12 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 140/10348/20 пров. № А/857/944/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Луцької міської ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №140/10348/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Денисюк Р.С.
справу розглянуто в порядку письмового провадження,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
15 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення комісії Виконавчого комітету Луцької міської ради щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації від 26.03.2020 про відмову в призначенні грошової компенсації та зобов'язання повторно розглянути заяву та документи позивача та прийняти рішення про призначення грошової компенсації, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 719 від 19.10.2016 “Питaння зaбeзпeчeння житлoм дeякиx кaтeгopiй осіб, якi зaxищaли нeзaлeжнicть, cyвepeнiтeт та територіальну цілісність України”.
Позовні вимоги мотивовано тим, що він є особою з інвалідністю 2 групи, внаслідок поранення отриманого під час виконання обов'язків по захисту Батьківщини в зоні проведення АТО/ООС. Позивач та члени його сім'ї перебувають на квартирному обліку у виконавчому комітеті Луцької міської ради для отримання державного житла, а саме: із 17.09-2014 - у списку осіб, які мають право на першочергове отримання житла, під № 454; із 11.02.2020 - у списку осіб, які мають право на позачергове отримання житла (особа з інвалідністю внаслідок війни) під № 282. ОСОБА_1 зазначає, що його було включено на позачергове отримання житла на підставі п. 3 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №141-1 від 04.03.2020. Також позивач вважає, що відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затвердженого постановою КМУ №719 від 19.10.2016 (надалі по тексту - Порядок № 719) він має право на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб. Рішенням комісії 26.03.2020 в надані такої компенсації йому було відмовлено, з чим не погоджується позивач.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Виконавчого комітету Луцької міської ради щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації від 26.03.2020 про відмову в призначенні грошової компенсації ОСОБА_1 .
Зобов'язано комісію Виконавчого комітету Луцької міської ради щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю повторно розглянути заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 та прийняти рішення щодо призначення йому грошової компенсації, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України № 719 від 19.10.2016 “Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України”.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, Виконавчий комітет Луцької міської ради, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, регулюється Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень, затверджених постановою Ради Міністрів Української PCP І Української Республіканської Ради професійних спілок від 11.12.1984 N 470, (далі - Правила обліку), які затверджені відповідно до статті 60 Житлового кодексу Української PCP. Перелік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, визначено пунктом 13 Правил обліку. Відповідно до додатку до рішення виконкому Луцької міської ради від 01.10.2014 №584-1 підстава для взяття на квартирний облік заявника - “військова частина НОМЕР_1 ”.
Серед підстав взяття на квартирний облік, визначених як пунктом 13 Правил обліку, так і статтею 34 Житлового кодексу УРСР, відсутня така підстава, як “військова частина”.
Враховуючи зазначене, комісія, керуючись пунктом 6 Порядку, зокрема, в частині перевірки наявності документів про взяття на квартирний облік особи з інвалідністю, перевірила документи про взяття його на квартирний облік, в тому числі і рішення виконавчого комітету, в якому зазначено підставу взяття на квартирний облік, та дійшла до висновку, що формулювання в додатку до рішення виконкому міської ради від 01.20.2014 №584-1 підстав взяття на квартирний облік не відповідає вимогам пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затверджених постановою І Української республіканської ради професійних спілок Ради Міністрів Української PCP від 11.12.1984 №470, тому відмовила позивачу в призначенні грошової компенсації.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Суд апеляційної інстанції з матеріалів справи встановив, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи та користується пільгами, встановленими для ветеранів війни-осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Згідно з довідкою від 23.03.2020 № 19.9-10/134/2020 позивач (разом із членами сім'ї) перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті Луцької міської ради для отримання державного житла з 17.09.2014 в загальній черзі під № 1311, у списку осіб, які мають право на першочергове отримання житла під №454 та з 11.02.2020 у списку осіб, які мають право на позачергове отримання житла ( особа з інвалідністю внаслідок війни) під № 285.
Рішенням № 584-1 від 01.10.2014 “Про квартирний облік громадян” позивача взято на квартирний облік для отримання державного житла. Зазначено місце роботи в/ч 1141, пільги -багатодітна сім'я.
17.03.2020 позивачем подано заяву до Департаменту соціальної політики про виплату грошової компенсації на житло.
