ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" листопада 2021 р. справа № 300/3072/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Розкошинський А.М., звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління пенсійного фонду в Івано-Франківській області відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення оформлене листом №0900-0209-8/16117 від 11.05.2021, яким відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; зобов'язати призначити пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 28 квітня 2021 року на підставі п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно, всупереч рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, відмовлено у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Позивач зазначає, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії вона досягла відповідного пенсійного віку, визначеного пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та здобула необхідний загальний і пільговий страховий стаж, для призначення пенсії за Списком №2. Вважає, що такі обов'язкові умови як необхідний вік та стаж роботи мають застосовуватись в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, а відмова у призначенні пенсії ґрунтується на формальних підставах.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що згідно з поданими документами страховий стаж позивача становить 42 роки 5 місяців, 3 дні, в тому числі стаж роботи за Списком №2 - 10 років, тому ОСОБА_1 набуде право на призначення пенсії у віці 55 років. Вважає безпідставним покликання позивача на пункт "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки згідно абзаців 1 та 2 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не cупepeчить цьому Закону. Також, вважає безпідставними посилання позивача на рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 за №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15), оскільки коментованим рішенням визнано неконституційними норми статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VІІІ, однак стаття 114 Закону №1058 є чинною та неконституційною не визнавалась, змін до цього Закону не вносилось. З врахуванням викладеного, орган пенсійного фонду вказує на відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а тому в задоволенні позову просить відмовити (а.с.46).
Позивач скористалася правом подання відповіді на відзив, в якій не погоджується з доводами відповідача з підстав, аналогічних позовній заяві (а.с.56).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
28.04.2021 ОСОБА_1 , у віці 51 рік, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що сторонами не заперечується.
Листом від 11.05.2021 №0900-0209-8/16117 відповідач повідомив позивача про те, що за результатами розгляду заяви від 28.04.2021 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 06.05.2021. Наведено умови набуття права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 жінок, які народилися з 01.10.1969 по 31.12.1970. Зазначено, що загальний страховий стаж позивача згідно із наданими документами становить 42 роки 5 місяців і 3 дні. ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки нею не досягнуто пенсійного віку. Також вказано, що позивач набуде права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 після досягнення 55 років (а.с.8).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-XII) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно із пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону №1788-XII (у редакції Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року), на пільгових умовах мали право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, особи зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Суд звертає увагу, що до внесення змін Законом №213-VIII у статтю 13 Закону №1788-XII було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII віковий ценз для жінок з 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали з 01.10.1969 по 31.12.1970, набували право на пенсію по досягненню 55 років.
Судом встановлено, що надалі Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (надалі також - Закон №2148-VIII), Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV було доповнено розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Так, зокрема, згідно п.2 ч. 2 ст.114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII), на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Разом з цим, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, у новій редакції був викладений п.2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що з 01.10.2017 правила призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, який діє на час звернення позивача до відповідача.
Згодом, 23.01.2020 Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року №213-VIII».
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Конституційний Суд України зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного Рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного Рішення, підлягають застосуванню стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: ... б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. …".
Проаналізувавши все вищевикладене, зокрема наведене рішення Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що з 23.01.2020 (часу прийняття цього Рішення КСУ) існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт “б” ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
При цьому, вказані закони містять розбіжності в умовах призначення пенсії жінкам на пільгових умовах за Списком №2, зокрема щодо вікового цензу, який у спірних правовідносинах складає 50 років за пунктом "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, та 55 років за п.2 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
При вирішенні цього спору, суд враховує принцип верховенства права, відповідно до якого, згідно із частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у пункті 102 рішення у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" (заяви №846/16 та №1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам'ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є "практичними та ефективними". Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі "Броньовський проти Польщі" ("Broniowski v. Poland"), заява №31443/96, пункт 115).
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Проаналізувавши вищенаведені рішення ЄСПЛ, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком №2, зокрема пункт "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, суд вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для позивача підхід.
Таким чином, у розглядуваній справі до спірних правовідносин перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні є найбільш сприятливий для позивача, а саме пункт "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, положення якого визнано неконституційними.
Відмовляючи в призначенні пенсії позивачу та у відзиві на позов відповідач вказує на необхідність досягнення позивачем 55 років, що є однією з умов призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, визначеною пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058, як жінці, яка народилася з 01.10.1969 по 31.12.1970. При цьому, позивач, на думку відповідача, не набула право на пенсію за віком на пільгових умовах так як не досягнула необхідного віку.
