Справа № 567/735/21
04 листопада 2021 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Венгерчук А.О.
при секретарі - Самолюк А.В.
за участі
заявника ОСОБА_1
представника заявника ОСОБА_2
представника заінтересованої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, про встановлення факту постійного проживання на території України
встановив:
в Острозький районний суд Рівненської області з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року звернулась ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви зазначає, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Андрусіїв Межиріцького району (на даний час - Рівненського району) та в 1974 року отримала паспорт громадянки колишнього СРСР.
У період з 01.09.1973 по 11.07.1975 ОСОБА_4 навчалася в Міському професійно-технічному училищі № 5 м. Ровно Ровенської області, що підтверджується записами у трудовій книжці та відмітками у паспорті.
Зазначає, що 22.03.1974 заявниця була приписана за адресою: АДРЕСА_1 звідки була виписана 17.04.1975. У період з 16.05.1975 по 11.07.1975 тимчасово була прописана в гуртожитку у АДРЕСА_2 .
01.09.1975 ОСОБА_5 була прийнята на роботу ткачкою по 5 розряду в ткацький цех Рівненського льонокомбінату, у зв'язку з чим змінила місце проживання на АДРЕСА_3 .
29.06.1976 була звільнена з посади ткачки за власним бажанням та виписана з гуртожитку 30.07.1976.
06.10.1976 ОСОБА_5 прописалась в АДРЕСА_4 .
15.08.1977 прийнята на роботу в цех № 3 Рівненського заводу газорозрядних приборів.
03.03.1978 ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та змінила прізвище, проте не здійснила обмін паспорта в установлений строк у зв'язку із зміною прізвища.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у заявниці та ОСОБА_6 народилася донька ОСОБА_7 .
Після закінчення строку дійсності паспорта (12.02.1979) за новим паспортом ОСОБА_4 до уповноважених органів не зверталася.
ІНФОРМАЦІЯ_4 у заявниці народилася донька ОСОБА_8 .
11.09.1981 ОСОБА_1 була звільнена з роботи в Рівненському заводі газорозрядних приборів (29.11.1977 перейменований в Рівненський завод імені 60-річчя Жовтня) за власним бажанням, після чого переїхала жити до с. Верхів до батьків чоловіка.
Таким чином, посилається на те, що з 1981 року та по даний час постійно проживає в с. Верхів Рівненського району Рівненської області, де веде особисте підсобне господарство.
Вказує, що від встановлення факту, що має юридичне значення - факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991, залежить виникнення та зміна її майнових та немайнових прав, так як ОСОБА_1 досі не документована паспортом громадянина України.
Враховуючи наведене просить встановити її особу та факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, а також, що станом на 24.08.1991 вона перебувала в громадянстві колишнього СРСР.
Ухвалою суду від 05.07.2021 заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, задоволено клопотання заявника про виклик свідків. Інших процесуальних дій не вчинялося.
В судовому засіданні заявник та її представник підтримали заяву в повному об'ємі, просять суд встановити факт постійного проживання заявниці на території України станом на 24.08.1991 року та її перебування в громадянстві колишнього СРСР. Зазначили, що встановлення вказаного факту має для заявника юридичне значення, оскільки від цього залежить виникнення її прав та можливість отримання паспорта громадянина України, та у зв'язку з тим, що в позасудовому порядку вирішити вказане питання не можливо, просять задовольнити заяву.
Представник заінтересованої особи Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області в судовому засіданні проти задоволення заяви не заперечила. Пояснила, що встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності ЗУ "Про громадянство України" є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.3 цього закону.
Вказує, що відповідно до п.44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджених Указом Президента України від 27.03.2001, у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24.08.1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Суд, вислухавши сторони та свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню.
До зазначеного висновку суд дійшов на підставі аналізу показів свідків та письмових доказів.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що є дочкою заявника та їй достовірно відомо про те, що її мама ОСОБА_1 весь час проживає в с.Верхів та нікуди не виїздила, займалась господарством.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні вказала, що проживає по сусідству із сім'єю заявника. Їй достовірно відомо, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_5 з 1982 року по даний час. Також зазначила, що в неї був чоловік ОСОБА_6 , який на даний час помер, та дві дочки ОСОБА_11 і ОСОБА_12 .
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що проживає в с.Верхів Рівненського району (Острозької ОТГ) та знайома із заявником. Їй відомо, що ОСОБА_1 проживає в с.Верхів з 1982 року та по даний час.
З досліджених в судовому засіданні письмових доказів встановлено такі обставини.
