Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
12 листопада 2021 року № 520/14206/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом який в подальшому було уточнено, уточненою позовною заявою позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за не отримане речове майно під час проходження військової служби за період часу з 2017 по 2020рік в суммі 48 845,19 грн;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за не отримане речове майно під час проходження військової служби за період часу з 2008 по 2016 включно;
- зобов'язати відповідача виплатити грошову компенсацію за не отримане під час проходження військової служби речове майно за період часу з 2017 по 2020 в сумі 48845,19 грн;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно під час проходження військової служби за період часу з 2008 по 2016 включно;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплаченої компенсації за речове майно) у сумі, яка буде визначена на момент ухвалення рішення.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що відповідачем при розрахунку розміру грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна не було враховано вартість таких ненаданих за період з 2008 року по 2016 рік включно, за період часу з 2017 по 2020 в сумі 48845,19 грн, а тому відповідач повинен виплатити на її користь середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні(невиплаченої компенсації за речове майно) у сумі, яка буде визначена на момент ухвалення рішення.
По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу . Відповідач надав відзив на позов у якому зазначив, що ОСОБА_1 проходила службу у військової частині № НОМЕР_2 Національної гвардії України в період з 25.03.2008 по 25.05.2021роки.У разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно, яке реалізуется шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Відповідно до довідки № 35 про вартість речового майна , що належить до видачи старшині ОСОБА_1 складає 48 845,19грн. Зазначає, 02.08.2021року позивачу було виплачено грошову компенсацію за не отримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 40 773,32 грн (з урахуванням утримань та компенсації ПДФО. Стосовно виплати середнього заробітку під час затримки виплати компенсації не розповсюджуються вимоги ст.ст. 116, 117 КЗпП України. Крім того відповідач зазначив , що позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого процесуальним законом місячний строк а тому у позові слід відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного .
Позивач проходила військову службу за контрактом у військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України з 25.03.2008 до 25.05.2021. Наказом № 125 командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардіі України від 25.05.2021 по строєвій частині позивача звільнено з військової служби відповідно до п.п. «б» п.2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Збройних Сил України.
04.06.2021 позивач, через свого представника звернувся до відповідача надати довідку про вартість речового майна, що належало їй до видачи та підлягає грошової компенсації за період з 2008 по 2021роки та повідомити розмір всіх належниї позивачу виплат на час звільнення з військової частини.
Відповідач на звернення представника надав відповідь № 40/05/32-1948/К-64-АД від 24.06.2021, якою зазначено, що на даний час подана заявка на збільшення бюджетних призначень на 2021 рік для виплати грошової компенсації на недоотримане грошове майно під час проходження військової служби, яка буде виплачена при надходжені грошових коштів.
Не погодившись з зазначеним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначаються, а також єдина система їх соціального та правового захисту встановлюється і гарантується законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 цього Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За правилами статті 1-1 Закону №2011-XII законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Згідно із частини 1 статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення , Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Абзацом першим частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначено Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (надалі - Порядок № 178).
Пунктом 3 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункти 4-5 Порядку №178).
Згідно з пунктом 2 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 (далі Інструкція №232) основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України <...> в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.
Відповідно до пункту 3 цієї Інструкції речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил включає: забезпечення: обмундируванням, взуттям, натільною і теплою білизною, теплими і постільними речами, спорядженням, спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту (окуляри-маска захисні балістичні, окуляри захисні балістичні, шоломи бойові балістичні та бронежилети модульні), спеціальним одягом та спорядженням для виконання спеціальних завдань, нагрудними знаками, знаками розрізнення і фурнітурою, ідентифікаційними жетонами, санітарно-господарським, спортивним та гірським спортивним майном, наметами, брезентами, м'якими контейнерами, декоративними тканинами і килимовими виробами; матеріалами для пошиття, ремонту та хімічного чищення речового майна (крім розчинників) <...>; папером, друкарськими машинками, бланками та книгами обліку і звітності по речовій службі, а також іншими бланками та книгами; духовими та ударними музичними інструментами для штатних військових оркестрів; бойовими прапорами; технічними засобами речової служби, а також обладнанням, інструментом, запасними частинами та інвентарним майном для речових ремонтних майстерень і лазне-пральних підприємств; створення та утримання запасів речового майна; лазне-пральне обслуговування військовослужбовців військових частин і забезпечення мийними засобами; організацію та проведення ремонту речового майна, технічних засобів речової служби, хімічного чищення обмундирування та спеціального одягу; фінансове планування та фінансування, складання та подання встановленої звітності за статтями кошторису (кодами економічної класифікації) Міністерства оборони України <...> на речове забезпечення; організацію та ведення обліку і звітності з речової служби; організацію контролю за витратами матеріальних засобів і бюджетних асигнувань, передбачених на речове забезпечення.
Речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно (абзац перший пункту 4 Інструкції №232).
Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 червня 2017 року №475, військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».
Таким чином, з вищевикладених норм права випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Зазначені норми права та висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі за № 480/3105/19, провадження №К/9901/5696/20 та застосовні в даній адміністративній справі.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до виданої відповідачем довідки про вартість речового майна, що належить до видачі за від 25.05.2021 № 35 сума грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 2017 по 2020 становить 48 845,19 гривень.
Право позивача має бути захищено стосовно всього періоду проходження ним військової служби. У той же час, з огляду на обставини, через ненадання відповідачем відповідних документів про вартість неотриманого речового майна за період з 2008 по 2016 роки, суд станом на дату винесення рішення не має можливості встановити наявність та вартість неотриманого позивачем грошової компенсацію вартості за неотримане речове майно за період з 2008 по 2016 роки.
З наданого до суду відзиву на позовну заяву відповідачем зазначено, що 02.08.2021 позивачу було виплачено грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 40 773,32 гривень. На підтвердження цього додають відомість зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення) війської частини НОМЕР_2 де зазначено дата зарахувань 02.08.2021. Однак з наданої відомості зарахувань не вбачається за який саме період зроблено зарахування та немає підпису ОСОБА_1 про отримання вказаної суми. Тому суд не може вважати цю відомість є доказом виплати компенсації позивачу.
За таких обставин, суд робить висновок про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 48845,19 гривень, та стягнення з відповідача грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно у вказаному розмірі, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно) за період з 25.05.2021 до ухвалення судового рішення по справі, суд зазначає, що вказана вимога позивача заявлена на майбутнє, тому наразі задоволенню не підлягає.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що з метою захисту порушених прав позивача наявні підстави для задоволення позовних вимог, визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання відповідача здійснити виплату грошової компенсації вартості за не отримане речове майно позивачеві, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, відповідно довідки Військової частини НОМЕР_4 про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас старшині педь І.В. № 35, а саме у розмірі 48 845,19 гривень.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги частково знайшли своє підтвердження матеріалами справи.
Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, не заслуговують увагу з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абз.1 ч.2 ст. 122 КАС України).
Предметом даного позову є невиплата позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно, право на виплачу якої виникає у разі звільнення військовослужбовця з військової служби та яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Як зазначалось судом, згідно з п.15 розділу ІІІ Інструкції 475, військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".
Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє суду дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження особою військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Відтак, оскільки виплата грошової компенсації за недоотримане речове майно здійснюється за заявою (рапортом), яку військовослужбовець може подати й після свого звільнення, строк звернення до суду починається із моменту ознайомлення особи з наслідками розгляду такої заяви (рапорту).
Як свідчать матеріали справи, позивач через свого адвоката Косточку С.О. звертався 04.06.2021 до командира військової частини НОМЕР_2 вартість речового майна , що належало їй до виплати та підлягає грошової компенсації за речове майно та просила повідомити розмір всіх належних їй виплат на день звільнення з військової служби. Відповідачем на адвокатській запит надано відповідь 40/05/32-1948/К-64-АД від 24.06.2021року у який зазначено, що на даний час подано заявка на збільшення бюджетних призначень на 2001рік для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження віськової служби, яка буде виплачена при надходжені грошових коштів.Враховуючи вищевикладене, позивачу фактично стало відомо про порушення його прав 29.06.2021року тобто після отримання відповіді 40/05/32-1948/К-64-АД від 24.06.2021року. З позовною заявою ОСОБА_2 звернулась до суду 02.08.2021року. Таким чином, шестимісячний строк для звернення до суду позивачем не пропущений.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що заявником на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, надано договір № 03/06 про надання правової (правничої) допомоги від 03.06.2021року укладений між позивачем та адвокатом Косточка С.О., ордер на надання правової допомоги, що виписаний адвокатом Косточка С.О.та ордер, виписаний адвокатом Косточка С.О. , квитанція про оплату виконаних адвокатом робіт у сумі 6000,00грн., звітом про виконання адвокатом робіт за договором № 03/06 про надання правової (правничої) допомоги від 03.06.2021.
Як вбачається зі звіту про виконання адвокатом робіт за договором № 03/06 про надання правової (правничої) допомоги від 03.06.2021, позивачу надавалися послуги щодо: проведення юридичної консультації, складання та подяння адвокатського запиту,складання та подання до Харківського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення коштів з попереднім аналізом нормативного врегулювання спірних правовідносин та судової практики. Винагорода за вказані послуги визначена в загальному розмірі 6000,00 гривень.
Аналізуючи подані документи, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивачка згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардіі України ( АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо невиплати грошової компенсації ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за не отримане речове майно під час проходження військової служби за період часу з 2017 по 2020 у сумі 48 845,19 гривень (сорок вісім тисяч вісімсот сорок п'ять гривень 19 копійок).
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардіі України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за не отримане під час проходження військової служби речове майно за період часу з 2017 по 2020 у сумі 48 845,19 гривень (сорок вісім тисяч вісімсот сорок п'ять гривень 19 копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з військової частини НОМЕР_2 Національної гвардіі України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 (шість тисяч гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.