Рішення
Справа № 712/5060/21
Провадження 2/712/1891/21
08 листопада 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого/судді - МАРЦІШЕВСЬКОЇ О.М.
за участю секретаря судового засідання - Нагаєвської В.Б.
відповідачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
06 травня 2021 року позивач АТ КБ « ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, в обґрунтування своїх вимог вказував, що відповідач з метою отримання банківських послуг підписав заяву № б/н від 27.05.2021 р. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 14000 грн. Зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином відповідач не виконав, у зв'язку з чим станом на 14.04.2021 року має заборгованість - 13088,38 грн., яка складається з 13088,38 грн. - заборгованість за кредитом. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 13088,38 грн. та судовий збір в сумі 2270 грн.
22 червня 2021 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
На підставі ст.279 ЦПК України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задоволити, не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення. Вказувада, що за фінансовим станом не має можливості погашати борг.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, який вступив в дію 15.12.2017 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши відповідача, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що 27 травня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н, згідно якого позивач зобов'язувався надати відповідачу кредит у формі встановлення кредитного ліміту на кредитну картку, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав довідку з обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 27.05.2011 року станом на 14.04.2021 року має заборгованість - 13088 грн. 38 коп., яка складається з 13088 грн. 38 коп. - заборгованість за тілом кредиту.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України ( в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У частині першій статті 634 цього Кодексу передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновку щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 140131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Суд також враховує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 27.05.2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд виходить з того, що на момент ухвалення заочного рішення відповідачем не спростовано надані банком докази видачі та користування кредитними коштами.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом частин 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно п. 2.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 556, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації із застосуванням комп'ютерних засобів, за допомогою яких в автоматизованому режимі здійснюється збирання, передавання, систематизація та оброблення інформації. Організація автоматизованої реєстрації і обробки даних повинна забезпечити суцільне і безперервне відображення всіх операцій, доказовість інформації, збереження узагальненої інформації на машинних носіях, а також можливість здійснення будь-якого подальшого контролю і одержання роздруківок на паперових носіях.
Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75, в редакції, чинній на момент розгляду справи судом, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18.
З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2011 року відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву, ідентифікувалася у банку, ознайомилася з Умовами та правилами надання батьківських послуг в ПриватБанку.
При оцінці доказів суд враховує, що на підтвердження заборгованості за кредитним договором АТ КБ «ПриватБанк» надало копію виписки з карткового рахунку відповідача, з якої вбачається, що вона з 30.05.2011 року активно користувалася кредитними коштами, зокрема неодноразово знімала готівкові кошти, поповнювала свою кредитну картку готівкою, здійснювала переказ коштів зі своєї картки НОМЕР_1 .
З огляду на викладене, суд вважає, що банком доведено існування між ним та відповідачем кредитних правовідносин, оскільки наданими банком розрахунками та копією виписки по картрахунку відповідача доведено наявність заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13088,38 грн., що не спростовано відповідачем.
Також до стягнення з відповідача в силу вимог ст.141 ЦПК України підлягають судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2270 грн., пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, оскільки означені судові витрати понесені позивачем, що підтверджено документально.
Керуючись п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 78, 81, 89, 141, 244, 264-268, 274, 351, 352 ЦПК України, ст.ст. 207, 530, 633, 634, 1054 ЦК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк “Приватбанк” заборгованість за кредитним договором від 27.05.2011 р. в сумі 13088 грн. 38 коп. та судовий збір в сумі 2270 грн. 00 коп., а всього 15 358 грн. 38 коп.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Черкаського апеляційного суду) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення виготовлено 12 листопада 2021 року.
Позивач: АТ КБ « ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570)
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2