11 листопада 2021 року
м. Київ
справа №280/4078/19
адміністративне провадження № К/9901/14677/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 280/4078/19
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство Промтехніка» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протравними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство Промтехніка» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: С. Ю. Чумак, С. В. Чабаненко, І. В. Юрко) від 19 січня 2021 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство Промтехніка» (далі - ТОВ «ВКП Промтехніка», Товариство або скаржник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2019 року:
- № 0003811407, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 2 641 898,75 грн, у т.ч. за основним платежем 2 113 519,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 528 379,75 грн.
- № 0003821407, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 2 935 443,75 грн, у т.ч. за основним платежем 2 348 355,00 грн, за штрафними (фінансовими ) санкціями 587 088,75 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі господарські операції з придбання товару у постачальників ТОВ «БУДПРОМ-ІНВЕСТ», ТОВ «МАРКТОРГ», ТОВ «РОНАН», ТОВ «ДОНМАРСЕРВІС», ТОВ «САФІНА ЛТД», ТОВ «БУДМАКСТРОЙ», ТОВ «ТРАНЗА» фактично здійснені і оформлені документами належним чином та всі первинні документи було надано до перевірки, отже, на підставі хибно зроблених висновків, не беручи до уваги наявні у ТОВ «ВКП ПРОМТЕХНІКА» первинні документи (договори, кошториси, довідки вартості, акти виконаних робіт, податкові накладні, розрахункові документи та інші первинні документи і бухгалтерські регістри), не досліджуючи факт фактичного придбання товару (запасних частин, комплектуючих) відповідач робить упереджений та необґрунтований доказами висновок про заниження суми податку, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет. Також зазначає, що актом підтверджено, що на момент укладання угод та вчинення господарських операцій усі контрагенти-постачальники були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак з приводу укладання, а також виконання будь-яких господарських договорів, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача перепон не було. Всі податкові накладні виписані і зареєстровані в ЄРПН у відповідності з вимогами Податкового кодексу України, а отже ТОВ «ВКП ПРОМТЕХНІКА» на законних підставах віднесено їх до складу податкового кредиту. Крім того, вказує, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи не подання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності здійснення господарської операції.
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду (суддя: Д. В. Татаринов) від 06 квітня 2020 року позов задоволений.
4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 6 квітня 2020 року у справі № 280/4078/19 та прийнято нове, яким у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство Промтехніка» відмовлено.
5. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, 23 квітня 2021 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 6 квітня 2020 року.
6. Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року клопотання ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство Промтехніка» про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено Товариству строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
7. 17 червня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Разом з тим, у відзиві відповідач просив замінити первісного відповідача, а саме Головне управління ДПС у Запорізькій області, на належного відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ: 44118663).
8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні. Скаржник про розгляд справи за його участі не заявляв.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство Промтехніка» (далі ТОВ «ВКП Промтехніка», позивач) є суб'єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 19 квітня 2012 року за номером запису: 11031020000031604. Видами діяльності позивача є: Код КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (основний).
10. У період з 08 по 14 січня 2019 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області на підставі наказу від 04 січня 2019 року № 19 та направлення від 04 січня 2019 року № 2 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВКП ПРОМТЕХНІКА» за періоди діяльності серпень 2016 року, жовтень 2016 року, серпень 2017 року, червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2016 рік, ІІ квартали 2017 року, півріччя та ІІІ квартали 2018 року та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БУДПРОМ-ІНВЕСТ» у серпні 2016 року, ТОВ «МАРКТОРГ» у жовтні 2016 року, ТОВ «РОНАН» у серпні 2017 року, ТОВ «ДОНМАРСЕРВІС» у серпні 2017 року, ТОВ «САФІНА ЛТД» у червні 2018 року, ТОВ «БУДМАКСТРОЙ» у липні та серпні 2018 року, ТОВ «ТРАНЗА» у серпні 2018 року, за результатами якої складений акт перевірки від 23 січня 2019 року № 33/08-01-14-07/38191489, за результатами якої складений акт, яким встановлено порушення позивачем:
1. пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік на загальну суму 2 113 519,00 грн, у т.ч. по періодам: 2016 рік 519512,00 грн, ІІІ квартали 2017 року 475659,00 грн, півріччя 2018 року 149977,00 грн, ІІІ квартали 2018 року 968371,00 грн;
2. підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.181, пункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2348355,00 грн, в т.ч. по періодам: серпень 2016 року 60515,00 грн, жовтень 2016 року 516720,00 грн, серпень 2017 року 528511,00 грн, червень 2018 року 166641,00 грн, липень 2018 року 493900,00 грн, серпень 2018 року 582068,00 грн.
11. До таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що контрагенти позивача ТОВ «БУДПРОМ-ІНВЕСТ», ТОВ «МАРКТОРГ», ТОВ «РОНАН», ТОВ «ДОНМАРСЕРВІС», ТОВ «САФІНА ЛТД», ТОВ «БУДМАКСТРОЙ», ТОВ «ТРАНЗА» у періоді, який перевірявся, фактично не здійснювали фінансово-господарські операції з позивачем. Укладені угоди, що виконувались протягом такого періоду контрагентами-постачальниками, не спричинили реального настання правових наслідків. Неможливо підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності щодо оприбуткування товарно-матеріальних цінностей; відсутності у вищезазначених контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, використання власних чи орендованих основних засобів, у тому числі транспортних засобів та спецтехніки, майна, необхідних виробничих потужностей. У постачальників у періоді, який перевірявся, відсутні об'єкти оподаткування. Контрагенти позивача виписували первинні документи щодо надання товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «ВКП Промтехніка» без їх реального здійснення, проте наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, не є підтвердженням реальності господарської операції.
12. На підставі акта перевірки та вказаних порушень відповідачем 20 березня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 0003811407, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 2 641 898,75 грн., у т.ч. за основним платежем 2113519,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 528379,75 грн;
№ 0003821407, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 2 935 443,75 грн., у т.ч. за основним платежем 2348355,00 грн., за штрафними (фінансовими ) санкціями 587088,75 грн. (т. № 1 а.с. 11-14)
13. Законність і обґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень стали підставою звернення позивача до суду із цим позовом.
14. Разом з тим, судами встановлено, що 01 серпня 2016 року між ТОВ «БУДПРОМ-ІНВЕСТ» (Продавець) та ТОВ «ВКП ПРОМТЕХНІКА» (Покупець) укладено договір № 0108 про постачання запасних частин для тракторної та екскаваторної техніки в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в підписаних сторонами видаткових накладних, орієнтовною вартістю 5 мільйонів гривень (т. № 2 а.с. 5-6). Місцезнаходження продавця Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 66, основний вид діяльності оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано суду видаткову накладну (т. № 2 а.с. 7). Позивачем зазначеному контрагенту платіжними дорученнями від 26 та 30 серпня 2016 року на розрахунковий рахунок перераховані грошові кошти, при цьому в призначенні платежу зазначено, що кошти перераховуються відповідно до договору поставки № 0108 від 01 серпня 2016 року (т. № 2 а.с. 8-9).
15. 02 жовтня 2016 року між ТОВ «МАРКТОРГ» (Продавець) та ТОВ «ВКП ПРОМТЕХНІКА» (Покупець) укладено договір № 0210/1 про постачання запасних частин для тракторної та екскаваторної техніки в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в підписаних сторонами видаткових накладних, орієнтовною вартістю 6 мільйонів гривень (т. № 1 а.с. 197-198). Місцезнаходження продавця м. Кропивницький, вул. Фісановича, б. 5, основний вид діяльності оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення. На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано суду видаткові накладні (т. № 1 а.с. 199-208). Також, позивачем зазначеному контрагенту платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок перераховані грошові кошти, при цьому в призначенні платежу зазначено, що кошти перераховуються відповідно до договору № 0210/1 від 02 жовтня 2016 року (т. № 1 а.с. 209-222).
