майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"02" листопада 2021 р. м. Житомир Справа № 906/736/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
секретар судового засідання: Малярчук Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" МД ІСТЕЙТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс-СВ"
про стягнення 297986,87 грн
ТОВ "МД ІСТЕЙТ" звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "Агросервіс - СВ" про стягнення 297 986,87 грн, з яких 248 322,39 грн основного боргу та 49 664,48 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням з боку відповідача укладеного між сторонами договору поставки №246/ОД/ЖТ/20 від 14.02.2020 в частині проведення належного розрахунку за отриманий товар.
Ухвалою суду від 05.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 906/736/21 за правилами загального позовного провадження.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
17.09.2021 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю" МД ІСТЕЙТ" надійшло клопотання. В даному клопотанні зазначено, після подання позивачем позову, відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 248 322,39 грн. Сума судового збору та сума штрафу залишаються несплаченими. Просить розглянути справу за його відсутності та стягнути з відповідача понесені ним витрати відповідно до ч.3 ст. 130 ГПК України. (а.с.41,42)
Ухвалою суду від 23.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/736/21 до судового розгляду по суті.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили, хоча про дату, час і місце засідання суду повідомлені своєчасно та належним чином.
Справа вирішується за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю" МД ІСТЕЙТ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросервіс-СВ" (покупець) 14 лютого 2020 року було укладено договір поставки № 246/ОД/ЖТ/20 (далі - Договір), в порядку та на умовах якого постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупцю металопрокат (далі - Товар), а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар від постачальника згідно умов даного договору (п. 1.1. контракту) (а.с.9).
Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість товару та його ціна передбачаються у специфікаціях та /або у видаткових накладних.
Позивач як продавець з поставки товару 05.05.2021 та 06.05.2021 виконав своє зобов'язання та поставив відповідачеві Товар на суму 321 685,14 грн згідно видаткових накладних №№ РН7- 008825,008824 та 008875.
Враховуючи оплату 28.04.2021 в сумі 256649,46 грн за раніше отриманий товар відповідачем, позивач зменшив суму коштів за поставлений товар на суму переплати в розмірі 73362,75 грн.( 321685,14-73362,75 грн = 248322,39 грн.) (п.4.8 Договору).
Тому заборгованість відповідача станом на подання позову склала 248 322,39 грн.
Відповідно до п. 4.4 Договору сторони погодили строки оплати за Товар також згідно специфікацій, за умов яких вони становили 25 календарних днів дати відгрузки.
Своїм клопотанням від 06.09.2021 №029/352 позивач повідомив суд про оплату відповідачем 25.06.2021 суму основного боргу в розмірі 248 322,30 грон. Сума штрафу залишається несплаченою.
Штраф у розмірі 20% нарахований позивачем від несвоєчасно сплаченої суми згідно п. 7.2 Договору.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із виконанням умов щодо своєчасної поставки товару, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (чч.1, 2 ст.217 ГК). Штрафними санкціями відповідно до ч.1 ст.230 ГК визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом положень ч.4 ст.231 ГК, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Так, у даному випадку сторони договору обумовили, що у випадку невиконання зобов'язань з оплати товару, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 відсотків від несвоєчасно сплаченої суми (п.7.2 Договору).
Таким чином, вимога про сплату 49 664,48 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими. підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню на суму нарахованого штрафу в розмірі 49 664,48 грн.
Провадження у справі в частині стягнення 248 322,39 грн підлягає закриттю за відсутності предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
Відповідно до ст.ст. 129,130 ГПК України судові витрати за позовом покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 248 322,39 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс-СВ" (10001, Житомирська область, м. Житомир, вул. Кооперативна, буд. 7, код ЄДРПОУ 22049811) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд. 6-А,код ЄДРПОУ 32040840) -49 664,48 грн штрафу та 4 469,80 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 12.11.21
Суддя Маріщенко Л.О.
Віддрукувати:
1- в справу
2-3 - сторонам (рек)