11 листопада2021 року м. Київ
Унікальний номер справи № 375/1390/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/11276/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Пікуль А.А.,Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 31 травня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Чорненької О.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області «Рокитнянська багатопрофільна лікарня» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
У листопаді 2020 року позивач звернулася до суду з зазначеною позовною заявою, в якій просила:
- визнати незаконним наказ КНП Рокитянської районної ради Київської області «Рокитнянська центральна районна лікарня» № 46 від 22 липня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з 31 липня 2020 року з посади лікаря-інтерна за спеціальністю «Акушерство та гінекологія»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-інтерна за спеціальністю «Акушерство та гінекологія» у КНП Рокитянської районної ради Київської області «Рокитнянська центральна районна лікарня»;
- стягнути з КНП Рокитянської районної ради Київської області «Рокитнянська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 серпня 2020 року до дня поновлення на роботі (а.с. 1-4).
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що після закінчення Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова та отримавши диплом спеціаліста по спеціальності «Лікувальна справа» з'явилася до КНП Рокитянської районної ради Київської області «Рокитнянська центральна районна лікарня» роботи на посаді лікаря-невролога. Проте, з'ясувалось, що відсутня вакантна посада лікаря-невролога, відтак, зарахувати її на інтернатуру за спеціальністю «Неврологія» виявилось неможливим. 11 серпня 2017 року за згодою Міністерства охорони здоров'я України було змінено місце її призначення на роботу з посади лікаря-невролога на посаду лікаря-акушера-гінеколога КНП Рокитянської районної ради Київської області «Рокитнянська центральна районна лікарня». Відповідно до пункту 1.1 наказу директора Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації № 283-н від 22 серпня 2017 року, ОСОБА_1 мали зарахувати на посаду лікаря-інтерна з 01 серпня 2017 року, а після закінчення інтернатури перевести на посаду лікаря-акушера-гінеколога. Проте на посаду лікаря-інтерна її було зараховано лише 01 вересня 2017 року, а після закінчення інтернатури 26 червня 2020 року її так і не було переведено на посаду лікаря-акушера-гінеколога.
Зазначала, що з квітня 2020 року їй перестали виплачувати заробітну плату, мотивуючи таке порушення трудового законодавства переходом фінансування лікарів-інтернів через Національну службу здоров'я України. Разом з цим, адміністрація лікувального закладу змусила її 19 травня 2020 року написати заяву з проханням про припинення оплати праці до вирішення питання фінансування та відмовитись від претензій до керівництва лікувального закладу з цього приводу. З 02 липня 2020 року питання щодо оплати праці лікарям-інтернам було вирішено, але заробітну плату їй так і не почали виплачувати.
З огляду на ситуацію, яка склалась, щоб вирішити питання з її переводом на посаду лікаря-акушера та отримати заробітну плату, яку їй заборгували, позивач була змушена написати заяву про звільнення з посади лікаря-інтерна. Проте наказом № 64 від 22 липня 2020 року її було звільнено з посади лікаря-інтерна з 31 липня 2020 року та не проведено розрахунку при звільненні (а.с.1-19).
У лютому 2021 року директор КНП Рокитнянської районної ради Київської області «Рокитнянська центральна районна лікарня» подав заперечення проти позову, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Зазначав, що 31 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до адміністрації КНП Рокитнянської районної ради Київської області «Рокитнянська центральна районна лікарня» із заявою про зарахування її на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю «Акушерство та гінекологія». Відповідно до поданої заяви було видано наказ № 78 від 01 вересня 2017 року «Про зарахування на посаду», відповідно до якого ОСОБА_1 зараховано на посаду лікаря-інтерна з акушерства та гінекології з 01 вересня 2017 року.
