Справа №766/21152/21
н/п 1-кс/766/10250/21
04.11.2021 року слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Херсоні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Херсонській області майора поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021071060000406 від 26.10.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
Старший слідчий СУ ГУНП в Херсонській області майор поліції ОСОБА_6 , звернулась з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021071060000406 від 26.10.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, тобто до 02.01.2021 включно.
Мотивуючи клопотання, слідчий вказує, що ОСОБА_5 у березні 2021 року, точна дата та час у ході досудового розслідування не встановлена, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , переслідуючи прямий злочинний умисел направлений на задоволення своєї статевої пристрасті з малолітньою падчеркою ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , достовірно знаючи про те, що остання не досягла чотирнадцяти років, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з її добровільної згоди, вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло потерпілої з використанням своїх геніталій, у результаті чого вона завагітніла та відповідно до довідки КНП «Берегівська лікарня ім. Бертолона Ліннера Берегівської міської ради» №1077 від 27.10.2021 перебуває у стані вагітності, на 32 тижні.
Слідчий зазначає, що 26.10.2021 року відомості про вказаний факт зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12021071060000406за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
04.11.2021 року ОСОБА_5 було оголошено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
Слідчий вказує, що у вчиненні даного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Яноші Берегівського району Закарпатської області, українець, громадянин України, неодружений, на утриманні дітей не має, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Слідчий зазначає, що на даному етапі наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- протоколом прийняття усної заяви ОСОБА_5 про вчинення ним вказаного кримінального правопорушення;
- протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , яка показала, що влітку 2017 року до них у с. Гать приїхав раніше невідомий чоловік на ім'я ОСОБА_8 , який забрав їх разом з матір'ю на постійне проживаннядо с. Червоне Поділля Каховського району Херсонської області. Там вони проживали однією родиною і ОСОБА_8 був співмешканцем її матері. Навчання вона проходила у Кам'янськійгімназії з 2018 року до 2021 року, повноцінно закінчила 3 класи. Приблизно на початку 2021 у неї з'явилось бажання вступити у статеві зносини зі співмешканцем матері ОСОБА_8 . Першого разу вона прийшла до нього, прилягла поруч з ним у ліжку, після чого почала гладити його, даючи таким чином натяки на вступ у статевий зв'язок, проте він їй відмовив, сказав щоб вона так більше не робила оскільки він про це розповість матері та вона пішла. Після цього вона до нього ходила ще два рази, при цьому натякаючи на вступ з нею у статевий акт, проте він кожного разу їй відмовляв. Приблизно в середині березня 2021 коли вона знову прийшла до ОСОБА_8 у ліжко та почала його гладити, то він все таки вступив з нею у статеві зносини, природнім способом. Це взагалі був перший раз в житті коли у неї був статевий акт та ОСОБА_8 його закінчив в середину її піхви. Через 4-5 днів після цього, вона знову прийшла до ОСОБА_8 у ліжко та між ними відбувся знову статевий акт природнім шляхом, який закінчився таким же чином як і перший. Після цього у неї перервався місячний цикл та вона зрозуміла, що вагітна, про що вона повідомила ОСОБА_8 і він сам все розповів її матері. Матір спочатку хотіла звернутись до поліції за даним фактом проте ОСОБА_8 став їй погрожувати та залякувати її і вона цього не зробила. Вказані статеві акти відбувались за місцем їх мешкання у с. Червоне Поділля виключно за її ініціативою. Після цього на облік до лікарні вона не стала і перестала ходити на навчання. У вересні 2021 вони спільно з матір'ю виїхали до Закарпатської області. Претензій до ОСОБА_8 вона не має;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 (мати потерпілої), яка показала, що приблизно у 2018 році до них додому приїхав її знайомий ОСОБА_10 та вона разом з ним і її донькою ОСОБА_7 поїхали проживати до с. Червоне Поділля Каховського району Херсонської області.Там вони проживали однією сім'єю та разом працювали, а ОСОБА_11 ходила до Кам'янської гімназії і провчилась там з 1-го до 3-го класу. За час спільного проживання будь-яких проявів зацікавленості як з боку ОСОБА_8 , так і з боку ОСОБА_11 вона не помічала. Приблизно влітку 2021 вона помітила, що у ОСОБА_11 вже доволі великий живіт і зрозуміла, що вона вагітна. Після чого вона почала розпитувати свою доньку про це. Спочатку ОСОБА_11 їй нічого не говорила, проте пізніше повідомила, що дійсно вона за її ініціативою вступила в статевий зв'язок з вітчимом ОСОБА_8 у результаті чого і завагітніла. Розпитавши про дані обставини ОСОБА_8 , він все підтвердив та повідомив, що дійсно у нього були статеві акти з Біанкою лише природнім способом та те, що саме ОСОБА_11 наполягала на них.Так, вона його до цього провокувала три рази і він відмовлявся, однак після цього він все таки два рази дійсно вступив з нею у статеві акти. Він також повідомив про те, що все це відбувалось в спільній кімнаті за місцем їх мешкання у с. Червоне Поділля Херсонської області. Потім вона разом з донькою поїхали додому у с. Гать, а ОСОБА_8 залишився в с.Червоне Поділля, при цьому зв'язок з ним вона не підтримує, однак ОСОБА_11 підтримує і він пересилає їй грошові кошти на дитину;
- протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_7 (сестра потерпілої), яка показала, що вона проживає разом з матір'ю ОСОБА_9 , батьком ОСОБА_12 , братом ОСОБА_13 , сестрою ОСОБА_7 та бабусею ОСОБА_14 . Приблизно у 2018 її сестра ОСОБА_11 та матір ОСОБА_15 поїхали проживати у с. Червоне Поділля Каховського району Херсонської області до чоловіка на ім'я ОСОБА_8 . З того часу відносини з ними вона рідко підтримувала, за допомогою мобільного зв'язку. 20.09.2021 мати та ОСОБА_11 повернулись додому, при цьому її сестра вже була вагітна та у неї було добре видно живіт. У ході розмови ОСОБА_11 повідомила, що завагітніла від співмешканця матері ОСОБА_8 , у статеві зносини з ним вступила добровільно. Окрім ОСОБА_8 у ОСОБА_11 ні з ким статевих зносин не було та вона сама була ініціатором цього. Також ОСОБА_11 та матір сказали, що ОСОБА_8 погрожував їм щоб вони нікому про це не розповідали і не казали від кого вона завагітніла. Зі слів ОСОБА_11 все це відбувалось за місцем їх спільного мешкання у с. Червоне Поділля Херсонської області;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_16 (брат потерпілої), який показав, що проживає спільно з матір'ю ОСОБА_9 , батьком ОСОБА_12 , сестрою ОСОБА_17 , сестрою ОСОБА_7 та бабусею ОСОБА_14 . Приблизно у 2018 його сестра ОСОБА_11 та матір ОСОБА_15 поїхали проживати у с. Червоне Поділля Каховського району Херсонської області до чоловіка на ім'я ОСОБА_8 . З того часу відносини з ними він не підтримував та що у них там відбувалось йому не відомо. 20.09.2021 мати та ОСОБА_11 повернулись додому, при цьому ОСОБА_11 вже була вагітна та у неї було добре видно живіт. У ході розмови ОСОБА_11 повідомила, що завагітніла від співмешканця матері ОСОБА_8 , у статеві зносини з ним вступила добровільно. Окрім ОСОБА_8 у ОСОБА_11 ні з ким статевих зносин не було та вона сама була ініціатором цього. Також ОСОБА_11 та матір сказали, що ОСОБА_8 погрожував їм щоб вони нікому про це не розповідали і не казали від кого вона завагітніла. Зі слів ОСОБА_11 все це відбувалось за місцем їх спільного мешкання у с. Червоне Поділля Херсонської області;
- довідкою КНП «Берегівська лікарня імені БертолонаЛіннера Берегівської міської ради» №1077 від 27.10.2021 про те, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 поступила в акушерсько-гінекологічне відділення 14.10.2021 з діагнозом: І вагітність, 32 тижні.
- іншими матеріалами справи у їх сукупності.
В ході досудового розслідування вивчалась характеристика підозрюваного та встановлено, що ОСОБА_5 , офіційно не працевлаштований, на утриманні дітей не має, має місце реєстрації та постійне місце проживання, раніше не судимий.
Слідчий вказує, що враховуючи вищезазначене, а також беручи до уваги той факт, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років, усвідомлює той факт, що йому загрожує вказане покарання, підозра обґрунтована вагомими доказами у кримінальному провадженні, може вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому існують ризики, що при обранні стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, останній, перебуваючи на свободі буде:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки усвідомлює той факт, що за скоєння ним особливо тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років, йому може загрожувати реальна міра покарання, пов'язана з позбавленням волі;
- незаконно впливати (шляхом вмовлянь, переконань, погроз, залякування тощо) на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою зміни їх показів у суді, оскільки йому відомо місце їх перебування;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зважаючи на те, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі доведення того факту, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути вищезазначені ризики, а при підготовці клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Саме про це йдеться у правовій позиції, викладеній у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011року у справі «Харченко проти України), тому органами досудового розслідування розглядалась така можливість, однак прихожу до висновку, що менш суворі запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання наведеним у клопотанні ризикам та не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З огляду на викладене, з метою забезпечення об'єктивного та повного досудового розслідування та судового розгляду, належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 , а також те, що менш суворі запобіжні заходи будуть не достатні для запобігання наведеним ризикам, у зв'язку із чим слідчий просить клопотання задовольнити.
Вивчивши клопотання, додані до нього матеріали, вислухавши пояснення прокурора, яка підтримала клопотання, просила застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вислухавши пояснення підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення клопотання, просили відмовити в його задоволенні та застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт, слідчий суддя дійшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
04.11.2021 року ОСОБА_5 було оголошено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
За матеріалами клопотання маються вагомі докази, які у достатній мірі вказують на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним вказаного кримінального правопорушення.
За практикою Європейського суду з прав людини, обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» ).
У справі «Смирнова проти Росії» зазначено, якщо держава не наведе «відповідних і достатніх» підстав для тримання під вартою обвинуваченої у правопорушенні особи, така особа завжди має бути звільнена після затримання і перебувати на волі до початку судового розгляду її справи (як класичний прецедент, рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» (Wemhoff v. Germany) від 27 червня 1968 року; рішення у справі «Яґчі і Сарґін проти Туреччини» (Yagci and Sargin v. Turkey) від 8 червня 1995 року.
Для відмови в досудовому звільненні особи принципи конвенційного прецедентного права передбачають чотири основні підстави: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення у справі «Штеґмюллер проти Австрії» (Stogmuller v. Austria) від 10 листопада 1969 року); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини»), вчинення ним подальших правопорушень (рішення у справі «Мацнеттер проти Австрії» (Matznetter v. Austria) від 10 листопада 1969 року) або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення у справі «Летельєр проти Франції» (Letellier v. France) від 26 червня 1991 року, серія А, № 207, п. 51).
Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку; це слід робити з урахуванням низки інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти (рішення у справі«W. проти Швейцарії» (W. v. Switzerland) від 26 січня 1993 року).
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним. Про це зазначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою №12369 від 26 червня 1991 року по справі «Лтальє проти Франції», п. 51, за скаргою №5522/04 від 20 січня 2011 року по справі «Прокопенко проти України», за скаргою №38717/04 від 14 жовтня 2010 року по справі «Хайредінов проти України» п. 29, 41 за скаргою №37466/04 від 20 травня 2010 року по справі «Москаленко проти України». В пункті 36 останнього зазначено, що «…органи судової влади неодноразово посилались на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєні яких він обвинувачується… Однак Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою».
Крім того, суд також зобов'язаний перевірити можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу. В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою №40107/02 від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80, за скаргою №20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушення конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…»
При вирішенні заявленого клопотання слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, який є особливо тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, офіційно не працевлаштований, не офіційно одружений, дітей на утриманні не має, наразі підозру обґрунтовано вагомими доказами, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати (шляхом умовлянь, переконань, погроз, залякування тощо) на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою зміни їх показів у суді, оскільки йому відомо місце їх перебування, також слідчий суддя враховує, що підозрюваний, має постійне місце проживання, раніше не судимий, підозру визнає у повному обсязі, про що свідчить протоком прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 03.11.2021 року, відповідно до якого особа є заявником, тобто фактично останній здійснив явку з повинною, при цьому наявність обґрунтованості підозри здебільшого підтверджується показами свідків, разом з цим у матеріалах кримінального провадженні наразі відсутні будь-які висновки експертів щодо вказаної події, протиправні дії були вчиненні у березні 2021 року, разом з цим особа з'явилась на виклик до слідчого та у судове засідання на розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляд триманні під вартою, крім того, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме те що протиправні дії вчинялися за добровільною згодою потерпілої, яка відповідно до наданих нею показів неодноразово намагалась вступити у статеві зносили з підозрюваним шляхом умовлянь останнього, а отже хоча і наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України, однак вони мають порівняно невисокий ступінь, при цьому посилання на тяжкість вчинення кримінального правопорушення не може бути єдиною підставою для обрання найбільш суворішого запобіжного заходу - тримання під вартою. Однак не застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
На підставі вищевикладеного, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити слідчому у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 04.01.2022 року, та зобов'язавши його прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду.
Оскільки слідчим суддею відмовлено у задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і застосовується інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, слідчий суддя самостійно визначає обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до 04.01.2022 року, також наступні обов'язки:
- не відлучатися за межі Херсонської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у провадженні, та потерпілою;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон інші документи що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Керуючись ст.ст. 131,132,176-178,183,184,193-196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Херсонській області майора поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - домашній арешт, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 04.01.2022 року, та зобов'язавши його прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до 04.01.2022 року, також наступні обов'язки:
- не відлучатися за межі Херсонської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у провадженні, та потерпілою;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон інші документи що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії даної ухвали до 04.01.2022 р. включно, по закінченню якого дана ухвала припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим, крім випадку його продовження у встановленому законом порядку.
Контроль за виконанням домашнього арешту покласти на слідчого.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали.
Повний текст ухвали оголошений в приміщенні суду 11.11.2021 р. о 12 год. 50 хв.
Слідчий суддяОСОБА_1