Наявні в матеріалах справи докази свідчить про відсутність спору між позивачем та відповідачем щодо:
- достатності у позивача загального і пільгового стажу для призначення пенсії по Списку №2;
- неналежного підтвердження позивачем пільгового стажу чи відсутності доказів проведення атестації робочих місць;
- зайнятості повний робочий день із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.05.199 ОСОБА_1 :
- з 17.05.1990 прийнята тимчасово на роботу на посаду медсестри клінічного відділення Обласного психоневрологічного диспансеру на підставі наказу №90 від 17.05.1990;
- з 21.05.1990 - переведена тимчасово на посаду медсестри маніпуляційного кабінету згідно наказу №86 від 21.03.1990;
- з 25.05.1990 переведена на постійну роботу на посаду дільничної медсестри згідно наказу від 25.05.1990;
- з 30.07.1990 переведена на посаду медсестри маніпуляційного кабінету стаціонарного відділу на підставі наказу №14 від 30.07.1990;
- з 16.08.1991 переведена на посаду медсестри соціальної допомоги поліклінічного відділу згідно наказу №226 від 16.08.1991;
- з 01.04.1994 - переведена на посаду палатної медсестри стаціонарного відділення цілодобового Обласного клінічного психоневрологічного диспансеру на підставі наказу №26 від 17.03.1994;
- з 01.09.2001 - переведена на 0,85 ставки палатної медичної сестри стаціонарного відділення Обласного клінічного психоневрологічного диспансеру на підставі наказу №13 від 29.08.2001;
- з 02.01.2003 - переведена на 1,0 ставки палатної медичної сестри цілодобової стаціонарного відділення Обласного клінічного психоневрологічного диспансеру на підставі наказу №01 від 02.01.2003;
- з 01.12.2006 - звільнена з роботи за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України у зв'язку із виходом на пільгову пенсію згідно наказу №134 від 23.11.2006;
- з 01.08.2008 прийнята на 0,75 ставки палатної медичної сестри стаціонарного відділу Обласного клінічного психоневрологічного диспансеру на підставі наказу №08 від 28.07.2008;
- з 18.08.2008 - надано сумісництво 0,25 посади палатної медичної сестри на час перебування на листку непрацездатності ОСОБА_3 згідно наказу №10 від 18.08.2008;
- з 01.06.2010 - переведено на 1,0 ставки посади палатної медичної сестри стаціонарного відділення відповідно до наказу №58 від 28.05.2010;
- з 31.12.2013 - звільнено з роботи про переводу в Обласну психоневрологічну лікарню №3 згідно ст.36 КЗпП України згідно наказу №30 від 31.12.2013;
- з 01.01.2014 - прийнята на посаду сестри медичної палатної відділення №5 на 1.0 ставки по переводу з Обласного клінічного психоневрологічного диспансеру на підставі наказу №2 від 03.01.2014;
- 21.11.2014 - підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, затверджених постановою КМУ від 16.01.2003 №36 відповідно наказ 179 від 21.11.2014;
- 01.01.2019 - назву посаду «сестра медична палатна» змінено на «сестра медична стаціонару» згідно наказу від 31.12.2018;
- 05.04.2019 - підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно наказу від 05.04.2019;
- з 16.10.2020 - Обласна психоневрологічна лікарня №3 реорганізована в КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» на підставі наказу від 16.10.2020 №176;
- з 02.10.2020 - переведено на посаду сестри медичної-анектезиста відділення коморбідних (залежних) станів з палатою інтенсивної терапії згідно наказу №176 від 12.10.2020.
Вказане підтверджується довідкою КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» від 26.04.2021 №3243 (а.с.12).
У довідці від 26.04.2021 №3244 КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» (Обласна психоневрологічна лікарня №3) зазначено, що стаж роботи позивача за Списком №2 складає 22 роки, 0 місяців, 24 дні (а.с.11).
З огляду на встановлені судом обставини щодо подання позивачем відповідачу разом із заявою від 28.04.2021 всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умов для призначення пенсії на пільгових умовах, суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавленою гарантованого державою Україна пенсійного забезпечення.
Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача щодо відсутності у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, враховуючи, що станом на час внесення Законом України від 02.03.2015 №213-VIII змін у ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивач здобула необхідний загальний і спеціальний страховий стаж, на час звернення до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії (28.04.2021) досягла 51 річного віку, має необхідний спеціальний стаж роботи за Списком №2 та загальний страховий стаж, суд зазначає, що з 23.01.2020 - моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020р. №1-р/2020 у позивача виникло право на призначення відповідної пільгової пенсії, тому порушене її право підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача призначити з 28.04.2021 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оформлену листом №0900-0209-8/16117 від 11.05.2021, в призначенні ОСОБА_2 пенсії на пільгових умовах за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_2 з 28.04.2021 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул.Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.