому зазначено про те, що до укладення позичальником договору останній був ознайомлений у письмовій формі з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартістю кредиту, а саме: найменування та місцезнаходження Кредитора - юридичної особи та його структурного підрозділу; умови кредитування (зокрема, щодо можливої суми кредиту, строку, на який кредит може бути одержаний, мети, для якої кредит може бути використаний; форми та видів його забезпечення; необхідності здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, яким вона здійснюється; наявних форм кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями Позичальника; типу процентної ставки (фіксованої, плаваючої тощо); переваг та недоліків пропонованих схем кредитування); орієнтовну сукупну вартість кредиту (з урахуванням: (а) процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); (б) варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; (в) можливості та умов дострокового повернення кредиту) тощо.
Підписанням додаткових угод позивач фактично вчиняла дії на схвалення укладеного правочину, чим фактично підтверджувала намір на подальше виконання умов договору та відсутність порушення її законних прав та інтересів при укладенні договору. Своїми підписами на кожній сторінці кредитного договору на придбання майна, додатків до них у вигляді Графіків платежів та додаткових угод, позичальник фактично підтверджувала своє ознайомлення з умовами кредитування, зокрема і з умовами взаєморозрахунків.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
За змістом статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом не надання або надання у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформації, необхідної для здійснення свідомого вибору.
Судом встановлено, що ПАТ «Універсал Банк» інформацію щодо основних характеристик надав у вигляді істотних умов кредитного договору № 053-2008-041 від 18.01.2008 року, а саме даний кредит був наданий 18.01.2008 року, відповідно до п. 1.3. Кредитного договору кредит використався на придбання майна позичальника, згідно п. 1.1. Кредитного договору встановлена відсоткова ставка у розмірі 10,45% річних, а за користування кредитом понад встановлений Кредитним договором строк встановлюється підвищена процентна ставка на рівні 31,35% річних (п. 1.1.1 кредитного договору) та відповідно до п. 1.5. спірного договору погашення кредиту за кредитом здійснюється позичальником у валюті кредиту.
При цьому, позичальник ОСОБА_1 не скористалась своїм правом, визначеним ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого, споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту на придбання майна без пояснення причин.
Таким чином, доказів, що доводили б факт умисних дій чи умисної бездіяльності банку з метою обману позичальника, а також доказів, що доводили б не надання або надання у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформації, необхідної для здійснення свідомого вибору або замовчування банком наявності обставин, які можуть перешкодити вчиненню про надання споживчого кредиту, позивачем за зустрічним позовом суду надано не було.
Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що сторонами в момент укладення договору було виконано вимоги Законом України «Про захист прав споживачів» та постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» щодо укладення кредитного договору в письмовій формі та зазначення у ньому передбачених законом обов'язкових умов і кредитний договір не суперечить нормам цивільного законодавства, відповідає вільному волевиявленню та внутрішній волі учасників правочину, а тому визнання недійсним спірного кредитного договору з наведених підстав суперечить вимогам закону та встановленим судом обставинам справи.
Посилання позивача ОСОБА_1 за зустрічним позовом про факт видачі кредиту в іноземній валюті та відсутність у ПАТ «Універсал Банк» ліцензії на здійснення валютних операцій суд не бере до уваги з огляду на таке.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Відповідно до частин першої та дев'ятої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній, на момент укладення кредитного договору) банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті. Банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті.
На підставі аналізу частини третьої статті 47 та частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній, на момент укладення кредитного договору) можливо зробити висновок, що до банківських послуг належать операції банків з розміщення, залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, які є кредитними операціями, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.
Крім того, на виконання положень статті 11 зазначеного Декрету запроваджено Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2004 року за № 1429/10028.
Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).
Банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з наданням кредитів в іноземній валюті.
Національний банк України 10.10.2011 року видав ПАТ «Універсал Банк» банківські ліцензії №92 на право здійснення банківських операцій, що визначені частиною третьою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», підпунктами 1-4 частини другої та частини четвертої статті 47 цього Закону з додатками, що є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, тому використання банком іноземної валюти як засобу платежу за кредитним договором відповідало вимогам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства (т. 1 а.с. 132-137).
