11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 120/2653/21-а
адміністративне провадження № К/9901/40506/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №120/2653/21-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні в період з 01.01.2019 по 01.06.2020 року включно розмірів її посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення та доплатити позивачу за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 2790,00 грн. на місяць та окладу за військовим званням 730,00 грн. на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 23.11.2018 року № 2629-VIII Про Державний бюджет України на 2019 рік на 01.01.2019 року, на відповідні тарифні коефіцієнти:
-за період з 01.01.2020 року по 01.06.2020 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 3050,00 грн. на місяць та окладу за військовим званням 800,00 грн. на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року № 294-ІХ Про Державний бюджет України на 2020 рік на 01.01.2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;
-за період з 01.01.2019 року по 01.06.2020 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів мого посадового окладу в період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року 2790,00 грн. на місяць, з 01.01.2020 року по 01.06.2020 року 3050,00 грн. на місяць, та розміру окладу за військове звання з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року 730,00 грн. на місяць, з 01.01.2020 року по 01.06.2020 року 800,00 грн. на місяць, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 23.11.2018 року № 2629-VIII Про Державний бюджет України на 2019 рік на 01.01.2019 року, та встановленого Законом України від 14.11.2019 року № 294-ІХ Про Державний бюджет України на 2020 рік на 01.01.2020 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; належну з урахуванням проведених раніше виплат грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв'язку зі звільненням з військової служби, нараховану із грошового забезпечення, обчисленого із розміру посадового окладу 3050,00 грн. та розміру окладу за військове звання 800,00 грн., визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року № 294-ІХ Про Державний бюджет України на 2020 рік на 01.01.2020 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; належну з урахуванням проведених раніше виплат одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 статті 15 закону № 2011-ХІІ у зв'язку зі звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день мого звільнення, обчисленого із розміру посадового окладу 3050,00 грн. та розміру окладу за військове звання 800,00 грн., визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року № 294-ІХ Про Державний бюджет України на 2020 рік на 01.01.2020 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, позов задоволено частково:
-визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 01.06.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2020 рік, одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020;
-зобов'язано в/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок її грошового забезпечення з 29.01.2020 по 01.06.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2020 рік, та одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленими рішеннями, відповідачем подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 08 листопада 2021 року.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З оскаржуваних судових рішень вбачається, що предмет розгляду даної справи стосується нарахування та виплати грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби.
Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями Закону України «Про запобігання корупції» не встановлено.
Вінницький окружний адміністративний суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Разом з тим, скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для скаржника.
Верховний Суд зауважує, що оцінка судом «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "ЛеважПрестасьон Сервіс проти Франції" ("LevagesPrestationsServices v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("BruallaGomesdelaTorre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №120/2653/21-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді М. В. Білак
О. В. Калашнікова