Справа № 640/6498/19 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.
12 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Парінов А.Б.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Абінбев Ефес Україна» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області до Приватного акціонерного товариства «Абінбев Ефес Україна» про застосування заходів реагування, -
Державна екологічна інспекція у Харківській області звернулася до суду з позовом, в якому просила прийняти рішення про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) до ПАТ «САН ІНБЕВ УКРАЇНА» у вигляді зупинення роботи джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які розташовані на території Харківського відділення ПАТ «САН ІНБЕВ УКРАЇНА» за адресою: вул. Роганська, 161 в м. Харкові, а саме: факелу на якому відбувається спалювання біогазу, що утворюються на очисних спорудах, вентиляційної установки В-11 кімнати витяжних шаф лабораторії, витяжної вентиляції КНС до отримання ПАТ «САН ІНБЕВ УКРАЇНА» на Харківське відділення ПАТ «САН ІНБЕВ УКРАЇНА» відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на зазначені джерела шляхом опломбування (опечатування) вказаного Державною екологічною інспекцією у Харківській області.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року адміністративний позов - задоволено частково.
Застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Приватного акціонерного товариства «Абінбев Ефес Україна» (з урахуванням зміни найменування юридичної особи на час розгляду справи судом першої інстанції) у вигляді зупинення роботи джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які розташовані на території Харківського відділення Приватного акціонерного товариства «Абінбев Ефес Україна» за адресою: вул. Роганська, 161 в м. Харкові, а саме: факелу на якому відбувається спалювання біогазу, що утворюються на очисних спорудах, вентиляційної установки В-11 кімнати витяжних шаф лабораторії, витяжної вентиляції КНС до отримання Приватного акціонерного товариства «Абінбев Ефес Україна» на Харківське відділення Приватного акціонерного товариства «Абінбев Ефес Україна» відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на зазначені джерела. В решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт зазначив, що рішення суду не відповідає критеріям щодо законності та обґрунтованості, оскільки його ухвалено при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків викладених у рішенні суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення цього спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Абінбев Ефес Україна" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
04 жовтня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Державної екологічної інспекції у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем отримано від Державної екологічної інспекції у Харківській області Акт, складений за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №19/01-04/03-06 від 29.01.2019 року, в якому, серед іншого, зазначено про те, що директор ПАТ «Абінбев Ефес Україна» відмовився від підписання Акту перевірки, у зв'язку з чим його надіслано листом.
Відповідно до Акту №19/01-04/03-06 від 29.01.2019 року, серед іншого, вказано про порушення позивачем вимог Законів України «Про охорону атмосферного повітря», «Про відходи», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Порядок ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів», затверджених постановою КМУ №1360 від 31.08.1998.
06.02.2019 відповідачем отримано від Державної екологічної інспекції у Харківській області припис від 31.01.2019 №11/03-13, складений на підставі Акта №19/01-04/03-06 від 29.01.2019 року.
Відповідно до Припису від 31.01.2019 №11/03-13, серед іншого, вимагається (п.2) забезпечити виконання п.3.1 вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 27.01.2016 №6310138200-2257; (п.3) забезпечити виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин; (п.4) здійснити контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря; (п.5) здійснювати виробничий контроль за охороною атмосферного повітря в процесі господарської та іншої діяльності інструментально-лабораторними вимірюваннями параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; (п.7) визначити склад і властивості відходів, що утворюються, а саме: відходів відпрацьованих тест-кювети, відпрацьованих конденсаторів, відходів негалогенних органічних розчинників, продукція, що повністю або частково втратила свої споживчі властивості тощо; (п.8) налагодити введення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, зокрема по відходах (продукція, що повністю або частково втратила свої споживі властивості), тари та пакувальних матеріалів тощо; (п.9) здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів; (п.10) забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації; (п.11) не допускати змішування відходів; (п.12) забезпечити професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами; (п.13) отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; (п.14) провести коригування реєстрових карт у відповідності до фактичного кількісного та якісного складу відходів, утворених у 2018 році.
Відповідач вищевказані порушення не усунув, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до пунктів "а", "е" частини першої статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства в тому числі, про охорону атмосферного повітря; надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, та здійснення контролю за їх виконанням.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно з підпунктом "г" підпункту " 2" пункту 4 вищевказаного Положення Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, зокрема щодо:
- виконання загальнодержавних, галузевих або регіональних природоохоронних програм;
- наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин;
- забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів забруднюючих речовин;
- додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря;
- додержання екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного та дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб'єктами господарювання;
-порядку провадження діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ у господарських цілях;
- надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, визначення видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря;
Згідно з пунктом 7 згаданого Положення Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин; використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел; здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря; своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок. Виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення ґрунтів, вод та інших природних об'єктів.
Статтею 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» встановлено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною п'ятою 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Відтак, виходячи із наведених норм чинного законодавства України, обов'язковою умовою для викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря є наявність спеціального дозволу.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.
Правові, організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Згідно з абзацом 3 пунктом 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставою для здійснення позапланового заходу є перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).
Згідно з частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.
Відповідно до статті 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.
Згідно з пунктом 5 розділу II Положення про Державну екологічну інспекцію у Хмельницькій області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017 №652, Інспекція звертається до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.
Відтак, до повноважень позивача належить звернення до суду з адміністративним позовом щодо зупинення діяльності відповідного суб'єкта господарювання у разі здійснення ним викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на це.
З матеріалів справи убачається, що відповідачем на підставі наказу про проведення планової перевірки, направлень про проведення планової перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Харківської області проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання - ПАТ «Абінбев Ефес Україна»» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
За результатом вказаної перевірки у присутності керівника суб'єкта господарювання - генерального директора Хренова Д.Ю., директора Харківського відділення Сидорено В.М., відповідачем складено акт від 29.01.2019 № 19/01-04/03-06.
У зазначеному акті міститься запис, що директор Позивача від підписання відмовився, у зв'язку з чим акт надіслано листом.
У зазначеному акті № 19/01-04/03-06 від 29.01.2019, серед іншого, зафіксовано порушення позивачем вимог Законів України «Про охорону атмосферного повітря», «Про відходи», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Порядок ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів», затверджених постановою КМУ № 1360 від 31.08.1998.
06.02.2019 позивачем отримано від Державної екологічної інспекції у Харківській області припис від 31.01.2019 № 11/03-13, складений на підставі акта № 19/01-04/03-06 від 29.01.2019.
Відповідно до припису від 31.01.2019 № 11/03-13, від Позивача серед іншого, вимагається:
1) забезпечити виконання п.3.1 вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 27.01.2016 № 6310138200-2257 (п.2);
2) забезпечити виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин (п.3);
3) здійснити контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря (п.4);
4) здійснювати виробничий контроль за охороною атмосферного повітря в процесі господарської та іншої діяльності інструментально-лабораторними вимірюваннями параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел та ефективності роботи газоочисних установок (п.5);
5) визначити склад і властивості відходів, що утворюються, а саме: відходів відпрацьованих тест-кювети, відпрацьованих конденсаторів, відходів негалогенних органічних розчинників, продукція, що повністю або частково втратила свої споживчі властивості тощо (п. 7);
6) налагодити введення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, зокрема по відходах (продукція, що повністю або частково втратила свої споживі властивості), тари та пакувальних матеріалів тощо (п. 8);
7) здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів (п. 9);
8) забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації (п. 10);
9) не допускати змішування відходів (п. 11);
10) забезпечити професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами (п.12);
11) отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (п.13);
12) провести коригування реєстрових карт у відповідності до фактичного кількісного та якісного складу відходів, утворених у 2018 році (п.14).
Також колегією суддів встановлено, що законність припису та його вимог, на підставі якого позивач звернувся з даним позовом, встановлено рішенням суду у справі 640/7050/19.
Частиною 1 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
В обґрунтування незаконності рішення суду першої інстанції апелянт зазначає про наявність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №6310138200-5201 від 16.09.2019 року.
З даного приводу колегія суддів зазначає, що відповідачем, в ході розгляду справи, дійсно отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №6310138200-5201 від 16.09.2019 року, однак з зазначеного дозволу не можливо встановити чи входить до нього: факел на якому відбувається спалювання біогазу, що утворюються на очисних спорудах; вентиляційна установка В-11 кімнати витяжних шаф лабораторії; витяжна вентиляція КНС.
Також, колегія суддів звертає увагу, що зазначений дозвіл отримано вже після звернення Інспекцією до суду з позовною заявою про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).
Більш того, відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб'єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.
Однак, з матеріалів справи убачається, що зазначене повідомлення на адресу Інспекції від позивача не надходило.
Відтак, колегія суддів звертає увагу, що належним, допустимим та достатнім доказом усунення порушення в частині охорони атмосферного повітря є акт перевірки з висновками про відсутність порушень, який може дійсно свідчити про такий факт, оскільки у спірних правовідносинах саме контролюючий орган наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення наявності або відсутності порушень відповідачем у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Однак такий акт в матеріалах справи відсутній.
При цьому, суд звертає увагу, що опломбування (опечатування) є в свою чергу відповідним клопотанням про приведення вказаних вище заходів реагування у дію, тобто способом виконання вказаного рішення, у задоволені якого суд відмовляє.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість вимог позивача, що зумовлює необхідність їх часткового задоволення.
При цьому суд зауважує, що заходи, застосування яких вимагає позивач, не є санкціями за своєю правовою природою, мають тимчасовий характер і є заходами реагування у сфері господарської діяльності на виявлені порушення вимог законодавства, дія яких може бути припинена при усуненні таких порушень.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на викладене у сукупності, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311,315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Абінбев Ефес Україна» залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 12.11.2021р.)