2-з/754/292/21
Справа № 754/12630/21
Іменем України
09 листопада 2021 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
В провадження Деснянського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів.
08.11.2021 року до суду від ОСОБА_1 надійшла про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа № 754/ 13466/21 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Заяву мотивовано тим, що предметом спору по вказаній справі є безпідставне стягнення аліментів з позивача на утримання малолітньої дитини на користь відповідача ОСОБА_2 , зокрема в Дарницькому відділі ДВС м. Києва перебуває на виконанні виконавче провадження, а сума боргу вже становить 71 427,45 грн. та продовжує збільшуватись, а відтак до вирішення спору по суті стягнення з позивача аліментів є необґрунтованим, тому просить задовольнити заяву та зупинити стягнення аліментів.
Дослідивши матеріали позовної заяви у межах вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до суду, після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 р. № 9, передбачає, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, зокрема права та інтереси малолітньої дитини.
З матеріалів справи не вбачається підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення даного позову, оскільки останньою не наведено достатніх правових підстав для забезпечення позову саме шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа.
Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Фактично представник позивача просить забезпечити позов шляхом зупинення виконання судового рішення про стягнення аліментів з позивача, тобто за змістом захід забезпечення є тотожним позовним вимогам в частині звільнення від сплати аліментів.
Також, представником позивача не надано належних доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення даного позову.
Враховуючи вищевикладене, заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 149, 150, 153, 353 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів - повернути заявнику, роз'яснивши право на повторне звернення з заявою, після усунення обставин, що стали підставою для її повернення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет на веб-сайті суду: http://ds.ki.court.gov.ua/
Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.
Повний текст ухвали суду складено 09.11.2021
Суддя О.Б. Саламон