Вказував, що при призначенні на посаду з позивачем було укладено угоду № 1 від 01 вересня 2017 року, за якою вона мала після інтернатури відпрацювати за спеціальністю в КНП Рокитнянської районної ради Київської області «Рокитнянська центральна районна лікарня» не менше 3 років. Проте лікар-інтерн ОСОБА_1 20 липня 2020 року написала заяву про звільнення за власним бажанням з 31 липня 2020 року та не відпрацювала три роки, чим порушила умови договору. В день звільнення ОСОБА_1 було видано належним чином оформлену трудову книжку та з нею проведені розрахунки.
Окрім того, що у 2020 році на балансі відповідача не було цільових коштів, виділених з державного бюджету для оплати праці лікарям-інтернам та останніх про це було проінформовано. Лікарі-інтерни не виявили претензій до адміністрації лікарні та написали заяву про припинення оплати праці на період вирішення питання щодо фінансування та оплати праці лікарям-інтернам (а.с. 31-33).
У квітні 2021 року представник відповідача - адвокат Іллінський О.В. подав до суду заяву, у якій повідомив, що рішенням Рокитнянської селищної ради Київської області № 80 від 05 лютого 2021 року було змінено засновника та найменування відповідача на КНП Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області «Рокитнянська багатопрофільна лікарня» (а.с. 53-64).
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 31 травня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області «Рокитнянська багатопрофільна лікарня» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено (а.с. 104-114).
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 24 червня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Капустін В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву (а.с. 119-123).
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо відсутності факту примушування ОСОБА_1 подати заяву про звільнення, оскільки послідовність дій відповідача, зокрема, невиплата протягом 4 місяців заробітної плати, примушування до написання заяви про відмову від заробітної плати, не переведення на посаду лікаря-спеціаліста після закінчення інтернатури та невідкладне видання наказу про звільнення вказує на те, що відповідачем були створені такі умови для ОСОБА_1 , що іншого виходу, ніж написати заяву про звільнення, не було. Крім того, вказував, що відповідач не мав права звільняти ОСОБА_1 за ст. 38 КЗпП України, яка передбачає розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, оскільки повинен був перевести її на посаду лікаря-спеціаліста. Також зазначав, що судом було проігноровано те, що відповідач у запереченнях проти позову зазначив неправдиву інформацію щодо дотримання ним строків проведення розрахунків з позивачем, який відбувся не 31 липня 2020 року, а 15 грудня 2020 року (а.с. 119-124).
У відзиві на апеляційну скаргу директор КНП Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області «Рокитнянська багатопрофільна лікарня» Ігнатьєв С.Л. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , посилаючись на те, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначав, що звернення чи заява від ОСОБА_1 про поновлення на роботі до медичного закладу не надходили та примусу на звільнення ОСОБА_1 в медичному закладі не було. Також вказував, що заяву про звільнення позивач подала 20 липня 2020 року, якою просила звільнити її з роботи 31 липня 2020 року та у вказаний період мала право подати заяву про відкликання заяви про звільнення з роботи за власним бажанням. Проте ОСОБА_1 протягом 11 днів роботи залишила роботу та, по закінченню її останнього робочого дня, забрала у кадровій службі підприємства належним чином оформлену трудову книжку, що вказує на те, що заява про звільнення була написана обдумано та свідомо. Згідно розрахунку позивачу була виплачена заробітна плата повністю (а.с. 143-146).
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала письмові пояснення, в яких зазначила, що з огляду на строковість трудового договору звільнити її до закінчення інтернатури (до 26 червня 2020 року) можливо було лише за ст. 39 КЗпП України, яка регулює розірвання строкового трудового договору. Тому написана нею 20 липня 2020 року заява про звільнення є нікчемною і не могла потягнути за собою жодних юридичних наслідків, оскільки позивач вже була не інтерном. Отже, відповідач не мав права звільнити її за ст. 38 КЗпП України, а повинен був перевести її на посаду лікаря-спеціаліста (а.с. 156-157).
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , її представник - адвокат Капустін В.В. підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити.
Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені телефонограмами та на зазначені ними адреси електронної пошти із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень, тобто належним чином, про що у справі є докази. Директор КНП Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області «Рокитнянська багатопрофільна лікарня» - Ігнатьєв С.Л. направив до апеляційного суду письмову заяву в якій просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги(а.с. 164-170).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 у 2017 році закінчила Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова та здобула кваліфікацію: ступінь вищої освіти - спеціаліст, спеціальність «Лікувальна справа», професійна кваліфікація - лікар, що підтверджується дипломом спеціаліста НОМЕР_1 від 24 червня 2017 року (а.с. 7).
30 березня 2017 року директором Департаменту управління персоналом та кадрової політики Міністерства охорони здоров'я України видано направлення ОСОБА_1 на роботу № 62, відповідно до якого ОСОБА_1 направляється у розпорядження Рокитнянської ЦРЛ, Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації для роботи на посаді лікаря-невропатолога, дата прибуття 01 серпня 2017 року (а.с. 8).
Відповідно до інформації, наданої КНП Рокитянської районної ради Київської області «Рокитнянська центральна районна лікарня» в листі№ 1291 від 24 липня 2017 року директору Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 неможливо зарахувати в інтернатуру за спеціальністю «Неврологія» у зв'язку з відсутністю вакантних посад лікаря-невролога у закладі. Заявка на посаду лікаря-невролога не подавалась більше 10 років (а.с. 9).
Директором Департаменту управління персоналом та кадрової політики Міністерства охорони здоров'я України від 11 серпня 2017 року № 11.2-10/21538, направлено до Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації та Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова лист «Про зміну місця призначення на роботу». Відповідно до зазначеного листа, враховуючи клопотання Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації, за результатами розгляду документів, відповідно до пункту 25 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1997 року № 367, Департамент управління персоналом та кадрової політики Міністерства охорони здоров'я України не заперечує щодо зміни місця призначення на роботу ОСОБА_1 з посади лікаря-невролога Комунального медичного закладу Рокитнянської районної ради Київської області «Рокитнянська центральна районна лікарня» на посаду лікаря-акушера-гінеколога цієї ж лікарні (а.с. 10).
Відповідно до наказу директора Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації № 283-н від 22 серпня 2017 року «Про працевлаштування ОСОБА_1 », наказано зарахувати на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності «Акушерство та гінекологія» КМЗ РРР КО «Рокитнянська ЦРЛ» з 01 серпня 2017 року. Оплату проводити на підставі табелів обліку використання робочого часу. Після закінчення інтернатури ОСОБА_1 перевести на посаду лікаря-акушера-гінеколога КМЗ РРР КО «Рокитнянська ЦРЛ» для відпрацювання трьох років. Визначено базою заочної частини інтернатури КЗКОР «Київський обласний центр охорони здоров'я матері і дитини» (а.с. 11).
31 серпня 2017 року ОСОБА_1 написала заяву на ім'я в.о. головного лікаря Рокитнянської ЦРЛ Жарко В.П. про зарахування її на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю «Акушерство та гінекологія» з 01 вересня 2017 року (а.с. 37).
На підставі зазначеної заяви та наказу директора Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації № 283-н від 22 серпня 2017 року «Про працевлаштування ОСОБА_1 » видано наказ № 78 від 01 вересня 2017 року «Про зарахування на посаду», яким ОСОБА_1 зараховано на посаду лікаря-інтерна з акушерства та гінекології з 01 вересня 2017 року (а.с. 38).
01 вересня 2017 року між КМЗ Рокитнянської районної ради Київської області «Рокитнянська центральна районна лікарня» та лікарем-інтерном з акушерства та гінекології ОСОБА_1 було укладено угоду № 1 «Про відпрацювання в КМЗ «Рокитнянська ЦРЛ» після закінчення навчання в інтернатурі», відповідно до якого ОСОБА_1 мала відпрацювати за спеціальністю не менше 3 років після закінчення навчання в інтернатурі (а.с. 39-40).
Цією угодою також передбачено, що у разі не відпрацювання трьохрічного терміну (звільнення за власним бажанням або з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни) лікар-інтерн зобов'язується відшкодувати до місцевого бюджету вартість навчання в установленому порядку (п. 2).
19 травня 2020 року лікарем-інтерном за спеціальністю «Акушерство та гінекологія» ОСОБА_1 на ім'я директора КНП «Рокитнянська ЦРЛ» Ігнатьєва С.Л. написано заяву про припинення виплати їй заробітної плати до вирішення питання щодо оплати праці лікарям-інтернам у зв'язку з переходом на фінансування через Національну службу здоров'я України, що передбачено вимогами Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та Положенням про Національну службу здоров'я України. До керівництва КНП «Рокитнянська ЦРЛ» претензій не має. Просить виплатити належну їй заробітну плату після надходження коштів до бюджету (а.с. 41).
20 липня 2020 року лікарем-інтерном за спеціальністю «Акушерство та гінекологія» ОСОБА_1 на ім'я директора КНП «Рокитнянська ЦРЛ» Ігнатьєва С.Л. написано заяву про звільнення її із займаної посади за власним бажанням з 31 липня 2020 року (а.с. 42).
На підставі зазначеної заяви директором КНП Рокитнянської районної ради Київської області «Рокитнянська центральна районна лікарня» Ігнатієвим С.Л. видано наказ № 64 від 22 липня 2020 року «Про звільнення з посади». Згідно з вказаним наказом лікаря-інтерна за спеціальністю «Акушерство та гінекологія» ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП України з 31 липня 2020 року (а.с. 43).
Відповідно до довідки № 32 від 10 листопада 2020 року про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виданої ОСОБА_1 КНП «Рокитнянська центральна районна лікарня», останній нараховувалась заробітна плата з січня по квітень місяця 2020 року включно та зазначено розмір єдиного внеску для відповідної категорії застрахованих осіб, згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за вказаний період. Всього відповідно до зазначеної довідки ОСОБА_1 було нараховано 12075,24 грн. (а.с. 66).
Згідно копії виписки по рахунку ОСОБА_1 , 15 грудня 2020 року на її рахунок від КНП «Рокитнянська центральна районна лікарня» надійшли кошти у сумі 14 386,74 грн. як заробітна плата (а.с. 65).
Відповідно до довідки № 55 від 18 травня 2021 року, виданої ТОВ «Арт Дженетікс», ОСОБА_1 з 01 жовтня 2020 року і до дня надання довідки, працює лікарем акушером-гінекологом згідно до штатного розпису підприємства (а.с. 94).
Встановлено, що рішенням сесії Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області № 80 від 05 лютого 2021 року «Про зміну засновника, найменування та затвердження статуту комунального некомерційного підприємства Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області «Рокитнянська багатопрофільна лікарня», змінено засновника та найменування відповідача на КНП Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області «Рокитнянська багатопрофільна лікарня» та внесено відповідні зміни в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 55-58).
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Цей строк застосовується судом незалежно від наявності заяви відповідача про застосування такого строку.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Строки, встановлені статтею 233 КЗпП України, можуть бути поновлені лише за наявності поважних причин. При цьому поважність причин означає, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали такі причини, які можна вважати поважними.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 КЗпП України доповнено Главою XIX Прикінцеві положення, відповідно до якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У матеріалах справи відсутні докази коли позивач отримала копію наказу про звільнення або трудову книжку.
При цьому, відповідач зазначав, що видав працівникові трудову книжку в день звільнення, тобто 31 липня 2020 року.
Таким чином, передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк на звернення з заявою про вирішення трудового спору позивачем не пропущено.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Основним нормативним документом, який визначає порядок проходження інтернатури, є Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, затверджене наказом МОЗ України від 19.09.1996 № 291, чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення).
Пунктом 1.1 вищевказаного Положення передбачено, що спеціалізація (інтернатура) є обов'язковою формою післядипломної підготовки випускників усіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти, медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої їм присвоюють кваліфікацію лікаря (провізора)-спеціаліста певного фаху. Таким чином, лише після інтернатури особа зможе працювати на посаді лікаря.