16. 03 квітня 2017 року між ТОВ «РОНАН» (попередня назва ТОВ «ВІТАРУС-К») (Продавець) та ТОВ «ВКП ПРОМТЕХНІКА» (Покупець) укладено договір № 0304/5 про постачання запасних частин для тракторної та екскаваторної техніки в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в підписаних сторонами видаткових накладних, орієнтовною вартістю 4 мільйони гривень (т. № 2 а.с. 25-26). Місцезнаходження продавця - Кіровоградська область, м. Кропивницький, вулиця Волкова, бкд. 13г, основний вид діяльності оптова торгівля фруктами й овочами. На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано суду видаткові накладні (т. № 2 а.с. 27-33). Позивачем зазначеному контрагенту платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок перераховані грошові кошти, при цьому в призначенні платежу зазначено, що кошти перераховуються відповідно до договору № 0304/5 від 03 квітня 2017 року (т. № 2 а.с. 34-44).
17. 18 квітня 2017 року між ТОВ «ДОНМАРСЕРВІС» (попередня назва ТОВ «БРІСК-ТОРГ») (Продавець) та ТОВ «ВКП ПРОМТЕХНІКА» (Покупець) укладено договір № 1804/01 про постачання запасних частин для тракторної та екскаваторної техніки в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в підписаних сторонами видаткових накладних, орієнтовною вартістю 4 мільйони гривень (т. № 2 а.с. 20-21). Місцезнаходження продавця Донецька область, м. Маріуполь, проспект Миру, 69, основний вид діяльності механічне оброблення металевих виробів. На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано суду видаткову накладну від 16 серпня 2017 року № 1608 (т. № 2 а.с. 24). Позивачем зазначеному контрагенту платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок перераховані грошові кошти, при цьому в призначенні платежу зазначено, що кошти перераховуються відповідно до договору № 1804/01 від 18 квітня 2017року (т. № 2 а.с. 22-23). При цьому за видатковою накладною товар поставлений на суму 760 005,12 грн, а платіжними дорученнями сплачено 779 800,54 грн. Як зазначено судом апеляційної інстанції, невідповідність у сумах позивачем не пояснена.
18. 18 червня 2018 року між ТОВ «САФІНА ЛТД» (Продавець) та ТОВ «ВКП ПРОМТЕХНІКА» (Покупець) укладено договір № 1806/5 про постачання запасних частин для тракторної та екскаваторної техніки в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в підписаних сторонами видаткових накладних, орієнтовною вартістю 7 мільйонів гривень (т. № 1 а.с. 235-236). Місцезнаходження продавця Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 9, офіс 11, основний вид діяльності виробництво електричного устаткування. На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано суду видаткові накладні на загальну суму 999847,54 грн (т. № 1 а.с. 237-238). Позивачем зазначеному контрагенту платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок перераховані грошові кошти в розмірі , при цьому в призначенні платежу зазначено, що кошти перераховуються відповідно до договору № 1806/5 від 18 червня 2018 року (т. № 1 а.с. 239-240).
19. 20 червня 2018 року між ТОВ «БУДМАКСТРОЙ» (Продавець) та ТОВ «ВКП ПРОМТЕХНІКА» (Покупець) укладено договір № 2006/7 про постачання запасних частин для тракторної та екскаваторної техніки в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в підписаних сторонами видаткових накладних, орієнтовною вартістю 7 мільйонів гривень (т. № 1 а.с. 165-166). Місцезнаходження продавця Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Волкова, б. 13г, основний вид діяльності оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано суду видаткові накладні (т. № 1 а.с. 167-180). Позивачем зазначеному контрагенту платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок перераховані грошові кошти, при цьому в призначенні платежу зазначено, що кошти перераховуються відповідно до договору № 2006/7 від 20 червня 2018 року (т. № 1 а.с. 181-196).
20. 15 серпня 2018 року між ТОВ «ТРАНЗА» (Продавець) та ТОВ «ВКП ПРОМТЕХНІКА» (Покупець) укладено договір № 1818 про постачання запасних частин для тракторної та екскаваторної техніки в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в підписаних сторонами видаткових накладних, орієнтовною вартістю один мільйон гривень (т. № 1 а.с. 223-224). Місцезнаходження продавця Донецька область, вул. Італійська, б. 9, офіс 12, основний вид діяльності оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення. На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано суду видаткові накладні (т. № 1 а.с. 225-228). Позивачем зазначеному контрагенту платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок перераховані грошові кошти, при цьому в призначенні платежу зазначено, що кошти перераховуються відповідно до договору № 1818 від 15 серпня 2018 року (т. № 1 а.с. 229-230).
