Справа № 565/1561/20
Провадження № 2/565/212/21
11 листопада 2021 року м. Вараш
Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням
суддіМалкова В.В.
з участю: секретаря судового засіданняПанчук Г.І.
представника позивачаОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання батьківства, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини, з якою проживає малолітня дитина до досягнення трирічного віку,
Позивач звернулась в суд з позовом до відповідача про визнання його батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів на її утримання в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також стягнення аліментів на утримання позивача, як матері з якою проживає дитина віком до трьох років, у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, до досягнення донькою - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
В обґрунтування позову вказує, що підтримувала з відповідачем шлюбні відносини з початку 2019 року по грудень 2019 року, у зареєстрованих шлюбних відносинах ні з ким не перебувала, у 2020 році у неї народилась дочка ОСОБА_5 батьком якої є відповідач. При реєстрації народження доньки ОСОБА_6 відомості про батька були зазначені за вказівкою позивача відповідно до ст.135 СК України, оскільки відповідач не подав заяву про визнання себе батьком. На даний час вона та її неповнолітня дочка проживають разом, відповідач ухиляється від утримання неповнолітньої дочки, хоча має таку можливість, оскільки працює і отримує заробітну плату. Позивач вказує, що вона ніде не працює, оскільки перебуває у декретній відпустці по догляду за донькою ОСОБА_6 , на утриманні позивача також перебуває неповнолітній син від першого шлюбу, у зв'язку з цим позивач потребує утримання від відповідача до досягнення донькою трирічного віку.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала, просила позовні вимоги задоволити в повному обсязі, стягнути аліменти на утримання ОСОБА_5 та позивача, як матері з якою проживає дитина, з дня подачі позову до суду.
Представник відповідача під час судового засідання позовні вимоги визнала частково, вказавши, що не заперечує проти визнання відповідача батьком ОСОБА_5 та не заперечує проти стягнення аліментів на її утримання в розмірі 1/7 частки заробітку (доходу) відповідача. Одночасно з цим зазначає, що оскільки позовні вимоги не містять вказівки на час з якого позивач просить стягнути аліменти, аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 слід стягнути з дня встановлення батьківства рішенням суду. Вимоги про стягнення аліментів на утримання позивача представник відповідача вважає такими, що задоволенню не підлягають, оскільки позивач не є дружиною відповідача.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та керуючись законом, суд прийшов до наступного висновку.
ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Вараш Рівненської області, матір”ю ОСОБА_5 є позивач ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини. Запис про батька ОСОБА_5 внесено на підставі заяви матері та у відповідності із ч.1 ст.135 СК. Позивач у шлюбі з відповідачем не перебувала і не перебуває.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/103-21/2768-БД від 23.06.2021 року, складеного судовим експертом Волинець І.В. Волинського НДЕКЦ МВС України, молекулярно генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5 складає величину не менш ніж 99,999999994%.
Відповідно до ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду. Згідно із ст.128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Як передбачено ч.4 ст.206 ЦПК у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Згідно із ч.1 ст.64 ЦПК представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Судом не встановлено обставин, які б вказували на те, що визнання позову від імені відповідача його представником уперечить закону або порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги про визнання відповідача батьком дитини ОСОБА_5 підлягають задоволенню.
Рішенням суду встановлено, що відповідач є батьком неповнолітньої ОСОБА_5 . Неповнолітня ОСОБА_5 проживає разом з позивачем, що підтверджується довідкою Кричильської сільської ради Сарненського району Рівненської області. Відповідач працює і отримує заробітну плату, коштів на утримання неповнолітньої дочки не надає. Доказів про стягнення аліментів на утримання інших осіб відповідач суду не надав. Відповідно до ст.ст. 180-183 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом починаючи з дня пред'явлення позову. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Таким чином, слід стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дочки в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно з дня звернення з позовом до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч.2ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Судом встановлено, що сторони не перебували у шлюбі.
У зв'язку із вказаним, у суду відсутні підстави, передбачені ст.84 СК України, для задоволення позовних вимог про стягнення аліментів з відповідача на утримання позивача.
Позивач звільнена від сплати судового збору за подачу позовів про стягнення аліментів, згідно із п.3 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Даних про інших осіб, які понесли судові витрати по справі, інші судові витрати, що підлягають стягненню з відповідача, не здобуто.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.141,206,263-265,430 ЦПК України, ст.ст.84,125-128, 135, 180-183 СК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково. Визнати ОСОБА_4 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) батьком ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Вараш Рівненської області (актовий запис за № 243 від 06.08.2020 року, свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Вараським міським відділом РАЦС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) 06 серпня 2020 року).
Стягнути з ОСОБА_4 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_4 щомісячно, але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 листопада 2020 року до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на її утримання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду безпосередньо.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий
Повне рішення складене і підписане головуючим 12.11.2021 року