ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.11.2021Справа № 910/3601/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/3601/21
За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав";
До Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБС бар";
Про стягнення 30 135,62 грн.
Без повідомлення учасників справи.
Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБС бар" про стягнення 30 135,62 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати роялті за використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах за договором №КБР-131/11/19-Н від 01.11.2019, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 28 757,42 грн., інфляційні втрати у розмірі 936,39 грн. та 3% річних у розмірі 441,81 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 відкрито провадження у справі № 910/3601/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв'язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.
В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 15.03.2021 строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.03.2021.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
17.08.2020 від позивача надійшла заява про покладення на відповідача понесених Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" судових витрат у справі.
Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.
Повно і всебічно з'ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд
01.11.2019 року між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" та Товариством з обмеженою відповідальністю « 3БС БАР" було укладено договір про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах №КБР-131/11/19-Н (надалі також - "Договір"),
Відповідно до п. 3.1. договору, договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.
Договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором (п. 3.2. договору).
Згідно з п. 3.3. договору, за договорами, зазначеними в п. 3.1. та 3.2. Користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому Користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі також - «Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права») в розмірі, що зазначений в Додатку №3 до цього Договору (з урахуванням інших положень Договору) на рахунок ПО УЛАСП.
Відповідно до п. 3.4. договору механізм розстрочки передбачений цим Договором діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього Договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим Договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо Користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав. Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей Договір із додатками до нього.
Звертаючись до суду з цим позовом про стягнення з відповідача заборгованості за період з листопада 2019 р. по жовтень 2021 року, позивач вказав, що за весь час з моменту підписання договору відповідач мав право легально здійснювати комерційне використання музичних творів. Однак, відповідач не дотримувався належним чином зустрічного обов'язку - обов'язку сплачувати винагороду позивачу.
Позивач також зазначив, що оскільки жодна з сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору, то станом на дату звернення до суду з позовною заявою строк дії договору визначається періодом з 01.11.2019 по 01.11.2021.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач порушив грошові зобов'язання за договором, оскільки як стверджує позивач, за період з листопада 2019 р. по жовтень 2021 року у відповідача утворилася заборгованість за договором у розмірі 28 757,42 грн., у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з цим позовом.
Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України).
Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України. Зокрема, об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 422 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.
Частиною 3 ст. 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.
Відповідно до ч. 4 і 5 ст. 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Частиною 2 ст. 33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.
Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
З матеріалів справи вбачається, що жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п. 6.2 договору, а тому даний договір вважається продовженим на тих же умовах до 01.07.2020 (п. 6.1, п. 6.2 договору), докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
За встановлених обставин, в спірний період договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідач в спірний період дії договору не виконав належним чином зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов договору.
Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за спірний період в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не залучені.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми основного боргу в спірний період, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 28 757,42 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Крім основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування на суму основного боргу у розмірі 936,39 грн. та 441,81 грн. 3 % річних з простроченої суми.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на викладені положення законодавства та умови договору, з огляду на встановлений судом факт прострочення відповідача за договором, позовні вимоги в цій частині є правомірними й обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.
Виходячи з приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідач належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог щодо стягнення заборгованості зі сплати винагороди за договором не подав.
На підставі викладеного позовні вимоги задовольняються у повному обсязі, а судові витрати покладаються на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Визначаючи розрахунок судових витрат, у позовній заяві позивач вказує на суму в розмірі 2270,00 грн., яка становить сплачений ним в дохід Державного бюджету України судовий збір та 10 000,00 грн., яка становить понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, останнім було долучено до матеріалів справи: договір про надання професійної правничої допомогу № 14.57-Н від 12.08.2020 та акт приймання-передачі наданих послуг від 08.06.2021 р. на суму 10 000,00 грн.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує, що подані документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з відповідача, оскільки цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Дослідивши опис наданих послуг адвоката, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиці правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг. Зважаючи на складність справи, надані послуги, принципи співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за належне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБС БАР" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. 25, код ЄДРПОУ 43028265) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул А. Аболмасова, 5, група приміщень 57, офіс 10, ідентифікаційний код 37396233) 28 757 (двадцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн. 42 коп. основної заборгованості, 936 (дев'ятсот тридцять шість) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 441 (чотириста сорок одну) грн. 81 коп. 3 % річних, 2 227 (дві тисячі двісті двадцять сім) грн. 00 судового збору та 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судово засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко