ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23018/21
провадження № 2-а/753/436/21
про відмову у відкритті провадження
"12" листопада 2021 р. Суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., ознайомившись з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання неправомірними дій,
встановив:
У листопаді 2021 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання неправомірними дій.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що необхідно відмовити у відкритті провадження у справі з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У той же час відповідно до пункту 3 частини 2 статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Позивач ОСОБА_1 просить суд визнати неправомірними дії Державного інспектора оперативного № 1 управління боротьби з контрабандою та порушення митних правил Київської митниці Гуцала В.О. у зв'язку із складанням протоколу про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до положень глави 19 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу про адміністративне правопорушення свідчить про те, що є підстави для порушення справи.
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення, згідно ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів.
Протокол про адміністративне правопорушення не передбачає настання наслідків зобов'язального характеру на відміну від рішення суб'єкта владних повноважень - нормативно-правового акту чи акту індивідуальної дії.
Складаючи протокол про адміністративне правопорушення, інспектор виконує не звичайні управлінські функції, а вчиняє процесуальні дії у справі про адміністративне правопорушення.
З урахуванням вищевикладеного, вищезазначений протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, провадження у справах про адміністративне правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність, розгляд справ про адміністративне правопорушення, накладення адміністративних стягнень здійснюється у порядку передбаченому КУпАП.
Так, протокол є процесуальним документом у справі, носієм доказової інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а складається уповноваженою особою за наслідками вчинення адміністративного правопорушення у порядку та випадках, встановлених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, в розумінні ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення, є доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Питання щодо правильності складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановлення наявності чи відсутності в діяннях особи складу адміністративного правопорушення, тощо, належить розглядати в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Тобто, питання розгляду та надання оцінки всім доказам, зокрема і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення встановлює лише виявлення порушення, однак не породжує будь-яких правових наслідків для позивача, не встановлює його прав і обов'язків, а тому не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, а також дії інспектора по його складанню самостійним предметом оскарження бути не можуть, оскільки не підпадають під положення ст. 19 КАС України, якою визначено юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.
Суд звертає увагу, що метою судового захисту прав, свобод або інтересів особи є їх повне відновлення, а у випадку, якщо таке відновлення неможливе - встановлення компенсації за їх порушення, основою легітимних очікувань може бути тільки безумовне право, яке має чітко визначену законну підставу.
Дії відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для ОСОБА_1 та не порушують його права, та відповідно окремо від постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржується, виходячи з наступного.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.01.2020 по справі №2-а/489/7/2016 зазначила, що розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що не відповідає завданням адміністративного судочинства. При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13 березня 2019 року, прийнятій за наслідками розгляду справи № 712/7385/17 про визнання протиправними дій щодо незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення, вказала на те, що оскільки дії відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що цей спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки відповідач при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, здійснював не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким надається під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Окрім того слід зазначити, що оскарження дій відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та й скасування його в судах взагалі не оскаржується окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності.
Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 по справі №553/2145/16-а вказав, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таким чином, вимоги позивача не підлягають окремому розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.
Вказане узгоджується з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 по справі №643/8023/20, за якою у спорах щодо оскарження дій при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та/або такого протоколу, такі спори не є адміністративними, оскільки відповідач при складанні протоколу здійснював не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким має бути надана під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 638/3490/18, від 22.01.2020 у справі № 2-а/489/7/2016.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 вказаної статті передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
З огляду на викладене, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому є правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись та на підставі статей 19, 20, 170 КАС України, суд -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання неправомірними дій.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення.
Суддя: Комаревцева Л.В.