01 листопада 2021 року справа № 580/3870/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
секретар судового засідання - Гришанова А.І.,
за участю представників:
позивача - Коханія О.В.,
відповідача - Білоуса В.Ю.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.01.2020 № 125/23000901 про застосування адміністративного штрафу у сумі 5000000 грн за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних виробів та № 126/23000901 про застосування адміністративного штрафу у сумі 1020 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджується доказами та даними господарської діяльності позивача, прийняті з порушенням норм чинного законодавства, на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки.
02.07.2021 позивач подав заяву на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
02.08.2021 відповідач подав клопотання про перенесення підготовчого засідання, яке призначене на 02.08.2021 на іншу дату.
03.08.2021 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що Головне управління провело фактичну перевірку позивача у відповідності до вимог чинного законодавства, посадові особи допущені до її проведення, за результатами перевірки складений акт та встановлені відповідні порушення, що стали підставою для застосування штрафних санкцій.
Разом з відзивом відповідач подав клопотання про заміну відповідача у справі - Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ юридичної особи 43142920) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44131663).
15.09.2021 представник позивача подав до суду клопотання щодо проведення підготовчого засідання без участі позивача та його представника.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 продовжений строк проведення підготовчого провадження у справі на тридцять днів, а усними ухвалами, постановленими цією ж датою, занесеними до протоколу судового засідання, задоволено клопотання про заміну відповідача його правонаступником та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 27.09.2021.
Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2021, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.10.2021.
Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.10.2021, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у розгляді справи по суті до 12.10.2021.
Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.10.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи по суті до 25.10.2021.
Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.10.2021, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у розгляді справи по суті до 01.11.2021.
У судовому засіданні 01.11.2021 року представник позивача просив адміністративний позов задовольнити повністю, а представник відповідача - відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що позивач, як фізична особа-підприємець, зареєстрований 15.11.2001, з фактичними видами діяльності 49.41 - вантажний автомобільний транспорт, 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. За позивачем обліковується акцизний склад, уніфікований № 1010816, за адресою: АДРЕСА_1 .
20.11.2020 Головне управління видало наказ № 2079-п, відповідно до якого на підставі пп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1. ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, статті 16 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” доручено провести фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2018 по 04.12.2020 з метою дотримання вимог законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування, зокрема пального за місцем фактичного провадження діяльності.
На підставі наказу посадовим особам Головного управління видані направлення від 23.11.2020 № 259/23-00-09-0119 та № 260/23-00-09-0119. Копії направлень та наказу вручені 25.11.2020 за адресою: м. Черкаси, проспект Хіміків, 47/1 ОСОБА_2 (охороннику).
07.12.2020 за № 1946/23-00-09-0122/ НОМЕР_1 складений акт про результати фактичної перевірки, в якому зафіксовано, що 25.11.2020 о 10 год. 58 хв. на паливному складі, який розташований за адресою: м. Черкаси, проспект Хіміків, 47/1, встановлено факт відпуску дизельного палива в бак автомобіля марки DAF, д.р.н. НОМЕР_2 . Під час перевірки встановлено використання позивачем комплексу споруд для приймання та відпуску нафтопродуктів з підземним розміщенням резервуарів із паливно-роздавальною колонкою для відпуску дизельного палива.
В ході проведеної фактичної перевірки відповідно до баз даних системи електронного адміністрування реалізації палива встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 обліковується акцизний склад, уніфікований № 1010816, розпорядником якого є ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до акцизних накладних за період з 01.07.2019 по 04.12.2020 на зазначений склад позивач отримав паливо від ТОВ “Черкасиагросфера”.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 зберігав паливо за адресою: АДРЕСА_1 без ліцензії на право зберігання пального, чим порушено ч. ч. 1, 8 ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, відповідальність за ці порушення передбачена ч. 2 ст. 17 вказаного Закону та п. 121.1 ст. 121 Кодексу.
07.12.2020 за № 141/23-00-09-0117 особами, які здійснювали перевірку складений акт відмови особи, яка здійснювала розрахункову операцію, від підписання акта перевірки.
28.12.2020 позивач подав заперечення до акту перевірки № 1946/23-00-09-0122/ НОМЕР_1 від 07.12.2020.
11.01.2021 за № 128/6/23-00-09-0110 Головне управління надало відповідь на заперечення до акту перевірки № 1946/23-00-09-0122/ НОМЕР_1 від 07.12.2020.
12.01.2021 на підставі акта перевірки № 1946/23-00-09-0122/2568301876 від 07.12.2020 Головне управління прийняло податкові повідомлення-рішення:
- № 125/23000901 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 500000 грн за порушення вимог ч. ч. 1, 8 ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”;
- № 126/23000901 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 1020 грн за порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.