Згідно з п. 3.6.2 Положення, головний лікар базової установи (закладу) охорони здоров'я, керівник закладу (підприємства) ВО «Фармація»: на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласної, Київської, Севастопольської міської держадміністрації, обласної, міст Києва та Севастополя санітарно-епідеміологічної станції, обласного, міст Києва та Севастополя ВО «Фармація» про направлення на навчання в інтернатурі випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів на базу стажування видає наказ про їх зарахування на посади лікарів (провізорів)-інтернів з певної спеціальності.
Пунктом 7.3 Положення передбачено, що заробітна плата лікарям (провізорам)- інтернам протягом всього періоду навчання сплачується за рахунок закладів (установ), в які вони зараховані лікарями (провізорами)-інтернами, або закладом (установою), з яким укладено трудовий договір у розмірі, встановленому чинним законодавством.
Підстави припинення трудового договору встановлено ст. 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу статтями 40, 41, 43, 43-1 і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) статтею 45 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що 26 червня 2020 року ОСОБА_1 отримала сертифікат № 00679 лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Акушерство та гінекологія» у зв'язку з закінчення навчання в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика(а.с. 13).
Наказом директора КНП «Рокитнянська ЦРЛ» Ігнатьєва С.Л. від 01 липня 2020 року № 19 ОСОБА_1 була надана відпустка за 2020 рік з 01 липня по 31 липня 2020 року тривалістю 31 календарний день з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с. 147-148).
20 липня 2020 року лікарем-інтерном за спеціальністю «Акушерство та гінекологія» ОСОБА_1 на ім'я директора КНП «Рокитнянська ЦРЛ» Ігнатьєва С.Л. написано заяву про звільнення її із займаної посади за власним бажанням з 31 липня 2020 року (а.с. 42).
На підставі зазначеної заяви директором КНП Рокитнянської районної ради Київської області «Рокитнянська центральна районна лікарня» Ігнатьєвим С.Л. видано наказ № 64 від 22 липня 2020 року «Про звільнення з посади». Згідно з вказаним наказом лікаря-інтерна за спеціальністю «Акушерство та гінекологія» ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП України з 31 липня 2020 року (а.с. 43).
Доводи позивача про те, що відповідач примусив її написати заяву про звільнення за власним бажанням є припущенням, які об'єктивними доказами по справі не підтверджені. Посилання апелянта на написання позивачкою 19 травня 2020 року заяви про невиплату заробітної плати цих висновків суду не спростовують, не може розцінюватись як примус до подання заяви про розірвання трудового договору. Об'єктивних доказів на підтвердження здійснення на позивачку тиску з боку керівництва лікарні щодо написання заяви про звільнення за власним бажанням до суду стороною позивача не надано і судом таких не встановлено.
Доводи апеляційної скарги, що відповідач не мав права звільняти ОСОБА_1 за ст. 38 КЗпП України, яка передбачає розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, оскільки повинен був перевести її на посаду лікаря-спеціаліста, колегія суддів відхилила з огляду на те, що наказом № 78 від 01 вересня 2017 року «Про зарахування на посаду», ОСОБА_1 було зараховано на посаду лікаря-інтерна з акушерства та гінекології з 01 вересня 2017 року безстроково, а вимог щодо переведення її на посаду лікаря-спеціаліста заявлено не було.
Доводи апелянта щодо недотримання відповідачем строків проведення розрахунків з позивачем, який відбувся не 31 липня 2020 року, а 15 грудня 2020 року, не були заявлені в суді першої інстанції та не стосуються предмету спору, яким є визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а такі доводи не є підставою для визнання звільнення незаконним.
Таким чином, позивачем не доведено, що звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України відбулося без законної підстави.
Оскільки факт незаконного звільнення ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами то вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягає.
Отже, висновок районного суду про відмову у задоволенні позовних вимог є правильним, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, тому колегія суддів їх відхилила.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, мають бути віднесені на її рахунок.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 31 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 12 листопада 2021 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
А.А. Пікуль
В.М. Ратнікова