26.03.2020 комісією Виконавчого комітету Луцької міської ради щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації, відповідно до п.6 Порядку № 719 прийнято рішення про відмову в призначенні грошової компенсації ОСОБА_1 . Підстава: у зв'язку з невідповідністю формулювання в додатку до рішення міської ради від 01.10.2014 № 584-1 підстав взяття на квартирний облік “військова частина 1141” вимогам п.13 Правил № 470.
Не погодившись з винесеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із позовною заявою.
Преамбулою Закону України “Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон № 3551-XII) визначено, що він визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Статтею 4 вказаного Закону визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно з статтею 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до пунктів 11,12 частини 2 статті 7 вказаного Закону до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
Пунктом 1 Порядку № 719 визначено, що цей Порядок визначає умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених абзацами п'ятим - восьмим пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", для осіб з інвалідністю I - II груп, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, визначених пунктами 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які потребують поліпшення житлових умов (далі - грошова компенсація) і перебувають на обліку за місцем проживання відповідно до Житлового кодексу Української РСР (далі - квартирний облік) та на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр).
Згідно з пунктами 3,4 Порядку № 719 право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають особи з інвалідністю I - II груп, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, визначених пунктами 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які перебувають на квартирному обліку (далі - особи з інвалідністю).
Грошова компенсація виплачується у повному обсязі в порядку черговості взяття на квартирний облік та з урахуванням категорії отримувача грошової компенсації для членів сімей осіб, визначених пунктом 2 цього Порядку, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених абзацами п'ятим - восьмим пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", для осіб з інвалідністю I - II груп, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, визначених пунктами 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 719 за поданням структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, за рішенням виконавчого комітету міської, районної в місті (у разі її створення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюються комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації (далі - комісія).
До складу комісії входять представники виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, структурних підрозділів районних, районних у м. Києві держадміністрацій з питань соціального захисту населення, економіки, фінансів, квартирного обліку, капітального будівництва, громадських організацій, які об'єднують ветеранів антитерористичної операції (за їх згодою).
Пунктом 7 Порядку №719 передбачено, що заяву про призначення грошової компенсації член сім'ї загиблого, особа з інвалідністю (далі - заявник) або їх законний представник чи уповноважена особа особисто подають до органу соціального захисту населення за місцем перебування на квартирному обліку (далі - орган соціального захисту населення).
Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку №719 орган соціального захисту населення протягом п'яти робочих днів з дня прийняття заяви з усіма необхідними документами обстежує матеріально-побутові умови заявника, про що складає акт за формою, встановленою Мінсоцполітики. Після складення акта обстеження матеріально-побутових умов заявника орган соціального захисту населення протягом трьох робочих днів, а у випадку, визначеному у пункті 22 цього Порядку, протягом десяти робочих днів вносить до комісії подання про виплату грошової компенсації.
Пунктом 12 Порядку №719 встановлено, що комісія протягом п'яти робочих днів з дня надходження подання розглядає його по суті і в присутності заявника або його законного представника чи уповноваженої особи приймає рішення щодо призначення або відмови в призначенні грошової компенсації.
Згідно пунктів 17,18 Порядку у разі відмови в призначенні грошової компенсації комісія надсилає заявнику копію відповідного рішення із зазначенням підстав для його прийняття протягом трьох робочих днів з моменту прийняття такого рішення.
Заявник має право оскаржити рішення комісії про відмову в призначенні грошової компенсації до суду.
Врахувавши зазначені норми законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що Порядком № 719 чітко визначено хто має право на отримання компенсації та підстави за дотримання яких вона призначається.
З матеріалів справи встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, інвалідність якого настала внаслідок війни та перебуває на квартирному обліку з 2014 року. Тобто, ОСОБА_1 відповідно до зазначеного Закону та Порядку має право на отримання грошової компенсації.
Підставою для відмови у призначенні допомоги позивачу в рішенні від 26.03.2020 стало - невідповідність формулювання в додатку до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 01.10.2014 № 584-1 підстав взяття на квартирний облік “військова частина 1141” вимогам пункту 13 Правил № 470.