28.01.2021 позивач подав адміністративну скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України, рішенням якої від 11.05.2021 № 10483/6/99-00-06-03-01-06 скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Під час вирішення спору щодо підстав проведення фактичної перевірки, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Згідно пп.19-1.1.16 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до пп. 62.1.2 п. 62.2 ст. 62 ПК України.
Податковий контроль відповідно до пп. 62.1.3 п. 62.2 ст. 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.
За змістом абз. 1 п. 75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до приписів п. 80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 ПК України).
Згідно п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Отже, фактична перевірка суб'єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов, як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред'явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.
Як свідчать матеріали справи, копія наказу про проведення фактичної перевірки та копії направлень на її проведення вручені посадовими особами відповідача за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 (охороннику), як особі, яка здійснила відпуск палива за вказаною адресою, за якою в свою чергу обліковується акцизний склад, уніфікований № 1010816, розпорядником якого є ФОП ОСОБА_1 .
Враховуючи такі обставини суд погоджується з доводами відповідача щодо відсутності порушення процедури проведення фактичної перевірки, натомість доводи позивача в цій частині суд вважає необґрунтованими.
Під час вирішення спору щодо виявлених в ході проведення фактичної порушень, суд зазначає таке.
Спірні відносини регулюються ПК України, а також Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481), який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Згідно ст. 1 Закону № 481 термін “пальне” вживається в цьому Законі у значенні, наведеному у Податковому кодексі України.
Пункт 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачає, що пальним є нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.
Згідно пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 дизельне паливо за кодом УКТ ЗЕД 2710194300 відноситься до пального - важких дистилятів.
Частина 1 с. 15 Закону № 481 передбачає, що зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Згідно ч. 8 Закону № 481 суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
За змістом вищезазначених норм Закону № 481 визначено обов'язок суб'єктів господарювання зберігати пальне у місцях зберігання лише за наявності ліцензії на зберігання пального.
У разі порушення вказаного обов'язку застосовується штраф, передбачений ч. 2 ст. 17 Закону № 481, у сумі 500 000 грн.
Згідно з визначеннями, зазначеними у ст. 1 Закону № 481, місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Згідно з ч. 39 ст. 15 Закону № 481 для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
- акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Отже, за змістом вказаних норм місцем зберігання пального є споруда та/або/обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального і розміщені на певній території, тобто є стаціонарними.
В ході проведеної фактичної перевірки відповідач встановив використання позивачем комплексу споруд за адресою: м. Черкаси, проспект Хіміків, 47/1, з підземним розміщенням резервуарів із паливно-роздавальною колонкою для зберігання та відпуску дизельного палива, а також отримання відповідно до акцизних накладних за період з 01.07.2019 по 04.12.2020 важких дистилятів (дизельного палива) від ТОВ “Черкасиагросфера”.
Частина 22 статті 18 Закону № 481 (в редакції Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку” від 18 грудня 2019 року № 391-IX) передбачала, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.
Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців” від 14 липня 2020 року № 786-IX, який набрав чинності 08.08.2020, статтю 18 Закону № 481 доповнено новою частиною такого змісту:
“До суб'єктів господарювання, які здійснюють виробництво, імпорт, експорт, оптову і роздрібну торгівлю, зберігання палив рідких, на основі газойлів (дизпаливо), менш як 85 об. % яких, включаючи витрати, переганяється при температурі 350° C (за методом ISO 3405, еквівалентним методу ASTM D 86), базових олив та інших мастильних матеріалів, інших дистилятів, які під час фракційної розгонки за методом ISO 3405 (або аналогічним методом ASTM D 86) при температурі 350° С та атмосферному тиску переганяються не більше 35 об. % (коди згідно з УКТ ЗЕД 2710 19 62 00 - 2710 19 68, 2710 19 71 00, 2710 19 75 00, 2710 19 99 00, 2710 20 31 00, 2710 20 35 00, 2710 20 39 00), розчинників або розріджувачів на основі метанолу, інших готових сумішей на основі метанолу (код згідно з УКТ ЗЕД 3814 00 90 90), при здійсненні виробництва, імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі, зберігання таких товарів не застосовуються, починаючи з 23 травня 2020 року до 31 грудня 2020 року включно, норми: абзацу п'ятого частини другої статті 17 цього Закону; абзаців восьмого - десятого частини другої статті 17 цього Закону; абзацу двадцять третього частини другої статті 17 цього Закону”.
Таким чином, за період з 01 квітня 2020 року до 22 травня 2020 року включно чинне на той час законодавство передбачало можливість застосування штрафних санкцій за зберігання дизельного палива без наявності ліцензії.
Зважаючи на викладене, враховуючи встановлення факту зберігання позивачем дизельного палива за вказаний період без наявності відповідної ліцензії суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо необхідності застосування до позивача штрафних санкцій.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких слід відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.
Учасники справи:
1) позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44131663).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 11.11.2021.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК