10 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/8344/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, (суддя суду першої інстанції Кадникова Г.В.), прийняту в порядку письмового провадження в м. Дніпро, в адміністративній справі №160/8344/20 за позовом Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування постанову ,-
21 липня 2020 року Акціонерне товариство «Дніпровська теплоелектроцентраль» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2020 р. №0045665530, винесене на підставі Акту від 01.06.2020 р. №35620/04-36-55-30/00130820 “Про результати камеральної перевірки АТ “Дніпровська теплоелектроцентраль” з питань порушення термінів сплати (перерахування) орендної плати за земельні ділянки”.
В обґрунтування позовних вимог АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» зазначено, що працівниками Головного управління ДПС у Дніпропетровській області ( далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач) була проведена камеральна перевірка АТ “Дніпровська теплоелектроцентраль” з питань порушення термінів сплати (перерахування) орендної плати за земельні ділянки, за результатами якої складено акт від 01.06.2020 №35620/04-36-55-30/00130820. На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2020 №0045665530. Позивачем зазначено, що камеральну перевірку здійснено 01.06.2020, тобто з порушенням строків визначених ст.76 ПК України, та без посилання в акті на норми ст.102 ПК України, що свідчить про необґрунтованість її проведення, а відтак безпідставності встановлення нею фактичних даних та відсутності правових наслідків у формі складання податкового повідомлення-рішення № 0045665530 від 30.06.2020 за податковими зобов'язаннями за 2013 рік по яких минув строк 1095 днів. Окрім того, позивачем зазначено, що після відкриття справи про банкрутство у контролюючого органу відсутні підстави нараховувати штрафні санкції за несвоєчасну сплату відповідного податку до закінчення дії мораторію. Позивач вважає, що прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 30.06.2020 №0045665530 є неправомірним та підлягає скасуванню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2020 р. №0045665530. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем було сплачено грошові зобов'язання з орендної плати за землю у строк встановлений законом, у зв'язку з чим, податковим органом було нараховано позивачу штрафні санкції за відповідне прострочення. Також, позивач зазначає, що перевірку дотримання позивачем строку сплати зобов'язань було проведено в червні 2020 року та відповідно в черні 2020 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, вказане зумовлено тим, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 року було розпочато процедуру банкрутства у відношенні позивача та введено в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів. На період дії мораторію відповідач був позбавлений можливості застосувати до позивача штрафні санкції, однак після закриття справи про банкрутство 13.11.2018 року, відповідач вправі проводити перевірки та застосовувати штрафні санкції за несвоєчасну проплату. Відповідач зазначає, що в силу приписів ст. 102.3 ПК України, перебіг строк давності на визначення позивачу штрафних санкцій було зупинено, відтак податкове повідомлення - рішення в даному випадку прийняте із дотриманням вимог Закону.
Від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що його представник бере участь в іншому судовому засіданні.
Колегія суддів, порадившись на місці вирішила відмовити в задоволенні означеного клопотання, оскільки воно не підтверджено належними та допустимими доказами, крім того, на думку суду відповідач не був позбавлений можливості направити для участі у справі іншого представника.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку дослідженим судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області була проведена камеральна перевірка АТ “Дніпровська теплоелектроцентраль” з питань порушення термінів сплати (перерахування) орендної плати за земельні ділянки, результати якої оформлені актом від 01.06.2020 №35620/04-36-55-30/0013820 (далі - Акт).
Згідно з висновками Акту, перевіркою АТ “Дніпровська теплоелектроцентраль” своєчасності сплати за податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9007855974 від 19.02.2013 та №1500014927 від 20.02.2015 встановлено порушення п.287.3 ст.287 ПК України, в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки по податковим деклараціям.
На підставі висновків Акту прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Ш” № 0045665530 від 30.06.2020 про застосування штрафних санкцій з орендної плати з юридичних осіб (18010600) на суму 129'840грн. 33 коп.
При цьому, вбачається, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 у справі №904/10198/15 порушено провадження у справі про банкрутство “Дніпровська теплоелектроцентраль” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2018 у справі № 904/10198/15 мораторій на задоволення вимог кредиторів скасовано.
За висновками Акту сплата податкових зобов'язань за деклараціями 2013 та 2015 років відбулася 04 та 05 лютого 2020, що мало наслідком прострочення своєчасного внесення плати за землю, з 13.11.2018 до дати фактичного погашення.
На виконання ухвали суду Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено звірку сплачених АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» коштів, сплачених в рахунок податкового боргу з орендної плати за землю протягом 2016 року.
Вважаючи податкове повідомлення - рішення протиправним позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення про нарахування штрафних санкцій прийняте відповідачем поза межами строку визначеного ст. 102 ПК України, відтак воно підлягає скасуванню в судовому порядку.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 54.1 ст.54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеним цим Кодексом.
Згідно пункту 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно достатті 95 цього Кодексуабо за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно абзацу 6 пункту 17 розділу II Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р.за № 751/28881, облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.
Згідно пункту 131.2 статті 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Згідно пункту 126.1статті 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу: -при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, сплата заборгованості за декларацією №9007855974 від 19.02.2013 (за період з 18.05.2013 по 30.01.2014) повинна була відбутися на умовах, визначених постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, якою адміністративний позов Прокурора Заводського району м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про стягнення коштів за податковим боргом задоволено.
Визначено стягнути кошти Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (ЄДРПОУ 00130820) з рахунків у банках, обслуговуючих Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (ЄДРПОУ 00130820) у розмірі податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 1'180'162 (один мільйон сто вісімдесят тисяч сто шістдесят дві) грн. 80 коп.
Визначено відстрочити виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 у справі №804/5420/14 до 01 листопада 2014 року.
Визначено розстрочити виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 у справі № 804/5420/14 строком з листопада 2014 року по жовтень 2016 року (включно), щомісячно рівними частинами у розмірі 49'173грн. 45коп.
Відповідно до підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до приписів пункту 32.1 статті 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.
Згідно підпункту 32.2, 32.3 статті 32 ПК України зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.
Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.
Статтею 87 ПК України визначено джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.
Частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року) визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.
Суд вважає, що в контексті спірних правовідносин процедура виконання судового рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами Податкового кодексу України, при цьому порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 ПК України.
Зі змісту наведених законодавчих норм можна зробити висновок, що відстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов'язань. А відтак відстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.
Суд звертає увагу, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.
Разом з цим, постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.
Таким чином, судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.
Така правова позиція узгоджена з позицією Верховного Суду викладеної в постановах від 20 лютого 2020 року в справі №819/441/16, від 29.01.2019 року в справі № №820/495/18.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладенона контролюючі органи.
Відповідно до п.п 75.1.1. п.75.1 ст.75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних систем електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а такої Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизнихдженої сумии накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узго| суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
За змістом ст.76 ПК України (в редакції станом на день перевірки) - камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
В свою чергу пунктом 102.1. ст.102 ПК України зазначено, що Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 цього ж Кодексу, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до п.286.2 ст.286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до п.285.1 ст.285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Згідно з п.285.2 ст.285 ПК України, базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до п.287.1 ст.287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до п 287.3 ст.287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Як визначено в акті камеральної перевірки, граничні строки оплати податкових зобов'язань по орендній платі за землю за податковими деклараціями, а саме: за 2015 рік від 20.02.2015 року №1500014927 - настали в 30.05.2015 року, 30.06.2015 р.30.07.2015 р. за 2013 рік від 19.02.2013 року №9007855974 - настали 30.09.2013 р. та 30.10.2013 р., 19.02.2013 р.;
Однак, як сплата узгоджених податкових зобов'язань повинна була відбутися у вказані строки, так і визначення своєчасності цієї сплати мала відбутися із дотриманням п.102.1 ст.102 ПК України.
Однак, в порушення вимог ст. 102 ПК України, відповідачем було застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату позивачем податкових зобов'язань, поза межами 1095 денного строку, який обліковується з граничної дати сплати зобов'язання. Визначеної ПК України.
При цьому, відповідач як у відзиві на адміністративний позов так і в апеляційній скарзі зазначає, що строк на застосування штрафних санкцій за порушення строку оплати зобов'язання не сплинув, а був зупинений в силу приписів ст. 102.3 ПК України, оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2015 року був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, таким чином в силу приписів Закону до 13.11.2018 року відповідач не мав можливості проводити перевірку позивача та застосовувати до нього штрафних санкцій.
Відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 порушено провадження у справі № 904/10198/15 про банкрутство ПрАТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон №2343) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов 'язань та зобов 'язань щодо сплати податків і зборів (обоє 'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Частиною третьою статті 19 Закону №2343 встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;
забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;
не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Частиною п'ятою статті 19 Закону №2343 застережено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ні норми закону, ні ухвали від 17.12.2015 не встановили заборони на проведення перевірки своєчасності сплати податкових зобов'язань, що не дає підстав вважати про можливість застосування п.102.3 ст.102 ПК України.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль».
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його скасування - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 року в адміністративній справі №160/8344/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай