11 листопада 2021 року № 367/1343/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу,
ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради здійснити нарахування та виплату позивачу недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником бойових дій, а отже відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3551-XII має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01.03.2021 адміністративну справу №367/1343/21 передано на розгляд Київського окружного адміністративного суду.
До Київського окружного адміністративного суду справа надійшла 11.06.2021, та за результатами автоматизованого розподілу була передана для розгляду судді Василенко Г.Ю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2020 році була проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2021 №112 “Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, якою встановлений чіткий розмір допомоги до 5 травня для певних категорій осіб.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого позивачу 03.12.2015 Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України.
У 2020 році відповідачем здійснено позивачу виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 1390,00 грн.
Вказані вище обставини представником відповідача не заперечуються.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у неперерахунку та невиплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначаються Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).
Так, відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ (в редакції, яка діяла до 31.12.2007) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом “б” підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 № 107-VI частину п'яту зазначеної статті було викладено у новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом “б” підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 22.05.2008 було відновлено дію частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, відповідно до якої розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій становить п'ять мінімальних пенсій за віком.
У подальшому Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII, який набув чинності 01.01.2015, розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, із набуттям чинності Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII.
На виконання вказаних вище положень постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 19.02.2020 № 112 (далі - постанова № 112) встановлено, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснюється учасникам бойових дій у розмірі 1390,00 грн.
У подальшому Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27.02.2020 відновлено дію частини п'ятої статті 12 Закону № 3551 у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас положення постанови № 112, якими виплата у 2020 році разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій встановлена у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону № 3551-XII, є чинними та не визнані Конституційним Судом України неконституційними.
Відтак, на момент виникнення спірних правовідносин одночасно діяли Закон № 3551-XII та постанова № 112, які по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
За таких обставин суд, виходячи з наведених у частині четвертій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, дійшов висновку, що для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році слід застосовувати не постанову № 112, а Закон № 3551, який має вищу юридичну силу.
Аналогічні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).
При цьому у вказаному вище судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що під час обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня підлягає застосуванню мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою статті 28 Закону № 1058-ІV.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач як учасник бойових дій має право на перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, обчисленому відповідно до приписів частини п'ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"від 25.12.1998 № 367-ХІV.
За таких обставин твердження відповідача про відсутність підстав для проведення позивачу перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком є необґрунтованими.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що дії відповідача, що виявились у нарахуванні та виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 1390,00 грн. є протиправними.
При цьому, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до положень частини п'ятої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3551-XII, з урахуванням раніше виплачених сум.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.