Щодо посилань ОСОБА_1 , як на підставу для визнання кредитного договору № 053-2008-041 від 18.01.2008 року недійсним на можливі зміни курсу іноземної валюти на майбутній час дії кредитного договору, а тому банк, як сильна сторона договору, в порушення принципу добросовісності, фактично переклав шкідливі наслідки від невиконання своїх обов'язків щодо оцінки вказаних ризиків на споживача, слід зазначити наступне.
Укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони прийняли на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення кредитного договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що така зміна не настане.
Обставина зростання/коливання курсу іноземної валюти стосується обох сторін договору, позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.
Саме по собі неповідомлення банком про зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для визнання спірного договору про надання споживчого кредиту недійсним, з огляду на те, що позивач за зустрічним позовом, добровільно погодившись на отримання кредиту в іноземній валюті, діяла на власний розсуд та ризик і сама повинна була передбачати у момент укладення договору можливість зміни курсу української гривні до іноземної валюти.
Також суд не бере до уваги посилання позивача за зустрічним позовом на порушення банком вимог Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», оскільки цей закон встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном, тому застосуванню не підлягає до даних правовідносин.
Крім того, суд звертає увагу, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09.06.2017 року у справі № 756/848/17 позов ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору №053-2008-041 від 18.01.2008 року недійсним залишено без задоволення (т. 2 а.с. 170-172).
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 28.03.2018 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09.06.2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору №053-2008-041 від 18.01.2008 року (т. 2 а.с. 173-184).
Вказаним судовим рішенням було встановлено, що позивач ОСОБА_1 не надала доказів, що спірний №053-2008-041 від 18.01.2008 року не відповідає вимогам чинного цивільного законодавства України, такі твердження лише є припущеннями, а сам факт невірного тлумачення закону не може бути підставою для визнання правочину недійсним. Позивачем не доведено, що в діях банку при укладенні оспорюваного кредитного договору були наявні ознаки нечесності, що такий договір було укладено нею через свідоме введення її Банком в оману стосовно обставин законності та відповідності кредитного договору.
Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним кредитного договору з підстав, визначених 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», а також п. 3.8 Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Крім того, судом було встановлено, що уклавши спірний договір №053-2008-041 від 18.01.2008 року позивач ОСОБА_1 виконувала його умови з 2008 року по 2014 рік, повертаючи банку позичені кошти та виконуючи умови договору. Як пояснила суду позивач, вона припинила виконання умов кредитного договору у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, пов'язаним із підвищенням курсу іноземних валют у країні.
Ухвалою Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09.06.2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 28.03.2018 року (т. 2 а.с. 185-186).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вказаними судовими рішеннями фактично встановлено та підтверджено правомірність, дійсність оспорюваного кредитного договору № 053-2008-041 від 18.01.2008 року.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог з цих підстав.
Зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним іпотеки від 18.01.2008 року є похідними від вимог про визнання недійсним кредитного договору № 053-2008-041 (на придбання майна), а томум задоволенню не підлягають. Інших підстав для визнання недійсним договору іпотеки від 18.01.2008 року, відмінних від підстав для визнання недійсним кредитного договору, позивач не вказувала.
При цьому, суд відхиляє доводи представника позивача за первісним позовом ПАТ «Універсал Банк» про необхідність відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог з підстав пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності, виходячи з такого.
Позовна давність, відповідно до ст. 256 ЦК України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У свою чергу ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє у позові у зв'язку із спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Зважаючи не те, що оспорюваним кредитним договором права позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг не порушені, підстав для висновку про пропуск останньою встановленого законом строку для звернення до суду за захистом свого права суд не вбачає. Позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав їх необґрунтованості.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог позивача ПАТ «Універсал Банк» за первісним позовом, понесені останнім судові витрати у вигляді судового збору 9 321 грн. 14 коп. покладаються на відповідача ОСОБА_1 , а судові витрати, понесені останньою компенсуються за рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. 202, 203, 215, 216,525, 526, 536, 553-554, 611, 626-628, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів» та ст. 13, 81, 82, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість у розмірі 22 840,76 швейцарських франків.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 9 321 грн. 14 коп.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк»: 01014, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352.
Відповідач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя О.В.Батрин