м. Вінниця
12 листопада 2021 р. Справа № 120/15578/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Девелопмент» в особі Крижопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Девелопмент» про забезпечення позову до подання позовної заяви, інша особа, яка може отримати статус відповідача - Управління Держпраці у Вінницькій області
12.11.2021 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Девелопмент» в особі Крижопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Девелопмент» (далі - заявник, ТОВ «Фуд Девелопмент», товариство) про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Подана заява мотивована тим, що Управління Держпраці у Вінницькій області провело захід державного контролю Крижопільської філії ТОВ «Фуд Девелопмент» та 19.10.2021 склало припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ВН 5259/483/АВ/П, яким встановлено строк його виконання до 19.11.2021.
Заявник вважає, що даний припис є неправомірний, позаяк захід державного контролю, за наслідками якого він був винесений, проведений Управлінням Держпраці у Вінницькій області незаконно та за відсутності для цього підстав. Крім того наголошує, що жодних порушень, які були виявлені під час проведення позапланової перевірки, ТОВ «Фуд Девелопмент» не вчиняло, а висновки органу контролю з цього приводу є помилковими.
Відповідний позов щодо оскарження такого припису ТОВ «Фуд Девелопмент» планує подати до суду до 19.11.2021. Втім, заявник з посиланням на положення частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» стверджує, що з 19.11.2021 в Управлінні Держпраці у Вінницькій області є всі підстави для здійснення перевірки виконання припису, який планується оскаржувати, шляхом проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю). Як наслідок, суб'єкт владних повноважень в цьому випадку зможе притягнути товариство до відповідальності та застосувати штрафні санкції незалежно від судового оскарження згаданих рішень.
Вищевикладені обставини, на переконання заявника, вказують на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі, а також те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З огляду на це, ТОВ «Фуд Девелопмент» просить суд на підставі статтей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом зупинення дії припису № ВН 5259/483/АВ/П від 19.10.2021 та заборони Управлінню Держпраці у Вінницькій області проводити перевірку виконання припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ВН 5259/483/АВ/П від 19.10.2021.
Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Тобто, забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).
Як уже наголошувалося судом, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відтак, прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Також, вирішуючи заяву про забезпечення позову суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту. Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
При оцінці підстав для забезпечення позову у визначений заявником спосіб суд першочергово враховує те, що необхідність забезпечення позову обґрунтована очевидністю, на думку заявника, ознак протиправності припису Управління Держпраці у Вінницькій області про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ВН 5259/483/АВ/П від 19.10.2021.
Втім, суд наголошує, що перевірка таких доводів можлива лише під час розгляду справи по суті за наслідками дослідження усіх доказів, що були взяті за основу при винесенні суб'єктом владних повноважень рішення, яке планується оскаржувати. Тобто, з урахуванням предмету можливого спору, така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Натомість, викладені у заяві про забезпечення позову обставини відтворюють лише можливі підстави позову, який планується подати до суду. Отже, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності винесеного Управлінням Держпраці у Вінницькій області припису. При цьому, суд звертає увагу, що встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.
Як зазначено у частині сьомій статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
При цьому, за змістом частини восьмої статті 7 цього ж Закону, припис це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Тобто, сам по собі припис Управління Держпраці у Вінницькій області № ВН 5259/483/АВ/П від 19.10.2021 не має на меті застосування до позивача будь-яких санкцій чи іншої майнової відповідальності, а спрямований на усунення виявлених порушень законодавства про працю. Тобто, дія такого припису в цьому випадку не може призвести до настання для заявника негативних наслідків (фінансові санкції, призупинення виробничої діяльності), так як його мета - спонукання суб'єкта господарювання усунути виявлені під час заходу контролю існуючі порушення.
Що ж до побоювання товариства, що з 19.11.2021 Управління Держпраці у Вінницькій області може здійснити перевірку виконання припису шляхом проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) з усіма витікаючими з цього наслідками, то такі ґрунтуються виключно на припущеннях самого заявника.
Дійсно, однією із підстав для здійснення позапланових заходів згідно частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).
Тобто, право органу контролю на проведення такої перевірки в цьому разі не пов'язується із фактом виконання чи невиконання суб'єктом господарювання попередньо винесено припису. Таке право визначене та прямо передбачене законом, а тому його обмеження судом буде вважатись неправомірним втручанням в повноваження органу контролю.
Наразі заявником не надано суду жодних доказів про те, що Управління Держпраці у Вінницькій області уже призначило чи планує призначити позапланову перевірку ТОВ «Фуд Девелопмент», як і застосувати до останнього будь-які заходи відповідальності.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.10.2019 року по справі № 640/435/19, посилання особи на можливе порушення її прав в майбутньому, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову. В даному випадку важливим є дотримання співмірності між заходами забезпечення позову та заявленими вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
В цьому контексті суд також враховує, що, по - перше, тверджень заявника про ймовірність настання для нього будь-яких порушень ґрунтується виключно на припущеннях, а по - друге, встановлення протиправності оскаржуваного припису та його скасування за результатом розгляду справи по суті (у випадку, якщо таке матиме місце), фактично унеможливить правомірне застосування наслідків можливої позапланової перевірки.
На переконання суду зупинення в порядку забезпечення позову дії припису Управління Держпраці у Вінницькій області № ВН 5259/483/АВ/П від 19.10.2021 не може вважатися співмірним із послідуючими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів. Тим більше, будь-яких обґрунтованих підстав вважати, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, в суду не має.
До того ж, судове рішення не може ґрунтуватися винятково на припущеннях і відповідно до вимог ст. 242 КАС України повинно бути законним та обґрунтованим. Однак, доводи заявника про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову обґрунтовані лише посиланням на те, що суб'єкт владних повноважень можливо проведе позапланову перевірку та, за результатами якої, можливо прийме певні негативні для товариства рішення, що можливо порушать його права та інтереси. Тобто, такі доводи не підтверджені фактичними доказами.
В іншому ж заява позивача про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими суд міг би прийти до однозначного висновку, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть заявником при цьому понесені. А саме припущення останнього, як уже наголошувалось судом вище, про можливе настання негативних наслідків для нього не є аргументованим доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Підводячи підсумок вищевикладеному суд враховує, що саме суб'єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існуванням передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову. Такий висновок узгоджується із нормою частини 1 статті 9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Виходячи з викладених обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява ТОВ «Фуд Девелопмент» в особі Крижопільської філії про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 150 - 154, 243, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Девелопмент» в особі Крижопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Девелопмент» про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович