ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 листопада 2021 року м. Київ № 640/6251/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Бокатової Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадіс»
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мадіс» (адреса: 03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 93, поверх 2, к. 212А, ідентифікаційний код 31721018) (далі по тексту - ТОВ «Мадіс», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) (надалі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0200891206 форми «Н» Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11.03.2019.
В якості підстав позову позивач зазначив, що з урахуванням блокування реєстрації податкових накладних з невідомих причин позивач був позбавлений можливості своєчасно зареєструвати податкові накладні, що виключає вину останнього, та вказує на відсутність підстав для застосування штрафних санкцій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2019 відкрито провадження у адміністративній справі, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання.
Відповідач у відзиві з позовними вимогами не погодився, вказав, що під час камеральної перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН, відтак при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв у межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2020 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадіс» докази направлення податкових накладних № 2 від 01.11.2017, № 5 від 03.11.2017, № 6 від 03.11.2017, № 11 від 06.11.2017, № 12 від 06.11.2017, № 22 від 08.11.2017, № 24 від 09.11.2017, № 37 від 13.11.2017, № 38 від 13.11.2017, № 39 від 14.11.2017, № 41 від 15.11.2017 та № 42 від 15.11.2017, письмові пояснення щодо зупинення та їх реєстрації податковим органом 12.12.2017 та 13.12.2017, інформацію щодо складення відповідних розрахунків коригування до зазначених податкових накладних, а також щодо обставин, що зумовили неможливість реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю «Мадіс» вказаних накладних у визначений законом строк.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадіс» (директора) Власенка Л.Г. про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2020 замінено відповідача у справі № 640/6251/19 з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на правонаступника - Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.
На виконання вимог ухвали позивачем надано витребувані судом документи та пояснення щодо обставин справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
06.02.2019 ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Мадіс».
Актом від 06.02.2019 № 921/26-15-12-06-16/31721018 зафіксовано порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, визначених п. 201.10 п. 201 Податкового Кодексу України, а саме:
ПН № 2 від 01.11.2017, що зареєстрована 12.12.2017, кількість днів порушення термінів - 13;
ПН № 5 від 03.11.2017, що зареєстрована 12.12.2017, кількість днів порушення термінів - 12;
ПН № 6 від 03.11.2017, що зареєстрована 12.12.2017, кількість днів порушення термінів - 12;
ПН № 11 від 06.11.2017, що зареєстрована 12.12.2017, кількість днів порушення термінів - 12;
ПН № 12 від 06.11.2017, що зареєстрована 12.12.2017, кількість днів порушення термінів - 12;
ПН № 22 від 08.11.2017, що зареєстрована 12.12.2017, кількість днів порушення термінів - 12;
ПН № 24 від 09.11.2017, що зареєстрована 12.12.2017, кількість днів порушення термінів - 12;
ПН № 37 від 13.11.2017, що зареєстрована 12.12.2017, кількість днів порушення термінів - 12;
ПН № 38 від 13.11.2017, що зареєстрована 12.12.2017, кількість днів порушення термінів - 12;
ПН № 39 від 14.11.2017, що зареєстрована 12.12.2017, кількість днів порушення термінів - 12;
ПН № 41 від 15.11.2017, що зареєстрована 12.12.2017, кількість днів порушення термінів - 12;
ПН № 42 від 15.11.2017, що зареєстрована 12.12.2017, кількість днів порушення термінів - 12.
Позивач, не погоджуючись із висновками акту, направив заперечення на акт перевірки від 26.02.2019 № 26/02-19. За результатами розгляду заперечень акт перевірки залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення.
На підставі акту від 06.02.2019 року № 921/26-15-12-06-16/31721018 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2019 № 0200891206, яким до позивача застосовано штрафну санкцію на загальну суму 115 425,28 грн. за порушення граничних термінів реєстрації дванадцяти податкових накладних.
Не погоджуючись з рішенням контролюючого органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно із підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.7. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна з податку на додану вартість складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Згідно з пунктом 120-1.1. статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 №1246 (у редакції постанови КМ України від 26 квітня 2017 №341, далі - Порядок №1246).
У пункті 2 цього Порядку наведено визначення термінів:
- податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації;
- операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації.
Як зазначено в пункті 3 Порядку № 1246 операційний день триває з 0 до 23-ї години.
Порядок № 1246 містить такі положення:
8. Податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.
10. Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця) у такому порядку: електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера); електронний цифровий підпис, який за правовим статусом прирівнюється до печатки (у разі наявності).
11. Після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.
12. Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: […]
13. За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
14. Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
15. У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.
Тобто на позивача покладається обов'язок щодо вчасного направлення податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації за методикою наведеною вище.
