Справа № 640/13578/20
11 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Шевченко Е.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Апарату Верховної Ради України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2021 року, суддя Іщук І.О., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Апарату Верховної Ради України про зобов'язання Управління справами Апарату Верховної Ради України нарахувати, з урахуванням коригування на коефіцієнт підвищення, та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за 35 календарних днів невикористаної оплачуваної відпустки за період 12.12.2012 - 27.11.2014; зобов'язання Управління справами Апарату Верховної Ради України нарахувати, з урахуванням коригування на коефіцієнт підвищення, та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за 106 календарних днів невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за період 28.11.2014 - 29.08.2019; зобов'язання Управління справами Апарату Верховної Ради України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 30.08.2019 по день фактичного розрахунку.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу при звільненні компенсацію за невикористану відпустку відповідач не виплатив, не провів коригування на коефіцієнт підвищення при здійсненні розрахунків розміру заборгованості перед позивачем. Крім цього, позивач вважає, що оскільки компенсація невикористаної відпустки була неправомірно невиплачена, то у відповідності до ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Зобов'язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за 35 календарних днів невикористаної оплачуваної відпустки за період 12.12.2012 - 27.11.2014, відповідно до вимог законодавства та з урахуванням висновків суду у цій справі.
Зобов'язано Апарат Верховної Ради України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5; код ЄДРПОУ 20064120) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за 106 календарних днів невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за період 28.11.2014 - 29.08.2019 відповідно до вимог законодавства та з урахуванням висновків суду у цій справі.
Зобов'язано Апарат Верховної Ради України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5; код ЄДРПОУ 20064120) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 30.08.2019 по дату прийняття рішення у даній справі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Апарат Верховної Ради України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2020 року замінено первісного відповідача у справі № 640/13578/20 Управління справами Апарату Верховної Ради України на належного - Апарат Верховної Ради України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , працювала помічником-консультантом народного депутата України VІІ-VШ скликання ОСОБА_2 з 2012 по 2019 роки.
На підставі подання народного депутата України ОСОБА_2 та заяви ОСОБА_1 було видано Розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України № 6435 від 28 грудня 2012 року про зарахування ОСОБА_1 з 13 грудня 2012 року на посаду помічника- консультанта народного депутата України ОСОБА_2 на час його депутатських повноважень без поширення дії Закону України "Про державну службу", встановлено заробітну плату в сумі 20 000 грн. наа місяць.
На підставі подання народного депутата України ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 було видано Розпорядження Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України № 4073 від 26 березня 2013 р. про переведення ОСОБА_1 з 01 березня 2013 року на посаду помічника-консультанта народного депутата ОСОБА_2 на час його депутатських повноважень з поширенням дії Закону України "Про державну службу", встановлено заробітну плату в сумі 9 500 грн. на місяць.
На підставі подання народного депутата України ОСОБА_2 та заяви ОСОБА_1 було видано Розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України № 7793 від 09 грудня 2014 року про зарахування ОСОБА_1 з 28 листопада 2014 року на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 на час його депутатських повноважень з поширенням дії Закону України "Про державну службу", встановлено заробітну плату в сумі 12 218 грн. на місяць.
На підставі подання народного депутата України ОСОБА_2 та заяви ОСОБА_1 та копії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 від 08 червня 2016 року було видно Розпорядження Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України № 2889-к від 18 серпня 2016 року про зміну прізвища ОСОБА_1 помічника-консультаната народного депутата України ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .
На підставі подання народного депутата України ОСОБА_2 та заяви ОСОБА_1 було видано Розпорядження Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України № 2902-к від 25 серпня 2016 р. про переведення ОСОБА_1 з 06 вересня 2016 року на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 на час його депутатських повноважень без поширення дії Закону України "Про державну службу", залишити раніше встановлену заробітну плату.
Позивачу була надана відпустка з 07 вересня 2016 року по 29 червня 2019 року для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі подання народного депутата ОСОБА_2 та заява ОСОБА_1
15 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до народного депутата України ОСОБА_2 з проханням вважати її такою, що приступила до роботи з 01 грудня 2017 року на неповний робочий день. Відповідно на підставі вказаної заяви та подання народного депутата України було видано Розпорядження Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України № 1856-к від 29 листопада 2017 року про припинення відпустки.
Розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України № 197 - к від 09 лютого 2018 року ОСОБА_1 було переведено з 01 лютого 2018 року на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 на час його депутатських повноважень (патронатна служба) на повний робочий рень та встановлено заробітну плату в сумі 10 175 грн. на місяць. Підстава: подання народного депутата України ОСОБА_2 та заява ОСОБА_1 .
Розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України № 1305-к від 27.08.2019 р. помічників-консультантів народних депутатів України VIII скликання Верховної Ради України, повноваження яких достроково припинено, звільнено із займаних посад 29.08.2019 р. у зв'язку із закінченням строкового трудового договору. У Розпорядженні також зазначено: провести виплату компенсації за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки згідно статті 19 Закону України "Про відпустки" у межах наявної економії фонду оплати праці помічників-консультантів народного депутата України відповідно до статті 34 Закону України "Про статус народного депутата України".