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та її батьками вказані ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (а.с.7)
Згідно з паспортом НОМЕР_2 виданим 12.02.1974 вбачається, що вказаний паспорт було видано на ім'я ОСОБА_5 . Відповідно до відміток у паспорті вбачається, що 22.03.1974 заявниця була приписана за адресою: АДРЕСА_1 та знята з реєстрації 17.04.1975; у період з 16.05.1975 по 11.07.1975 тимчасово була прописана в гуртожитку у АДРЕСА_2 ; 06.10.1976 ОСОБА_5 прописалась в АДРЕСА_4 . (а.с.8-9)
Відповідно до трудової книжки заповненої на ім'я ОСОБА_5 (дата заповнення 29.08.1975) вбачається, що у період з 01.09.1973 по 11.07.1975 ОСОБА_5 навчалася в МПТУ № 5 м. Ровно Ровенської області (запис №1); 01.09.1975 ОСОБА_5 прийнята на роботу ткачкою по 5 розряду в ткацький цех Рівненського льонокомбінату (запис №3); 29.06.1976 була звільнена з посади ткачки за власним бажанням (запис №4); 15.08.1977 прийнята на роботу в цех №3 Рівненського заводу газорозрядних приборів (запис №5), 11.09.1981 була звільнена з роботи в Рівненському заводі газорозрядних приборів (29.11.1977 перейменований в Рівненський завод імені 60-річчя Жовтня) за власним бажанням (запис №8). (а.с.10-11)
Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 встановлено, що 03.03.1978 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_16 . (а.с.12)
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 19.10.1978 вбачається, що ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 та її батьками зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с.13)
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 (повторне) виданого 26.02.2021 вбачається, що ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 та її батьками зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с.15)
Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 встановлено, що 05.05.2002 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_17 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_18 . (а.с.16)
Відповідно до виписки з погосподарської книги №1 с.Верхів за 1986-1990 роки вбачається, що членами колгоспного домогосподарства, що в с.Верхів особовий рахунок № НОМЕР_7 були: ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - голова господарства; ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - дружина; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - внучка; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - внучка. (а.с.19)
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 виданого 21.06.2019 встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . (а.с.20)
Відповідно до довідки про склад сім'ї від 23.02.2021 встановлено, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_5 та до складу її сім'ї входять: дочка ОСОБА_9 , онук ОСОБА_17 , онука ОСОБА_9 (а.с.22)
Відповідно до виписки з погосподарської книги №1 с.Верхів за 1991-1995 роки вбачається, що членами колгоспного домогосподарства, що в с.Верхів особовий рахунок № НОМЕР_9 були: ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - голова господарства; ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - дружина; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - внучка; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - внучка. (а.с.42)
Відповідно до довідки Острозької міської ради (староста сіл Верхів, Лебеді, Шлях) №184 від 06.09.2021 вбачається, що ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 з 1982 року по даний час. (а.с.66)
У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України,у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що у порядку ч. 2 ст. 256 ЦПК (ст. 315 ЦПК згідно змін від 15.12.2017) суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 256 ЦПК (ст. 315 ЦПК згідно змін від 15.12.2017) та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, та 13.11.1991 року, який має юридичне значення.
Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.
Оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України для встановлення належності до громадянства України, суд дійшов до висновку, що вказаний факт підлягає встановленню на підставі статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України».
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).
Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).
Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України визначений Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215.
Відповідно до підпункту «а» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року (підпункт «в» пункту 8 Порядку, в редакції, чинній на час звернення заявника до суду).
Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Отже, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.
Враховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20).
Ст.1 Закону України "Про громадянство України" дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши зібрані у справі докази, зокрема, свідоцтво про народження заявника, укладення шлюбу на території України, довідки з місця проживання, трудову книжку, народження дітей на території України, та заслухавши покази свідків, вважає доведеним факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Метою встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року є отримання ОСОБА_1 паспорта громадянина України.
Також суд враховує, що пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/20002 встановлено, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Тобто, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов' язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Враховуючи наведене, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що заявник ОСОБА_1 постійно проживала на території України станом на 24 серпня 1991 року та перебувала в громадянстві колишнього СРСР.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що в судовому засіданні знайшли підтвердження обставини на які посилається заявник, дані докази повністю узгоджуються з заявою ОСОБА_1 , її поясненнями в судовому засіданні, поясненнями свідків і є такими, що дозволяють встановити такий факт, а відтак заяву слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 28, 294 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 57, 265, 315 ЦПК України
вирішив:
заяву ОСОБА_1 (жительки АДРЕСА_5 ), заінтересована особа: управління Державної міграційної служби України в Рівненській області (місце знаходження м.Рівне вул.16 Липня,6, ЄДРПОУ 37829784), про встановлення факту постійного проживання на території України задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Анрусіїв Рівненського району Рівненської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , постійно проживала на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 24 серпня 1991 року перебувала в громадянстві колишнього СРСР.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12.11.2021.
Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.