Податковий кодекс України зобов'язує платника ПДВ - продавця товарів/послуг в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних в межах граничних строків, визначених абзацом 14 статті 201.10 Податкового кодексу України.
Порушення цих строків до 15 календарних днів відповідно до норми статті 120-1 Податкового кодексу України має наслідком застосування до платника податків штрафних санкцій у розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеного в такій податковій накладній. При цьому для продавця товарів/послуг підтвердженням факту прийняття виписаної ним податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є відповідна квитанція, яка надсилається контролюючим органом.
ТОВ «Мадіс» складено податкові накладні № 2 від 01.11.2017, № 5 від 03.11.2017, № 6 від 03.11.2017, № 11 від 06.11.2017, № 12 від 06.11.2017, № 22 від 08.11.2017, № 24 від 09.11.2017, № 37 від 13.11.2017, № 38 від 13.11.2017, № 39 від 14.11.2017, № 41 від 15.11.2017 та № 42 від 15.11.2017.
Суд відмічає, що зазначені податкові накладні направлено до реєстрації у ДФС 12.12.2017 (податкову накладну № 2 від 01.11.2017 направлено 13.12.2017), що підтверджується квитанціями № 1 від 13.12.2017 та відомостями електронного кабінету бази ДПС платника податку позивача (розділ СЕА ПДВ/реєстр операцій), з пропущенням строку, передбаченого ст. 201 Податкового кодексу України.
Позивач обґрунтовує направлення 12.12.2017 податкових накладних, складених у період з 01.11.2017 по 15.11.2017, тим, що необхідна для реєстрації податкових накладних сума ліміту була наявна на рахунку ТОВ «Мадіс» лише зі вказаної дати.
Як встановлено судом з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мадіс» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мрії Збуваються» (Покупець) укладено договір поставки товару № 37 від 21.11.2013 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1. Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на підставі даного Договору.
У відповідності п. 4.1. Договору, оплата в розмірі 100% від суми кожної окремої поставки, повинна бути перерахована продавцеві протягом 45 календарних днів з моменту отримання Покупцем рахунку-фактури.
Відповідно до п. 5.1. Договору, поставка товару може здійснюватися партіями протягом дії договору.
Додатковою угодою № 6 від 21.11.2013 продовжено дію договору до 31.12.2017.
У період з 06.11.2017 по 22.11.2017 до ТОВ «Торговий дім «Мрії Збуваються» надійшла попередня оплата за товари (папір офсетний для друку 820/55) на загальну суму 14 566 970,88 грн. (вага - 533,12 тон).
Проте, листом № 22/11-17 від 22.11.2017 ТОВ «Мадіс» повідомило ТОВ «Торговий дім «Мрії Збуваються» про збільшення цін на товар, замовлений за передоплатою - папір офсетний для друку 820/55 на загальну суму 14 566 970,88 грн.
Листом № 102 від 27.11.2017 ТОВ «Торговий дім «Мрії Збуваються» попросило ТОВ «Мадіс» про повернення попередньої оплати за товар на суму 14 566 970,88 грн.
Враховуючи відмову у здійсненні операції з поставки товару за договором ТОВ «Мадіс» складено розрахунки коригування:
№ 1 від 27.11.2017 до податкової накладної № 10 від 06.11.2017 (на суму ПДВ 266 666,67 грн.);
№ 2 від 27.11.2017 до податкової накладної № 21 від 08.11.2017 (на суму ПДВ 750 000,00 грн.);
№ 3 від 28.11.2018 до податкової накладної № 15 від 07.12.2017 (на суму ПДВ 234 273,33 грн.);
№ 4 від 28.11.2018 до податкової накладної № 31 від 13.12.2017 (на суму ПДВ 251 880,00 грн.).
У результаті реєстрації розрахунків коригування №№ 1, 2, 3, 4 12.12.2017 сума ліміту, на який ТОВ «Мадіс» могла зареєструвати податкові накладні, зросла на 1 502 820,00 грн.
Судом враховано правові позиції КАС, викладені у постановах від 28.02.2020 у справі № 825/824/17, від 30.01.2018 у справі № 816/390/17, від 24.04.2018 у справі № 808/2289/17 відповідно до яких зазначено, що з системного аналізу ст. 109, 120-1 Податкового кодексу України вбачається, що для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за затримку реєстрації ПН необхідно встановити причини, що зумовили допущення такого пропуску, та перевірити чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного виконання податкового обов'язку щодо своєчасності реєстрації таких документів
Відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Згідно з п. 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України, якщо у платника податку загальна сума податкових зобов'язань, зазначених ним у поданих податкових деклараціях з урахуванням уточнюючих розрахунків до них, перевищує суму податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (?Перевищ), а сума, визначена пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу (?Накл), є недостатньою для реєстрації таким платником податкової накладної або розрахунку коригування до такої податкової накладної за звітні періоди виникнення такого перевищення, платник податку має право зареєструвати податкову накладну або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, що дорівнює значенню показника ?Перевищ, зменшеного на суму задекларованих до сплати податкових зобов'язань за періоди починаючи з 1 липня 2015 року (включаючи податкові зобов'язання, які були сплачені платником податку, та податкові зобов'язання, які не були сплачені платником податку) та збільшеного на значення показника ?ПопРах незалежно від значення показника ?Накл, визначеного відповідно до пункту 200-1.3 цієї статті.