Відповідно до листа Першого заступника керуючого справами Управління справами Апарату Верховної Ради України № 15/14-2020/133735 від 13.08.2020 р. станом на дату звільнення, тобто на 29.08.2019 р., розмір місячного фонду, що використовувався на оплату праці помічників-консультантів народного депутата України ОСОБА_2 , складав 48 025 грн. 00 коп., який було розподіллено повністю. Крім того, в березні та липні 2019 року за рахунок економії фонду оплати праці ОСОБА_1 була нарахована та виплачена премія в розмірі 7 000 грн. 00 коп. та 6 575 грн. 00 коп.
Відповідно до розрахункового листка за листопад 2014 року було нараховано - 21 268 грн., за листопад 2015 року - 65 570,00 грн., за листопад 2016 року - 49 847,87 грн., за листопад 2017 року - 1 600,00 грн., за листопад 2018 року - 157 797,50 грн., за листопад 2019 року позивачці було всього нараховано 186 077 грн. 05 коп.
Позивачем було подано на адресу Керівника Апарату Верховної Ради України заяву від 29.01.2020 про виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період роботи з 2012 по 2019 роки, оскільки, за період роботи в якості помічника-консультанта народного депутата України VII- VIII скликання залишились невикористані дні оплачуваної відпустки: за період 12.12.2012 - 27.11.2014 - у кількості 35 календарних днів; за період 28.11.2014 - 29.08.2019 - у кількості 106 календарних днів.
Листом від 20.02.2020 № 15/26-446 (42996) Відповідач повідомив, що на момент звільнення (станом на 27 листопада 2014 року та 29 серпня 2019 року) економія фонду оплати праці помічників-консультантів народного депутата України ОСОБА_2 була відсутня.
Не погоджуючись із таким рішенням позивач звернулась із зазначеним позовом до суду.
Надаючи оцінку праовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата» «Про статус народного депутата України» народний депутат може мати до тридцяти одного помічника-консультанта, правовий статус і умови діяльності яких визначаються цим та іншими законами та прийнятим відповідно до них Положенням про помічника-консультанта народного депутата, яке затверджується Верховною Радою України.
Помічники-консультанти народного депутата працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах.
Помічники-консультанти народного депутата перебувають у штаті державних підприємств, установ, організацій або за заявою народного депутата прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до виконавчих комітетів відповідного органу місцевого самоврядування, а у містах Києві та Севастополі до секретаріатів міських рад.
На чотирьох помічників-консультантів народного депутата поширюється дія Закону України "Про державну службу", їм присвоюється не вище ніж сьомий ранг державного службовця четвертої категорії, вони прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України або до виконавчих апаратів органів місцевого самоврядування.
Помічники-консультанти народного депутата, які працюють у місті Києві за строковим трудовим договором на постійній основі, але не є державними службовцями, також можуть прикріплюватися для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України.
Помічник-консультант народного депутата звільняється з попереднього місця роботи в порядку переведення в зазначений у його заяві і поданні народного депутата строк.
Народний депутат самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів Постановою Верховної Ради України; здійснює їх підбір, розподіляє обов'язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів.
Народний депутат має право у межах загального фонду, виділеного йому для оплати праці помічників-консультантів та не використаного ним для цієї мети, сплачувати визначені договорами чи угодами роботи, послуги, пов'язані із здійсненням депутатських повноважень.
Помічник-консультант народного депутата України працює за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах.
Помічники-консультанти народного депутата України перебувають у штаті державних підприємств, установ, організацій або за заявою народного депутата України прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до виконавчих комітетів відповідного органу місцевого самоврядування, а у містах Києві та Севастополі - до секретаріатів міських рад.
Пунктами 3,4 статті 1.1 Положення про помічника-консультанта народного депутата, затвердженого постановою ВР України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР визначено, що помічник-консультант народного депутата України працює за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах.
Помічники-консультанти народного депутата України перебувають у штаті державних підприємств, установ, організацій або за заявою народного депутата України прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до виконавчих комітетів відповідного органу місцевого самоврядування, а у містах Києві та Севастополі - до секретаріатів міських рад.
Відповідно до ч.1, ч. 2 статті 4.1 Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір загального фонду оплати праці помічників-консультантів народного депутата України встановлюється Верховною Радою України. У межах загального фонду, встановленого йому для оплати праці помічників-консультантів, народний депутат України самостійно: визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах; здійснює розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів, що не може бути нижчим за встановлену законом мінімальну заробітну плату; надає помічникам-консультантам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Отже, всі виплати що виникають з трудових правовідносин, в тому числі матеріальна допомога на оздоровлення та грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної та додаткової відпустки здійснюються Апаратом Верховної Ради України з загального фонду оплати праці помічників-консультантів народного депутата України, розмір якого щорічно встановлюється Верховною Радою України.
Із матеріалів справи вбачається, що на підставі подання народного депутата України ОСОБА_2 та заяви ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) видано розпорядження керівника Апарату ВР України №6435 від 28 грудня 2012 року про зарахування позивачки з 13.12.2012 року на посаду помічника-консультанта народного депутата ОСОБА_2 на час його депутатських повноважень без поширення повноважень «Про державну службу» та встановлено зарплату в розмірі 20 000 грн на місяць.
Згідно подання народного депутата та заяви позивачки 26 березня 2013 року видано Апаратом ВР України розпорядження №4073, яким встановлено заробітну плату в розмірі 9500 грн.
09 грудня 2014 року на підставі подання зазначеного народного депутата та заяви позивачки видано розпорядження керівника Апарату ВР України №7793 про зарахування ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) на посаду помічника-консультанта народного депутата ОСОБА_2 на час його депутатських повноважень з поширенням дії Закону України «Про державну службу», встановлено зарплату в сумі 12 218 грн на місяць.
На підставі подання народного депутата та заяви ОСОБА_1 видано розпорядження Першого заступника керівника Апарату ВР України №2902-к від 25 серпня 2016 про переведення ОСОБА_1 з 06 вересня 2016 на посаду помічника-консультанта на час повноважень народного депутата без поширення дії Закону України «Про державну службу» та залишено раніше встановлену зарплату.
З 07 вересня 2016 по 29 червня 2019 позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною.
15.11.2017 року позивачка звернулась до народного депутата України ОСОБА_2 з проханням вважати її такою, що приступила до роботи з 01 грудня 2017 року на неповний робочий день. На підставі заяви та подання народного депутата видано розпорядження Першого заступника керівника Апарату ВР України №1856-к від 29 листопада 2017 про припинення відпустки.
Розпорядженням Аапарату ВР України №197-к від 09 лютого 2018 ОСОБА_1 переведено з 01 лютого 2018 на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 на час його депутатських повноважень (патронатна служба) на повний робочий день та встановлено зарплату 10 175 грн.
Розпорядженням Апарату ВР України №1305-к від 27.08.2019 помічників-консультантів народних депутатів України УІІІ скликання ВР України, повноваження яких достроково припинено, звільнено із займаних посад 29.08.2019 у зв'язку із закінченням строкового трудового договору.
Згідно зазначеного розпорядження вказано про проведення виплати компенсації за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки згідно ст. 19 Закону України «Про відпустки» у межах наявної економії фонду оплати праці помічників-консультантів народного депутата відповідно до ст. 34 Закону «Про статус народного депутатат».
Як убачається з листа Першого заступника керуючого справами Управління справами Апарату ВР України від 13.08.2020 №15/14-2020/133735/133735 станом на день звільнення 29.08.2019 розмір місячного фонду, що використовувався на оплату праці помічників-консультантів народного депутата ОСОБА_2 складав 48 025 грн, який було повністю розподілено.
У березні та липні 2019 за рахунок економії фонду оплати праці ОСОБА_1 нарахована та виплачена премія 7000 грн та 6 575 грн.
Згідно розрахункового листа за листопад 2014 року нараховано позивачці 21 268 грн; за листопад 2015року 65 570 грн; за листопад 2016 року 49 847,87 грн; за листопад 2017 року 1600 грн, за листопад 2018 року 157 797,50 грн.
Таким чином, розрахунок з позивачкою був проведений у повному обсязі в межах фонду оплати праці помічника-консультанта, яка працювала у штаті народного депутата України ОСОБА_2 .
Згідно Положення про Апарат Верховної Ради України до складу Апарату входять його структурні підрозділи: головні управління, управління, відділи, секретаріати Голови Верховної Ради України та його заступників, секретаріати комітетів Верховної Ради України, спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації, секретаріати зареєстрованих депутатських фракцій і груп, інші структурні підрозділи.
Як встановлено колегією суддів, позивачка не була працівником Апарату Верховної Ради України у 2012-2019 роках та перебувала у трудових відносинах відповідно до статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України».
Вивільнення позивачки відбулось внаслідок закінчення повноважень народного депутата, а не внаслідок ліквідації, реорганізації або перепрофілювання установи (організації) скорочення чисельності або штату, а тому відсутні підстави для вирішення питання стягнення компенсації за неви користані відпустки за рахунок Апарату Верховної Ради України.
Суд належної оцінки правовідносинам, що виникли між сторонами, не надав, під час ухвалення рішення неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права та прийшов до помилкового висновку про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці компенсацію за невикористані дні відпустки, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а тому таке рішення є незаконним та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищезазначені правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення від 23 червня 2021 року з помилковим застосуванням норм матеріального права та з порушення норм процесуального права, а тому рішення Окружного адміністративного суду м. Києва підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Апарату Верховної Ради України задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Апарату Верховної Ради України про зобовязання вчинити дії повіністю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.