02 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1620/21 пров. № А/857/17703/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.
з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року в справі №300/1620/21 (головуючий суддя Гундяк В.Д., час ухвалення 11 год. 04 хв., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складений 06 серпня 2021 року) за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області №22-ФС від 21.01.2021 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 50 000 грн.
Рішенням від 27 липня 2021 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що відповідач, притягуючи позивача до відповідальності за порушення законодавства у сфері праці, діяв з порушенням Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про правцю та Порядку накладення штрафу за порушення законодавства по працю.
Так, враховуючи, що актом ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 11.12.2020 встановлено порушення позивачем законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, відповідач був зобов'язаний здійснити захід державного нагляду (контролю), а саме - провести інспекційне відвідування. Натомість відповідач виніс оскаржувану постанову на підставі акта перевірки податкового органу.
Такі порушення, на переконання апелянта, є суттєвими, а прийняте ним рішення без дотримання визначеного законом способу його прийняття не може вважатися законним, що є самостійною та достатньою підставою для скасування постанови про накладення штрафу №22-ФС від 21.01.2021.
Окрім вказаного, зазначає, що єдиною підставою для вирішення питання про накладення на позивача штрафу в розмірі 50000 грн стало пояснення ОСОБА_2 при здійсненні перевіряючими особами податкового органу контрольної закупки. Проте дане пояснення не слід приймати як належний та допустимий доказ по справі, оскільки воно відібране не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Інших доказів на підтвердження факту допуску особи до роботи без укладення трудової угоди матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи викликалися в судове засідання, проте, у зв'язку з їх неявкою фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 14.10.2004, перебуває на загальній системі оподаткування та здійснює такі види господарської діяльності: - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний) - код 47.11; - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування - код 56.10; - обслуговування напоями - код 56.30.
02.12.2020 посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку кафе-магазину ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 " ФОП ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт фактичної перевірки за №090437 від 11.12.2020.
Вказаним актом перевірки за №090437 від 11.12.2020 зафіксовано допущене позивачем серед інших порушень використання праці найманого працівника без укладення трудової угоди.
Також представники контролюючого органу 02.12.2020 відібрали пояснення в ОСОБА_2 , яка повідомила, що працює у позивача один місяць за встановленим графіком роботи з 09:00 год. до 19:00 год. та отримує мінімальну заробітну плату. Трудову угоду з ФОП ОСОБА_1 не укладала.
Листом №4352/9/09-19-07-06-24 від 18.12.2020 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області направило Управлінню Держпраці в Івано-Франківській області матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 для розгляду в межах компетенції.
Управління Держпраці в Івано-Франківській області листом від 22.12.2020 за №05-07/15-10/8151 повідомило позивача про отримання акта перевірки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №090437 від 11.12.2020, відповідно до якого встановлено факт використання праці неоформлених працівників, що є підставою для накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України. Вказаний лист отриманий позивачем 29.12.2020, що підтверджується відстеженням поштових відправлень (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).
21.01.2021 за результатами розгляду справи Управління Держпраці в Івано-Франківській області прийняло постанову №22-ФС, якою застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф в розмірі 50 000 грн за виявлені під час фактичної перевірки порушення вимог статей 21-24 КЗпП України, відповідальність за яке передбачено абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України. Зазначена постанова вручена позивачу особисто 26.01.2021, що підтверджується відомостями із розділу ,,трекінг" (відстеження) офіційного веб-сайту АТ ,,Укрпошта".
Не погоджуючись з вказаною постановою та вважаючи її протиправною, позивач, з метою захисту свої порушених прав, звернувся із даною позовною заявою до суду.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт допуску працівника до роботи без належного оформлення трудових відносин, що є підставою для застосування санкцій, передбачених ч.2 ст.265 КЗпП України. Також управлінням Держпраці в Івано-Франківській області дотримано вимоги встановленого механізму накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення під час розгляду справи про накладення на позивача штрафу.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 1 ст. 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 затверджено «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок 823, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Положеннями ст. 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об'єднання.
Таким чином, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, має право здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також фіскальні органи.
Частиною 4 ст. 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (надалі - Порядок № 509), відповідно до п. 2 якого штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Таким чином, Порядок № 509 передбачає можливість розгляду справи та накладення на суб'єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.
Так, з матеріалів справи встановлено, що відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу на підставі Акта (довідки) фактичної перевірки від 11.12.2020 № 090437.
У відповідності до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Отже, відповідно до наведених правових норм податковий орган наділений повноваженнями перевіряти оформлення трудових відносин з працівниками при здійсненні ним фактичної перевірки. Поряд з цим, акт перевірки органу ДПС є самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю.
При цьому апелянт вказує, що з аналізу приписів ч. 8 ст. 265 КЗпП України вбачається, що без здійснення заходу державного нагляду (контролю) відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України можуть бути накладені лише штрафи на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, установі, організації. У всіх інших випадках вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, проведення заходу державного нагляду (контролю) є обов'язковим.
Апеляційний суд не погоджується з таким твердженням, оскільки ч. 8 ст. 265 КЗпП України визначено, що штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Зі змісту вказаної норми слід дійти висновку, що використане формулювання "може" надає суб'єкту владних повноважень можливість на свій розсуд здійснювати власні активні дії.
При цьому наведена норма не вказує на те, що тільки рішення суду є єдиним виключенням при накладенні штрафу без проведення перевірки, а також положення ч.8 ст. 265 КЗпП України не забороняють накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком №509.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.01.2021 у справі № 380/1116/20.
Отже, наведеними нормами, що здійснюють правове регулювання спірних відносин, та встановленими обставинами справи спростовуються твердження апелянта про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем без дотримання визначеного законом способу його прийняття, тобто з порушенням процедури, яка, на думку, апелянта повинна обов'язково включати в себе захід державного нагляду (контролю), а саме - інспекційне відвідування, що проводиться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Щодо факту самого порушення, колегія суддів зазначає наступне.
Нормами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до частини 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 ст. 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Разом з тим, у постанові від 05.10.2020 у справі №560/407/19 Верховний Суд вказав, що відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. При цьому, має бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.
Як встановлено з матеріалів справи, оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята відповідачем за допущення ФОП ОСОБА_1 до виконання робіт особи без укладення трудового договору, чим порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України.
При цьому, суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку, що порушення мало місце.
Так, судом встановлено, що при здійсненні контрольної закупки, ОСОБА_2 було продано представникам Головного управління ДПС в Івано-Франківській області горілку ,,Княгинин" за ціною 98.00 грн та пачку сигарет ,,Ротманс" за ціною 50.00 грн. Дана обставина була визнана позивачем у суді першої інстанції.
У написаних власноруч письмових поясненнях, засвідчена копія яких досліджена судом в якості належного письмового доказу та містяться в матеріалах справи, ОСОБА_2 , підтверджує факт продажу горілки ,,Княгинин" за ціною 98.00 грн та пачки сигарет ,,Ротманс" за ціною 50.00 грн. Крім того, ОСОБА_2 вказала, що працює у позивача один місяць за встановленим графіком роботи з 09:00 год. до 19:00 год. та отримувала мінімальну заробітну плату. Трудову угоду з ФОП ОСОБА_1 не укладала.
Колегія суддів звертає увагу, що апелянт, заперечуючи наведені вище обставини, доказів протилежного не надав.
При цьому суд відхиляє як доказ нотаріально засвідчені пояснення ОСОБА_2 від 08.09.2021, подані до суду апеляційної інстанції, оскільки відповідно до норм ч. 4 ст.308 КАС докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Існування таких причин апелянт не навів.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови та відсутність правових підстав для її скасування, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року в справі №300/1620/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 12.11.2021.