21. Додатково судом апеляційної інстанції встановлено, що всі вище перелічені договори є повністю ідентичними і не містять жодних розбіжностей або індивідуальних особливостей.
22. Крім того, відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 кожного із зазначених вище Договорів зазначено, що постачання товару здійснюється на умовах ЕXW склад «Продавця»; термін постачання складає 10 банківських днів з моменту надходження замовлення від «Покупця».
23. Однак, позивачем не надано ні контролюючому органу ні суду доказів того, яким чином, коли і в якому документі визначалось місце постачання, тобто склад, з якого покупець повинен здійснити самовивіз товару, а також жодних документів про передачу товару (акт прийому-передачі, довіреності уповноважених на прийом товару осіб тощо) позивачем суду не надано, що не відповідає вимогам умов, на яких нібито постачався товар покупцю.
24. Разом з тим, судом апеляційної інстанції зазначено, що передумовою поставки певного товару договорами визначена певна послідовність дій, зокрема надходження від Покупця (позивача у справі) замовлення на поставку певного товару, проте жодного листування з контрагентами (замовлення покупця, узгодження асортименту товару та перевірка його наявності у продавця, відповідь останнього на замовлення, специфікації тощо) позивачем ні контролюючому органу під час перевірки, ні судам обох інстанцій не надано.
25. Водночас, фактично першим документом, який фіксує відносини сторін по виконанню укладених договорів, одразу є видаткова накладна на поставку певного і досить великого асортименту товару, проте цей асортимент ні в договорах, ні в інших документах сторонами не визначався. Яким чином визначалась номенклатура товару, який зазначений у видаткових накладних, за умови відсутності передбаченого Договорами «замовлення покупця» позивачем не пояснено.
26. Натомість, зважаючи на те, що видаткова накладна це первинний документ постачальника, який підтверджує факт передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи до іншої, від постачальника до покупця, колегія суддів вважає, що її оформленню обов'язково повинні передувати певні узгоджувальні дії між сторонами, зокрема і заявка (замовлення) покупця, в якій вказуються загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість бажаного товару, проте жодних доказів, які підтверджують наявність таких дій та узгодження зазначених позицій між позивачем та його контрагентами ні під час перевірки, ні під час судового розгляду справи не надавалось.
27. Також, відповідно до пункту 3.1 кожного Договору якість та упаковка «Товару», що постачається, повинні відповідати нормативним документам на даний вид «Товару» та підтверджуватись сертифікатом відповідності, паспортом заводу-виробника, якщо останнє передбачено заводом-виробником. Проте, позивачем не надано до матеріалів справи жодного сертифікату відповідності чи паспорту заводу-виробника, який підтверджує виконання умов зазначеного пункту Договорів. Натомість, суду було надано кілька актів відповідності запасних частин, якими сам позивач визнав певний товар ідентичним і встановив йому найменування та код товару, що здійснюється виключно заводом-виробником саме у відповідних сертифікатах чи паспортах виробу. (т. № 1 а.с. 248, т. № 2 а.с. 10)
28. Водночас, в акті перевірки зазначено, що Товариством під час перевірки надавались товарно-транспортні накладні, в яких зазначено, що постачання товару всіма контрагентами (крім ТОВ «Будпром-Інвест») здійснювалось за маршрутом Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт Губиниха, вул. Берегового, 34в Запорізька область, м. Василівка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 3. (т. № 1 а.с. 34, 40, 46, 52, 60, 66), проте жодний з контрагентів у м. Новомосковську не знаходиться і складських приміщень там не має.
29. Крім того, за інформацією, наданою податковому органу Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Едельвейс», з 2015 року по дату надання інформації 29.01.2019 складське приміщення за адресою Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт Губиниха, вул. Берегового, 34в, знаходиться в користуванні цього кооперативу і використовується ним для зберігання самостійно вирощеної продукції зерна. За вказаний час зазначене складське приміщення в суборенду не здавалось, інший товар в ньому не зберігався, відвантаження ТМЦ вказаним у запиті товариствам (позивачу і його контрагентам) не здійснювалось. (т. № 1 а.с. 98).