Пунктом 15 Порядку № 719 визначено, що Комісія може відмовити заявнику в призначенні грошової допомоги з таких підстав: особа, яка загинула (пропала безвісти), померла, або особа з інвалідністю не належали до одного з військових формувань, визначених в абзаці восьмому, формувань, визначених абзацами шостим і сьомим, або не залучалися до діяльності, визначеної абзацом п'ятим пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особа, яка загинула (пропала безвісти), померла, або особа з інвалідністю не брав безпосередню участь в антитерористичній операції (відсутня довідка, визначена в підпункті 3 пункту 8 цього Порядку); заявник не є членом сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, визначеним в абзацах шістнадцятому - двадцять другому пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; заявник не є особою, визначеною у пунктах 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; заявник не перебуває на квартирному обліку з урахуванням норми, визначеної у пункті 9 цього Порядку; заявник є членом сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, за категорією, нижчою, ніж категорія, до якої належить інший член цієї ж сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, в разі одночасного подання ними заяви на отримання грошової компенсації; заявник є членом сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, за категорією, нижчою, ніж категорія, до якої належить інший член цієї ж сім'ї, який вже отримав житло або грошову компенсацію, - до виплати грошової компенсації всім членам сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, які перебувають на обліку в Реєстрі і мають першочергове право на таку виплату; заявнику вже надавалося житло або вже виплачувалася грошова компенсація як члену сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, або як особі з інвалідністю.
Даний перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. При цьому, відповідачем не подано жодного належного та допустимого доказу того, що підтверджують наявність обставин, визначених даним пунктом, необхідних для прийняття рішення Комісією про відмову в призначенні такої грошової допомоги.
Зазначені в оскаржуваному рішенні від 26.03.2020 підстави відмови в призначенні компенсації Порядком № 719 не передбачені.
Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку до повноважень комісії належить: перевірка наявності у особи статусу члена сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особи з інвалідністю; визначення категорії особи як члена сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла; перевірка складу сім'ї особи з інвалідністю; перевірка наявності документів про взяття на квартирний облік членів сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особи з інвалідністю; перевірка факту спільного або роздільного проживання членів сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, які мають право на грошову компенсацію; прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації; визначення розміру грошової компенсації; перевірка наявності майнових прав на нерухоме майно членів сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особи з інвалідністю, а також всіх членів родини, на яких розраховується грошова компенсація, або відчуження такого майна протягом п'яти років, що передують даті подання заяви про виплату грошової компенсації.
Тобто, вказаним пунктом Порядку визначено, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для отримання компенсації, до повноважень комісії входить перевірка наявності документів про взяття на квартирний облік членів сім'ї особи, а не оцінка рішень виконавчих комітетів про взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Наявність підстав постановки особи на житловий облік відповідно до вимог ЖК України, Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затверджених постановою І Української республіканської ради професійних спілок Ради Міністрів Української PCP від 11 грудня 1984 року №470 здійснюється органом, який наділений правом приймати відповідні рішення про взяття на квартирний облік, а не комісією, до повноважень якої входить перевірка підстав для виплати грошової компенсації за житло.
Крім того, прийняття виконавчим комітетом в подальшому рішень про включення ОСОБА_1 із 17.09.2014 у списки осіб, які мають право на першочергове отримання житла, в 2020 році в списки на позачергове отримання житла як особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни свідчить про те, що позивач перебуває на квартирному обліку, тому оскаржуване рішення відповідача прийняте всупереч вимогам пунктів 3, 4, 6, 15 Порядку № 719 та є протиправним.
Щодо дискреційних повноважень, зазначених апелянтом у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно з абзацом 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У відповідності до Рекомендацій № К (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган з кількох юридично допустимих рішень може обирати те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Водночас, суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Водночас повноваження не є дискреційними, коли існує лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі існування певних чітко визначених законодавством умов, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний вчинити конкретні дії, а в разі, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Суд апеляційної інстанції врахувавши зазначені норми законодавства зазначає, що за відсутності підстав для відмови у видачі компенсації, визначених Порядком № 719, призначення такої компенсації уповноваженим органом є обов'язковою.
Вказане кореспондує нормі статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на ефективний засіб юридичного захисту, тобто такий, що призводить до потрібних результатів і наслідків, дає найбільший ефект.
У рішенні в справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. А в рішенні в справі “Афанасьєв проти України” Суд вказав на те, що засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Зважаючи на не доведення суб'єктом владних повноважень існування тих виключних обставин, які можуть бути перешкодою для призначення компенсації позивачу, останній зобов'язаний прийняти рішення про її призначення, оскільки він не має розсуду щодо вибору поміж кількома правомірними варіантами свого рішення.
Врахувавши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв'язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язати комісію Виконавчого комітету Луцької міської ради щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю повторно розглянути заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 та прийняти рішення щодо призначення йому грошової компенсації, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України № 719 від 19.10.2016 “Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України”.
Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Луцької міської ради залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №140/10348/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
В. В. Святецький