Платник податку має право зареєструвати в порядку, визначеному абзацом першим цього пункту, тільки податкові накладні за звітні періоди, в яких виникло перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (?Перевищ).
Суд звертає увагу, що якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Пунктом 1 пункту 22 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість встановлено, що у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань, платник податку у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що реєстрація сум ПДВ, зазначених у податковій накладній, стає у залежність від сум, що є на електронному рахунку (ліміт). Якщо ліміту для такої реєстрації недостатньо, податкова накладна не буде зареєстрована, що буде мати наслідком порушення строків її реєстрації.
Таким чином, стосовно відсутності вини позивача у несвоєчасній реєстрації податкових накладних через відсутність ліміту на електронному рахунку, суд вважає такі посилання необґрунтованими з огляду на те, що забезпечення необхідного ліміту для реєстрації податкових накладних на електронному рахунку є обов'язком позивача, а наявність чи відсутність необхідного ліміту для реєстрації податкових накладних залежить виключно від дій або бездіяльності позивача.
Суд зазначає, що отримуючи кошти від контрагентів за товари, послуги, виконані роботи, позивач отримує від них в тому числі і суми ПДВ, що дає йому можливість використовувати ці кошти на поповнення електронного рахунку з метою подальшої реєстрації ПН/РК. Не вчиняючи зазначених дій, позивач залишає суму сплаченого йому ПДВ у власному обігу, тобто діє за власним розсудом та обираючи той напрямок використання цих коштів який є йому економічно вигідним та необхідним. Але в такому випадку, на думку суду, платник податку не може використовувати в подальшому посилання на свій економічний стан, збитковість як підставу для звільнення від виконання податкового обов'язку.
У разі недостатності грошових коштів на електронному рахунку платника податків для реєстрації податкової накладної в ЄРПН платник зобов'язаний перерахувати зі свого поточного рахунку на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ суму коштів, достатню для реєстрації такої податкової накладної.
Позивач, складаючи податкові накладні та направляючи їх на реєстрацію з порушенням строків, визначених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, був обізнаний про відсутність необхідного ліміту для їх своєчасної реєстрації та наслідки несвоєчасного направлення податкових накладних. Проте ним не вчинялося жодних дій, щодо поповнення електронного рахунку з метою збільшення суми ліміту та своєчасної реєстрації податкових накладних.
Саме лише здійснення суб'єктом господарювання перевірки ліміту на електронному рахунку податку на додану вартість, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні, не свідчить про намір здійснити реєстрацію у встановлені терміни, а отже не виключає вину підприємства у здійсненні податкового правопорушення.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 року, по справі № 808/2289/17.
Тобто, позивач заздалегідь усвідомлював невідворотність відмови йому податковим органом у реєстрації податкових накладних без достатнього поповнення рахунку, але вчиняв ці дії з метою обґрунтування своєї позиції при оскарженні податкових повідомлень-рішень на підтвердження своєчасності подачі ПН та відсутності вини.
Суд вважає, що позивач не забезпечив створення залежних виключно від нього умов для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме не підтримував необхідного ліміту на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ для реєстрації податкових накладних.
Згідно ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
З урахуванням наведеного, податкові накладні, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «Мадіс» у період з 01.11.2017 по 15.11.2017, були зареєстровані 12.12.2017 з пропущенням строку, передбаченого ст. 201 Податкового кодексу України, а саме після 30.11.2017, а відтак, беручи до уваги необґрунтованість твердження позивача щодо неможливості здійснення реєстрації податкових накладних у зв'язку необхідного ліміту коштів на рахунку в СЕА ПДВ для реєстрації податкових накладних за наявності можливості його по поповнення платником податку, суд прийшов до висновку про наявність вини у діях позивача як платника податку та складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 120-1.1. статті 120-1 ПК України.
Наведене вказує на правильність висновків контролюючого органу та про правомірність прийняття рішення про накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної у податкових накладних, що зареєстровані з порушенням строку, встановленого п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0200891206 форма «Н» Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11.03.2019 відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, оскільки прийняте в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначений ПК України. Тому суд вважає, що підстави для скасування цього податкового повідомлення - рішення відсутні.
Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадіс» відмовити.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя К.С. Пащенко