30. Зважаючи на викладене, судом встановлено, що контрагенти позивача знаходяться у містах Маріуполь та Кропивницький, а складське приміщення за вказаною вище адресою знаходиться з 2015 року в користуванні іншої особи, а тому постачання товару позивачу від його контрагентів з відповідної адреси не відбувалось.
31. Як встановлено судом апеляційної інстанції, жодних пояснень чи доказів на спростування цих суперечностей та невідповідностей позивачем не надано.
32. На підтвердження використання придбаного товару в господарській діяльності позивачем також надано видаткові накладні на реалізацію його певної частини ТОВ «Аерлайн», АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (т. № 1 а.с. 231-234, 241-247, т. № 2 а.с. 45-84).
33. Крім того, позивачем надано митну декларацію без будь-яких відміток митного органу про постачання товару ООО «Джорджиан Манганези» (Грузія), проте дослідженням цієї декларації судом апеляційної інстанції встановлено, що більшість зазначеного в ній товару має походження з Російської Федерації, Республіки Білорусь та Китайської народної республіки, хоча за відомостями контролюючого органу такий товар в Україну офіційно не ввозився і відповідно в обіг на території України не вводився, що свідчить про намагання шляхом створення певного ланцюга постачань легалізувати такий товар в Україні для його подальшого офіційного продажу за межі України.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
34. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки податкового органу про нереальний характер здійснених позивачем з його контрагентами господарських операцій у періоді, що перевірявся, спростовуються документами первинного бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам чинного законодавства та повністю підтверджують реальність здійснених господарських операцій, у зв'язку з чим висновки, викладені у акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, відтак прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними.
35. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов протилежних висновків.
36. Так, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що позивачем на підтвердження виконання господарських договорів, реальність яких не визнається відповідачем, не надано документів, які підтверджують фактичний рух його активів та реальні зміни в майновому стані, а одних лише видаткових накладних недостатньо для здійснення висновку про реальність виконання цих договорів. Фактично, крім документів у паперовому вигляді, які підтверджують факт укладення договорів, складення видаткових і податкових накладних, а також проведення оплати, інших доказів на підтвердження реальності господарських відносин позивачем суду не надано. Проте договори, податкові та видаткові накладні не є тими первинними документами, які підтверджують фактичний рух активів і реальне постачання товару від постачальників позивачу.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
37. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
38. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі визначено застосування судом апеляційної інстанції норм права, зокрема пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201, статті 201-1, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справу № 824/434/15-а, від 19 червня 2018 року у справі № 817/1422/13-а, від 06 лютого 2018 року у справі № 804/4940/14, від 30 січня 2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19 червня 2018 року у справі № 826/7704/16 (адміністративне провадження № К/9901/38191/18), від 20 березня 2018 року у справі № 804/939/16, адміністративне провадження № К/9901/376/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 804/7239/15, від 27 лютого 2018 року у справі № 813/1974/17, 04 квітня 2018 року у справі № 808/2519/15, від 27 серпня 2018 року у справі № 804/2952/14, від 18 жовтня 2019 року у справі № 813/300/16, від 24 січня 2018 року справа № 806/684/14, від 17 січня 2018 року справа № 802/537/13-а, від 02 жовтня 2018 року у справі № 804/7239/15, від 27 лютого 2018 року у справі № 813/1974/17, 04 квітня 2018 року у справі № 808/2519/15, від 27 серпня 2018 року у справі № 804/2952/14, від 18 жовтня 2019 року у справі № 813/300/16.
39. Також, позивачем зазначено, що суд апеляційної інстанції не досліджено зібрані у справі докази із наявністю підстав для оскарження.
40. Зокрема, скаржник наголошує на тому, що позивачем, з метою доказу реальності здійснених операцій між ним та його контрагентами-постачальниками ТОВ «БУДПРОМ-ІНВЕСТ» у серпні 2016 року, ТОВ «МАРКТОРГ» у жовтні 2016 року, ТОВ «РОНАН» у серпні 2017 року, ТОВ «ДОНМАРСЕРВІС» у серпні 2017 року, ТОВ «САФІНА ЛТД» у червні 2018 року ТОВ «БУДМАКСТРОЙ» у липні і серпні 2018 року, ТОВ «ТРАНЗА» у серпні 2018 року надано всі первинні документи як до перевірки так і до суду. А отже, під час перевірки позивача всі первинні документи досліджувалися податковим органом та в акті перевірки відсутні будь-які зауваження до цих документів, не зазначено про надання не всіх документів тощо, тобто, первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками, а також правомірність формування витрат та сум податку на додану вартість по операціям з цими контрагентами на підставі належним чином оформлених та, відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України, належним чином зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних
41. Щодо наявності товарно-транспортних накладних скаржник звертає увагу на те, що у позивача є в наявності усі товарно-транспортні накладні, які позивач своєчасно надав під час перевірки. В акті перевірки №33/08-01-14-07/38191489 від 23 січня 2019 року зазначено лише одне зауваження щодо правильності оформлення усіх виписаних позивачем ТТН, а саме, що в ТТН не зазначено серію та номер водійського посвідчення водіїв, які здійснювали транспортування товару. Та посилаючись на правову позицію Верховного Суду вказує, що відсутність товарно-транспортних накладних або недоліки у їх заповненні не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення поставки товару позивачу. При цьому, зазначає, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, або ж наявність певних недоліків у її заповненні, не може беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.
42. У ході здійснення перевірки відповідачем, з метою встановлення походження товару та подальшого його використання, не було зроблено жодної перевірки контрагентів позивача. А тому, позивач вважає, що висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені в акті перевірки обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень.
43. Також безпідставними є посилання відповідача на фіктивність діяльності контрагентів позивача, оскільки податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (статті 234 Цивільного кодексу України).
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
44. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
45. Розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області та враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, Верховний Суд в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, допускає заміну відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ: 44118663).
46. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
47. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).
48. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
49. Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
50. Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1.231 статті 231 цього ж Кодексу розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
51. На підставі пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
52. Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
53. Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
54. У силу положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
55. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
56. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
57. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
58. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.
59. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).
60. Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
61. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).
62. Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
63. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
64. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
65. Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.
66. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.
67. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
68. При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
69. Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.
70. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
71. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
72. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
73. Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об'єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.
74. Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.
75. Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, Верховний Суд у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16 та інш. неодноразово звертав увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.
76. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.
77. Надаючи оцінку спірним правовідносинам позивача з його контрагентами, колегія суддів апеляційного суду правомірно зазначила, що позивачем надано виключно документи, які фіксують факт укладання правочинів (договори) та їх результати (податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення). Однак, матеріали справи не містять підтвердження фактичного виконання сторонами договірних зобов'язань, тобто доказів вчинення певних дій у ході постачання та реалізації товарів, що є предметом договорів, в т.ч. про фактичний рух активів.
78. Виходячи із змісту договору відносно обов'язку доставити продукцію, беручи до уваги характер спірних операцій щодо поставки продукції, задекларованих обсягів поставки, вбачається, що за загальним правилом виконання таких операцій супроводжується перевезенням продукції.
79. Встановлені судом апеляційної інстанції у сукупності обставини справи, дають підстави вважати відсутність фактичного перевезення, відвантаження, отримання товару, окрім того неможливо встановити факт надходження товару на склади, а також не встановлено наявності у контрагентів власних орендованих складських приміщень, необхідних для здійснення звичайної господарської діяльності та, зокрема, для виконання спірних операцій. Позивачем також не надано під час розгляду справи і відомостей щодо придбання контрагентами ресурсів продукції, які обумовлені поставкою на користь позивача, хоча обізнаність позивача відносно наведеного зумовлюється звичайною діловою практикою, характером і специфікою угоди (обумовлених операцій).
80. Апеляційний суд правильно зазначив, що сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.
81. При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що постачання запасних частин до тракторної та екскаваторної техніки є специфічним видом діяльності, який потребує певних знань, навиків, обізнаності з ринком таких запасних частин та як наслідок наявності у штаті відповідних спеціалістів з цих питань, проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, жодний з контрагентів позивача не є спеціалізованим підприємством, яке займається такою діяльністю. Натомість, як зазначалось вище, основними видами діяльності контрагентів є, зокрема оптова торгівля деревиною, торгівля побутовою електротехнікою, оптова торгівля фруктами та механічне оброблення металевих виробів, тобто дуже далекі від ремонту тракторної чи екскаваторної техніки види діяльності.
82. Крім того, за відомостями Державних реєстрів жодний з контрагентів позивача не має речових прав на нерухоме майно в України.
83. Разом з тим, торгівля у великих обсягах (на суму від 4 до 7 мільйонів гривень) запасними частинами до такої техніки як трактори та екскаватори потребує як мінімум наявності у контрагентів складських приміщень для зберігання великої кількості запасних частин, проте у жодного контрагента таких складів немає, а складське приміщення, з якого нібито відбувалось постачання, знаходиться у користуванні зовсім іншої особи, яка будь-які відносин з позивачем чи його контрагентами офіційно заперечує.
84. Отже, за наслідками дослідження специфіки та умов договорів поставки запасних частин до тракторної та екскаваторної техніки, з урахуванням обсягу та характеристики товару, виявлених розбіжностей в поданих позивачем документах та обставинах поставок товару, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані до перевірки документи не підтверджують факт реальності поставки (продажу) товару від контрагентів позивача. Наявні ж у позивача договори, видаткові та податкові накладні по суті фіксують лише сам факт укладення правочинів, відображають лише паперову суть договору і не є тими документами, які підтверджують реальне здійснення господарських операцій.
85. Враховуючи наведене у сукупності, беручи до уваги специфіку та особливості зазначених операцій, виходячи з наявної податкової інформації, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а тому не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.
86. Всі вищенаведені обставини в сукупності надали суду апеляційної інстанції обґрунтовані підстави до висновку про безтоварних характер вказаних операцій та, як, наслідок правомірність дій податкового органу донарахування позивачу грошового зобов'язання.
87. Касаційний суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами. Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.
88. Вірною є позиція суду апеляційної інстанції, що надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку позивача по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.
89. Зважаючи на правове регулювання правовідносин та встановлені судом апеляційної інстанції обставин, останній, дійшов вірного висновку, що позивачем у порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено обставин на яких ґрунтуються його вимоги, у зв'язку з чим, підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.
90. Відтак, з урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача, рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення його без змін.
91. Доводи касаційної скарги позивача зводяться виключно до повторення доводів адміністративного позову, заперечення на апеляційну скаргу, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, Товариством не зазначено.
92. Так, підставою для відкриття касаційного провадження слугували посилання скаржника на застосування судом апеляційної інстанції норм права, зокрема пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201, статті 201-1, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справу № 824/434/15-а, від 19 червня 2018 року у справі № 817/1422/13-а, від 06 лютого 2018 року у справі № 804/4940/14, від 30 січня 2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19 червня 2018 року у справі № 826/7704/16 (адміністративне провадження № К/9901/38191/18), від 20 березня 2018 року у справі № 804/939/16, адміністративне провадження № К/9901/376/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 804/7239/15, від 27 лютого 2018 року у справі № 813/1974/17, 04 квітня 2018 року у справі № 808/2519/15, від 27 серпня 2018 року у справі № 804/2952/14, від 18 жовтня 2019 року у справі № 813/300/16, від 24 січня 2018 року справа № 806/684/14, від 17 січня 2018 року справа № 802/537/13-а, від 02 жовтня 2018 року у справі № 804/7239/15, від 27 лютого 2018 року у справі № 813/1974/17, 04 квітня 2018 року у справі № 808/2519/15, від 27 серпня 2018 року у справі № 804/2952/14, від 18 жовтня 2019 року у справі № 813/300/16, без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судом апеляційної інстанції рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
93. Разом з тим, наведені скаржником постанови Верховного Суду стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів та не містять будь-якого правового висновку стосовно конкретної норми права, яка на думку скаржника застосована неправильно. А тому, посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судового рішення - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. В цілому його доводи зводяться до опису встановлених судом у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
94. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
95. Жодні доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийняте оскаржуване судове рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
96. Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
97. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
98. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Замінити відповідача у справі - Головне управління ДПС у Запорізькій області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ: 44118663).
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство Промтехніка» залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі № 280/4078/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов